Ухвала суду № 45025601, 09.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 р.Справа № 820/17892/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМА-ПРОФІТ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2015р. по справі № 820/17892/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМА-ПРОФІТ"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМА-ПРОФІТ" , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просив суд визнати нечинним та скасувати податкове-повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.06.2014 року Західної ОДПІ м. Харкова.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ТОВ «ІМА-ПРОФІТ» 05.07.2014 отримало податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № НОМЕР_1 від 04.07.2014 року про сплату штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1512,44 грн. на підставі акта фактичної перевірки від 17.06.2014р № бланка 001880 не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням -рішенням, ТОВ «ІМА-ПРОФІТ» оскаржило його за процедурою адміністративного оскарження у порядку визначеному ст.56 Податкового кодексу України. За результатами розгляду скарг ТОВ «ІМА-ПРОФІТ» рішенням ГУ Міндоходів у Харківській області №5837/10/20-40-10-04-17 від 05.09.2014р. про результати розгляду первинної скарги і рішенням Державної фіскальної служби України №3993/6/99-99-10-01-02-15 від 26.09.2014 про результати розгляду вторинної скарги, податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарги без задоволення. ТОВ «ІМА-ПРОФІТ» не згоден с рішеннями ГУ Міндоходів у Харківській області і Державної фіскальної служби України, якими було залишено скарги без задоволення і податкове повідомлення - рішення без змін та вважає, що дані рішення є нечинними та підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року залишено без задоволення адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМА-ПРОФІТ" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМА-ПРОФІТ", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не було об`єктивно враховані всі обставини справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року та прийняти нове рішення, яким визнати нечинним та скасувати податкове-повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.06.2014 року Західної ОДПІ м. Харкова. Зазначає, що усне пояснення свідка є сумнівним і не може бути використане в якості свідка.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Залишаючи без задоволення адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями ГУ Міндоходів у Харківській області 17.06.2014 проведена фактична перевірка аптеки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 67, яка належить ТОВ «Іма - Профіт», щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Перевірка проведена в присутності завідуючої аптеки ОСОБА_1.

За результатами фактичної перевірки складено ОСОБА_2 від 17.06.2014 № 921/20/40/22/24677747.

Перевіркою встановлено незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій в сумі 0,02 грн. (сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складає 170,67 грн. з урахуванням покупки; сума готівкових коштів, і денному звіті реєстратора розрахункових операцій - 170,69 грн.); ведення обліку ТМЦ за місцем їх реалізації та зберігання з порушенням встановленого законом порядку, а саме: встановлено надлишок ТМЦ у розмірі 755,72 грн. (додаток № 3 до акту), чим порушено п.12 та 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На момент перевірки накладну на товар, зазначений у додатку до акту перевірки № 3, а саме тонометр AND VA -670 завідуючою аптекою ОСОБА_1 не надано.

З результатами перевірки завідуюча аптекою ОСОБА_1 погодилась, про що свідчить її підпис на акті перевірки, та відомості до нього, які вона підписала без зауважень.(а.с. 60-61). При цьому в графі 4.1 акту нею визначено, що з актом ознайомлена, погоджується, претензій не має.

За результатами розгляду акту перевірки Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області до ТОВ «Іма - Профіт» податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_1 від 04.06.2014 року застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі - 1512,44грн. (1,0 грн. - за незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сум коштів, яка зазначена в денному звіті РРО; та 1511,0 грн. (755,72 грн. * 2) - за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без задоволення адміністративного позову, виходячи з таких підстав.

Положеннями ст.20 Податкового кодексу України передбачено, що податковий орган має право проводити перевірки платників податків.

Пунктом 75.1. ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. ОСОБА_3 перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно пунктів 61.1, 61.2 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цьогоКодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин

В ході проведення вищевказаної перевірки, працівниками ДПІ було встановлено, що на місці проведення перевірки відсутні первинні документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в реалізації.

У відповідності до вимог п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівкові та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені у такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Стаття 6 Закону №265/95-ВР визначає, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва.

Пунктом 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV (далі - ОСОБА_4 №996-XIV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Так, статтею 2 зазначеного Закону визначено, що він поширюється на юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм власності, а також на представництво іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність.

