Ухвала суду № 45025169, 08.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Справа № 131132/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгово -виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово - виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (надалі позивач) звернулося з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення №0000230801/10804 від 31.05.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки право на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом ТзОВ «ЕГІДА-ТАУ» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Відтак, вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року задоволено позов. Суд виходив з того, що реальність господарської операції позивача з ТзОВ «ЕГІДА ТАУ» підтверджується первинними документами, зокрема, договором поставки скляної тари, договором перевезення вантажу, податковими та видатковими накладними, ТТН, актами звірки взаємних розрахунків, платіжними дорученнями. Вказані документи оформлені відповідно до вимог, що ставляться. Не встановлено обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з ТзОВ «ЕГІДА ТАУ» без наміру створити наслідки.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що позивачем під час перевірки не надано специфікацій на скляну тару, заявок на перевезення вантажу, ТТН, актів прийому передачі товару. Декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року подана із знаком «- ››, що свідчить про відсутність у контрагента позивача основних фондів, товарних запасів, матеріальних та нематеріальних активів, відсутність виробничих потужностей. Для надання первинним документам юридичної сили та доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог законодавства, а також відображення у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась.

Не погодившись з апеляційною скаргою, сторона позивача направила до суду свої заперечення, де зазначила, що відповідач в апеляційній скарзі покликається на обставини, викладені в акті перевірки, за результатами якого складено оскаржуване податкове повідомлення рішення. Всі ці обставини досліджувалися в суді першої інстанції під час розгляду справи, їм надано належну правову оцінку.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 12.05.2011 року по 25.05.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 561/08-01/31978272 від 25.05.2011 року. Перевіркою встановлено порушення товариством вимог п. п. 14.1.18., п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 31719,96 грн.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом 31.05.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р»№0000230801/10804, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 31720,96 грн., у тому числі основний платіж 31719,96 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1 грн.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження дотримання вимог податкового законодавства позивачем надано копії первинних документів, зокрема, договору поставки скляної тари, договору перевезення вантажу, податкові та видаткові накладні, ТТН, акти звірки взаємних розрахунків, платіжні доручення. Крім того, варто зазначити, що контрагент ТзОВ Торгово -виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» - ТзОВ «ЕГІДА-ТАУ» є постійним поставщиком, з яким позивач співпрацює впродовж тривалого проміжку часу в тому числі і до перевірки.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Товар, який був предметом правочинів, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Колегією суддів також взято до уваги, що спірні господарські операції в судовому порядку недійсними не визнавались, товари по таких надавались та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи докази вказують на відсутність порушень позивачем п. п. 14.1.18., п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14, п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 ПК України. Позивачем представлено всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарської операції, її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі № 2а-9522/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

В.П. Сапіга

Повний текст виготовлено 15.06.2015 року