Постанова № 45033479, 16.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 червня 2015 року 14:25 справа №826/5232/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доІнституту спеціального звязку та захисту інформації НТУУ КПІтретя особаДержавна служба спеціального звязку та захисту інформації Українипрозобовязання вчинити діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інституту спеціального звязку та захисту інформації НТУУ КПІ (далі по тексту відповідач), в якому просить: 1) визнати розрахунок при звільненні (розрахунок №2) таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства; 2) зобовязати відповідача провести перерахунок згідно попереднього розрахунку при звільненні (розрахунок №1); 3) зобовязати відповідача сплатити різницю у сумі 8 297,26 грн., яка виникла внаслідок неузгоджених та несвоєчасних дій виконавців; 4) зобовязати відповідача провести перерахунок усіх сум (вихідної допомоги при звільненні (35 149,99 грн.) та різниці вихідної допомоги при звільненні (8 297,26 грн.), з урахуванням рівня інфляції за період між датою звільнення позивача та датою фактичної виплати коштів; сплатити кошти згідно перерахунку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/5232/15 закінчено підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 06 травня 2015 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач та третя особа проти задоволення позову заперечили; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмову провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу Інституту спеціального звязку та захисту інформації НТУУ КПІ від 22 серпня 2014 року №83-ос підполковника Держспецзвязку ОСОБА_1 (НОМЕР_1), старшого викладача спеціальної кафедри №2, з правом носіння форменого одягу, виключивши його із списків особового складу, з урахуванням часу на здачу справ і посад, звільнено зі служби за підпунктом 3 пункту 92 (за станом здоровя) у відставку; вислуга років на пенсію складає 22 роки 21 день.

Згідно розрахунку вихідної допомоги при звільненні від 29 квітня 2015 року, сума вихідної допомоги становить 43 447,25 грн.

При цьому, єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування становить 385,62 грн., податок з доходів фізичних осіб 7 259,93 грн., військовий збір 651,71 грн., до виплати підлягає сума у розмірі 35 149,99 грн.

Позивач вважає, що відповідачем неправомірно не виплачено різницю між нарахованою та виплаченою сумами у розмірі 8 297,26 грн., оскільки суми єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, військовий збір та податок з доходів фізичних осіб повинні включатись в одноразову грошову допомогу при звільненні.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову зазначив про відповідність своїх дій вимогам чинного законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Частиною першою статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоровя, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у звязку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у звязку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно абзацу першого частини другої Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоровя, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у звязку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у звязку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у звязку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до абзацу 5 частини другої Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у звязку з виконанням ними своїх обовязків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначає Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі по тексту - Порядок).

Згідно пунктів 2-5 Порядку, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзвязку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у звязку з виконанням ними своїх обовязків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що повязані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у звязку з виконанням обовязків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Буквальний зміст вказаних правових норм свідчить про те, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення військовослужбовців, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Таким чином, з огляду на те, що суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7 259,93 грн., утримано відповідачем, який здійснював виплату одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні, та не спрямовано на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів позивача, у відповідності до вимог пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Частиною сьомою статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування встановлено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 2 Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170 передбачено, що до виплат, які здійснюються у грошовій формі відноситься одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно із законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам), військовослужбовцям при звільненні з військової служби.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно утримано єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 385,62 грн. із нарахованої суми одноразової грошової допомоги позивача при звільненні.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації оскільки на час виплати одноразової грошової допомоги останній вже втратив статус військовослужбовця у звязку з тим, що наказ про його звільнення відділом кадрового забезпечення та обліку Інституту було надано до фінансового підрозділу пізніше, ніж за пять діб до звільнення позивача зі служби в Держспецзвязку, є безпідставними, оскільки несвоєчасна виплата одноразової грошової допомоги (не в день звільнення і проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 06 листопада 2014 року у справі №822/3920/13-а та від 17 грудня 2014 року у справі №822/3919/13-а.

Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Так, приписами пункту 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України передбачено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Обєктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.51, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Водночас, серед винятків доходів, які не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, повязану з тимчасовою втратою працездатності (абзац 2 підпункту 165.1.1 и пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України).

Отже, враховуючи вказані приписи Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про правомірність стягнення з позивача військового збору в розмірі 651,71 грн. із нарахованої суми одноразової грошової допомоги при звільненні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність розрахунку при звільненні позивача, згідно якого утримано єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 385,62 грн. та податок з доходів фізичних осіб у сумі 7 259,93 грн. вимогам чинного законодавства.

При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобовязання відповідача вчинити певні дії; 3) зобовязання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень.

У свою чергу пунктом 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у мотивувальній частині зазначаються: встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, суд вважає, що висновок про невідповідність розрахунку при звільненні позивача вимогам чинного законодавства може бути встановлено в мотивувальній частині постанови та не підлягає зазначенню в резолютивній її частині.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Інституту спеціального звязку та захисту інформації НТУУ КПІ про зобовязання сплатити різницю з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 7 645,55 грн. (сума утриманого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7 259,93 грн. та сума утриманого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у розмірі 385,62 грн.).

Позовні вимоги про зобовязання відповідача провести перерахунок згідно попереднього розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню, оскільки задоволення позовної вимоги про зобовязання сплатити невиплачену різницю між нарахованою та виплаченою сумами у розмірі 7 645,55 грн. є повним та достатнім способом захисту порушених прав позивача.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобовязання відповідача провести перерахунок усіх сум (вихідної допомоги при звільнені (35149,99 грн.) та різниці вихідної допомоги при звільненні (8297,26 грн.)), з урахуванням рівня інфляції за період між датою звільнення позивача та датою фактичної виплати коштів, сплатити кошти згідно перерахунку, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів в обґрунтування зазначених вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобовязати Інституту спеціального звязку та захисту інформації НТУУ «КПІ» (01011, м. Київ, вул. Московська 45/1, код ЄДРПОУ 34979237) сплатити ОСОБА_1 (03058, АДРЕСА_1) заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 7645,55 грн. (сім тисяч шістсот сорок пять гривень пятдесят пять копійок).

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко