Ухвала суду № 45024915, 11.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/956/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав» до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування повідомлення-рішення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторма-Сплав», звернувся в суд з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2015 року №0000442201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне зясування судом першої інстанції обставин справи, порушення права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

На розгляд справи в апеляційному порядку сторони, належним чином повідомлені, не зявилися. Колегія суддів, враховуючи, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для зясування всіх обставин, вирішила можливим здійснювати розгляд справи у відсутності сторін.

В звязку з неявкою сторін, на підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем у період з 27 січня 2015 року по 2 лютого 2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вторма-Сплав» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ОЛАНТІС» за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 02 лютого 2015 року №79/10-06-22-01/33212320, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 61325 грн.; підпункту 1.2 пункту 1, підпунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на твердженні щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «ОЛАНТІС» за договором поставки від 07.07.2014 року № 7.

20 лютого 2015 року відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000442201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання із податку на додану вартість на 61325 грн. за основним платежем і на 30663 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ОЛАНТІС» були реальними та спрямованими на реальне настання відповідних наслідків.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обовязковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно зясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 07 липня 2014 року між ТОВ «Вторма-Сплав» та ТОВ «Олантіс» укладено договір поставки №7, за умовами якого постачальник (ТОВ «Олантіс») зобовязується в строки, встановлені цим договором, передати покупцеві (ТОВ «Вторма-Сплав») у власність, а покупець - прийняти чушку алюмінієву в асортименті, чушку магнієву МГ90, чушку ЦАМ, конструкції алюмінієві бувші у використанні, феронікель ФН-5М в асортименті та сплатити вартість товару.

Відповідно до п.2 зазначеного Договору асортимент товару зазначається у видаткових накладних. Фактична кількість товару визначається після його зважування і вказується у видаткових накладних. Якість товару визначається відповідно до державних стандартів України.

Ціна товару вказується у видаткових накладних. Покупець сплачує постачальнику ціну товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 5 (пяти) банківських днів з дня підписання сторонами видаткової накладної (п.3 Договору).

Передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за видатковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару (п.4.2 Договору).

Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання поставки позивачу за зазначеним зобовязанням та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити.

В рахунок оплати поставок на виконання вищезазначених зобовязань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Також, позивачем надано належні докази щодо підтвердження факту отримання товару та його оприбуткування (прибуткові накладні, картку рахунку 201 за липень 2014 року). Отримання товару від ТОВ «Олантіс» здійснював директор ТОВ «Вторма-Сплав», відповідно до довіреності.

Щодо твердження апелянта про відсутність технічних паспортів продукції, сертифікатів щодо якості та комплектності останніх, то умовами договору не передбачено надання останніх. Крім того, отримуваний товар вже перебував у використанні та не є таким, що підлягає сертифікації.

Відповідно до договору перевезення вантажів №6 від 10 липня 2013 року транспортування товару здійснювалось фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

Твердження апелянта щодо відсутності документів на підтвердження факту транспортування товару від ТОВ «Олантіс» до ТОВ «Вторма-Сплав» спростовуються наявними в матеріалах справи доказами: товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт, рахунками-фактури.

Крім того, наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 30 жовтня 2007 року та НОМЕР_4 від 3 грудня 2008 року, довідкою Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 31 березня 2015 року №007,спростовуються твердження апелянта про транспортування товару автомобілем, який фактично не зареєстрований в органах державної влади.

На підтвердження можливості використання придбаного товару у власній господарській діяльності, зокрема, виготовлення алюмінію вторинного марки АВ-87, позивачем подано: примірники картки рахунку 26 за липень 2014 року; дозвіл №176.11.32, виданий територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву на роботи з виготовлення розплавів кольорових металів та експлуатації плавильних печей; ліцензію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на заготівлю, переробку, металургійну переробку металобрухту кольорових металів від 06 червня 2012 року серії НОМЕР_1, р.н. НОМЕР_2.

Придбаний у ТОВ «Олантіс» товар в подальшому було використано для виготовлення вторинного алюмінію в чушках марки сплаву АВ-87, який у подальшому, на підставі договору №20/2014/1353 від 01 липня 2014 року, було реалізовано ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», що підтверджується наданими доказами (специфікація №1, видаткова накладна №РН-18 від 16 липня 2014 року, довіреність №97100309/3671 від 16 липня 2014 року тощо).

Крім того, з матеріалів справи вбачається наявність у позивача необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, складських приміщень, ливарного обладнання (печі) .

Зокрема, позивачем надано докази наявності складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1, в які доставлявся отриманий за договорами поставки товар (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 16 серпня 2011 року, договір оренди земельної ділянки від 18 січня 2006 року, договір №2 від 26 січня 2011 року про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки, акт прийому-передачі земельної ділянки, витяг із рішення Броварської міської ради Київської області про продовження терміну користування земельною ділянкою).

Розвантаження проводилися за допомогою автонавантажувача марки FD15Z5, який належить позивачу і зареєстрований в Територіальному управлінні Держгірпромнагляду по Київській області та місту Києві, що підтверджується примірником свідоцтва НОМЕР_5.

Роботи по розвантаженню здійснював ОСОБА_4, який працює в ТОВ «Вторма-Сплав» на посаді водія навантажувача з 3 жовтня 2011 року згідно наказу про прийняття на роботу №6-К від 3 жовтня 2011 року.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Наразі, відповідачем не наведено будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагента позивача можливостей (технічних, матеріальних, людських ресурсів) на виконання зобовязань за укладеним договором.

Також, на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Олантіс» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування відповідачем податкових зобовязань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000442201, а відповідно і штрафних санкцій - є протиправним.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено 12.06.2015 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.