Постанова № 45024486, 09.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа № 908/5092/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Бондаренко В.П.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2362 З/1-7) на рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.15 у справі

за позовом ПАТ "Банк "Київська Русь", м. Київ,

до ТОВ "Трансфарм-Дніпро", м. Запоріжжя,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПрАТ "Альба України"

про стягнення 884 404,54 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфарм-Дніпро" 884 404 грн. 54 коп., з яких: 759 833 грн. 48 коп. - основний борг, 84 693 грн. 74 коп. - сума пені за загальний період з 28.03.2014 р. по 01.12.2014 р., 15 987 грн. 73 коп. - 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, нараховані за період з 17.05.2014 р. по 27.01.2015 р., 98 788 грн. 35 коп. - інфляційне збільшення суми боргу, нараховане за період з 17.05.2014 р. по 27.01.2015 р.

03.02.2015 р. від позивача у справі надійшла заява про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 959 293 грн. 30 коп., з яких: 759 833 грн. 48 коп. – основний борг, 84 693 грн. 74 коп. – сума пені за загальний період з 28.03.2014 р. по 01.12.2014 р., 15 987 грн. 73 коп. – 3% річних за прострочення виконання зобов’язання, нараховані за період з 17.05.2014 р. по 27.01.2015 р., 98 788 грн. 35 коп. – інфляційне збільшення суми боргу, нараховане за період з 17.05.2014 р. по 27.01.2015 р.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 512, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217, 218, 230, 173, 174, 175 Господарського кодексу України і обґрунтовано посиланням на наявність у відповідача простроченої заборгованості, яка підлягає до сплати відповідачем позивачу на підставі договору відступлення права вимоги № 70533-20/14-7 від 05.06.2014 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Немченко О.І., суддя Азізбекян Т.А., суддя Давиденко І.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфарм-Дніпро" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" 759 833 грн. 48 коп. основного боргу, 84 693 грн. 74 коп. пені, 15 987 грн. 19 коп. 3% річних, 98 788 грн. 35 коп. інфляційних втрат, 19 85 грн. 86 коп. судового збору. Видати наказ. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

04.01.2010 року між Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (продавцем, третьою особою у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСФАРМ-ДНІПРО» (покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір купівлі-продажу № 479 (надалі – договір купівлі-продажу).

До договору сторонами були підписані додаткові угоди.

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу (з урахуванням додаткової угоди), продавець зобов'язувався передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення та інші супутні товари (надалі – товар) у власність покупця, а покупець зобов'язувався приймати товар та скачувати за нього грошові кошти відповідно до умов зазначеного договору.

Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу передбачено, що товар передається по найменуванню та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Згідно п. 2.3. договору купівлі-продажу, кожна товарна партія формується шляхом узгодження заказу. Узгодження заказу відбувається шляхом обміну інформації за телефоном, факсимільним зв'язком, електронним зв'язком чи за допомогою інших засобів.

Підтвердження виконання заказу продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомі-передачі партії товару.

Ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами заказом і зазначаються у видаткових накладних (п. 2.4).

Сума договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних. ( п. 2.5 договору).

Пунктом 4.2 договору купівлі-продажу визначено, що покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 зазначеного договору.

Згідно розділу п’ятому договору купівлі-продажу, покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться у повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії. У розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату договору.

Пунктами 6.1. та 6.2. договору встановлено, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних.

Продавець передає товар покупцю при умові наявності у останнього належним чином оформлених документів на право отримання товару, а саме довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, в т.ч. Генеральної довіреності строком дії на 1 календарний рік у вигляді додаткової угоди до договору, оформленої у відповідності з Інструкцією (п. 6.3).

Пунктами 7.1. та 7.2 договору купівлі-продажу передбачено, що у випадку порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує заподіяну з її вини шкоду та сплачує штрафні санкції, передбачені даним розділом договору та чинним законодавством України.

У випадку порушення покупцем п. 5.2, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

У відповідності до умов договору купівлі-продажу, третя особа у справі як продавець, у період з 25.03.2014р. до 18.04.2014 р. поставила відповідачу у справі, як покупцю, товар відповідно до наданих накладних.

Заборгованість відповідача перед третьою особою за вищевказаними поставками склала 759 833 грн. 48 коп.

05.06.2014 р. між ПрАТ «Альба Україна» (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Банк "Київська Русь» (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги № 70533-20/14-7, відповідно до якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 759 833 грн. 48 коп. у порядку та на умовах визначених цим договором право вимоги за зобов’язаннями ТОВ «Трансфарм-Дніпро» у сумі 759 833 грн. 48 коп., що випливає з договору купівлі-продажу № 479 від 04.01.2010 р., укладеного між боржником та первісним кредитором.

Відповідно до п. 1.1.1. договору відступлення прав вимоги №70533-20/14-7 від 05.06.2014 року, право вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями боржника на суму зазначену в п. 1.1 договору випливає з договору купівлі-продажу №479 від 04.01.2010р., підтверджується випискою з балансового рахунку боржника (довідка № 2003а від 04.06.2014 р.

Пунктом 1.1.2 договору відступлення прав вимоги №70533-20/14-7 від 05.06.2014 року передбачено, що первісний кредитор засвідчує, що заперечення, які можуть бути висунуті боржником проти вимог нового кредитора на момент підписання Договору, не існує, вимоги є дійсними та немає підстав для їх невиконання боржником.

Згідно з п. 1.2 договору відступлення прав вимоги, первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про здійснення відступлення права вимоги за основним зобов'язанням протягом 3 днів з моменту набуття новим кредитором права вимоги.

Відповідно до п. 3.1. договору відступлення права вимоги, новий кредитор набуває права вимоги, що відступається за цим договором після підписання сторонами зазначеного договору.

Пунктом 7.1. договору відступлення права вимоги передбачено, що новий кредитор набуває право вимоги від боржника належного виконання зобов’язання по оплаті коштів боржником у сумі, яка зазначена у п. 1.1 вказаного договору.

Крім права вимоги, Новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за договором купівлі - продажу (п. 7.2 договору відступлення прав вимоги).

Додатком № 1 до договору відступлення прав вимоги є повідомлення боржника про здіснення відступлення права вимоги.

Крім того, сторони уклали договір № 14 від 05.06.2014 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно з яким ПрАТ "Альба Україна" (сторона-1) та ПАТ "Банк "Київська Русь" (сторона-2) дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України про зарахування взаємних зустрічних однорідних вимог за договором відступлення права вимоги № 70533-20/14-7 від 05.06.2014 р. та кредитним договором № 99117-20/13-1 від 06.11.2013 р. на відкриття відновлювальної кредитної лінії, у яких сторона-1 та сторона-2 є сторонами та мають грошові зобов'язання.

11.08.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензію №1 від 11.08.2014 року разом із копію договору відступлення прав вимоги та акту приймання-передачі права вимоги, якою сповістив відповідача про необхідність виконати зобов'язання зі сплати заборгованості.

Однак, претензія позивача була залишена відповідачем без уваги, а на самому конверті у поштовому відділені зафіксовано відмову відповідача від отримання.

Враховуючи не сплату відповідачем позивачу вказаної заборгованості, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 959 293 грн. 30 коп., з яких: 759 833 грн. 48 коп. – основний борг, 84 693 грн. 74 коп. – сума пені, 15 987 грн. 73 коп. – 3% річних за прострочення виконання зобов’язання, 98 788 грн. 35 коп. – інфляційне збільшення суми боргу, було предметом судового розгляду колегії суддів, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як встановлено колегією суддів, правовідносини відповідача та третьої особи були врегульовані договором купівлі-продажу № 479 від 04.01.2010 р., на виконання якого, третя особа поставила відповідачеві товар, з поставки якого останній мав заборгованість перед третьою особою в сумі 759 833 грн. 48 коп.

В матеріалах справи містяться копії видаткових накладних в підтвердження поставок. Видаткові накладні містять посилання на номер та дату договору та підписані з боку обох сторін, у т.ч. відповідача без зауважень.

Слід зазначити, що оригінали видаткових накладних оглянуті господарським судом першої інстанції у судовому засіданні.

В матеріалах справи також містяться генеральні довіреності. Поставки товару здійснювались шляхом централізовано-кільцевих перевезень, при яких відпуск товару може здійснювати без довіреностей, якщо одержувач товару повідомив постачальника про зразок (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності завіряє на супровідних документах (накладній) свій підпис. Зазначена інформація міститься у генеральних довіреностях до договору, підписаних директором відповідача. Відповідні штампи містяться на видаткових накладних.

Заборгованість відповідача перед третьою особою в сумі 759 833 грн. 48 коп. підтверджується і випискою з балансового рахунку боржника.

Доказів про відсутність вказаної заборгованості відповідач не надав. Взаєморозрахунки з цього приводу, у т.ч. на вимогу суду та прохання позивача, не здійснив.

На підставі договору відступлення права вимоги № 70533-20/14-7, укладеного між третьою особою та позивачем, третя особа відступила у порядку та на умовах визначених цим договором право вимоги за зобов’язаннями ТОВ «Трансфарм-Дніпро» у сумі 759 833 грн. 48 коп., що випливає з договору купівлі-продажу № 479 від 04.01.2010 р., укладеного між боржником та первісним кредитором.

Договір містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом для такого виду договору. Умови договору узгоджуються з вимогами Цивільного кодексу України. Договір скріплений підписами повноважених осіб і печатками підприємств.

Заборгованість в розмірі 759 833 грн. 48 коп. підтверджується документально та не спростована відповідачем.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України). Договором купівлі-продажу заборон щодо саме заміни кредитора сторонами не встановлювалось.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони передбачили, що про відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язаний повідомити боржника про здійснення відступлення права вимоги за основним зобов'язанням протягом 3 днів з моменту набуття новим кредитором права вимоги, в порядку передбаченому п. 3.1 цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансфарм-Дніпро" повідомлення про заміну кредитора та набуття ним права вимоги за договором купівлі-продажу, а також додав до нього копію договору відступлення прав вимоги та акту приймання-передачі права вимоги, та вимога виконати зобов'язання зі сплати заборгованості.

До того ж, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов'язків, а кредитор на користь якого повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов'язанні. Згідно з п. 7.4 договору відступлення права вимоги, відступлення права вимоги відповідно до цього договору не тягне за собою будь-яких змін до основного зобов'язання.

Таким чином, посилання відповідача щодо того, що договір відступлення права вимоги № 70533-20/14-7 від 05.06.2014 р. порушує його права та інтереси, оскільки укладений без його згоди, колегія суддів до уваги не приймає.

Щодо посилання відповідача про те, що договір не мав на меті настання реальних наслідків, слід зазначити, що позивачем були надані докази, що підтверджують факт встановлення договірних правовідносин сторін про перехід права вимоги (зокрема, акт приймання-передачі видаткових накладних від 06.08.2014 р. до договору купівлі-продажу № 479 від 04.01.2010 р., реєстр видаткових накладних від 19.01.2015 р.).

Слід також зазначити, що станом на день укладення договору відступлення прав вимоги третя особа мала право відступити спірну заборгованість. Станом на день звернення позивача до суду із цим позовом спірна сума у повному обсязі вже була простроченою заборгованістю.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 759 833 грн. 48 коп. основного боргу є законними та обґрунтованими, а тому - підлягають задоволенню.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.2 договору купівлі-продажу, у випадку порушення покупцем п. 5.2, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Пунктом 7.2 договору відступлення прав вимоги передбачено, що крім права вимоги, новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за договором купівлі – продажу.

За порушення строків оплати, згідно розрахунку позивача, наведеного в заяві про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 84 693 грн. 74 коп. суми пені за загальний період з 28.03.2014 р. по 01.12.2014 р., з урахуванням строків сплати по накладним, та шестимісячного строку нарахування щодо кожної суми заборгованості, та подвійної облікової ставки НБУ.

З урахуванням здійсненого судом перерахунку суми пені за допомогою БД «Законодавство», беручи до уваги суми накладних та дати виникнення прострочення сплати по ним боргу, що існував протягом розрахункового періоду та зазначену позивачем дату закінчення нарахування суми пені, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в заявленій до стягнення сумі 84 693 грн. 74 коп.

Також, позивачем заявлені до стягнення 15 987 грн. 73 коп. 3% річних за прострочення виконання зобов’язання, нараховані за період з 17.05.2014 р. по 27.01.2015 р., 98 788 грн. 35 коп. інфляційне збільшення суми боргу, нараховане за період з 17.05.2014 р. по 27.01.2015 р.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За допомогою БД «Законодавство», з урахуванням рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, з урахуванням дати виникнення боргу, беручи до уваги, що інфляція розраховується за місяць, колегією суддів перевірено розрахунок інфляційних втрат та визнано такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 98 788 грн. 35 коп., за період червень 2014 р. – січень 2015 р.

Що стосується 3% річних, як вірно зазначено місцевим господарським судом - позивачем здійснено помилку, оскільки станом на 17.05.2014 р., з якої позивач розраховує річні, суми простроченого боргу у повному обсязі ще не існувало, так як, є накладні зі строком сплати до 22.05.2014 р., 28.05.2014 р. та 01.06.2014 р.

Згідно розрахунку 3% річних, здійсненого колегією суддів за допомогою БД «Законодавство», беручи до уваги заявлений позивачем період саме з 17.05.2014 р. по 27.01.2015 р., і борг, який існував на цю дату, та збільшувався, у зв’язку з несплатою подальших накладних, враховуючи кінцевий строк нарахування річних, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині на суму 15 987 грн. 19 коп.

На підставі викладеного, враховуючи, що доводи апеляційної скарги спростовані вищевказаними обставинами, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 759 833 грн. 48 коп. основного боргу, 84 693 грн. 74 коп. пені, 15 987 грн. 19 коп. 3% річних, 98 788 грн. 35 коп. інфляційних втрат.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи до вирішення господарським судом м. Києва справи № 910/28515/14, оскільки, згідно з даними рішенням господарського суду м. Києва від 16.02.2015 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфарм-Дніпро" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги № 70533-20/14-7 від 05.06.2014 р.

Клопотання відповідача про витребування у позивача документів, що визначають межі та порядок дії тимчасової адміністрації ПАТ "Банк "Київська Русь" задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем, всупереч вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні не вказано обставини, що перешкоджають його наданню.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, а тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, слід зазначити, що оскільки відповідач не заявляв такого клопотання в господарському суді першої інстанції, то з урахуванням положень частини 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, таке клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2015 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 15.06.2015 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Бондаренко В.П.