Рішення № 45034192, 12.06.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2015 р. Справа № 902/639/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Дунаєвецького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хібопродуктів", смт.Дунаївці Дунаєвецького району Хмельницької області

до: Селянського фермерського господарства "Рубін", с.Конищів Мурованокуриловецького району Вінницької області заяви

про стягнення 90 000 грн попередньої оплати за біржовим форвардним договором № 3 від 12.06.2014 р. та розірвання біржового форвардного договору № 3 від 12.06.2014 р.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

Прокурор, сторони в судове засідання не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Дунаєвецького району Хмельницької області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" до Селянського фермерського господарства "Рубін" про стягнення 100 000,00 грн та розірвання біржового форвардного договору № 3 від 12.06.2014 р.

Ухвалою суду від 06.05.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/639/15 та призначено її до розгляду на 10.06.2015 р.

09.06.2015 р. до суду засобами електронного зв'язку надійшло клопотання позивача (№ 327 від 08.06.2015 р.) про припинення провадження у справі в зв'язку із відсутністю предмету спору позаяк відповідачем погашено борг в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили хоча про дату, час та місце проведення судового засідання вони були повідомлені належним чином - ухвалою від 06.05.2015 р. факт отримання якої останніми підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши заяву позивача про припинення провадження у справі, суд дійшов висновку про не прийняття її до розгляду, оскільки відповідно до довідки суду від 09.06.2015 р. дана письмова заява надіслана електронною поштою не має електронного цифрового підпису, а тому у відповідності до п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 не є офіційним документом, з огляду на що не може бути прийнятим судом до розгляду.

Заслухавши пояснення прокурора, який в усних поясненнях вказує на проведення відповідачем повного розрахунку з позивачем, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про оголошення перерви в судовому засіданні до 12.06.2015 р. з метою отримання відповідних доказів щодо проведення розрахунку.

10.06.2015 р. до суду засобами електронного зв'язку від прокурора надійшла заява про зміну предмету позову (№ 84-024-15 від 10.06.2015 р.) відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 90 000,00 грн та розірвати біржовий форвардний договір № 3 від 12.06.2014 р.

Також 10.06.2015 р. до суду засобами електронного зв'язку надійшла заява відповідача в якій останній повідомив про погашення заборгованості перед позивачем.

11.06.2015 р. до суду засобами поштового зв'язку надійшла заява прокурора про зміну предмету позову № 84-024-15 від 10.06.2015 р. відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 90 000,00 грн та розірвати біржовий форвардний договір № 3 від 12.06.2014 р.

Того ж дня до суду засобами поштового зв'язку надійшла заява позивача про припинення провадження у справі № 329 від 10.06.2015 р. мотивована погашенням заборгованості в сумі 90 000,00 грн перед позивачем.

По закінченні перерви в судове засідання прокурор не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча про наступне судове засідання він повідомлявся під розпис 10.06.2015 р.

Розглянувши заяву прокурора про зміну предмету позову та заяву відповідача про проведення ним розрахунку, які надійшли до суду засобами електронного зв'язку суд дійшов висновку про їх не прийняття до розгляду, оскільки відповідно до довідок суду від 10.06.2015 р. останні не мають електронного цифрового підпису, а тому у відповідності до п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 не є офіційними документами.

Розглянувши заяву прокурора про зміну предмету позову, яка надійшла до суду 11.06.2015 р. засобами поштового зв'язку суд, з огляду на її зміст у порівнянні із вимогами заявленими в позовній заяві, дійшов висновку, що остання власне за своєю правовою природою фактично являється заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині вимоги про стягнення боргу - зі 100 000,00 грн до 90 000,00 грн.

Виходячи з наведеного суд приймає вказану заяву до розгляду, як таку, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши заяву позивача позивача № 329 від 10.06.2015 р. про припинення провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.

Як наголошено в п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Судом встановлено, що після звернення прокурора Дунаєвецького району Хмельницької області з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" до Селянського фермерського господарства "Рубін" про стягнення 90 000,00 грн (з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог) заборгованості за біржовим форвардним договором № 3 від 12.06.2014 р. та порушення провадження за даним позовом, останній 02.06.2015 р. здійснив повне погашення заборгованості, що стверджується наданими до суду банківськими виписками.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення 90 000,00 грн основного боргу, так як останній сплачено відповідачем після порушення провадження у справі, а тому провадження у справі у цій частині підлягає припиненню згідно п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Розглядаючи вимогу про розірвання біржового форвардного договору № 3 від 12.06.2014 р. суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаної вимоги виходячи з наступних міркувань.

