Ухвала суду № 45024917, 09.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1735/15 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМацедонської В.Е.,

суддівГрищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретаріГоряіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2 про зобовязання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 квітня 2015 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2 про зобовязання вчинити дії задоволено, постанову Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №41432589 від 11 січня 2014 року в частині майна, а саме: транспортного засобу, марки Honda, модель Accord 2.0, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, легковий седан, реєстраційний НОМЕР_2, зареєстрований ВРЕР-12 УДАІ в м.Києві 31 липня 2008 року скасовано; зобовязано Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві зняти арешт із заставленого майна - транспортного засобу, марки Honda, модель Accord 2.0, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, легковий седан, реєстраційний НОМЕР_2, зареєстрований ВРЕР-12 УДАІ в м.Києві 31 липня 2008 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та закрити провадження у справі. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що дана справа повинна розглядатись в рамкам цивільного провадження і за правилами цивільного судочинства відповідно до ст.383 ЦПК України.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не зявилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 05 серпня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір кредиту №014/698976-KR на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до п.1.1 якого кредитор надає позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 32224,00 доларів США (кредит), зі сплатою 13,50 відсотків річних (відсотки) та порядком погашення суми основної заборгованості до 20 числа кожного місяця згідно графіку в термін до серпня 2015 року.

Згідно розрахунку вимог банку у звязку з неповерненням ОСОБА_3 заборгованості за вищезазначеним договором кредиту, станом на час розгляду справи в суді загальна заборгованість (з урахуванням заборгованості по кредиту, відсоткам, пені за несвоєчасне повернення кредиту, пені за несвоєчасне повернення відсотків) становить 29904,36 доларів США, що за курсом НБУ становить 485690,10 грн.

На виконання пп.1.3.1 п.1.3 договору кредиту, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, 05 серпня 2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (заставодержатель) та ОСОБА_3 (заставодавець) укладений договір застави №014/698980-ZO, відповідно до п.1.1 якого заставодавець передає в заставу заставодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №014/698976-KR від 05 серпня 2008 року транспортний засіб марки Honda, модель Accord 2.0, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, легковий седан, реєстраційний НОМЕР_2, зареєстрований ВРЕР-12 УДАІ в м.Києві 31 липня 2008 року. Загальна заставна вартість предмету застави за згодою сторін становить 184490,00 грн., що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день укладення договору, становить 38077,65 доларів США.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 21 серпня 2008 року до Державного реєстру внесено реєстраційний запис про приватне обтяження вищезазначеного транспортного засобу на підставі договору застави №014/698980-ZO від 05 серпня 2008 року.

На підставі рішення Апеляційного суду м.Києва від 27 листопада 2013 року у справі №2-3795/13 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, Соломянським районним судом м.Києва видано виконавчий лист №2-3795/13 від 24 грудня 2013 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення боргу за договором позики від 15 травня 2009 року суму в розмірі 135881,00 грн., за договором позики від 25 травня 2009 року суму в розмірі 63944,00 грн.

За заявою ОСОБА_2 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Соломянського районного управління юстиції у м.Києві 11 січня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41432589 про примусове виконання виконавчого листа №2-3795/13 від 24 грудня 2013 року.

11 січня 2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Соломянського районного управління юстиції у м.Києві винесено постанову ВП №41432589 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_3

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивач, як заставодержатель, має першочергове право на задоволення своїх вимог до боржника (заставодавця) за рахунок предмету застави, а звернення стягнення на заставлене майно шляхом накладення арешту, порушує його права, визначені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, серед іншого, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (ст.11 вищезазначеного Закону).

Згідно ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.54 вищевказаного Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ст.57 вищевказаного Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, серед іншого, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Разом з тим, згідно ст.19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частиною 6 ст.20 вищевказаного Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Згідно ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

При цьому, пунктом 2 розділу ІХ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який набрав чинності з 01 січня 2004 року, передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, отже підставою для звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, в даному випадку транспортний засіб марки Honda, модель Accord 2.0, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, легковий седан, реєстраційний НОМЕР_2, є рішення суду або виконавчий напис нотаріуса.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що постанова відділу державної виконавчої служби Соломянського районного управління юстиції у м.Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №41432589 від 11 січня 2014 року прийнята при примусовому виконанні виконавчого листа Соломянського районного суду м.Києва від 24 грудня 2013 року, в частині накладення арешту та заборони відчуження на транспортний засіб марки Honda, модель Accord 2.0, 2008 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_1, легковий седан, реєстраційний НОМЕР_2 підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням прав заставодержателя ПАТ «Укрсоцбанк», після укладення договору застави транспортного засобу та внесення реєстраційного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, без наявності передбаченого ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» рішення суду, виконавчого напису нотаріуса та без дотримання порядку, встановленого Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Доводи апелянта щодо необхідності розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства судом не приймаються, оскільки в силу ч.4 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Враховуючи, що ПАТ «Укрсоцбанк» не є стороною виконавчого провадження, дана справа підсудна адміністративному суду. Дана позиція узгоджується з п.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», згідно якого до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 15 червня 2015 року.

Головуючий суддяВ.Е.Мацедонська

СуддіТ.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.