Ухвала суду № 45020239, 25.05.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 743/176/15-ц

Провадження №

22-ц/795/726/2015 Головуючий у I інстанції Жовток Є. А.

Доповідач - Губар В. С.Категорія цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 року

м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді: Губар В.С.,

суддів: Мамонової О.Є., Позігуна М.І.

при секретарі: Козлачковій Ю.В.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 березня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним догоовром у розмірі 22376 грн. 67 коп. та 243 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» при підписанні заяви на видачу кредитної картки лімітом 1400 грн. та 3% в місяць з розрахунку 360 днів з пільговим періодом не надав умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування кредитною карткою. Апелянт не погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, оскільки станом на 31.12.2014 року заборгованість за кредитом становить 14292,52 грн., а не 15544,45 грн. як вимагає ПАТ КБ «ПриватБанк»; незрозуміле нарахування пені в розмірі 2 % в місяць призвело до неможливості сплачувати по тіло кредиту та збільшення заборгованості та нарахування заборгованості по відсотках, що не відповідає дійсності. Апелянт вважає безпідставним нарахування 100,00 грн. комісії, 250,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 1053,65 грн. штрафу (процентна складова), оскільки згідно п.8,6 умов та правил надання банківських послуг штрафні санкції нараховуються при несплатах протягом 120 днів, але в грудні та за попередні місяці здійснювалися оплати.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ Комерційний банк ПриватБанк ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали кредитної справи, наданої суду позивачем, та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ПАТ КБ ПриватБанк, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору станом на 31.12.2014 року виникла заборгованість у розмірі 22376 грн. 67 коп. З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

Судом по справі встановлено, що 16.01.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, який складається із заяви, пам'ятки клієнта, умов та правил надання банківських послуг, тарифів, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 1400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів у розмірі 3-х відсотків в місяць з розрахунку 360 днів в році.

Зазначені умови викладені у заяві позичальника при отриманні кредиту від 16.01.2008 році, а не у кредитному договорі, однак вказана заява містить ознаки такого договору. Згідно вказаної заяви ОСОБА_2 підтвердив, що ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які були надані йому у письмовій формі, про що свідчить його підпис (а.с.104).

09 листопада 2010 року ОСОБА_2 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», якою підтвердив, що відповідач ознайомився та згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. У анкеті-заяві також зазначено, що Умови та Правила банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. і відповідач бере на себе обов»язок виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку. www.privatbank.ua (а.с.106).

Відтак, твердження апеллянта про те, що він не був ознайомлений з умовами та правила надання банківських послуг, правилами користування кредитною карткою спростовується вищезазначеними обставинами справи.

У лютому 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у звязку з невиконання відповідачем умов кредитного договору у ОСОБА_2 станом на 31.12.2014 року виникла заборгованість у розмірі 22376,67 грн., яка складається з: 15441,45 грн. - заборгованості за кредитом; 5531,57 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом; 100,00 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п.8.6 умов та правил надання банківських послуг, а саме: 250,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 1053,65 грн. штраф (процента складова).

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3. умов та правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, кредитний ліміт по картковому рахунку ОСОБА_2 неодноразово змінювався ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: 16.01.2008 року 1400,00 грн., 24.10.2008 року 700,00 грн., 02.07.2009 року 500,00 грн., 09.07.2009 року 1400,00 грн., 15.12.2009 року 4400,00 грн., 27.11.2010 року 5200,00 грн., 27.02.2011 року 6200,00 грн., 21.03.2011 року 8200,00 грн., 28.04.2011 року 10200,00 грн., 06.06.2011 року 15000,00 грн., 30.12.2013 р. 6000,00 грн. (банківська виписка а.с.65-94).

Згідно п. 1.1.1.63 умов та правил надання банківських послуг овердрафт короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. Використання клієнтом коштів понад залишку по рахунку або встановленого банком ліміту овердрафту є несанкціонованим овердрафтом.

Згідно виписки по руху коштів по картковому рахунку ОСОБА_2 за період з 01.01.2008 року по 01.03.2015 року вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами понад встановлений ліміт, а саме: 03.04.2012 року перевищення ліміту на 447,19 грн., 27.11.2012 року на 494,95 грн., 03.10.2013 року на 106,89 грн.; 27.07.2014 року на 2061,28 грн. Станом на 31.12.2014 р., враховуючи погашення кредиту відповідачем, загальний розмір заборгованості по тілу кредиту становив 15441,45 грн., з яких 14292,52 грн. - поточна заборгованість, 1148,93 прострочена заборгованість.

Перевіряючи доводи скарги, апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що наказом позивача № СП-2013-6776448 «Про внесення змін в тарифи по картках «Універсальна» і «Універсальна GOLD» були внесені зміни у тарифи банку, зокрема, при порушенні зобов»язань протягом одного місяця нараховується штраф у розмірі 50 грн., протягом двох місяців підряд і більше 100 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем допускались порушення зобов»язань щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом, тому банком нараховувались штрафи: 01.11.2013 р. 50 грн.(погашено 25.11.2013р.), 01.12.2013р. 50 грн. (погашено 22.12.2013р.), 01.04.2014 р. 100 грн.(погашено 25.042014р.), 01.05.2014 р. 100 грн. (погашено 20.05.2014р.), 01.08.2014 р. 50 грн., 01.09.2014 р. - 100 грн., 31.10.2014р. 100грн. (погашено23.11.2014р.), 30.11.2014 р. 100 грн. (погашено 09.12.2014 р.), 31.12.2014 р. 100 грн.

Пунктами 2.1.1.2.12, 2.1.1.2.13 умов та правил надання банківських послуг після настання зазначеного на картці останнього місяця її дії банком випускається картка на новий термін, за що клієнтом вноситься відповідна плата згідно діючих тарифів. Термін дії картки не підлягає продовженню банком у разі надання клієнтом до початку останнього місяця дії картки письмової заяви про закриття рахунку, за умови відсутності простроченої заборгованості клієнта перед банком за відповідним рахунком. Клієнт забов'язаний до закінчення останнього місяця терміну дії картки звернутися до обслуговуючого відділення банку для отримання платіжної картки з новим терміном дії.

Як встановлено апеляційним судом, після отримання кредитної картки 16.01.2008 р., відповідач ще двічи отримував кредитні картки, а саме: 29.12.2011 року - кредитну картку №4149437708393820 з строком дії до квітня 2015 року та 21.11.2012 року - кредитну картку № 4149437805859277 з строком дії до лютого 2016 року (а.с.7, 154,155-156).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не надають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Апеляційним судом не встановлено таких порушень норм матеріального і процесуального права, що призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору між сторонами або таких, що тягнуть за собою безумовне скасування судового рішення, а тому відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: