Рішення № 45035236, 10.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/48/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015 Справа № 908/1983/15-г

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк, м.Дніпропетровськ,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь, Донецька область,

про стягнення 41890,40 грн.

за участю представників:

від позивача Суберляк Д.В., довіреність №4007-О від 31.10.2012р.;

від відповідача не зявився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення за договором банківського обслуговування б/н від 28.10.2013р. заборгованості у розмірі 41890,40 грн., з яких: заборгованість за кредитом 25269,39 грн., заборгованість за процентами 12134,70 грн., пеня 4486,31 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 526, 530, 610, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173-175, 193, 198 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2015 р. прийнято позов до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/48/15 та призначено розгляд справи на 05.05.2015р.

Враховуючи невиконання сторонами вимог суду в повному обсязі, а також неявку представника відповідача в судове засідання, ухвалою суду від 05.05.2015 р. відкладено розгляд справи на 18.05.2015 р.

У звязку з виробничою необхідністю, на підставі поданого позивачем клопотання, ухвалою суду від 18.05.2015 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 10.06.2015р. та перенесено розгляд справи на 03.06.2015 р.

У звязку з невиконанням позивачем вимог суду, враховуючи неявку представника відповідача, ухвалою суду від 03.06.2015 р. відкладено розгляд справи на 10.06.2015 р.

В судовому засіданні 10.06.2015р. був присутній представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач не надав відзиву на позов, причин неявки свого представника не повідомив.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалами суду від 27.03.2015 р., від 05.05.2015р. та від 18.05.2015 р., які були надіслані на адресу відповідача, зазначену в позові та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (АДРЕСА_1, 87539). Відповідач не є припиненим, що підтверджується витягом з цього реєстру станом на 27.03.2015 р. Ухвала від 27.03.2015 р. повернулась до суду з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, текст ухвали суду від 27.03.2015р. був розміщений до уваги відповідача на офіційному веб-порталі «Судова влада України», що підтверджується роздруківкою відповідної веб-сторінки за 27.03.2015 р.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

В судовому засіданні 10.06.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28.10.2013 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку (далі Умови та Тарифи), розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, шляхом реєстрації заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки через систему інтернет-клієнт-банк Приват24. Відповідно до змісту даної заяви Умови та Тарифи разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування. Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнту за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного звязку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифів банку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За змістом прав та обовязків, по яких сторонами досягнута домовленість, правовідносини сторін врегульовані кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частинами 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У заяві на приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 28.10.2013р відповідач погодився, що відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/погодження за банківським обслуговуванням з клієнтом через веб-сайт банку (www.privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua або інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком).

Відповідно до п. 3.2.2.1 Умов «Гарантовані платежі» банк за наявності вільних грошових коштів зобовязується надати клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом та для мети, зазначеної у заявці на договірне списання (далі гарантований платіж або заявка), в обмін на зобовязання клієнта щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором строки.

Згідно з п. 3.2.2.2 Умов строк повернення кредиту вказаний у заявці. Під датою виконання заявки сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок отримувача, зазначеного у заявці клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному у заявці клієнта, у строк до 30 днів з дати виконання платежу, зазначеного у заявці. В період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 р. клієнт за користування кредитом сплачує банку проценти в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 р. клієнт за користування кредитом сплачує банку проценти в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У випадку непогашення заборгованості клієнтом по кредиту у строк до 30 днів включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт сплачує проценти в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Пунктом 3.2.2.9.11 Умов передбачено, що нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту у часовий інтервал нарахування процентів не зараховується.

У пункті 3.2.2.6.6 Умов сторони погодили, що клієнт доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків для виконання зобовязань з погашення кредиту, а також процентів за його використання, для виконання зобовязань з погашення винагороди, а також неустойки в межах сум, що підлягають сплаті банку за цими Умовами, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заявок відповідача на гарантійний платіж (доручення на договірне списання) від 28.10.2013 р. на суму 2500,00 грн., від 11.11.2013 р. на суму 2500,00 грн., від 18.11.2013 р. на суму 15600,00 грн., від 10.12.2013 р. на суму 8000,00 грн., від 16.12.2013 р. на суму 17000,00 грн., від 21.01.2014 р. на суму 11800,00 грн., від 11.02.2014 р. на суму 17.02.2014 р., банком були надані відповідачу кредитні кошти в загальній сумі 81400,00 грн., що засвідчено відповідними письмовими підтвердженнями банку про виконання гарантійних платежів, а також випискою по рахунку клієнта.

