Ухвала суду № 45025154, 10.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 р. № 876/8378/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

представника позивача Осадовського Р.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер»» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року в справі № 803/1448/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер»» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер»» (далі ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер»») звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) від 02.07.2014 р. за № 0011301501.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Луцькою ОДПІ неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014 р. № 0011301501, оскільки договором № 29 від 30.10.2013 р. Луцькою ОДПІ розстрочено суму грошового зобовязання у розмірі 168783,00 грн, а тому відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер»», яке вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що Луцькою ОДПІ неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014 року № 0011301501, оскільки договором від 30.10.2013 року № 29 розстрочено суму грошового зобовязання у розмірі 16878,30 грн., а тому відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 12.06.2014 р. посадовою особою Луцької ОДПІ проведено перевірку дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер», за результатами якої складено акт від 12.06.2014 р. № 2736/15.1/35495109, яким зафіксовано порушення вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер» не забезпечило своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання протягом граничного строку сплати.

На підставі акту перевірки від 12.06.2014 р. № 2736/15.1/35495109 Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014 р № 0011301501, яким на позивача накладено штраф у розмірі 10 % від суми грошового зобовязання у сумі 16878,30 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014 р. № 0011301501, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 16878,30 грн., винесено Луцькою ОДПІ правомірно.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1. ст.16 ПК України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 ст.36 ПК України передбачено, що податковим обовязком визнається обовязок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що всупереч вище зазначених вимог ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер» 16.10.2013 р. подало до Луцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 р., згідно якої визначено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду, у розмірі 169466 грн.

З облікової картки платника податків ТзОВ «Торговий дім «Луцьккондитер» видно, що по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, послуг, станом на 16.10.2013 р. за позивачем рахувалась переплата у розмірі 683,00 грн., а тому сума боргу по податку на додану вартість, відповідно до декларації від 16.10.2013 р., склала 168783,00 грн.

30.10.2013 р. заступником начальника Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області було прийнято рішення № 27 про розстрочення податкового боргу. Цього ж дня Луцькою ОДПІ та ТзОВ «ТД «Луцьккондитер» було укладено договір про розстрочення податкового боргу № 29.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом, позивач прострочив сплату податкового зобовязання у розмірі 168783 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість від 16.10.2013 р. на термін до 30 днів, що не заперечується самим позивачем.

Згідно п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що Луцька ОДПІ приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0011301501 від 02.07.2014 р. про застосування до позивача штрафу у розмірі 10 % від суми грошового зобовязання у розмірі 16878,30 грн., діяла в межах своїх повноважень та у відповідності з Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Луцьккондитер»» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року в справі № 803/1448/14 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 15 червня 2015 року.