Ухвала суду № 45025159, 10.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Справа № 876/2548/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівХобор Р.Б., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судового засіданняГелецького П.В.,

представника позивачаОСОБА_1,

відповідачаОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2015 року у справі за позовом Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

23 жовтня 2014 року Дрогобицький міськрайонний центр зайнятості (далі Дрогобицький МЦЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 7936,08 грн. отриманої допомоги по безробіттю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2015 року у справі № 813/7196/14 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує відсутністю підстав для висновку про те, що вона з вересня 2007 року по березень 2008 року працювала у ФОП ОСОБА_3, а з березня 2008 року по вересень 2008 року працювала у ФОП ОСОБА_4, оскільки судом не встановлено того, що відповідач отримувала заробітну плату та в якому розмірі.

На думку апелянта, виконання роботи без отримання доходу після звернення до Дрогобицького МЦЗ, а також відсутність роботи на час подання заяви про отримання статусу безробітного не є доказом здійснення зловживань з її боку. У матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання ОСОБА_2 заробітку або інших доходів, як джерела існування, на момент подачі заяви про надання статусу безробітного, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

У ході апеляційного розгляду відповідач підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість доводів апелянта, просила залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Задовольняючи позов Дрогобицького МЦЗ, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2, перебуваючи на обліку в Дрогобицького МЦЗ у якості безробітної, одночасно перебувала у трудових відносинах з вересня 2007 року по березень 2008 року з ФОП ОСОБА_3, а з березня 2008 року по вересень 2008 року з ФОП ОСОБА_4, а тому вимоги позивача підлягають до задоволення.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Згідно з абзацом першим частини 1 статті 1, частини третьої пункту «б» Закону України «Про зайнятість населення» (далі Закон № 803-ХІІ), зайнятість це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така що як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

За приписами частини 1 статті 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 11 цього ж Закону громадяни мають право на соціальний захист у сфері зайнятості згідно із законодавством України про зайнятість.

Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю.

Як безспірно встановлено судом, 04 вересня 2007 року ОСОБА_2 отримувала статус безробітного у Дрогобицькому МЦЗ та відповідно до довідки, виданої Дрогобицьким МЦЗ, отримала допомогу по безробіттю за період з 11 вересня 2007 року по 06 квітня 2009 року в сумі 4347,34 грн. (а.с. 26). Крім того, відповідно до розрахунку вартості оплачуваних громадських робіт організованих за рахунок коштів Фонду ЗДССУВБ, відповідачка отримала кошти в сумі 3588,74 грн. (а.с. 27).

Разом з тим, вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 квітня 2013 року, який вступив у законну силу, встановлено факт перебування відповідачки у фактичних трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 з вересня 2007 року по березень 2008 року та ФОП ОСОБА_4 з березня 2008 року по вересень 2008 року.

За приписами пункту восьмого частини 1 статті 31 та частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості, а сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За приписами частини другої і абзацу першого частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким законодавством, яке регулює порядок стягнення є Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, відповідно до пункту 6.14 якого, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 813/7196/14 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіР.Б.Хобор

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 11 червня 2015 року.