Рішення № 45037046, 10.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа №910/2596/15-г

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"простягнення 11 964, 56 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Борисенко І.І.

Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Суплік М.В. - представник за дов.

У судовому засіданні 10.06.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про відшкодування шкоди в порядку регресу 11964,56 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2015 порушено провадження у справі №910/2596/15-г, розгляд справи призначений на 02.03.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2015 на підставі статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 25.03.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2015, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 15.04.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2015, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 22.04.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2015, на підставі статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 18.05.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2015, в порядку ст.ст. 4-6 ГПК України, судом із власної ініціативи призначений колегіальний розгляд справи №910/2596/15-г.

Згідно довідки про автоматичний розподіл справи між суддями (повторний) справу №910/2596/15-г передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Борисенко І.І., суддя Сівакова В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2015 справу №910/2596/15-г прийнято до провадження колегії суддів та призначено розгляд справи на 18.05.2015.

Ухвалою від 18.05.2015, відкладено розгляд справи на 10.06.2015.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог з наступних підстав: щодо чинності договору страхування №28-0901-13-00122 від 29.10.2013; відсутні документи, що свідчать про встановлення коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля; інформація в наданих позивачем документах різниться в частині отриманих механічних пошкодженнях автомобіля; відповідач не порушив строки здійснення страхового відшкодування та не порушив право позивача.

В судовому засіданні 10.06.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

29.10.2013 між ПАТ "СК Українська страхова група" (далі - позивач, страховик) та Гурським В.Й. (далі - страхувальник) укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №28-0901-13-00122 (далі - Договір), за яким був застрахований автомобіль Mitsubishi Lancer державний номер АТ4644АК.

Строк дії договору з 30.10.2013 по 29.10.2014.

19.09.2014 в м. Івано-Франківськ по вул. Площа Європейська, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Mitsubishi Lancer державний номер АТ4644АК під керуванням Гурського В.Й. та Subaru державний номер АТ2282АО, під керуванням Сливецького І.М..

22.09.2014 страхувальник звернувся до позивача із заявою про факт настання події та виплати страхового відшкодування.

Відповідно до калькуляції №КА-5679 від 07.10.2014, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала 12 964,56 грн.

Відповідно до п. 12.2 договору страхування, вартість відновлювального ремонту розраховується виходячи з цін, що діяли на дату настання страхового випадку (або пізнішу дату, але не пізніше 10 календарних днів з моменту настання страхового випадку) відповідно до калькуляції СТО, рекомендованої або погодженої страховиком.

У такому випадку фактичним одержувачем коштів має бути відповідна СТО або страхувальник (вигодо набувач) (якщо є документальне підтвердження самостійної оплати страхувальником вартості відновлювального ремонту на рекомендовану або погоджену страховиком (СТО).

У разі настання страхових випадків по КАСКО (крім випадків конструктивної загибелі ТЗ та "викрадення", де включаючи пошкодження ТЗ, які він отримав під час, внаслідок або після викрадення), страхове відшкодування розраховується за наступною формулою: СВ = (ВВР-ВД * ЗЕ%) * ПЗС+ДДВ-Фрп-ВЗПО-НЧСП, де НЧСП - сума всіх несплачених частин страхової премії до договору. Якщо розмір страхового відшкодування по КАСКО до вирахування НЧСП менший за розмір НЧСП, то страховик не вираховує НЧСП із суми страхового відшкодування. Якщо страховик вираховує НЧСП із суми страхового відшкодування, всі чергові частини страхової премії за договором вважаються повністю оплаченими.

Згідно з ч.1 ст.14 та ст.204 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст.629 ЦК України).

Тому твердження відповідача щодо чинності договору страхування №28-0901-13-00122 від 29.10.2013 не підтверджені належними доказами та визнані судом безпідставними і необгрунтованими.

На підставі вищевказаного договору від 29.10.2013, заяви страхувальника від 22.09.2014, калькуляції №КА-5679 від 07.10.2014, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 12 964,56 грн. страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №27825 від 17.11.2014.

Щодо заперечень відповідача щодо підстав визначення розміру страхового відшкодування суд зазначає наступне.

Дійсно, статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд зазначає, що за вказаними нормами врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість, як було встановлено судом, правовідносини позивача - ПАТ "СК "Українська страхова група", і страхувальника - Гурського В.Й., виникли на підставі договору добровільного наземного транспорту №28-0901-13-00122 від 29.10.2013, отже добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Добровільним же страхуванням, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Суд звертає увагу на норми ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначити розмір страхового відшкодування з урахуванням лише авто товарознавчої експертизи, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Суд зазначає, що звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу.

Позивач надав суду калькуляцію №КА-5679 від 07.10.2014, вартість відновлювального ренту пошкодженого автомобіля склала 12 964,56 грн.

Калькуляція проведена по системі "Audatex".

Добровільним же страхуванням, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на зазначене, обов'язок доказування невідповідності розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування розміру заподіяних збитків покладається саме на відповідача.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого застрахованого автомобіля, виробництва не СНД, копія якого міститься у матеріалах справи, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2007, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 років.

Як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011р. у справі №42/92, від 07.08.2012р. у справі №2/22, від 01.03.2011р. у справі №47/372) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Таким чином, на підставі встановлених судом обставин, слід дійти висновку, що до позивача дійсно перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 р. у справі № 7/088-11 наголосив, що чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної вимоги до відповідача.

Зокрема, приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

При цьому, слід також враховувати правову позицію Верховного Суду України в постанові від 04.11.2014р. № 3-165гс14, за змістом якої позивач у справі отримав право вимоги після виплати потерпілій особі страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, а може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, розмір відшкодування, право вимоги виплати якого відповідачем виникло у позивача, обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника.

Вартість фактичних витрат, що поніс позивач складає 12 964,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №27825 від 17.11.2014.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи, в межах суми 12 964,56 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно внаслідок експлуатації автомобіля Subaru Outback, державний номер АТ2282АО, як вбачається з постанови Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 16.10.2014.

Вищезазначеною постановою районного суду Сливецького І.М. визнано винним та притягнуто до відповідності за ст. 124 КпАП України і накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Subaru Outback, державний номер АТ2282АО була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) АС/9387479 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом АС/9387479, діючим на дату ДТП).

Отже, відповідач є особою на яку полісом АС/9387479 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля Subaru Outback, державний номер АТ2282АО на час спірної ДТП.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Отже, розмір франшизи за страховим полісом АС/9387479, що становить 1000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як встановлено судом вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mitsubishi Lancer державний номер АТ4644АК, тобто шкоди заподіяної водієм автомобіля Subaru Outback, державний номер АТ2282АО, склала 12 964,56 грн.

За встановленими судами обставинами справи, позивач, отримав право вимоги в сумі 11 964,56 грн. (12 964,56 грн. - 1000,00 грн.), яке особа, мала до особи, відповідальної за завдані збитки.

Крім того, з огляду на системний аналіз статей 36, 37, 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", підпункт 37.1.4 пункту 37.1. статті 37 цього Закону стосується порядку та умов прийняття рішення про здійснення страховиком страхового відшкодування та за змістом пункту 36.1 статті 36 цього Закону не позбавляє права на здійснення страхового відшкодування в судовому порядку. При цьому випадки, коли шкода не відшкодовується, визначені переліком, наведеним у статті 32 вказаного Закону.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відтак, з огляду на викладене позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014р. щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права - п. 35.1. ст. 35 Закону №1961-ІV, а в силу ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Так, суд вказує, що відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду, що також викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002, де зазначено, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Позаяк, суд вказує, що станом на момент ухвалення судом рішення у даній справі права Позивача порушені, а строк виплати страхового відшкодування є таким, що настав.

Інші заперечення відповідача викладені у відзиві на позов не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Відповідач в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував заявлені позовні вимоги.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 119, код: 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, будинок 32 літ. А, код: 30859524) страхове відшкодування в розмірі 11 964,56 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 56 коп.) та 1 827 ,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 15.06.2015.

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Судді І.І. Борисенко

В.В. Сівакова