Ухвала суду № 45024791, 31.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2015 рокусправа № 0870/10537/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання:Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2014 року

у адміністративній справі № 0870/10537/12 за позовом Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів про та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2014 року частково задоволено адміністративний позов Запорізького державного підприємства "Радіоприлад", та скасовано винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів податкове повідомлення-рішення № 0000650802/2 від 08.12.2008 року, в частині визначення податкового зобов'язання у сумі 20146140,65 грн.

В іншій частині позовних вимог Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" судом відмовлено.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та неврахування фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, у звязку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Справа розглядається судом після повернення Вищим адміністративним судом України ухвалою від 09.10.2012 на новий розгляд. Скасовуючи рішення попередніх інстанцій ВАСУ в ухвалі від 09.10.2012 р. вказав на необхідність вивчення судами при новому розгляді фактичних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та наданих поясненнях, наполягають на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваного повідомлення-рішення.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях посилається на певні факти, які на думку відповідача, зокрема, свідчать про відсутність у позивача первинних документів, які б підтверджували валові витрати, понесені позивачем при придбанні товарів та послуг за перевірений період.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини:.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення № 0000650802/2 від 08.12.2008 року (а.с.16 т.1), яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 20 154 053,00 грн. (за основним платежем 9748630,00 грн. та за штрафними санкціями 10405423,00 грн.) було винесено відповідачем на підставі акту виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року № 190/08-02/14313317 від 04.07.2008 р. (а.с.29-167 т.1), та акту перевірки № 340/08-02/14313317 від 04.12.2008 р., складеного за результатами виїзної позапланової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок проведення зазначених вище перевірок діяльності позивача, було встановлено порушення ЗДП "Радіоприлад" положень: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п. 5.9 ст.5, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп. 8.1.1, 8.3.1, 8.3.2, 8.4.3 ст. 8 ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок яких підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 10 650 498 грн. Такі висновки податкового органу мотивовані: відсутністю у позивача та не наданням останнім до перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, що призвело до завищення ним валових витрат на суму 44 335 519 грн. у зв'язку з включенням до складу валових витрат суми витрат, нарахованих протягом перевіряємого періоду не у зв'язку з підготовкою, організацією та веденням виробництва, і які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та пов'язаного з цим порушення п. 5.9 ст. 5 ОСОБА_1 про прибуток, що призвело до завищення валового доходу на суму 12 466 179 грн. та завищення валових витрат на суму 4 446 802 грн. згідно перерахунку приросту-убутку балансової вартості запасів; заниженням позивачем валового доходу на суму 113 131 грн. та на завищенням валових витрат на суму 94 276 грн. при списанні кредиторської заборгованості; а також завищенням позивачем амортизаційних відрахувань на суми 533 631 грн. та 17 583 грн., та завищенням валових витрат на суму 44 335 519 грн. і пов'язаного з цим завищенням валового доходу на суму 12 466 179 грн., та завищенням валових витрат на суму 4 446 802 грн. згідно перерахунку приросту-убутку балансової вартості запасів.

Обґрунтуванням висновків про завищення валових витрат та валового доходу, відповідного донарахування податку та застосування штрафних санкцій є посилання у акті перевірки на порушення платником податку п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 статті 5 ОСОБА_1 про прибуток, а саме не надання позивачем підтверджуючих первинних документів стосовно витрат, які здекларовані у рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2005 по 31.03.2008, а також не надання синтетичних бухгалтерських регістрів.

Вирішуючи спір у цій справі в наведеній частині, суд першої інстанції спираючись на положення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств" визнав необґрунтованими та безпідставними висновки відповідача про порушення позивачем зазначених норм ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств", за якими єдиною підставою для не включення до складу валових витрат у разі повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, при тому, що

ОСОБА_1 про прибуток не містять конкретного переліку документів, які є обов'язковими для ведення податкового обліку. Згідно змісту пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 ОСОБА_1 про прибуток кваліфікуючої ознакою документів, підтверджуючих валові витрати, є обов'язковість їх ведення (зберігання) за правилами ведення податкового обліку. Оскільки діюче законодавство не містить переліку документів, обов'язкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку, то жодний документ по формальній ознаці не може бути визнаний таким, що не підтверджує валові витрати.

ОСОБА_1 про прибуток, форма Декларації і Порядок складання декларацій з податку на прибуток підприємств, затверджені наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143, не використовують поняття "бухгалтерський регістр". Ніяких посилань на бухгалтерські регістри при складанні податкових декларацій, Закон про прибуток та/або Порядок № 143 не містять. Віднесення витрат до складу валових витрат здійснюється виключно на підставі первинних бухгалтерських документів. Відсутність синтетичних бухгалтерських документів не означає відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів.

Згідно зі ст. 1 ОСОБА_1 України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного ОСОБА_1, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 9 зазначеного ОСОБА_1 встановлені вимоги до оформлення первинного документу.

Позивачем були надані відповідачеві під час перевірки та суду первинні документи на підтвердження фактичного понесення витрат, зокрема, податкові накладні за перевірений період.

Наданими позивачем первинними документами підтверджується правомірність формування ним витрат та податкового кредиту за спірний період.

Твердження відповідача про те, що позивачем не надані підтверджуючі первинні документи спростовується змістом акту перевірки. Так, на стор. 18, 19, 20, 34, 70, 83, 135 акту перевірки від 04.07.2008 р. зазначена наявність первинних документів та даних бухгалтерського обліку, на підставі яких відповідачем були зроблені висновки по конкретним операціям господарської діяльності позивача. На стор. 83 акту, зокрема, зазначено, що відповідачем перевірялися податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, накладні, рахунки на оплату, журнал-ордер № 6 та вказано, що до податкового кредиту віднесено суми ПДВ, сплачені за товари (послуги) з метою їх подальшого використання в операціях у межах господарської діяльності платника податку. Це спростовує висновки у акті перевірки про відсутність у позивача первинних документів та відсутність зв'язку витрат платника податку з підготовкою, організацією та веденням виробництва.

Законодавчо встановлені правила ведення податкового обліку лише одного документу - податкової накладної по ПДВ (пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ОСОБА_1 України "Про податок на додану вартість", далі - Закон про ПДВ). Податковий кредит з податку на додану вартість (пп. 7.4.1 ст. 7 ОСОБА_1 про ПДВ) визначається так само, як і валові витрати (п. 5.1 ст. 5 ОСОБА_1 про прибуток) з огляду на використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податку. Встановлений ОСОБА_1 про прибуток порядок включення витрат до складу валових витрат по "правилу першої події" (пп. 11.2.1 ОСОБА_1 про прибуток) є абсолютно ідентичним порядку включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, яке також здійснюється за "правилом першої події" (пп. 7.5.1 ОСОБА_1 про ПДВ). З урахуванням законодавчо встановленого зв'язку між валовими витратами та податковим кредитом, податкові накладні підтверджують одночасно як податковий кредит, так й валові витрати позивача. У акті перевірки відповідачем було вказано, що у позивача відсутні податкові накладні за спірний період лише на суму ПДВ у розмірі 26 094,62 грн. (стор. 61-62 акту). Судовими рішеннями по справі № 2а-2372/09/0870, які набрали законної сили (копія Ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 р. міститься у матеріалах справи), підтверджена відсутність у позивача на момент здійснення перевірки податкових накладних лише на цю суму. Таким чином, судами при розгляді цієї справи № 2а-2372/09/0870 фактично встановлені обставини, які полягають в тому, що у позивача усі інші податкові накладні (за виключенням тих, що не підтверджують суми ПДВ у розмірі 26 094,62 грн.) є в наявності. Згідно вимог ч. 1 ст. 72 КАС України "Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини".

Підпунктом 2.3.2 п. 2.3 діючого на час проведення перевірки Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 10.08.2005 р. № 327 (зареєстрований в Мін'юсті України 25.08.2005 р. за № 925/11205) встановлено, що "за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів".

Але відповідачем у акті перевірки такого переліку не вказано. Крім цього, це повинен бути перелік первинних документів, а не загальне висловлювання "бухгалтерський та податковий облік" без їх конкретизації та розшифровки. Відсутність такого переліку означає необґрунтованість висновків відповідача про відсутність у позивача первинних документів під час проведення перевірки.

Згідно висновку експерта від 15.01.2014 р. № 57/01-14 Б за результатами проведення економічної експертизи встановлено, що висновки податкового органу, які зазначені на сторінці 36-42 акту перевірки від 04.07.2008 №190/08-02/14313317, щодо документального непідтвердження завищення ЗДП "Радіоприлад" валових витрат при придбанні товарів (робіт, послуг) за період з 01.04.2005 по 31.03.2008 у сумі 44 335 519 грн. 00 коп., документально підтверджується витрати на придбання товарів (робіт, послуг) ЗДП "Радіоприлад" за період з 01.04.2005 по 31.03.2008 у сумі - 46 123 439,98 грн."

