Постанова № 45025125, 10.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Справа № 876/830/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівКостіва М.В. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Ширков В.В.;

від відповідача - Каранець Р.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2014р. в адміністративній справі за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Головного управління Міндоходів у Львівській обл. про визнання протиправними дій по проведенню фактичної перевірки та формування її результатів, визнання протиправним і скасування акта перевірки,-

В С Т А Н О В И Л А:

22.10.2014р. позивач Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості /ДП/ «Укрспирт» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Міндоходів у Львівській обл. по проведенню перевірки, за результатами якої складено Акт перевірки № 13/96/2100/37199618 від 23.07.2014р.; визнати протиправними дії відповідача щодо зазначення в Акті перевірки № 13/96/2100/37199618 від 23.07.2014р. безпідставних та неправомірних висновків; визнати Акт перевірки № 13/96/2100/37199618 від 23.07.2014р. протиправним та скасувати; стягнути з державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати (а.с.3-9).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2014р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними дії ГУ Міндоходів у Львівській обл. по проведенню перевірки ДП «Укрспирт», за результатами якої складено Акт перевірки № 13/96/2100/37199618 від 23.07.2014р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.99-104).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач ГУ Міндоходів у Львівській обл., який покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.110-112).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що посадовими особами апелянта правомірно проведена фактична перевірка позивача з питань дотримання вимог Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затв. постановою КМ України № 1266 від 29.08.2002р. Також сам акт перевірки не є рішенням субєкта владних повноважень в розумінні ст.17 КАС України; оскільки позивачем допущено ревізорів до проведення перевірки, тому предметом розгляду в суді можуть бути лише виявлені порушення, а не вказані дії, які вичерпали себе.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 15.07.2014р. відповідачем ГУ Міндоходів у Львівській обл. винесено наказ № 527 «Про проведення фактичної перевірки ДП «Укрспирт», відповідно до якого вирішено провести фактичну перевірку ДП «Укрспирт» за місцем провадження діяльності: Львівська обл., Радехівський район, смт.Лопатин, вул.Заводська, 11, з питань дотримання вимог Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затв. постановою КМ України № 1266 від 29.08.2002р.; термін проведення перевірки з 16.07.2014р. по 25.07.2014р. (а.с.81).

На виконання вказаного наказу відповідачем видані направлення на проведення фактичної перевірки №№ 193 та 194 від 15.07.2015р. (а.с.86, 87).

15.07.2014р. ревізорами відповідача складені Акти відмови від підпису у направленні на перевірку, відповідно до яких керівник Лопатинського МПД ДП «Укрспирт» відмовився від підпису у направленнях №№ 193 та 194 від 15.07.2015р., причини відмови не вказані (а.с.82, 83).

Відповідачем ГУ Міндоходів у Львівській обл. проведено фактичну перевірку ДП «Укрспирт» за адресою місця провадження діяльності: Львівська обл., Радехівський район, смт.Лопатин, вул.Заводська, 11, за результатами якої складено Акт перевірки № 13/96/2100/37199618 від 23.07.2014р. (а.с.10-12).

За наслідками перевірки податковим органом встановлено порушення ч.6 ст.14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п.6 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затв. постановою КМ України № 1266 від 29.08.2002р.

На підставі Акта перевірки Державною фіскальною службою України винесено рішення № 000283 від 02.09.2014р. про застосування фінансових санкцій (а.с.39-40).

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи є відсутніми докази дотримання податковим органом порядку вручення направлення на проведення фактичної перевірки. Самі лише акти про відмову від підпису у направленні на перевірку, складені працівниками податкового органу, не свідчать про належним чином виконаний обов'язок про вручення направлення.

В судовому засіданні представником позивача надано для огляду журнал реєстрації перевірок, з якого вбачається, що працівники податкового органу не були допущені до проведення перевірки.

Звідси, позивач скористався своїм правом недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, а тому відповідачем неправомірно реалізовані свої повноваження щодо проведення перевірки.

З урахуванням викладеного, є наявними підстави для визнання протиправними дій ГУ Міндоходів у Львівській обл. по проведенню перевірки ДП «Укрспирт», за результатами якої складено Акт перевірки № 13/96/2100/37199618 від 23.07.2014р.

В решті вимог судом відмовлено, оскільки акт перевірки не зумовлює виникнення прав та обовязків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, через що його висновки не можуть бути предметом спору.