Згідно умов вказаного біржового форвардного договору № 3 від 12.06.2014 р. відповідач мав у строк до 31.12.2014 р. поставити позивачу 150 тонн зерна пшениці ІІІ класу (п.п.1.1, 1.1.1, 1.2 Договору).

Однак отримавши попередню оплату відповідач всупереч умовам вказаного договору не поставив позивачу товар, що стало підставою для подання вказаного позову до суду.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що намір змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною. У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду із відповідним позовом.

Слід вказати, що навіть недотримання стороною зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови у захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б приписам статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, та статті 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, про припинення правовідношення. Вказана позиція знайшла своє відображення в п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

"Істотність порушення договору" є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору.

Визначення "істотності порушення договору" у вказаній статті надано через іншу оціночну категорію "значна міра" - позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об'єктивні обставини.

Як вказувалось вище і що підтверджується матеріалами справи, відповідачем не виконані умови договору від 12.06.2014 р. № 3 в частині поставки товару позивачу.

Беручи до уваги предмет укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем взятих зобов'язань у повному обсязі позбавило позивача отримати результат на який він очікував при укладенні договору.

Вказані обставини в сукупності приводять суд до висновку про підставність та правомірність позовних вимог прокурора в частині розірвання біржового форвардного договору № 3 від 12.06.2014 р., оскільки невиконання відповідачем зобов'язань свідчать про наявність факту істотного порушення договору зі сторони відповідача, який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору (тобто значною мірою позбавився очікуваного), що є підставою для розірвання договору.

Слід вказати, що сторона, яка ставить питання про розірвання договору з наведеної вище підстави, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків або упущеної вигоди.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В даному випадку суд вважає наявним для позивача збитків, які полягають в попередній оплаті ним вартості товару, який в подальшому так і не було поставлено відповідачем.

Наведене свідчить про несумлінне виконання відповідачем обов'язків покладених на нього за договором і порушення його умов.

Згідно ч.5 ст.653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Вказані обставини в сукупності приводять суд до висновку про підставність та правомірність позовних вимог прокурора в частині розірвання договору, оскільки свідчать про наявність факту порушення договору зі сторони відповідача, який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору, що на думку суду є поважною причиною для розірвання договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо відсутності підстав для розірвання договору.

Беручи до уваги викладене вище суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимоги про розірвання договору та припинення провадження в частині стягнення 90 000,00 грн з мотивів наведених вище.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в п.4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 17 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

З врахуванням того, що спір до суду доведено внаслідок неправильних дій відповідача витрати по сплаті судового збору покладаються на нього згідно приписів ч.2 ст.49 ГПК України.

При цьому судом враховано, що прокурором заявлено дві вимоги - майнова - про стягнення 90 000,00 грн та немайнова - про розірвання договору.

Також, при прийнятті рішення судом враховано п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

12.06.2015 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов в частині вимоги про розірвання біржового форвардного договору № 3 від 12.06.2014 р. задовольнити повністю.

2. Розірвати біржовий форвардний договір № 3 від 12.06.2014 р. укладений між Державним підприємством "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" та Селянським фермерським господарством "Рубін".

3. Провадження у справі № 902/639/15 за позовом прокурора Дунаєвецького району Хмельницької області звернувся в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів" до Селянського фермерського господарства "Рубін" в частині вимоги про стягнення 90 000,00 грн заборгованості за біржовим форвардним договором № 3 від 12.06.2014 р. припинити згідно п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Рубін", вул.Колгоспна, 9, с.Конищів, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23410 (ідентифікаційний код - 31599159) в доход Державного бюджету України 3 045 грн 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ.

6. Копію рішення надіслати прокурору та сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 16 червня 2015 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - прокурору - вул.Горького, 8, смт Дунаївці, Хмельницька область, 32400.

3 - позивачу - вул.Лермонтова, 1, смт Дунаївці, Дунаєвецький район, Хмельницька область, 32413.

4 - відповідачу - вул.Колгоспна, 9, с.Конищів, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, 23410.