Постанова № 45024539, 11.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа № 908/652/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Браілко Ю.В., за довіреністю № 33 від 31 грудня 2014 року;

відповідача - Полулях Т.В., довіреність № 42 від 23 лютого 2015 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморський район електричних мереж, м. Приморськ (вх. 2103 З/1-6) на рішення господарського суду Запорізької області від 20 травня 2014 року у справі № 908/652/14

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморський район електричних мереж, м. Приморськ

до Комунального підприємства "Приморське житлово-експлуатаційне об'єднання" Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, м. Приморськ

про стягнення 18542,73 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20 травня 2014 року (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Приморське житлово-експлуатаційне об'єднання" Приморської міської ради Приморського району Запорізької області на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморський район електричних мереж - 3 838 грн. 21 коп. суми основного боргу за спожиту електричну енергію; стягнуто з Комунального підприємства "Приморське житлово-експлуатаційне об'єднання" Приморської міської ради Приморського району Запорізької області на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморський район електричних мереж - 1 013 грн. 26 коп. судового збору; в частині стягнення 6 445 грн. 63 коп. основного боргу провадження у справі припинено; в іншій частині позову відмовлено.

Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморський район електричних мереж з рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20 травня 2014 року по справі №908/652/14 в частині відмови у задоволенні позову на суму 8258,89 грн. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки, при частковій відмові у позові місцевий господарський суд прийняв до уваги акт взаємних розрахунків, який має протилежні дані по спожитій активній електричної енергії з боку обох сторін, а не Правила користування електричною енергією (ПКЕЕ), вимоги чинного законодавства та умови Договору сторін.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19 червня 2014 року порушено провадження у справі №908/652/14, розгляд справи призначений на 23 липня 2014 року.

Відомості щодо розгляду апеляційної скарги позивача про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 20 травня 2014 року - відсутні.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12 серпня 2014 року за №1632-VII змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних, зокрема, господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02 вересня 2014 року визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 р. за №1632-VII, справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів з дня прийняття розпорядження головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

На офіційному сайті Донецького апеляційного господарського суду опубліковано повідомлення про неможливість направлення до Харківського апеляційного господарського суду справ, які знаходяться в провадженні Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06 квітня 2015 року було прийнято апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморський район електричних мереж, м. Приморськ до провадження, розгляд справи призначений у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду на 26 травня 2015 року на 11:00 год. в залі №111.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2015 року, 20 травня 2015 року, 04 червня 2015 року задоволено клопотання сторін про участь їх представників у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Приморському районному суду Запорізької області.

Розгляд справи відкладався.

02 червня 20105 року від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх.№8579), в яких він, зокрема, зазначає, що оскільки відповідач не вірно вказував покази засобів обліку електричної енергії, позивач змушений був кожного місяця періоду заборгованості робити огляди засобів обліку відповідача, про що складались акти візуального зняття показів розрахункових засобів обліку за період січень-березень 2013 року без присутності представника Споживача, що відповідає положенням пункту п'ятого додатку 5 Договору. Вважає, що місцевий господарський суд помилково не прийняв до уваги умови договору, що призвело, на думку позивача, до прийняття неправильного судового рішення.

02 червня 2015 року відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх. №8580). Відповідач вважає, зокрема, що позиція позивача про те, що відповідач вказував невірні покази засобів обліку електроенергії, а тому позивач у відповідності до Договору та додатку №5 до нього мав право без присутності споживача робити огляди засобів огляду та складати акти візуального зняття показів, не підтверджена доказами та ґрунтується на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні докази допущених відповідачем порушень обліку, споживання електроенергії. На думку відповідача, пунктом 3.33 ПКЕЕ передбачений контрольний огляд засобу обліку і його технічну перевірку у присутності уповноважених представників споживача і оформлюється актом про проведення роботи, а не актом візуального знаття показів, на які посилається позивач.

Розпорядження секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року у зв'язку із відпусткою судді Пелипенко Н.М., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О., суддя Хачатрян В.С.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Місцевий господарський суд, встановивши порушення з боку відповідача умов укладеного договору сторін, враховуючу часткову оплату в процесі розгляду справи, припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України на суму боргу у розмірі 6 445,63 грн. З підстав недоведеності споживання відповідачем за спірний період більшого обсягу електричної енергії, ніж ним зазначено, суд першої інстанції частково задовольнив вимоги позивача на суму 3838,21 грн.; в частині позовних вимог у розмірі 8258,89 відмовив.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, 01 червня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморський район електричних мереж (Постачальник електричної енергії) та Комунальним підприємством "Приморське житлово-експлуатаційне об'єднання" Приморської міської ради Запорізької області (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 293, за умовами якого (Розділ 1) Постачальник зобов'язався продавати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору (т. 1 а.с. 144-148).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також несе відповідальність за порушення умов договору та правил користування електричною енергією.

Згідно з п. 9.1. Договору, невід'ємними частинами до нього є додатки № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 5.1. При цьому, вказаним пунктом договору визначено, що усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками представниками сторін.

Згідно з п. 7.1. Договору облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником електричної енергії розрахунково згідно з вимогами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та ПКЕЕ.

Згідно з п. 7.5. Договору, порядок зняття показів розрахункових приладів обліку та відомості про точки розрахункового обліку Споживача та субспоживачів наведені в додатку № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії» і в додатку № 6.1 «Перелік точок розрахункового обліку реактивної електричної енергії».

Умовами п. 2.2.2. Договору передбачений обов'язок Споживача дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділів 5 та 6 цього договору та Додатком № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» і Додатком № 2 «Порядок визначення та коригування граничних величин».

Пункт 4 додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» до договору свідчить про те, що споживач не пізніше 17-00 години 1-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:

- «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» за формою Додатка № 5.1;

- «Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу» за формою Додатка № 5.5 (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу).

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає споживачу.

За змістом п. 6 додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» до договору, за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку.

Сума платежу при остаточному розрахунку визначається виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно даних наданого Споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Згідно п. 9.4. Договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2010 р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Вбачається, що договір від 01 червня 2011 року № 293 у встановленому законодавством порядку не розірвано та дію його не припинено.

Згідно п. 2.3.4 Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з Умовами Додатків №4 та №5.

Відповідно до п. 6.11 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 та п. 10 додатку № 4 Договору, оплата платіжних повідомлень Споживачем за використану енергію повинна не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення.

Споживач самостійно або в присутності представника Постачальника відповідно до точок розрахункового обліку, які наведені в п. 6,7,8 цього додатку здійснює зняття показів розрахункових засобів обліку, що відповідають споживанню активної електричної енергії (п. 1 додатку №5 Договору).

Відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, не в повному обсязі розрахувався з позивачем за спожиту електроенергію.

Так, з січня 2013 р. по березень 2013 р., грудень 2013 р. позивачем були виставлені відповідачу на оплату рахунки на загальну суму 23 105,92 грн., а саме: від 06 лютого 2013 № 293/1а на суму 6 401,75 грн. за спожиту електроенергію в кількості 10 929 кВт (т. 1 а.с. 174); від 06 березня 2013 року № 293/2а на суму 3 786,71 грн. за спожиту електроенергію в кількості 3 132 кВт (т. 1 а.с. 180); від 04 квітня 2013 року № 293/3а на суму 6 471,83 грн. за спожиту електроенергію в кількості 12 331 кВт (т. 1 а.с. 185); від 02 січня 2014 року № 293/12а на суму 6 445,63 грн. за спожиту електроенергію в кількості 10 234 кВт., згідно розрахунку дебіторської заборгованості (т. 2 а.с. 8,25).

Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії № 14/1261 та № 71/14/30 (т. 2 а.с. 9, 11) на суму 12097,10 грн., в яких було запропоновано відповідачу сплатити заборгованість по неоплаченим рахункам за активну енергію: за січень 2013 року - 6401,75 грн., за лютий 2013 року - 3786,71 грн. та за березень 2013 року - 6471,83 грн.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Частина 1 статті 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу (ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України). При цьому, вказану статтю слід застосовувати у системному зв'язку із статтею 714 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - електричної енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положення статті 692 Цивільного кодексу України свідчать про те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Частина перша статті 277 Господарського кодексу України передбачає, що абоненти користуються електричною енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Відповідно до п. 6.11 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

При цьому, п.п. 2 п. 10.2 ПКЕЕ визначено, що Споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 Цивільного кодексу України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що кореспондується з пунктом 6.1 ПКЕЕ.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, виставлені позивачем рахунки на оплату використаної в період з січня 2013 р. по березень 2013 р., грудень 2013 р. активної електричної енергії, оплатив частково в сумі 4 563,19 грн., що й стало підставою для звернення позивача до господарського суду.

Таким чином, предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту протягом часу з січня 2013 р. по березень 2013 р., грудень 2013 р. активну електричну енергію в сумі 18 542,73 грн.

З матеріалів справи свідчить, що в ході розгляду цієї справи судом першої інстанції, 27 березня 2014, тобто після порушення провадження у справі № 908/652/14, відповідачем перераховано грошові кошти в розмірі 6 445,63 грн. за спожиту електричну енергію в грудні 2013 року.

Судова колегія вважає правильним висновок суду про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Так, припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема у таких випадках:

припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Отже, враховуючи викладене, оскільки відповідачем частково проведений розрахунок за спожиту активну електричну енергію за вказаним Договором, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморський район електричних мереж до Комунального підприємства «Приморське житлово-експлуатаційне об'єднання» Приморської міської ради Запорізької області щодо стягнення з останньої заборгованості в сумі 6445,63 грн., підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

В цій частині рішення сторонами не оскаржується.

Решту суми заявлених вимог позивачем в розмірі 12097,10 грн., станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповідачем не сплачено.

Місцевий господарський суд встановив, що з доданих позивачем розрахунків не вбачається співвідношення заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 12 097,10 грн., що нарахована за актами візуального зняття показів розрахункових засобів обліку від 25 січня 2013 року, 25 лютого 2013 року та 25 березня 2013 року та обсягом спожитої відповідачем активної електричної енергії, що визначена у підписаних між сторонами актах про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за січень 2013 року, лютий 2013 року та березень 2013 року.

Тобто, спір щодо обсягів споживання електричної енергії між сторонами залишився не врегульованим.

Судом першої інстанції були задоволені позовні вимоги на суму 3838,21 грн., а в стягненні 8258,89 грн. відмовлено.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в стягненні 8258,89 грн. та вважає, що позов про стягнення заборгованості у розмірі 12097,10 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи свідчить, що уповноваженим представником позивача були складені акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за січень 2013 року, лютий 2013 року та березень 2013 року, які скріплені печатками підприємства (т. 1 а.с.176-179, 182-183, 187 відповідно).

З пояснень позивача свідчить, що на виконання вимог розділу 4 ПКЕЕ Відповідач надавав кожного місяця Позивачу акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію в двох примірниках, який складався з двох екземплярів. В одному екземплярі акту Відповідач зазначав споживання електричної енергії по офісам, підвалам, які розташовані в багатоквартирних будинках без підрахування загальної суми споживання в кВт/год та без суми в гривнях, в другому екземплярі акту Відповідач вказував споживання освітлення під'їздів по встановленій потужності електроприймачів, та враховував також покази першого екземпляру акту про спожиту енергію.

Позивач виставляв рахунки на оплати згідно цих двох екземплярів акту про спожиту протягом розрахункового періоду з урахуванням актів візуального зняття показів.

Як вже зазначалось в цій постанові, Постачальник має право самостійно здійснювати зняття показів розрахункових засобів обліку.

Позивачем самостійно були складені акти візуального зняття показів за спожиту електричну енергію (т. 1 а.с.93-95), оскільки, як вказує позивач, відповідачем не вірно зазначались показники споживання електричної енергії.

Так, за даними позивача, у січні 2013 року відповідач спожив, відповідно до акту про спожиту електричну енергію та акту візуального зняття показів: 10929 кВт/год на суму 6401,75 грн.