Відповідачем здійснювалось часткове погашення тіла кредиту. Станом на 02.02.2015р. заборгованість по тілу кредиту складає 25269,39 грн.

Згідно розрахунку заборгованості та виписки банку по рахунку клієнта, за користування кредитом відповідно до п. 3.2.2.2 та п. 3.2.2.9.11 Умов банком нараховані проценти за ставкою 28% за період з 05.11.2013р. по 08.11.2013р., з 19.11.2013 р. по 10.12.2013 р., з 17.12.2013 р. по 23.01.2014 р., з 28.01.2014 р. по 20.03.2014 р., з розрахунку 360 днів у році, в загальній сумі 1416,11 грн. На суми простроченого кредиту банком нараховувались проценти за період з 24.01.2014 р. по 03.02.2014 р. та з 28.02.2014 р. по 02.02.2015 р. за ставкою 56% річних, з розрахунку 360 днів у році, в загальній сумі 13261,05 грн. Таким чином, всього нараховано процентів в сумі 14677,16 грн. (1416,11 грн. + 13261,05 грн.). За цей період відповідачем сплачено процентів на загальну суму 2542,46 грн. Залишок несплачених процентів складає 12134,70 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору відповідач не сплачував у встановлені Умовами строки кредит та проценти за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 25269,39 грн. та процентами за користування кредитом в розмірі 12134,70 грн.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі в розмірі 25269,39 грн., процентами за користування кредитом в розмірі 12134,70 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2.2.10.1 Умов передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобовязань по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 3.2.2.9.3 даного договору, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 даного договору, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4 3.2.2.9.6 даного договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 3.2.2.10.4 Умов сторони погодили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобовязань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 3.2.2.10.3 даного договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобовязання мало бути виконано клієнтом.

Згідно доданого до позову розрахунку заборгованості, за період з 02.09.2014 р. по 02.02.2015 р. на суму заборгованості з кредиту та процентів банком нарахована пеня в загальному розмірі 4486,31 грн., яка предявлена до стягнення в даному позові.

Суд зазначає що відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у підпункті 20 пункту 1 якого значиться м. Маріуполь, яке є місцезнаходженням відповідача.

Дію зазначеного розпорядження зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р. Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. у справі № 826/18327/14 за адміністративним позовом ТОВ «Тар Альянс» до Кабінету Міністрів України про визнання нечинним розпорядження та зобовязання вчинити дії, визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р. «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30.10.2014 р. № 1053-р». Однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 р. № К/800/19383/15 зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.01.2015 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. у звязку з їх касаційним оскарженням.

Отже, наразі є чинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014р., яким зупинено дію переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Разом із цим суд зазначає, що відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України Про боротьбу з тероризмом від 20.03.2003 р. № 638-IV антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 відповідно до ст. ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 р. Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України Про боротьбу з тероризмом від 20.03.2003 р. №638-IV організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами і ресурсами здійснюються Кабінетом Міністрів України у межах його компетенції. Координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України Про боротьбу з тероризмом від 20.03.2003 р. № 638-IV встановлено, що район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 Антитерористичним центром при службі безпеки України видано наказ від 07.10.2014 р. №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно якого визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку область з 07.04.2014 р., в межах якої проживає відповідач (м. Маріуполь Донецької області).

Таким чином, наразі терористична операція триває і територія її проведення визначена компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Законом України від 02.09.2014р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який є діючим, встановлено мораторій на час проведення антитерористичної операції щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Дію даного закону в частині введення мораторію не було зупинено. Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми даного закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідач здійснює господарську діяльність в зоні проведення антитерористичної операції.

Тому на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», враховуючи те, що пеня нарахована банком після 14.04.2014 р., до вимог про стягнення пені підлягає застосуванню мораторій, оскільки на час судового розгляду проведення антитерористичної операції триває. Тобто пеня в цей період нарахована безпідставно.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у стягненні пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 87539, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м.Дніпропетровськ, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 25269,39 грн. (двадцять пять тисяч двісті шістдесят девять грн. 39 коп.), заборгованість з процентів в сумі 12134,70 грн. (дванадцять тисяч сто тридцять чотири грн. 70 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі в сумі 1631,33 грн. (одна тисяча шістсот тридцять одна грн. 33 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Рішення оформлено та підписано 15.06.2015р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.