Ухвала суду № 45025082, 10.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Справа № 876/773/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівКостіва М.В. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3;

від відповідача - Джоголик Ю.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Коломийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Коломийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошових зобовязань з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску та за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, -

В С Т А Н О В И Л А:

17.10.2014р. позивач Фізична особа-підприємець /ФОП/ ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати винесені Коломийською обєднаною державною податковою інспекцією /ОДПІ/ Головного управління /ГУ/ Міндоходів в Івано-Франківській обл. податкові повідомлення-рішення № 0009371701 від 06.10.2014р., № 0009381701 від 06.10.2014р., рішення № 0008961701 від 06.10.2014р. та № 0009941701 від 06.10.2014р., а також вимогу № Ф-0008941701 від 06.10.2014р. про сплату боргу (недоїмки) (Т.1, а.с.5-13).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. заявлений позов задоволено; визнані протиправними та скасовані винесені Коломийською ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській обл. податкові повідомлення-рішення № 0009371701 від 06.10.2014р., № 0009381701 від 06.10.2014р., рішення № 0008961701 від 06.10.2014р. та № 0009941701 від 06.10.2014р., а також вимогу № Ф-0008941701 від 06.10.2014р. про сплату боргу (недоїмки) (Т.2, а.с.167-178).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Коломийська ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській обл., яка покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити повністю (Т.2, а.с.118-119).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою виявлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій між позивачем та ПП «Дніпрокомплект», що фактично не відбулися, при цьому первинні документи, які отримані від вказаного контрагента, є недостовірними. Такі висновки ґрунтуються на відсутності у позивача документів щодо транспортування товарів, відсутності обєктів оподаткування в цього контрагента у відносинах зі своїми постачальниками, оскільки зустрічними звірками не підтверджено реальних операцій щодо поставок товарів.

Окрім цього, платником податків не надано актів приймання-передачі придбаних нафтопродуктів, представлені документи про транспортування містять недоліки, які ставлять під сумнів перехід права власності на нафтопродукти.

Таким чином, фактично ПП «Дніпрокомплект» здійснював діяльність, спрямовану на проведення операцій, повязаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення позивача та його представників, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 29.08.2014р.-16.09.2014р., із продовженням на три дні з 12.09.2014р., ревізорами Коломийської ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській обл. проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., виконання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено Акт перевірки № 1616/171/НОМЕР_5 від 23.09.2014р. (Т.1, а.с.14-57).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

вимог п.138.1, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.п.177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу /ПК/ України, в результаті чого платником податків занижено податок на доходи фізичних осіб /ПДФО/ на загальну суму 54692 грн. 10 коп.;

вимог п.1 ч.2 ст.6 та ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», внаслідок чого занижено суму єдиного внеску на 94814 грн. 62 коп.;

вимог п.5 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», а саме встановлено неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування;

вимог п.п.198.1, 198.5, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість /ПДВ/ на загальну суму 64618 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийнято наступні рішення:

податкове повідомлення-рішення № 0009371701 від 06.10.2014р. про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ на загальну суму 96927 грн., з яких 64618 грн. за основним платежем та 32309 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.58);

податкове повідомлення-рішення № 0009381701 від 06.10.2014р. про збільшення суми грошового зобовязання з ПДФО на загальну суму 82038 грн. 15 коп., з яких 54692 грн. 10 коп. за основним платежем та 27346 грн. 05 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.59);

рішення № 0008961701 від 06.10.2014р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, яким донараховано 94814 грн. 62 коп. та застосовані штрафні санкції в розмірі 31958 грн. 49 коп. (Т.1, а.с.60);

рішення № 0009941701 від 06.10.2014р. про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, яким застосовано штрафні санкцій в розмірі 255 грн. (Т.1, а.с.61);

вимогу № Ф-0008941701 від 06.10.2014р. про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 94814 грн. 62 коп. (а.с.62).

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги є наступні обставини:

безпідставне віднесення позивачем до складу витрат відсотків за користування позикою банку та оплату комісії за видачу позики (овердрафт) за 2012 рік в сумі 10046 грн. та за 2013 рік в сумі 9342 грн.;

невірне віднесення позивачем до складу витрат в 2013 році понесених витрат у розмірі 3333 грн. по проведенню дорожніх робіт, проведених ДП «Івано-Франківськоблавтодор», на території ПАФ «Вільна Україна» (місце зберігання нафтопродуктів, яке не є власністю позивача), а також помилкове віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 667 грн.;

відсутність підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Дніпрокомплект», через що завищено витрати від операційної діяльності на суму 319750 грн. та величину податкового кредиту на 63951 грн.

Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що первинними документами, наданими ФОП ОСОБА_1, підтверджується фактичне здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Дніпрокомплект». Нафтобаза ПАФ «Вільна Україна» використовується у господарській діяльності позивача, а відтак останній поніс витрати по ремонту за виконані ДП «Івано-Франківськоблавтодор» дорожні роботи. Також позивачем протиправно включено до складу валових витрат витрати по сплачених відсотках за користування позикою банку та на оплату комісії по видачі позики, оскільки вказані витрати не є витратами операційної діяльності, а відносяться до інших витрат.

Разом з тим, виносячи спірне податкове повідомлення-рішення № 0009381701 від 06.10.2014р., податковим органом не визначено у ньому окремо суму ПДФО по кожному випадку завищення валових витрат, а тому таке повідомлення-рішення підлягає скасуванню у повному скасуванню.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Матеріалами справи стверджується, що 01.04.2008р. ПП «Дніпрокомплект» (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір № 01-04/1, згідно якого продавець зобовязується поставити світлі нафтопродукти (надалі-продукція), а покупець - прийняти та оплатити продукцію відповідно до умов, визначених даним договором. Поставка продукції проводиться автотранспортом продавця на умовах «СТР» згідно з правилами Інкотермс-2000. Право власності від продавця до покупця переходить в момент надання документів, визначених п.3.7 договору, а саме рахунку, сертифікату відповідності, податкової накладної, бухгалтерської накладної. Ціна продукції за даним договором визначається сторонами у додатках до нього і приймається із розрахунку за 1 л фактичної маси з урахуванням ПДВ (Т.1, а.с.65-66).

У додатках до договору № 01-04/1 від 01.08.2008р. сторонами визначено марку нафтопродукту (бензину), його кількість та ціну (Т.1, а.с.67-76, 173, 177, 181, 185, 189, 194, 199).

Впродовж 2012-2013 років позивачем придбано у ПП «Дніпрокомплект» нафтопродуктів на загальну суму 574 670 грн. (в т.ч. ПДВ).

Контрагентом позивача на поставлену продукцію виписані рахунки на оплату продукції, видаткові та податкові накладні, із зазначенням постачальника та одержувача товарів, найменування продукції, її кількості, ціни без ПДВ, суми ПДВ, загальної суми, дати складення, підписи та печатки сторін (Т.1, а.с.77-86, 87-96, 97-106,170-171, 174-175, 178-179, 182-183, 186, 188, 190-192, 195-197).

Крім того, ПП «Дніпрокомплект» з поставленою продукцією надано позивачу паспорти на продукцію та сертифікати її відповідності (Т.2, а.с.103-113).

При цьому, перевезення продукції (бензину) відповідно до умов укладеного договору забезпечив ПП «Дніпрокомплект», що засвідчується товарно-транспортними накладними, які містять відомості про вантажовідправника та вантажоодержувача, транспортний засіб, водія, вантаж, пункт навантаження (м.Дніпродержинськ) та розвантаження (м.Коломия), а також номер подорожнього листа (Т.1, а.с.107-116, 172, 176, 180, 184, 187, 193, 198).

ФОП ОСОБА_1 проведено оплату придбаної продукції, що стверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (Т.1, а.с.117-135).

Договірними сторонами складено та підписано акт звірки розрахунків станом на 31.12.2013р., з якого вбачається, що заборгованість за поставлену продукцію (нафтопродукти) є відсутньою (Т.2, а.с.102).

Із змісту Книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1, яка зареєстрована ДПІ в м.Івано-Франківську 10.02.2011р. за № 148, слідує, що у ній належним чином відображено залишок товарних запасів (матеріалів, сировини), розмір отримання доходів від здійснення діяльності, а також витрати, понесені у звязку з придбанням товарно-матеріальних цінностей та реквізити документа, що підтверджує понесені витрати у звязку з придбанням у ПП «Дніпрокомплект» нафтопродуктів впродовж 2012-2013 років (Т.2, а.с.1-19).

У подальшому придбану у ПП «Дніпрокомплект» продукцію (нафтопродукти) позивачем реалізовано покупцям ДП «Коломийський держлісгосп» на загальну суму 203650 грн. 32 коп., у тому числі ПДВ, філії «Мостова експлуатаційна дільниця» ДП «Івано-Франківськоблавтодор» на загальну суму 4449 грн. 96 коп., у тому числі ПДВ; філії «Коломийський райавтодор» ДП «Івано-Франківськоблавтодор» на загальну суму 116968 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ; ПАФ «Вільна Україна» на загальну суму 4141 грн. 74 коп., у тому числі ПДВ; ФОП ОСОБА_7 на загальну суму 18099 грн. 96 коп., у тому числі ПДВ, та ФОП ОСОБА_8 на загальну суму 134844 грн. 96 коп. у тому числі ПДВ (Т.1, а.с.38, 200-222).