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що проведеною експертизою не підтверджені висновки відповідача стосовно порушень позивачем зазначених норм ОСОБА_1 про прибуток. Експертом підтверджена наявність у позивача первинних документів, що підтверджують задекларовані ним валові витрати за спірний період.

Тому спірне повідомлення-рішення у частині визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій по зазначеному питанню є неправомірним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, позивачем до суду надані документи по взаємовідносинам з вказаними у акті перевірки контрагентами, які містяться в матеріалах справи (т.2 л.д.51-79).

Наданими документами встановлено відсутність у відповідача підстав нараховувати податки в грудні 2008 році за операціями, строк позовної давності за якими сплинув до листопаду 2005 року.

Разом з тим, податкове повідомлення-рішення відповідачем приймалось на підставі доказової інформації, яка містилась у акті перевірки, у акті перевірки відповідачем взагалі не вивчалось питання виникнення дати заборгованості та дати спливу строку позовної давності, та відповідачем у ході судового розгляду справи не надано доказів правомірності свого рішення, суд вважає неправомірним оскаржуване повідомлення-рішення у цієї частині.

Згідно пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 ОСОБА_1 про прибуток датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до вимог цієї норми позивачем були відображені валові витрати, але нормами ОСОБА_1 про прибуток не встановлено обов'язку платників податків корегувати валові витрати при списанні сум кредиторської заборгованості після спливу строку позовної давності. Згідно п.5.11 ст. 5 ОСОБА_1 про прибуток установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому ОСОБА_1, не дозволяється

Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Верховного суду України від 17.10.2011р.

Тому суд вважає спірне повідомлення-рішення неправомірним у частині визначення податкового зобов'язання при списанні кредиторської заборгованості.

Висновки в акті перевірки про невідповідність "податкового обліку основних фондів" позивача вимогам законодавства, неврахування у зв'язку з цим даних підприємства та висновки у акті перевірки про завищення сум амортизації суд вважає необґрунтованими. У той же час, для вирішення спірного питання потрібні спеціальні знання.

Оскільки позивачем не надано документів експерту для проведення експертизи, а також не надано доказів правомірності нарахування амортизації по цьому об'єкту, суд вважає позовні вимоги позивача у частині визначення податкового зобов'язання у сумі 17 583*30% = 5 274,90 грн. необґрунтованими та безпідставними. Відповідно, правомірним є застосування відповідачем штрафних санкцій згідно пп. 17.1.3 п. 17.1. ст.17 ОСОБА_1 № 2181 у розмірі 50% від визначеної суми податкового зобов'язання, тобто у сумі 2 637,45 грн.

При визначенні податкового зобов'язання відповідачем сума завищених валових витрат була безпідставно збільшена на суму валових витрат першого кварталу 2005 року в розмірі 3 619 600 грн. Так, у акті перевірки вказано на завищення позивачем валових витрат за півріччя, за 9 місяців та за рік 2005 р., але при цьому у якості суми такого завищення вказана уся сума валових витрат, що була задекларована позивачем у цих деклараціях без зменшення цієї суми на суму валових витрат 1-ого кварталу 2005 р., який не охоплювався перевіркою. Це призвело до того, що відповідачем сума валових витрат за перевірений період - 44 335 519 грн., на яку відповідач зменшує валові витрати позивача, неправомірно та безпідставно завищена відповідачем на 3 619 600 грн. У зв'язку з вказаним сума нарахованого відповідачем податку також є завищеної.

Відповідачем сума застосованої штрафної санкції (10 405 423 грн.) за спірним повідомленням-рішенням перевищує законодавчо встановлений розмір. Пунктом 17.1.3 ст. 17 ОСОБА_1 № 2181 максимальний розмір штрафної санкції встановлений на рівні 50 % від нарахованого податкового зобов'язання. Додатково згідно вимог пункту 17.1.6 ст. 17 ОСОБА_1 № 2181 може бути застосована штрафна санкція у розмірі ще 50 %. Тобто сумарна штрафна санкція не може перевищувати 100 % нарахованого податку. Відповідачем же штрафна санкція застосована у сумі значно більш ніж сума нарахованого податку, навіть з урахуванням завищеного визначення відповідачем розміру такого податку.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 08.02.2014 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів залишити без задоволення

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України

Головуючий:С.В. Сафронова

Суддя:В.Ю. Поплавський

Суддя:Д.В. Чепурнов