Постанова № 45024713, 26.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2015 рокусправа № 804/16194/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Божко Л.А.

суддів: Прокопчук Т.С. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання:Губар Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів та Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 р. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів, Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В :

У листопаді 2013 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № НОМЕР_1, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, за платежем податок на прибуток приватних підприємств про збільшення суми грошового зобовязання за основним платежем на суму 3 522 533 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 273 349,90 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_2, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, за платежем податок на додану вартість про збільшення суми грошового зобовязання за основним платежем на суму 2 781 577 грн., штрафні (фінансові) санкції 682 862 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_3, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 040 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434, прийняте Криворізькою південною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, за платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення про збільшення суми грошового зобовязання за основним платежем на суму 79 992 222,45 грн., штрафні (фінансові) санкції 18 377 082,06 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_4, прийняте Криворізькою південною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді зарплати про збільшення суми грошового зобовязання за основним платежем на суму 69 050,48 грн., штрафні (фінансові) санкції 17 262,62 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № НОМЕР_1 в частині 4 626 448,53 грн., в том числі 3 386 985,50 грн. за основним платежем та 1 239463,03 грн. за штрафними санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_2 в частині 3 189 793,00 грн., в тому числі 2 561 860, 90 грн. за основним платежем та 627 993 грн. за штрафними санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_3. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434 в частині 77 972 662,01 грн., в том числі 63 674 908,45 грн. за основним платежем та 14 297753,56 грн. за штрафними санкціями. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач та відповідачі звернулись до суду з апеляційними скаргами, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних. Ухвалити нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. Спеціалізована державна податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів та Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області просили скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року в частині задоволених вимог в повному обсязі.

Дослідивши зміст апеляційних скарг та інші матеріали справи, колегія судів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат підлягає задоволенню, а апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів та Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 14.02.2013 року по 08.05.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 17.05.2013 року № 336/27.3-00190905.

За результатами перевірки податковим органом встановлені наступні порушення:

1. пп. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.23 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та абз. 14.1.11, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 3 522 533 грн., в т.ч.:

ІІ квартал 2010 року на суму 119 857 грн.

ІІІ квартал 2010 року на суму 45 362 грн.

ІV квартал 2010 року на суму 23 648 грн.

І квартал 2011 року на суму 360 023 грн.

ІІ квартал 2011 року на суму 646 863 грн.

ІІІ квартал 2011 року на суму 412 322 грн.

ІV квартал 2011 року на суму 413 043 грн.

І квартал 2012 року на суму 373 133 грн.

ІІ квартал 2011 року на суму 373 316 грн.

ІІІ квартал 2011 року на суму 377 483 грн.

ІV квартал 2011 року на суму 377 483 грн.

2. п. 50.1 ст. 50, п. 120.2 ст. 120, пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України ПАТ ІнГЗК самостійно не нараховано та не сплачено штрафну санкцію та пеню у звязку з заниженням податкового зобовязання з податку на прибуток за І квартал 2012 року, яке самостійно виправлене в Декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року.

3. пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7, п. 10.6 ст. 10 Закону України Про податок на додану вартість та п. 3.2, 3.4, 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затверджену наказом ДПАУ від 30.05.97 року № 166, та п. 46.1, п. 46.5 ст. 46, п. 47.1 ст. 47, п. 48.1 ст. 48, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затверджену наказом ДПАУ від 25.01.2011 року № 41, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 2 781 577 грн., в т.ч.:

квітень 2010 року 24 152 грн., травень 2010 року 24 005 грн., червень 2010 року 337 грн., серпень 2010 року 13 507 грн., вересень 2010 року 3 903 грн., жовтень 2010 року 179 681 грн., листопад 2010 року 782 грн., грудень 2010 року 12 638 грн., січень 2011 року 141 грн., лютий 2011 року 3 356 грн., березень 2011 року 8 467 грн., квітень 2011 року 12 808 грн., травень 2011 року 19 170 грн., червень 2011 року 6 211 грн., липень 2011 року 4 772 грн., серпень 2011 року 5 718 грн., вересень 2011 року 12 079 грн., жовтень 2011 року 18 879 грн., листопад 2011 року 19 894 грн., грудень 2011 року 6 454 грн., січень 2012 року 21 504 грн., лютий 2012 року 20 786 грн., березень 2012 року 764 386 грн., квітень 2012 року 288 921 грн., травень 2012 року 483 784 грн., червень 2012 року 4 712 грн., липень 2012 року 7 219 грн., серпень 2012 року 705 грн., вересень 2012 року 1 204 грн., жовтень 2012 року 802 258 грн., листопад 2012 року 85 грн., грудень 2012 року 8 259 грн.

4. п. 50.1 ст. 50, пп. 263.1.3 п. 263.1, пп. 263.5.1 п. 263.5, пп. 263.6.1 п. 263.6, пп. 263.8.1 та пп. 263.8.2 п. 263, пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України, чим занижено плату за користування надрами за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 79 992 222,45 грн., в т.ч.

І квартал 2011 року на суму 3 336 278,40 грн.

ІІ квартал 2011 року на суму 3 147 619,80 грн.

ІІІ квартал 2011 року на суму 5 246 033,00 грн.

ІV квартал 2011 року на суму 4 587 382,80 грн.

ІІІ квартал 2012 року на суму 38 703 329,66 грн.

ІV квартал 2012 року на суму 24 971 578,79 грн.

5. пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 18.1 п. 18.2 ст. 18, п. 110.1 ст. 110, пп. 170.5.4 п. 170.5, пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170, пункту 6 підрозділ 1 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, в результаті чого не утримано та не перераховано податку на доходи фізичних осіб до бюджету 69 050,48 грн.

6. п. 5 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме при перевезенні пасажирів власними автобусами ПАТ ІнГЗК здійснювалися розрахункові операції в кожному автобусі окремо за готівкові кошти без застосування зареєстрованих розрахункових книжок з додержанням встановленого порядку їх ведення.

7. пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ ІнГЗК самостійно не враховано та не сплачено пеню у звязку з самостійно виявленою помилкою, що виправлена у додатку ВП за ІІ-ІV квартал 2011 року у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 року.

8. пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України з урахуванням Перехідних положень, визначених у п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ, підприємством у додатку ЦП до Декларації з податку на прибуток за 2012 рік завищено збиток від операцій з векселями.

10.06.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів винесені податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_5 за платежем податок на прибуток приватних підприємств про збільшення суми грошового зобовязання за основним платежем 3 522533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 363 354,65 грн.

№ НОМЕР_2 за платежем податок на додану вартість про збільшення суми грошового зобовязання за основним платежем 2 781 577 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 682 862 грн.

№ НОМЕР_3, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 040,00 грн.

та Криворізькою південною обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 000002434 за платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення про збільшення грошового зобовязання за основним платежем 79 992 222,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19998 055,61 грн.

№ НОМЕР_4 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, про збільшення суми грошового зобовязання за основним платежем 69 050,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17262,62 грн.

21.06.2012 року ПАТ ІнГЗК направило до Міжрегіонального головного управління Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників податків та Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відповідно скарги в адміністративному порядку № 81/7820 та № 81/7817, за результатами розгляду яких скарга № 81/7820 та № 81/7817 задоволені частково податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_5 скасовано в частині 90 004,75 грн. застосованої штрафної санкції, а також податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434 скасовано в частині 1620 973,55 грн. застосованої штрафної санкції.

01.10.2013 року податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_5 було відкликано та ПАТ ІнГЗК отримало нове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № НОМЕР_1 за платежем податок на прибуток приватних підприємств про збільшення суми грошового зобовязання за основним платежем на суму 3 522533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 273 349,90 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № НОМЕР_1 за платежем податок на прибуток приватних підприємств про збільшення суми грошового зобовязання за основним платежем на суму 3 522 533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 273 349,90 грн. суд зазначає, що вказаний розмір грошового зобовязання відповідно до висновків податкового органу складається з наступного:

- завищення валових витрат на суму 246 450 грн. та заниження валових доходів на суму 295 740 грн. по операціях з ПП Спецпромтехніка;

- заниження валових доходів в сумі 436 797,60 грн. по правочину з ТОВ Бакор-Фильтркерамика;

- завищення валових витрат на суму 275336,36 грн., повязаною зі списаною кредиторською заборгованістю;

- завищення валових витрат у сумі 14 492122,35 грн. по виплаті відсотків за позикою, отриманою від MetalUkr Holding Limited, Кіпр;

- не нарахування штрафних санкцій у звязку із виправленням заниженого зобовязання з податку на прибуток.

Судом зясовано, що 29.01.2010 року між ПАТ ІнГЗК та ПП Спецпромтехніка підписано договір поставки № 924-08. В додаток до вказаного договору між позивачем та ПП Спецпромтехніка 29.01.2010 року, 17.03.2010 року та 28.07.2010 року підписано відповідно специфікації №№ 1, 2, 3 на поставку 100 блоків контролю опору БКС-ЗМ1 на загальну суму 295 740,00 грн., в т.ч. 49 290 грн. податку на додану вартість.

На підтвердження реальності поставки вказаної продукції позивачем надано копії наступних документів: договору № 924-08 від 29.01.2010 року, специфікацій № 1 від 29.01.2010 року, № 2 від 17.03.2010 року, № 3 від 28.07.2010 року, накладні № 4061 від 06.04.2010 року, № 5261 від 26.05.2010 року, № 9201 від 20.09.2010 року, прибуткових ордерів № НОМЕР_6 від 16.04.2010 року, № НОМЕР_7 від 31.05.2010 року, № НОМЕР_8 від 23.09.2010 року, Актів на використання матеріалів, платіжних доручень № НОМЕР_9 від 15.02.2010 року, № НОМЕР_10 від 12.04.2010 року, № НОМЕР_11 від 25.08.2010 року, № НОМЕР_12 від 12.10.2010 року на загальну суму 295 740 грн., податкових накладних № 2161 від 16.02.2010 року, № 4121 від 12.04.2010 року, № 8251 від 25.08.2010 року.

Отже, позивачем наданні усі первинні документи, обовязковість ведення яких передбачена чинним законодавством.

Щодо посилання суду першої інстанції на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 року по справі 3 1-301/11 якою директораПП Спецпромтехніка ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.2ст.205, ч.1ст.364, ч.1 ст.366 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до змісту зазначеної постанови, судом не досліджувались реальність господарської операції позивача з його контрагентом ПП «Спецпромтехніка», а лише, встановлено, що обвинуваченим використовано підприємство ПП «Спецпромтехніка» для здійснення діяльності з переведення грошових коштів з безготівкової форми у готівкову та інтересам держави нанесено збиток у вигляді ненадходження до Державного бюджету України грошових коштів.

За вимогами ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, колегія суддів заначає, що зазначена постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 року по справі 3 1-301/11 не може вважатись належною підставою, для висновку відповідача, щодо нікчемності правочину.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів зазначає, що питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Акти перевірок контрагентів позивача не можуть вважатися доказами нікчемності укладених договорів.

26.02.2008 року між ПАТ ІнГЗК та ТОВ Бакор-Фильтркерамика укладено контракт № 05-01/2008, згідно п. 1.1 якого ТОВ Бакор-Фильтркерамика зобовязано продати, а ПАТ ІнГЗК зобовязано прийняти і оплатити фільтрувальну установку вакуумний дисковий фільтр керамічний ВДФК-45 відповідно до додатку № 1, який є невідємною частиною вказаного контракту. Контракт вважається повністю виконаним після підписання сторонами акту приймання фільтру ВДФК-45 в експлуатацію та досягнення ним заявлених експлуатаційних показників.

Згідно п. 3.1 контракту оплата здійснюється наступним чином: 50% від суми контракту оплачується протягом 10 банківських днів після підписання даного контракту, останні 50 % оплачується в наступному порядку 40% вартості контракту оплачується протягом 5 банківських днів після виконання умов поставки згідно пункту 4.1, 10 відсотків вартості контракту оплачується після підписання акта про пуск товару в експлуатацію та досягнення заявлених експлуатаційних показників.

Згідно п. 1.16 контракту він діє до 31.12.2008 року.

04.03.2008 року ПАТ ІнГЗК здійснило попередню оплату по вказаному контракту у розмірі 192 500 євро.

Відповідно до ВМД від 04.06.2008 року № 11937 ТОВ Бакор-Фильтркерамика поставило на адресу ПАТ ІнГЗК фільтр ВДФК-45 на загальну суму 385 000 Євро, і ПАТ ІнГЗК 27.06.2008 року здійснило часткову оплату у розмірі 154 000 євро.

23.12.2008 року, 29.06.2009 року та 23.06.2010 року між ПАТ ІнГЗК та ТОВ Бакор-Фильтркерамика укладено додаткові угоди №№ 2, 3, 4 про продовження строку дії контракту до 30.06.2009 року, до 01.07.2010 та до 31.12.2010 року відповідно.

Також, в лютому 2009 року, липні 2009 року, жовтні 2009 року та грудні 2010 року на ПАТ ІнГЗК були складені протоколи щодо промислового випробування фільтру ВДФК-45, в яких зазначено, що фільтр не досяг заявлених експлуатаційних показників.

31.12.2010 року між ПАТ ІнГЗК та ТОВ Бакор-Фильтркерамика укладено додаткову угоду № 5, в якій зазначено, що строк контракту продовжити до 31.12.2011 року, строк випробувальної експлуатації продовжити до 01.04.2011 року та у випадку не досягнення до зазначеної дати заявлених показників покупець повертає продавцю обладнання, а продавець повертає покупцю грошові кошти.

28.04.2011 року між ПАТ ІнГЗК та ТОВ Бакор-Фильтркерамика укладено додаткову угоду № 6, згідно якої у звязку із недосягненням заявлених експлуатаційних показників покупець та продавець дійшли згоди про розторгнення контракту, продавець повертає протягом 5 банківських днів отримані за товар кошти в розмірі 346 500 Євро та витрати, що понесені при купівлі товару, а покупець протягом 30 календарних днів з дати отримання коштів повертає товар продавцю.

Згідно п. 135.1. ст.. 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з інших доходів, які включають безнадійну кредиторську заборгованість.

Відповідно до п.п. 14.1.11. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що безнадійна заборгованість це заборгованість, що відповідає, зокрема, одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Поняття позовної давності визначено статтею 256 Цивільного кодексу України, згідно якої позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З контракту № 05-01/2008 від 26.02.2008 року та додатків до нього, які є його невідємною частиною, вбачається, що зобовязання ПАТ ІнГЗК по сплаті ТОВ Бакор-Фильтркерамика грошових коштів у розмірі 10 % несплаченої суми за контрактом у ПАТ ІнГЗК не виникли, а отже не сплинув строк позовної давності по стягненню вказаної суми. Таким чином, у ПАТ ІнГЗК відсутні підстави віднести 436 497,60 грн. до складу безнадійної кредиторської заборгованості та врахувати вказану суму у складі валових доходів.