Факт поставки нафтопродуктів контрагентам-покупцям підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписаними позивачем (Т.2, а.с.20-101). Доставку нафтопродуктів забезпечив ФОП ОСОБА_1, перевезення нафтопродуктів здійснював водій ОСОБА_9 належним позивачу автомобілем марки «МАЗ 5334», державний номерний знак НОМЕР_6, за маршрутом, вказаним у дорожніх листах (Т.1, а.с.136, 224-247).

Також у період з 19.11.2008р. до 18.11.2013р. позивач являвся автомобільним перевізником, який надавав послуги з перевезення вантажів на підставі ліцензії Міністерства транспорту та звязку України серії НОМЕР_7 на здійснення даного виду діяльності. Ліцензійну картку серії НОМЕР_8 до даної ліцензії ФОП ОСОБА_1 виготовив на транспортний засіб марки «МАЗ 5334» (паливоцистерна), державний номерний знак НОМЕР_6 (Т.2, а.с.149).

Покликання відповідача на акти перевірок ДПІ у м.Дніпродзержинську ГУ Міндоходів у Дніпропетровській обл. № 79/1/04-03-22-01-22/25018797 від 16.01.2014р. та № 160/11/04-03-22-01/25018797 від 23.01.2014р., за результатами яких встановлено завищення ПП «Дніпрокомплект» податкового кредиту з ПДВ при придбанні товарів від підприємств-постачальників (ТзОВ «Торгова компанія «Прайм», ПП «ФВФ «Промконтракт», ПП «Селтик») та відповідно завищено податкові зобов'язання при продажу товарів підприємствам-покупцям, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані Акти перевірок не містять жодних висновків у розрізі відносин позивача з названим контрагентом ПП «Дніпрокомплект»; не вказують, яким саме чином висвітлені у Актах обставини перешкоджали здійсненню реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Також по операціях придбання позивачем у ПП «Дніпрокомплект» товарів не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, слід вважати безпідставним.

Під час судового розгляду не виявлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ПП «Дніпрокомплект», також відсутні обвинувальні вироки суду, якими були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ПП «Дніпрокомплект» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, не здобуто доказів наявності протиправного умислу в самого позивача.

Таким чином, між позивачем та його контрагентом ПП «Дніпрокомплект» в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження обєкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.

Системний аналіз норм чинного податкового законодавства, наявних в матеріалах справи договорів, податкових накладних, податкових і видаткових накладних тощо свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та валові витрати за спірний період, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, подані позивачем первинні документи, банківські документи, за якими позивачем здійснювалася оплата придбаних товарів, містять інформацію щодо змісту поставок товарів та виконаних робіт (наданих послуг) у рамках названих договорів, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача вимог, обумовлених названими договорами.

Окрім того, достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ.

Позивачем на підставі податкових накладних правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ; наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством.

Також несплата платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань, що виникають внаслідок вчинення певного господарського зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання цього господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави. Інтереси держави у такому випадку є повністю захищеними через механізм примусового стягнення з платника податків суми податкового боргу та застосування до платника податків адміністративних санкцій у формі штрафів та пені.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Також фіктивний характер діяльності контрагента позивача та порушення ними податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податків ФОП ОСОБА_1 - права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо такого формування, та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не представив належних доказів обізнаності позивача щодо діяльності ПП «Дніпрокомплект», зокрема, щодо створення його з протиправною метою і несплати ними податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на формування податкового кредиту та валових витрат, а також збільшення грошових зобовязань з ПДВ та ПДФО, колегія суддів не знаходить; з цих же підстав є відсутніми підстави для донарахування єдиного внеску.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення позивачем сум до податкового кредиту та формування валових витрат, а також безпідставність визначення недоїмки по єдиному внеску, застосування штрафних (фінансових) санкцій по донарахованим сумам.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Стосовно решти висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що такі в апеляційному порядку відповідачем фактично не оскаржували, оскільки в апеляційній скарзі будь-які доводи на їх спростування є відсутніми, у звязку з чим апеляційний суд не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржено особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Вказані твердження відповідають розясненням, наведеним в п.п.13.1 та 13.2 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі».

Також судом апеляційної інстанції витребовувався від податкового органу детальний розрахунок збільшення суми грошових зобовязань по ПДВ та ПДФО, визначення недоїмки по єдиному внеску, однак із змісту представленого розрахунку не видається можливим визначити суми нарахувань та штрафних санкцій по кожному порушенню, зафіксованому в Акті перевірки.

За таких умов вірним є висновок суду першої інстанції про доцільність скасування податкових повідомлень-рішень у повному обсязі.

При цьому, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення субєкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, колегія суддів знаходить за необхідне здійснити скасування податкових повідомлень-рішень у повному обсязі.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Коломийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. в адміністративній справі № 809/3360/14 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська