Рішення № 45035253, 10.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 10/87/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015 Справа № 908/2260/15-г

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», м. Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торг-строй компанія», м. Донецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суддя: Алейникова Т.Г.

За участю представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - Самокіша В.Ю., на підставі довіреності від 20.03.2015 р.;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", м. Маріуполь із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-строй компанія", м. Донецьк про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., відповідно до довідки автоматичного розподілу справи між суддями від 03.04.2015 р., справу 908/2260/15-г передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 06.04.2015 р. порушено провадження у справі № 10/87/15, її розгляд призначено на 14.05.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої вимоги. Відповідач у судовому засіданні не з'явився, відзив не направив. Позивач у судовому засіданні надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Третя особа подала клопотання, до початку судового засідання, про залучення до участі у справі. Суд клопотання прийняв та задовольнив.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Беручи до уваги клопотання позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів, суд продовжив строк розгляду справи на 15 днів до 18.06.2015 р. та відклав судове засідання на 10.06.2015 р. на 10:00 год., залучивши до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ.

Представник третьої особи у судовому засіданні 10.06.2015 р. підтримав свої вимоги, надав письмові пояснення. Відповідач у судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не направив. Жодних клопотань не надав.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка позивача та відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 10.06.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

26.04.2007 року між позивачем (лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу) та третьою особою (лізингодавцем по договору фінансового лізингу) був укладений договір фінансового лізингу -04/07, з додатками.

За умовами договору фінансового лізингу позивач отримав у тимчасове володіння та користування протягом строку лізингу вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAH23ZZZ4G166581, що підтверджується двосторонньо підписаним актом приймання - передачі предмета лізингу від 22.06.2007р.

Згідно з п. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане Лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У Графіку сторони погодили, що строк лізингу за Договором складається з 60 Періодів лізингу з липня 2007 року по червень 2012 року.

Господарським судом Запорізької області позов Лізингодавця до Лізингоодержувача про витребування Предмета лізингу у зв'язку із закінченням строку лізингу задоволений, про що ухвалене 09.04.2015р. рішення - справа 908/592/15-г.

Строк лізингу - це термін, в період якого Лізингоодержувач мав право володіти та користуватись предметом лізингу, тобто утримувати у себе дане майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Дані вимоги стосовно строку лізингу визначені ч.2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», а саме:

- строк лізингу повинен бути визначений сторонами у договорі фінансового лізингу;

- строк лізингу не може бути меншим одного року.

Також ст. 806 ЦК України визначає, що Лізингодавцем предмет лізингу може бути передано Лізингоодержуважу на певний строк.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення саме строку лізингу, а не строку дії договору повернути предмет лізингу.

Отже, строк лізингу не можливо ототожнювати із строком дії договору.

Відповідно до умов п. 9.2. Договору та вимог ст. 207 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» між Сторонами щодо продовження строку лізингу ніяких інших угод до Договору не укладалось.

Строк лізингу закінчився згідно до п. 1.1. Договору та Графіку - Додаток №1 до Договору - у червні 2012 року.

Зобов'язання Лізингоодержувача щодо повернення предмета лізингу за закінченням строку лізингу встановлене вимогами п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»

Пунктом 8.1. Договору визначено, що Договір діє до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за цим Договором. Лізингоодержувачем не виконані свої обов'язки, що передбачені п. 1.1. Договору та п.п. 5.1.-5.5. Загальних умов - Додаток №4 до Договору (щодо сплати лізингових платежів), а також не виконані Лізингоодержувачем обов'язки п. 8.1.14 та п. 9.1. Загальних умов щодо викупу Предмета лізингу на умовах Договору.

Також Договором не передбачено можливість його пролонгації на той же строк і на тих самих умовах та між сторонами після червня 2012 р. не укладалися додаткові угоди до Договору щодо продовження строку лізингу та не визначалися порядки розрахунків у разі такого.

Лізинговий платіж є змінною величиною, який включає в себе декілька складових, сума яких залежить саме від строку лізингу (термін користування ПЛ).

Отже, при укладенні договору фінансового лізингу на новий строк, розмір лізингових платежів, який понад інших істотних умов договору є істотною умовою договору фінансового лізингу повинен бути окремо визначений, що унеможливлює пролонгацію договору фінансового лізингу на той же строк на тих же умовах.

Таким чином, доводи Лізингоодержувача щодо правомірного перебування у нього предмету лізингу внаслідок поновлення договору фінансово лізингу на строк, який був раніше встановлений договором є необґрунтованими.

Тому слід відрізняти терміни «строк лізингу», визначений умовами Договору та вимогами ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», який визначає правові підстави для тимчасового володіння та користування майном на строк, що визначений Договором, та «строк дії договору», який визначає умови належного виконання зобов'язань Лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів.

03.06.2014 року між позивачем (поклажедавцем за договором) та відповідачем (зберігачем за договором) був укладений договір зберігання (надалі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач передає, а відповідач приймає на зберігання протягом строку дії договору рухоме майно (спеціальну будівельну техніку та автомобілі) відповідно та на підставі акту приймання - передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

В п. 1.2 договору визначено, що зберігання за цим договором є безоплатним.

Пунктом 1.3 договору визначено, що зберігання майна буде здійснюватися на території міста Донецька.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач - прийняв на зберігання спірний автомобіль, що підтверджується актом приймання - передачі майна на зберігання від 03.06.2014р.

Згідно з п. 6.2 договору строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений в п. 6.1 договору та закінчується 30.12.2014 року. Згідно з п. 2.1.4 договору відповідач зобов'язаний повернути майно позивачу за першою вимогою останнього.

Доказів направлення листування між сторонами (лист вих. № 08/1-15 від 08.01.2015 року лист вих. № 03/01/15 від 09.01.2015 року) не надано.

За текстом останнього листа відповідач зазначає, що повернути спірне майно внаслідок проходження періодичних військових дій на території міста Донецька та передмістя, а також важкої економічної ситуації на підприємстві, в умовах якої відповідач вимушений компенсувати понесені витрати на охорону цього майна шляхом його часткового використання. Також відповідач зазначив, що після стабілізації військово - політичної ситуації у місті спірне майно у належному стані буде передане позивачу.

При цьому, третя особа надала суду копію Акту огляду предмета лізингу від 04.09.2015 року, який складений на Трасі Київ-Одеса, як вказано в самому акті. До даного акту долучені фотографії предмету лізингу. Даний факт спростовує твердження Позивача, що предмет лізингу знаходиться не у нього, а у Відповідача.

Крім того, єдиним законним власником предмету лізингу є Третя особа, на користь якого за рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.04.2015р. по справі 908/592/15-г витребовується предмет лізингу. При цьому, у Позивача припинилось право користування предметом лізингу ще у 2012 році. Доказів перебування на теперішній час майна саме у ТОВ «Торг-Строй Компанія» у м.Донецьк не надано.

В процесі примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 09.04.2015р. по справі 908/592/15-г якщо державний виконавець встановить місцезнаходження предмету лізингу на території ТОВ «Торг-Строй Компанія» або будь-якої іншої особи, державний виконавець має право на входження на таку територію для виконання рішення суду.

Якщо така особа не надасть згоду на вхід на свою територію де знаходиться майно, що підлягає передачі Третій особі, державний виконавець відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України та абзацу 10 ч.3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» може звернуться до суду з поданням про примусове проникнення на таку територію.

Враховуючи зазначене, та те що предмет лізингу підлягає поверненню лише його власнику - Третій особі по справі.

Керуючись ст. ст. 44 - 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 15.06.2015 р.