Отже, з огляду на вище викладене, висновок податковово органу є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо податкового повідомлення рішення від 05.09.2013 року № НОМЕР_1 за платежем податок на прибуток приватних підприємств про збільшення суми грошового зобовязання за основним платежем на суму 3 522 533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1273349,90 грн.

Судом першої інстанції досліджено та зясовано, що в період ІІ квартал 2010 року І квартал 2011 року у постачальників до ПАТ ІнГЗК товарів (робіт, послуг) сплинув термін позовної давності щодо стягнення вартості поставлених до ПАТ ІнГЗК товарів (робіт, послуг), за які не було сплачено кошти, на загальну суму 275 336,36 грн.

Також, судом встановлено, що при отриманні вказаних товарів (робіт, послуг) ПАТ ІнГЗК відобразило вартість вказаних товарів у складі валових витрат відповідного податкового періоду, та після спливу терміну позовної давності, у звязку із несплатою за це грошових коштів, включило вартість отриманих товарів (робіт, послуг) до складу валових доходів.

Правила ведення податкового обліку з податку на прибуток, підстави формування валових доходів та валових витрат платників податку на прибуток до 01.04.2011 року визначалися Законом України Про оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Також, згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, з наведеного можна дійти висновку, що ПАТ ІнГЗК, включивши до складу валових витрат суми отриманих товарів (робіт, послуг), діяв у відповідності до вимог, встановлених Законом України Про оподаткування прибутку підприємств.

21.04.2010 року між MetalUkr Holding Limited, Кіпр (позикодавець) та ПАТ ІнГЗК (позичальник) укладено Договір про надання позики № 3431-21, згідно якого позикодавець надає позичальнику позикову лінію в доларах США із загальним розміром заборгованості, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобовязується належним чином використовувати та повернути позикодавцю суму отриманої позики, а також сплатити відповідну плату за користування позиковою лінією та виконати інші зобовязання, як це вказано в цьому договорі.

Пунктом 1.5 цього Контракту передбачено, що відсоткова ставка за використання траншів розраховується виходячи з річної відсоткової ставки з розрахунку 360 днів на рік. Відсоткова ставка за використання траншів нараховується починаючи з першого дня дати видачі (включно) траншу до дати погашення (не включаючи) цього траншу. У випадку користування траншем строком понад три роки, відсоткова ставка становить 11 % річних. У випадку користування траншем строком від одного року до трьох років, відсоткова ставка становить 10 % річних. У випадку користування траншем строком до одного року, відсоткова ставка становить 9,8 % річних. Нараховані відсотки за транші сплачуються позичальником щомісячно. Датою сплати відсотків вважати дату їх списання з рахунку позичальника.

На виконання умов договору ПАТ ІнГЗК подано заявки на отримання траншів позики: № 1 від 04.10.2010 року на суму 10 000 доларів США, № 2 від 17.12.2010 року на суму 8 000 000 доларів США, № 3 від 03.08.2012 року на суму 100 000 000 доларів США, № 4 від 07.08.2012 року на суму 100 000 000 доларів США, № 5 від 08.08.2012 року на суму 91 000 000 доларів США.

За цими заявками ПАТ ІнГЗК отримало транші позики: 19.10.2010 року у сумі 79 100 грн., 21.12.2010 року у сумі 63 708 000 грн., 06.08.2012 року у сумі 799 300 000 грн., 08.08.2012 року у сумі 799 300 000 грн., 10.08.2012 року у сумі 727 363 000 грн.

На виконання умов договору ПАТ ІнГЗК віднесло до складу валових витрат відсотки за користування вказаними траншами позики у І кварталі 2011 року у розмірі 1 378 031.12 грн., в ІІ кварталі 2011 року у розмірі 2 375 950,13 грн., в ІІІ кварталі 2011 року у розмірі 1 792 706,42 грн., в ІV кварталі 2011 року у розмірі 1 795839,96 грн., в І кварталі 2012 року у розмірі 1 776 824,38 грн., в ІІ кварталі 2012 року у розмірі 1 777 696,56 грн., в ІІІ кварталі 2012 року у розмірі 1 797 5366,89 грн., в ІV кварталі 2012 року у розмірі 1 797 536,89 грн.

01.02.2009 року між ПАТ ІнГЗК (ліцензіат) та MetalUkr Holding Limited (ліцензіар) укладено Ліцензійний договір № 1, згідно якого ліцензіат отримав невиключну ліцензію на право користування знаками для товарів і послуг МЕТІНВЕСТ та METINVEST, знаком для товарів і послуг у вигляді букв МММ червоного кольору.

На виконання умов вказаного договору 21.12.2010 року ПАТ ІнГЗК перерахувало MetalUkr Holding Limited 63 708 000 грн. з метою погашення кредиторської заборгованості, нарахованої за ліцензійними платежами згідно актів виконаних робіт: № 1 за вересень 2010 року на суму 19 815 024,37 грн., № 1 за жовтень 2010 року на суму 22 947 185,01 грн., № 1 за листопад 2010 року на суму 21 742 440,30 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлен, що 17.12.2010 року між ПАТ ІнГЗК (товариство) та ТОВ Амстор (підприємство) укладено Договір поворотної фінансової допомоги № 10496-21, згідно якого товариство, в порядку співробітництва та взаємодопомоги, перераховує на поточний рахунок підприємства суму в розмірі 64 000 000 грн. в якості повернутої фінансової допомоги (без уплати відсотків за використання) для поповнення обігових коштів та реалізації програм розвитку підприємства, а підприємство зобовязується прийняти грошові кошти для цілей та повернути всю суму отриманого займу, шляхом його перерахування на поточний рахунок товариства до 31.01.2011 року.

На виконання умов договору вказаного договору ПАТ ІнГЗК перерахувала грошові кошти ТОВ Амстор: 17.12.2010 року в сумі 32 000 000 грн., 27.12.2010 року в сумі 31 896 000 грн. Повернення вказаних коштів відбулося: 29.03.2011 року в сумі 63 761 500 грн. та 31.03.2011 року в сумі 134 500 грн.

Порядок та умови формування валових витрат до 01.04.2011 року встановлювалися Законом України Про оподаткування прибутку підприємств, а з 01.04.2011 року Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.1. п. 5.5. ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України, відповідно до п. 138.1 ст. 138 якого встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6. пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, повязані з нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових втрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у звязку з провадженням господарської діяльності платника податку.

З наданих суду документів вбачається, що позикові кошти, отримані від MetalUkr Holding Limited, використовувалися ПАТ ІнГЗК протягом 2011-2012 років і податковим органом не було наведено ані в акті перевірки ані під час судового засіданні жодного прикладу, який би доводив факт використання вказаних коштів у діяльності, не повязаної із господарською діяльністю позивача.

Фактично податковий орган обґрунтовує свою позицію недоцільністю укладання позивачем певних договорів під час своєї господарської діяльності, проте визначення доцільності або недоцільності укладання певних договорів під час здійснення господарської діяльності платником податків не відноситься до компетенції податкового органу і не може бути покладена в основу встановлення правомірності або протиправності поведінки платника податків.

Таким чином суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що в цій частині висновки податкового органу є безпідставними та необґрунтованими.

08.05.2012 року ПАТ ІнГЗК подало до СДПІ ГМК у м. Кривому Розі звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року.

09.08.2012 року ПАТ ІнГЗК подало до СДПІ ГМК у м. Кривому Розі звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2012 року та уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2012 року.

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Як встановлено судом в поданих позивачем деклараціях з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року не були виправлені помилки, у звязку із якими виявлено факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, суд вважає, що висновки податкового органу про заниження позивачем суми податкового зобовязання з податку на прибуток у звязку із не нарахуванням самостійно та не сплатою суми штрафу у розмірі 5 %, є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_2 за платежем податок на додану вартість про збільшення суми грошового зобовязання за основним платежем 2 781 577 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 682 862 грн.

Суд зазначає, що між позивачем та ПП «Спецпромтехніка» було укладено договір поставки № 924-08 від 29.01.2010р., останнім відповідно до специфікації №1 від 29.01.2010 р., №2 від17.03.2010р., №3 від 28.07.2010 р.та №4 від 14.09.2010р. до договору на умові поставки СРТ склад Пкупця м.Кривий Ріг поставленні блоки контролю опору БКС ЗМ1 на загальну суму 295 740,00., в т.ч. сума ПДВ 49290,00 грн., що підтвержено відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповдно до вимог Закону України «Про податкок на додану вартість» ПП «Спецпромтехніка» при поставці ТМЦ виписало на адресу позивача податкові накладні, які позивач відобразив у податковому обліку включив до складу податкового кредиту та відобразив у додатку №5 до Декларації з податку на додану вартість у відповідних звітніх періодах.

Підставою нарахування податкового кредиту податкові накладні, наявні у позивача, випасанні ПП «Спецпромтехніка» юридичною особою, яка пепребуває у Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій в Україні, на момент укладення та виконання договору був плвтником податку на додану вартість.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року роз'яснено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, господарські операції Позивача з ПП «Спецпромтехніка» мали реальний характер, повізанні з господарською діяльністю, а відтак позивачем правомірно віднесено суми, спласеного у звяку з придбанням товару ПП «Спецпромтехніка» до податкового кредиту.

Судом першої інстнції не було встановлено фактів порушення податкового законодавства під час формування податкового кредиту та під час списання позивачем кредиторської заборгованості за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року на загальну суму 240 672,59 грн., в тому числі 39 288,77 грн. податку на додану вартість, а також за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року на загальну суму 15 407188,85 грн., в тому числі 2 515 976,64 грн., суд правомірно дійшов висновку, що висновки податкового органу в цій частині є помилковими, а податкове повідомлення-рішення необґрунтованим.

Як заначено в акті перевірки зазначено, що на порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкову накладну, яка оформлена постачальником ТОВ ПБК Дніпропромсервіс з порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та наказу ДПА від 21.12.2010 року № 969 на загальну суму ПДВ 6 400 грн.

Судом зясовано, що на виконання умов договору № 104603 від 27.01.2011 року, укладеного між ПАТ ІнГЗК та ТОВ ПБК Дніпропромсервіс, ТОВ ПБК Дніпропромсервіс виконало роботи з наплавлення та проточки підшипника МГР к.-0-82205 на загальну суму 38 400,00 грн., в тому числі 6 400,00 грн.

У звязку із цим ПАТ ІнГЗК отримало від ТОВ ПБК Дніпропромсервіс податкову накладну № 74 від 17.05.2011 року, в якій була проставлена печатка підприємства з написом - для документів. На підставі цієї накладної ПАТ ІнГЗК сформувала податковий кредит за травень 2011 року у сумі 6 400,00 грн.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно статті 201 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлювалося, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Під час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок заповнення податкової накладної, який затверджено наказом Державної судової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969, та який втратив чинність 16.12.2011 року.

Згідно п. 16 вказаного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Отже, з наведених норм випливає, що податкова накладна повинна бути в обовязковому порядку затверджена печаткою платника податків, що її видав, проте жодною нормою не встановлюються обмеження щодо того, чи є ця печатка основною або ні.

Крім того, ПАТ ІнГЗК врахувало в податковій декларації за липень 2012 року податкову накладну № 154 від 11.07.2012 року, виписану ПП ТД Пірит, на загальну суму 16 945,94 грн., з яких 195 грн. включено до складу податкового кредиту, а 16 750,45 грн. включено до операцій, які не надають право на формування податкового кредиту як такі, що не використовувались у господарській діяльності товариства.

У вересні 2012 року позивач надав уточнюючу декларацію з ПДВ за липень 2012 року, в якій виправив самостійно виявлені помилки, а саме зменшив податковий кредит на суму 195 грн., сформований на підставі податкової накладної № 154 від 11.07.2012 року, у звязку із тим, що ПП ТД Пірит не зареєстрував вказану накладу в Єдиному реєстр податкових накладних, а також надав до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за серпень 2012 року, в якій врахував суму 195 грн. згідно податкової накладної № 154 від 11.07.2012 року, та скаргу на ПП ТД Пірит щодо не реєстрації накладної в реєстрі.

Судом встановлено, що між ПАТ ІнГЗК (замовник) та ТОВ ИЗ-КАРТЭКС (Російська Федерація - підрядник) 06.10.2010 року укладено договір № 8705-03, згідно якого підрядник зобовязується провести монтаж механічної та електричної частин, налагодження електрообладнання екскаватора ЕКГ-10. Ціна робіт складає 3 400 000,00 рублів без ПДВ.

30.09.2010 року між ПАТ ІнГЗК та ТОВ ИЗ-КАРТЭКС підписано Акт виконаних робіт № 1, згідно якого ТОВ ИЗ-КАРТЭКС здав, а ПАТ ІнГЗК прийняв роботи по монтажу механічної та електричної частин, налагодження електрообладнання екскаватора ЕКГ-10 загальною вартістю 3 400 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Згідно з нормами пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», для операцій по поставці полуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на включення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку на податкових зобов»язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті, які були включенні отримувачем послуг в податкову декларацію попереднього періоду.

Таким чином, у покупця резидента право на податковий кредит виникає в звітному періоді, який настуває за періодом відображення податкових зобовязань з надання послуг нерезидентом у податковій декларації з ПДВ.

Отже, при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з імпорту послуг у вересні 2010 р., період уточненя податкового кредиту виникає у підприємства у наступному періоді- жовтні 2010р.

Згідно абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, починаючи з 01.01.2011 року, у разі, якщо платник ПДВ не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Дата виписки податкової накладної в наведеному є 30.09.2010р. Таким чином, після уточнення податкового зобовязання за вересень 2010 року, право на подання уточнюючого розрахунку з податкового кредиту по імпорту послуг за жовтень 2010, зберігається за підприємством до вересня 2011 року.

Отже, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434, яким збільшено грошове зобовязання за платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за основним платежем 79 992222,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19 998 055,61 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, за 2011 рік ПАТ ІнГЗК подавав розрахунки плати за користування надрами по таким видам корисних копалин як: руда залізна для збагачення та руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків.

Так, згідно розрахунку від 10.05.2011 року № НОМЕР_13, поданого за І квартал 2011 року, обсяг погашених балансових запасів склала: руда залізна для збагачення 8 231 400 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків 702 200 тон; згідно розрахунку від 09.08.2011 року № НОМЕР_14, поданого за ІІ квартал 2011 року, обсяг погашених балансових запасів склала: руда залізна для збагачення 8068 600 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків 842 800 тон; згідно розрахунку від 08.11.2011 року № НОМЕР_15, поданого за ІІІ квартал 2011 року, обсяг погашених балансових запасів склала: руда залізна для збагачення 8361 600 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків 158 800 тон; згідно розрахунку від 09.02.2012 року № НОМЕР_16, поданого за ІV квартал 2011 року, обсяг погашених балансових запасів склала: руда залізна для збагачення 8 618000 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків 343 700 тон.

В період з 27.10.2011 року по 29.11.2011 року колегією Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та охорони надр України складено протокол № 2472, відповідно до якого станом на 01.01.2011 року затверджено запаси в межах ділянки спеціального дозволу № 1932 за категоріями та класами у розмірі 1 098 299 тисяч тон, в тому числі з вмістом заліза магнетитового менше 20 відсотків 533 821,0 тисяч тон.

На підставі вказаного протоколу ПАТ ІнГЗК подавав уточнюючі розрахунки плати за користування надрами, в яких зазначив наступні показники:

- уточнюючі розрахунки від 16.03.2012 року № НОМЕР_17, від 24.05.2012 року № НОМЕР_18 руда залізна для збагачення 6 880 680 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків 2 052 920 тон;

- уточнюючий розрахунок від 16.03.2012 року № НОМЕР_19 руда залізна для збагачення 6 794260 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків 2117140 тон;

- уточнюючий розрахунок від 16.03.2012 року № НОМЕР_20 руда залізна для збагачення 6 237700 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків 2 282 700 тон;

- уточнюючий розрахунок від 16.03.2012 року № НОМЕР_21 руда залізна для збагачення 6 760760 тон, руда залізна для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків 2200 940 тон.

Внаслідок такого уточнення позивач зменшив свої зобовязання за 1 квартал 2011 року на суму 3 336 278,40 грн.; за 2 квартал 2011 року на суму 3147 619,80 грн.; за 3 квартал 2011 року на суму 5 246 033 грн.; за 4 квартал 2011 року на суму 4 587 382,80 грн., а всього на 16 317 314,00 грн.

Згідно п. 263.2. ст. 263 Кодексу обєктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством. (підпункт 263.2.1.), а до об'єкта оподаткування належить, зокрема, обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими ніж платник субєктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною (підпункт 263.2.2.).

Відповідно до Наказу Мінпромполітики України від 17.08. 2004 року №412 «Про затверження Положення про проектування внутрішнього відвалоутворення та складуванні відходів виробництва в залізорудних і флюсових карєрах», погашені балансові запаси балансові запаси корисних копалин, які списані з обліку гірничодобувного підприємства в результаті їх відпрацювання або втрат при видобутку.

Згідно п.7 Положення про порядок списання запасів корисних копалин з обліку гірничодобувного підприємства, затвердженого Постановою КМУ від 27.01.1995 № 58, списання балансових запасів, видобутих із надр, проводиться не рідше одного разу на рік на підставі даних облікової геолого маркшейдерської документації. Наказом Державної геологічної служби від 26.12.2007 №142 «Про затвердження звітної документації щодо запасів та використання корисних копалин» затверджено форму №5 гр «Звітній баланс запасів корисних копалин за рік». Відповідно до даних цієї форми, протягом 2011 року з карєру позивача було видобуто 8 654 тис.т руди з вмістом заліза магнетизованого менше 20%.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано Акт всебічної перевірки Державної Служби гірничого нагляду та промислової безпеки України №6 від 26.04.2013, в якому підтверджено фактичний рух балансових запасів за 2007 3 міс. 2013 року в розрізі погашених магнетитових кварцитів із вмістом заліза менше та більше 20%, а саме за 2011 рік видобуто 8 654 тис.т руди з вмістом заліза магнетизованого менше 20%.

Отже, обсяг погашених та списаних з балансу Позивача залізних руд визначений у відповідності до вимог актів законодавства з питань гірничого нагляду за раціональним використанням надр і відповідає задекларованим обсягам і фактичному ходу гірничих робіт.

Щодо посилання суду першої інстанції на лист Державної служби геології та надр України від 26.02.2012 року № 5835/01/11-12.

Колегія судів зазначає, що відповідно до абз.2 п.263.13.1 ст. 263 Податкового кодексу України, контролюючі органи здійснюють контроль тільки за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою внесення плати за користування надрами для видобування корисних копалин, а для забеспечення контролю в частині визначення обсягів (кількості) вибутових корисних копалин згвдно з абз.3 вищевказаного пункту Податкового кодексу України, податкові органи у встановленому законодавством порядку можуть залучати центральні органи виконавчої влади, які реалізуть державну політику у сфері гірничого нагляду.

Як вбачається з матеріалів справи , при здійсненні перевірки податковим органом не залучались відповідні органи виконавчої влади які реалізують державну політику у сфері гірничого нагляду, а згідно Акту перевірки відсутні будь які порушення з боку позивача щодо правильності обчислення, своєчасності і повноти внесення плати за користування налрами для видобування корисних копалин.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434 в частині визначення податкового зобовязання у розмірі 1617 314,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо грошового зобовязання на суму 63674908,45 грн. суд зазначає, що як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновки про те, що внаслідок невірного визначення обєкту оподаткування, бази оподаткування та податкових ставок ПАТ ІнГЗК занижено плату за користування надрами на 63 674 908,45 грн. в т.ч. за 3 квартал 2012 року в сумі 38 703 329,66 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 24 971 578,79 грн.

Ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначено в п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України, та становлять відповідно для руди залізної для збагачення 2,7 відсотки від вартості видобутих корисних копалин, але не менше ніж 3,64 грн. за одиницю видобутих корисних копалин та відповідно руди залізної для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків 1,5 відсотки від вартості видобутих корисних копалин, але не менше ніж 0,89 грн. за одиницю видобутих корисних копалин. Одиницею виміру видобутих корисних копалин в даному випадку є тонна.

Таким чином обєктом оподаткування є саме обсяги видобутих або погашених запасів корисних копалин.

Посилання податкового органу на те, що для обчислення податкових зобовязань з плати за користування надрами необхідно враховувати витрати повязані із добуванням залізорудної сировини та її первинною переробкою до рівня концентрату та для обчислення податкових зобовязань необхідно враховувати обсяги концентрату готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві є необґрунтованими, оскільки концентрат є готовою продукцією, який утворюється в процесі збагачення залізної руди.

Відповідно до поданих декларацій, підприємством нараховано та сплачено податкові зобовязання по платі за користування надрами за 3 квартал 2012 року в сумі 26 470 910 грн. (декларація № НОМЕР_22) та за 4 квартал 2012 року в сумі 27 308 372 грн. (декларація № НОМЕР_23).

Таким чином, відповідачем безпідставно зроблено висновок про заниження позивачем плати за користування надрами в розмірі на 63674 908,45 грн., оскільки вказаний висновок є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

З урахуванням вищевикладеного, відповідачем неправомірно включено до податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434 суму грошового зобовязання в розмірі 63 674 908,45 грн.

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434 підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_3, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 040,00 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ПАТ ІнГЗК для використання на автобусах було зареєстровано в податковому органі наступні книги обліку розрахункових операцій:

- № НОМЕР_24 від 09.07.2009 року на автобусі марки ИКАРУС26050, державний номер НОМЕР_25;

- № НОМЕР_26 від 09.07.2009 року на автобусі марки IKARUS25675, державний номер НОМЕР_27;

- № НОМЕР_28 від 09.07.2009 року на автобусі марки ИКАРУС25675, держаний номер НОМЕР_29;

- № НОМЕР_30 від 07.07.2009 року на автобусі марки ЛАЗ 4207, державний номер НОМЕР_31;

- № НОМЕР_32 від 07.07.2009 року на автобусі марки ИКАРУС25675, держаний номер НОМЕР_33;

- № НОМЕР_34 від 07.07.2009 року на автобусі марки ИКАРУС25675, держаний номер НОМЕР_35.

Також судом встановлено, що здійснюючи розрахунки в готівковій формі при перевезенні вказаними автобусами людей ПАТ ІнГЗК не використовувало розрахункові книжки, а здійснювало продаж квитків, які мають нанесені друкарським способом серію, номер та номінальну вартість. Наявність таких квитків та факт їх придбання підтверджується первинними документами, залученими до матеріалів справи.

Оскільки судом встановлено, що в силу п. 4 ст. 9 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ПАТ ІнГЗК могло не застосовувати в даному випадку розрахункові книжки, і оспорюване податкове повідомлення-рішення винесено саме у звязку з таким не використанням, суд доходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_3 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_4 за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, про збільшення суми грошового зобовязання за основним платежем 69 050,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17 262,62 грн., суд зазначає наступне.

Особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів встановлюються статтею 170 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 170.5.1. цієї статті податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати) на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).

Згідно п. 170.5.3. цієї статті дивіденди, нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав - резидентом, що є юридичною особою, оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу, крім дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, які згідно із підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.

Згідно п. 170.5.4. вказаної статті доходи, зазначені у цьому пункті, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок.

Водночас, 06.08.2011 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, згідно яких до підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України додано пункт 6 наступного змісту:

оподаткування доходів платника податку, нарахованих за наслідками податкових періодів до 01.01.2011 року, здійснюється за ставками та згідно з нормами, що діяли до 01.01.2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

В період з 06.08.2011 року по 31.12.2012 року ПАТ ІнГЗК здійснило виплату нарахованих за результатами діяльності товариства за 2010 рік дивідендів в загальному розмірі 690 504,83 грн., у звязку з чим ПАТ ІнГЗК сплатило податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5 відсотків у розмірі 34 525,24 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в повному обсязі нарахував та сплатив узгоджену суму податкового зобовязання щодо ПФО, з нарахованих дивідендів 20.04.2011 року, тобто до дати вступу в дію змін Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки контролюючого органу, щодо порушення ПАТ ІнГЗК норм податкового кодексу України при обчисленні (нарахуванні) та сплати податку з доходів фізичних осіб є неправомірними.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207

Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів та Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 р. скасувати.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 року № НОМЕР_1 , прийняте Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_2, прийняте Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_3 прийняте Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № 000002434 прийняте Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року № НОМЕР_4 прийняте Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту постанови.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя:О.М. Лукманова

Суддя:Т.С. Прокопчук