За даними відповідача у цей період: 11318,54 кВт/год на суму 5320,40 грн.

За даними позивача, у лютому 2013 року відповідач спожив, відповідно до акту про спожиту електричну енергію та акту візуального зняття показів: 3132 кВт/год на суму 3786,71 грн.

За даними відповідача у цей період: 10717,64 кВт/год на суму 5934,11 грн.

За даними позивача, у березні 2013 року відповідач спожив, відповідно до акту про спожиту електричну енергію та акту візуального зняття показів: 12331 кВт/год на суму 6471,83 грн.

За даними відповідача у цей період: 13733,8 кВт/год на суму 7166,95 грн.

Тобто, за даними позивача сума боргу відповідача складає 16660,29 грн. У зв'язку з частковою оплатою боргу на суму 4200,00 грн. та 363,19 грн., заборгованість відповідача становить 12097,10 грн. за показниками, згідно актів про спожиту електричну енергію та актів візуального зняття показів.

Сума боргу, яка нарахована відповідачем відповідно до актів про спожиту протягом розрахункового періоду - 13858,27 грн.

Сума боргу, яку вважає відповідач правомірною за даними акту звірки взаємних розрахунків, з урахуванням часткового погашення боргу у розмірі 4200,00 грн. та 363,19 грн (т. 1 а.с.88-90) становить 4038,21 грн., яка склалась з: спожита електрична енергія за січень на суму 5515,80 грн.; за лютий - (мінус) 1188,38 грн., за березень 2013 року: 4273,98 грн.

Разом з тим, у судовому засіданні апеляційної інстанції представником відповідача було зазначено, що документація стосовно цієї справи з підтвердженням сум та показників приладу обліку за спірні періоди на підприємстві КП "Приморське житлово-експлуатаційне об'єднання" Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, відсутня, а представник позивача зазначив про некоректні дії зі сторони посадових осіб відповідача щодо пропозиції позивача, направлених на врегулювання спірних питань.

Таким чином, можливо зробити висновки про те, що відповідач надавав позивачу, а також суду першої інстанції не підтверджені належними доказами дані, зазначивши різні суми та показники споживання електричної енергії.

Натомість, позивачем складались та підписувались акти про спожиту електричну енергію та акти візуального зняття показів уповноваженими на те особами Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморський район електричних мереж.

Предметом діяльності позивача є, зокрема, передача електричної енергії місцевим електромережам, постачання електричної енергії за регульованими тарифами, контроль за організацією обліку споживання електроенергії споживачами, здійснення контролю за дотримання споживачами договірних умов електроспоживання.

Складання актів візуального зняття показів передбачено умовами укладеного Договору (п. 5 додатку 5).

Слід зазначити, що суд першої інстанції, відхиляючи доводи позивача стосовно невірного зазначення споживачем показів електролічильника в Актах про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за січень, лютий, березень 2013 року, зазначив, що ці Акти є двосторонніми документами, підписані та скріплені печатками підприємств, а акти візуального зняття показів розрахункових засобів обліку підписані лише в односторонньому порядку.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки є документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах та не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін. Такий акт не може бути належним доказом проведення господарських операцій та не може бути доказом наявності заборгованості.

Акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію позивачем були підписані, проте, рахунки виставлені відповідачу на інші суми, так як відповідач неправильно заповнював акти про спожиту електричну енергію, оскільки, як було встановлено під час апеляційного розгляду цієї справи, лічильники були встановлені не на всіх точках продажу електричної енергії споживачу. Мало місце встановлення одного лічильника на два будинки по вул. Морській, таких як: будинки № 62,54 та №48,50 .

Позивач діяв в межах та у спосіб визначений Договором, зокрема, на виконання пункту 12 Додатку №4 до Договору, яким передбачено, що при виявленні представником Постачальника електричної енергії під час проведення перевірки у Споживача розрахункових приладів обліку факту надання Споживачем недостовірних відомостей про електроспоживання в "Акті про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію", Постачальником електричної енергії здійснюється перерахунок на підставі фактичних показів розрахункових приладів обліку.

Одним з обов'язків позивача, згідно умов Договору є підписання актів зі скріпленням печаткою підприємства. Таким чином, позивачем, з урахуванням актів про спожиту протягом розрахункового періоду активну енергію, складаються списки точок обліку (рапорти) відповідно до п.12 Додатку № 4 Договору, а також складаються відповідно до пункту 3.33 ПКЕЕ акти візуального зняття показів розрахункових засобів обліку.

На виконання п.12 додатку № 4 Договору позивачем були складені списки точок обліку по кожному спірному місяцю та одночасно з рахунками були направлені для оплати за спожиту електричну енергію відповідачу.

Крім того, виставлені позивачем рахунки, відповідачем приймались без заперечень, вони не оскаржувались, до того ж рахунок за грудень 2013 року був оплачений відповідачем в ході розгляду справи судом першої інстанції у повному обсязі.

Таким чином позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором, зокрема, наявність боргу з боку відповідача за спожиту активну електричну енергію в сумі 12097,10 грн., що підтверджується актами про спожиту активну електричну енергію, актами візуального зняття показів розрахункових засобів обліку та рахунками, які є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі. Відповідач доказів оплати вказаної суми боргу суду не надав, в суді апеляційної інстанції, у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, доводи апеляційної скарги не спростував.

Крім того, щодо платіжного доручення №125 від 10.10.2014 року про сплату 1380,00 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до довідки позивача №71/08/512 від 25 квітня 2014 року (т. 2 а.с. 26), на рахунок зі спеціальним режимом використання ВАТ «Запоріжжяобленерго» структурного підрозділу Приморського РЕМ в березні 2013 року від КП «ПЖЕО» договір №293 поступила сума в розмірі 1380,00 грн., де в призначені платежу було вказано за газопостачання, тому Приморський РЕМ звернувся до споживача за роз'ясненням. Споживач надав лист де вказав, що вищевказану суму рахувати як сплату за активну електроенергію, але не вказав за який період.

Згідно п.6.5 ПКЕЕ, якщо споживач в призначені платежу не поставив посилань на період за який здійснюється оплата, то постачальник має право зарахувати суму як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення. Так як споживач на той момент мав заборгованість перед Приморським районом електричних мереж за спожиту електроенергію за період починаючи з квітня 2012 року, тому з суми 1380,00 грн. - 210 грн. 36 коп. погашено борг квітня, а сума 1169 грн. 64 коп. була занесена позивачем на погашення боргу травня 2012 року.

Враховуючи вищезазначене, посилання відповідача на безпідставність зарахування грошових коштів у сумі 1380,00 грн. в рахунок погашення боргу за спожиту електричну енергію за період з квітня по травень 2012 року, а тому позовні вимоги на суму 9638,89 грн. є недоведеними, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, докази підлягають оцінці у їх сукупності.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, а суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а тому рішення місцевого господарського суду у справі № 908/652/14 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 8258,89 грн. з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і втому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 1827,00 грн. та за апеляційну скаргу у сумі 913,50 грн.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20 травня 2014 року у справі №908/652/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморський район електричних мереж до Комунального підприємства «Приморське житлово-комунальне об'єднання» Приморської міської ради Запорізької області щодо стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 8258,89 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства «Приморське житлово-комунальне об'єднання» Приморської міської ради Запорізької області (72100, м. Приморськ, Запорізької області, вул. Морська, 62, код ЄДРПОУ 3627773) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморський район електричних мереж (72100, м. Приморськ, Запорізької області, вул. Пролетарська, буд. 13, код ЄДРПОУ 00130926) заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року в сумі 8258,89 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Приморське житлово-комунальне об'єднання» Приморської міської ради Запорізької області (72100, м. Приморськ, Запорізької області, вул. Морська, 62, код ЄДРПОУ 3627773) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі структурного підрозділу Приморський район електричних мереж, (72100, м. Приморськ, Запорізької області, вул. Пролетарська, буд. 13, код ЄДРПОУ 00130926) 1827,00 грн. судового збору за подання позову до суду першої інстанції та 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Повна постанова складена 16.06.2015р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Хачатрян В.С.