Ухвала суду № 45022258, 12.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 червня 2015 року Справа №804/7313/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Власенко Д.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльності, відшкодування компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, в якому позивач просить:

1). Визнати неправомірною бездіяльність державних виконавчих служб областей України, які підпорядковуються Державній виконавчій службі Міністерства юстиції України та Державній казначейській службі України, щодо виконання вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.07.2004 року по справі №1-21/04-2004.

2). Прийняти до розгляду в справу клопотання та винести рішення по відшкодуванню компенсації з ростом інфляції за 2006-2015 роки.

3). Стягнути з рахунку Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України компенсацію в сумі 298509,75 грн. на користь ОСОБА_1

4). Прийняти до розгляду заяву-пояснення пропущення строку звернення до суду.

5). Прийняти до розгляду клопотання про несплату судового збору.

Пунктом 5 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач пропустив строк звернення до суду. Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи, позивач зверталась до відділів державної виконавчої служби з приводу виконання рішення суду щодо стягнення матеріальної шкоди протягом 2004-2015 року. Проте, позивач звернулася до суду з позовними вимогами про оскарження бездіяльності цих відділів державної виконавчої служби лише 09 червня 2015 року, тобто з пропущенням встановленого законом строку для звернення до суду.

Разом з позовною заявою позивач надала заяву про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку. В обґрунтування цієї заяви позивач посилається на положення статті 268 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, як зазначає позивач: «до вимог, на які позовна давність не поширюється … вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю».

Розглянувши подану позивачем заяву про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду, матеріали позовної заяви, суддя прийшов до висновку про неповажність причин пропуску строку для звернення до суду.

Так, відповідно положень ч. 2, 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлені особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Положеннями ч.2 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено спеціальні строки звернення до суду з оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Така позовна заява може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач дізналась про порушення її прав ще у 2004 році, про що вона зазначає у позовній заяві та заяві про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду.

Суд звертає увагу, що посилання позивача на положення статті 268 Цивільного кодексу України в обґрунтування непоширення позовної давності на її позовні вимоги, судом до уваги не приймаються, оскільки положення цієї правової норми стосуються вимог, що не належить до предмету спору, що розглядається.

Доводи позивача про необізнаність та юридичну неграмотність судом до уваги також не приймаються, оскільки як в позовній заяві, так і в заяві про поновлення строку звернення до суду позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог на норми чинного законодавства України, зокрема, Цивільного кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження», Постанову Пленуму Вищого господарського суду України тощо, що свідчить про обізнаність позивача з правового регулювання питань, що є предметом розгляду, та можливість звернення за юридичною допомогою.

Крім того, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Таким чином, суддя вважає, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів ще у 2004 році. Разом з тим, позивач направила позовну заяву на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 09 червня 2015 року, тобто з простроченням 10-денного строку оскарження, який встановлено ч.2 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України. Доказів поважності причини строку для звернення до суду позивач не надала, а зазначених позивачем підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними - недостатньо.

Згідно ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Враховуючи викладені обставини, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 100, 107, 165, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльності, відшкодування компенсації - залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу, що згідно частини 3 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяД.О. Власенко