Пунктами 1, 3 і 5 статті 9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Підприємством на підставі первинних документів, які підтверджують факти здійснення господарських операцій (зокрема, придбання товарів для подальшої реалізації), ведеться облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а підтвердити або спростувати правильність (повноту, своєчасність) такого обліку виявляється можливим лише при звірці даних обліку з первинними документами.

Так, на час проведення перевірки позивачем була відсутня накладна на товар, зазначений у додатку до акту перевірки № 3, а саме тонометр AND VA -670.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на той факт, що накладна була надана в після складання акту перевірки (про що зазначено в апеляційній скарзі), що фактично була в преміщенні аптекі, та була предявлена перевіряючим до наявності накладної на місті реалізації, але робітники ДПІ не зазначили її в акті, зазначили про врахування при прийнятті рішення але не врахували, про що зазначив представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, оскільки як акт перевірки так і відомість до нього підписані завідуючою аптекою ОСОБА_1 без зауважень. (а.с. 60-61) , визначено її погодження з актом.

Тобто перевіркою документально закріплений факт порушення. Посилання на пояснення сторін, наступні зауваження до акту не можуть бути прийняті, оскільки відсутні обєктивні дані, що в момент підписання представник позивача діяв під будь-яким впливом.

При цьому колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного суд першої помилково в обґрунтування своїх висновків послався на показання свідка особу, що робила перевірки.

В даному випадку факт порушень закріплений документально, дані акту перевірки не викликають сумнівів, відповідно допит свідка був зайвим.

Ненадання платником податків при проведенні перевірки для огляду та звірки з даними бухгалтерського обліку накладних на товар, що знаходяться за місцем реалізації та/або на складах, позбавляє податковий орган дійти висновку про правильність, повноту та своєчасність ведення такого обліку в ході перевірки фахівцями ДПІ фіксується товар, що знаходиться за місцем реалізації, його найменування, кількість, а відсутність накладних на нього, або інших первинних документів, становить неможливим зробити висновки про його оприбуткування та відображення у відповідному обліку.

Відсутність на місці реалізації документів обліку товару є порушенням п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 265/95-ВР до суб'єкта підприємницької діяльності, що здійснює реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів громадян.

Таким чином, відповідачем обґрунтовано застосовано до позивача фінансові санкції на підставі ст. 20 Закону України № 265/95-ВР, відповідно до встановлених під час перевірки порушень.

Колегія суддів при цьому зазначає, що позивач помилково посилається на вимоги п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, щодо права оскаржити рішення податкового органу не залежно від наявності зауважень на акт перевірки.

Дійсно такого обмеження не існує, але факт оскарження рішення контролюючого органу не свідчить про його неправомірність.

Відповідно положень до зазначеної норми у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Дана норма встановлює право підписання акту з запереченнями, при цьому не обмежує можливість подати заперечення не одразу при підписанні акту.

Але як вбачається з акту, він підписаний без заперечень.

Суд вирішуючи спір надає оцінку наданим сторонами доказам.

Враховуючи данні акту перевірки, факт його підписання представником позивача без зауважень, а навіть з визначенням погодження, відсутність обєктивних даних щодо наявності впливу на представника підприємства (позивач не посилається на його наявність), колегія суддів приходить до висновку про доведеність відповідачем порушення з боку позивача п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР, а саме: незабезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій в сумі 0,02 грн. (сума готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій складала 170,67 грн. з урахуванням покупки; сума готівкових коштів, зазначена в денному звіті РРО- 170,69 грн.)

Вказане підтверджується актом фактичної перевірки, звітом РРО та додатком до акту - описом наявних купюр та монет.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі(із застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечити відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадках використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

За вчинення вперше зазначеного порушення згідно положення п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР застосовується відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 1 грн.

Колегія суддів зазначає, що описка, яка мається в акті № бланка 001880 від 17.06.2014р. , а саме сума готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій «170,669 грн.» замість «170,69 грн.» не впливає на встановлення порушення, оскільки в акті написано невідповідність сум готівкових коштів 0,02 грн. і ця невідповідність підтверджена звітом РРО, де визначена сума залишку коштів «170,69 грн.» та опису наявних купюр та монет за підписом завідуючій аптеки згідно якого сума наявних готівкових коштів «170,67 грн.».

Таким чином, встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про правильність висновків відповідача щодо порушення ТОВ "Іма-Профі" вимог податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятого рішення, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 04.07.2014р. №0000592203, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без задоволення адміністративного позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2015р. по справі № 820/17892/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 15.06.2015 р.