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Із змісту заявленого позову слідує, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликався на проведення спірної перевірки в структурному підрозділі ДП «Укрспирт», а саме у місці провадження діяльності та зберігання спирту (МПД), яке розташовано за адресою: Львівська обл., Радехівський район, смт.Лопатин, вул.Заводська, 11. Керівник цього підрозділу не уповноважений представляти інтереси позивача, а відтак спірна перевірка була розпочата без вручення наказу про її проведення уповноваженому представнику підприємства.

Також відповідач у складеному Акті перевірки навів безпідставні та помилкові висновки щодо порушення позивачем вимог ч.6 ст.14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та п.6 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затв. постановою КМ України № 1266 від 29.08.2002р.

Під час розгляду справи позивач позовні вимоги не уточнював, не змінював до початку розгляду справи підстави та предмет позову в порядку ст.51 КАС України.

Отже, позивач, предявляючи розглядуваний позов, не повязував свої вимоги саме з фактом недопуску до проведення перевірки ревізорів відповідача, не обгрунтовував позов лише цією обставиною.

Таким чином, суд, ухвалюючи рішення, змінив підстави заявленого позову, порушивши вимоги процесуального права, який надає таке право лише позивачу.

Окрім цього, відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу /ПК/ України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

У матеріалах справи вказаний Акт є відсутнім, дії ревізорів щодо нескладання такого акта позивачем не оскаржувалися, через що висновки суду першої інстанції про недопуск ревізорів відповідача до проведення перевірки не відповідає дійсним обставинам справи.

Також до матеріалів справи долучено Акт перевірки № 13/96/2100/37199618 від 23.07.2014р., у якому наявні покликання на первинні документи позивача.

У своїй сукупності вищенаведені обставини беззаперечно свідчать про допуск позивачем ревізорів відповідача до проведення спірної перевірки.

В частині вирішення заявлених вимог за підставами і предметом, які визначені у позовній заяві, колегія суддів виходить з наступного.

Розглядувані правовідносини регулюються нормами ПК України, відповідно до п.81.1 ст.81 якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Непред'явлення платнику податків направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, а також інші порушення, які допущені до проведення перевірки, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки.

Таким чином, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податковим органом перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки правових порушень, допущених податковим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки. В даному випадку податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому дії податкового органу з проведення такої перевірки вичерпали свою правову дію і не є такими, що порушують права позивача.

Наведене обумовлює безпідставність позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача ГУ Міндоходів у Львівській обл. по проведенню перевірки, за результатами якої складено Акт перевірки № 13/96/2100/37199618 від 23.07.2014р.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації.

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки, наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами перевірки; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно ч.3 п.86.7 ст.86 ПК України заперечення до акта перевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про порушення податкового законодавства є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, предметом оскарження відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПК України є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо зазначення в Акті перевірки № 13/96/2100/37199618 від 23.07.2014р. безпідставних та неправомірних висновків не підлягають задоволенню.

Під час вирішення наведеного спору колегія суддів враховує практику ВАС України по аналогічній категорії справ, яка викладена в ухвалах від 01.09.2014р. (справа № К/800/52586/13) та від 19.02.2014р. (справа № К/800/56894/13), постановах від 08.07.2014р. (справа № К/800/42050/13) та від 06.10.2014р. (справа № К/800/63447/13), а також правову позицію Верховного Суду України, вказану в постановах від 10.09.2013р. (справа № 21-237а13) та від 09.12.2014р. (справа № 21-511а14).

Стосовно вимог позивача про визнання протиправним та скасування Акта перевірки № 13/96/2100/37199618 від 23.07.2014р. колегія суддів зазначає, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відтак, акт перевірки як документальна фіксація встановлених в ході перевірки фактів не є актом субєкта владних повноважень в зазначеному вище розумінні, а виступає доказом по справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами в порядку ст.86 КАС України. Виходячи з наведеного, акт перевірки не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З врахуванням наведеного, провадження в частині позовних вимог про оскарження акта перевірки податкового органу підлягає закриттю.

Враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої доводи, приймаючи до уваги вірне застосування останнім приписів ПК України, заявлений позивачем позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

При цьому, провадження у справі в частині вирішення вимог про визнання протиправним та скасування акта перевірки підлягає закриттю.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, а провадження у частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним і скасування акта перевірки належить закрити, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.п.3, 4 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.1 ст.203, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Львівській обл. задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2014р. скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Головного управління Міндоходів у Львівській обл. про визнання протиправними дій по проведенню фактичної перевірки та формування її результатів, - відмовити.

В частині вирішення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування Акта перевірки № 13/96/2100/37199618 від 23.07.2014р. - провадження у справі закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська