Рішення № 45008053, 03.06.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19046/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Головне управління юстиції у місті Києві про розірвання договору довічного утримання та виселення,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що вона, 1928 року народження, проживає в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1. Більше 25 років вони живе сама після смерті свого чоловіка, дітей у них не було. В 2009 році вона захворіла, у зв'язку з чим зателефонувала за допомогою своєму брату, який повідомив, що не може за нею доглядати. Потім вона зателефонувала одному племіннику, другому і нарешті відповідач ОСОБА_2 (племінник) погодився їй допомагати, за свою допомогу він попросив, щоб вона (позивач) переписала на нього (подарувала) її квартиру. Вона на це не могла погодитися, дала згоду тільки на договір довічного утримання, про який бачила по телевізору. 23.06.2009 року між нею та відповідачами було укладено договір довічного утримання, що був посвідчений державним нотаріусом 22-ї Київської державної нотаріальної контори Шпак О.В. За вказаним договором вона (позивач) передала у власність відповідачам двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а вони зобов'язалися доглянути її і забезпечити її матеріально. Протягом місяця відповідачі приїжджали до неї, допомагали їй, бо вона себе дуже погано відчувала. Потім їй стало гірше і по швидкій її забрали до лікарні, де була зроблена операція. Після операції відповідачі надали їй рахунок за лікування, і вона віддала їм спочатку 2 000 грн., потім 5 000 грн. (на ці гроші відповідачі купили собі пральну машину), потім 1 000 грн., а потім ще потрохи, поки віддала всі 10 000 грн. За договором довічного утримання відповідачі зобов'язалися повністю за свій рахунок довічно її утримувати, забезпечувати харчуванням, доглядом, наданням необхідної допомоги, здійснювати прибирання та поточний ремонт квартири, оплачувати витрати, пов'язані з утриманням, ремонтом та користуванням квартирою, поховати її у випадку смерті. В договорі визначено суму матеріального забезпечення в розмірі 1 000 грн. щомісячно. Спочатку відповідачі виконували свої обов'язки, крім одного - по 1 000 грн. щомісячно вона від них не отримувала. Тоді їй вистачало своєї пенсії, вважала, що у них немає грошей. Відповідачі зробили ремонт в більші кімнаті, купили собі туди меблі та заселилися утрьох, з неповнолітнім сином 2004 року народження. Менша кімната, де проживає вона (позивач) залишилася без ремонту. Відповідачі купили собі новий холодильник на кухню, а вона (позивач) користується своїм маленьким у неї в кімнаті. До 2012 року відповідачі нормально до неї ставилися. Після одужання в 2010 році вона (позивач) сама себе обслуговувала, купувала собі їжу, готувала. Коли відповідачі уходили - доглядала їх сина. Відповідачі зареєстровані у своїй власній трикімнатній квартирі і не бажали виписуватися звідти. Два роки тому ставлення відповідачів до неї погіршилося. У листопаді 2012 року у відповідачів народилася друга дитина, переїхати до своєї квартири з маленькою дитиною вони не захотіли, залишилися проживати в одній кімнаті, їх старша дитина робила уроки на кухні. Крім їх чотирьох, в квартирі майже постійно знаходилася мати відповідача - ОСОБА_5, яка допомагала по їм господарству. Крім того, до відповідачів часто приходили знайомі та друзі, курять на кухні голосно гомонять. А до неї (позивача) ніхто прийти не може, відповідачі забороняють, двері можуть відчиняти тільки відповідачі або мати ОСОБА_5 Коли до неї прийшла жінка, то ОСОБА_5 увірвалася до неї в кімнату та почала виганяти її, щоб вона (позивач) ні з ким не спілкувалася. Вона (позивач) літня жінка, їй потрібно нормально відпочивати, мати можливість вмитися, зробити гігієнічні процедури, відпочити. Замість цього, відповідачі не можуть влаштувати їй спокійне життя. В її кімнаті ремонт робив ще її чоловік, який помер в 1988 році. Коли відповідачі робили ремонт у себе в кімнаті і змінювали проводку в квартирі, то поміняли проводку і у неї в кімнаті, трохи замастили все, але так і залишили. Проживаючи разом з нею в спірній квартирі, відповідачі виганяють її з місць загального користування, вона не може користуватися кухонним столом, тільки готує там та миє посуд. В ванну вона ходить зранку, коли ще всі сплять. Відповідач ОСОБА_3 постійно дорікає їй, що вона (позивач) миє посуд на її кухні, що користується її газовою плитою. Продукти купляє кожен собі, вона (позивач) купує продукти весь час за свої гроші. Коли ОСОБА_2 купить їй щось з продуктів, то вона віддає йому гроші за це. Можливо відповідачі не чекали, що вона одужає і проживе ще декілька років. Деякий час вони тримали себе в руках, але їх терпець урвався і вони перестали церемонитися з нею. Вона віддала відповідачам свою квартиру і залишилася на сьогодні позбавлена уваги, підтримки, на що сподівалася. Відповідачі не виконують умов договору і взятих на себе обов'язків. Вона сама купує ліки в аптеці, сама ходить в поліклініку - усе сама. Коли їй потрібні були гроші на встановлення коронок на зуби 1 650 грн., то вона платила свої гроші, навіть займала у знайомої, бо відповідачка ОСОБА_3 відмовила їй (позивачу) зайняти 500 грн., яких їй не вистачало, до 9 числа, коли вона отримає пенсію. Гірше за все, що своєю поведінкою відповідачі виявляють своє образливе ставлення до неї, вважаючи квартиру вже своєю, позбавляють її можливості користуватися загальними приміщеннями квартири. Враховуючи викладене, з метою захисту своїх прав, звернулася до суду з даним позовом. В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили їх задовольнити, просили врахувати письмову промову в дебатах, приєднану до справи.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначили, що умови договору довічного утримання виконувалися ними в повному обсязі, в квартирі був зроблений ремонт, для позивача купувалися продукти, ліки, що підтверджено наданими ними чеками. ОСОБА_2 пояснив, що позивач попросила доглянути її, він погодився, вони уклали спірний договір. Потім позивач попросила переїхати до неї в квартиру, вона погано себе почувала. Спочатку в квартирі зробив ремонт, а потім з сім'єю переїхав туди жити. У позивача в кімнаті ремонт не робили, оскільки сама позивач сказала, що не треба. Коли він йшов до магазину за продуктами, завжди питав у позивача, що їй купити. Все, що купувалося, було для всіх, позивачу не забороняли брати продукти. Крім цього, він прибирав в кімнаті позивача, возив позивача на кладовище по кілька разів на рік, ініціатором цих поїздок була позивач, з ними їздила і його мати. З 2014 року позивач відмовилася від їх допомоги, від прибирання в її кімнаті. Лікується позивач своїми методами, аптечка з ліками для всіх знаходиться в кухні. Позивач періодично скаржилася на його дружину ОСОБА_3, що вона штовхалась, не пускала її на кухню. Дружина це заперечувала. Позивач сама собі готує їжу. Він цілими днями на роботі, раніше з позивачем часто спілкувалися, останній час - ні. Позивач на кухні не їсть, робить це в своїй кімнаті, на кухні лише готує їжу, але плиту миє та на кухні прибирає його дружина. Конкретно для позивачки дружина не готує нічого, але все, що готується - для всіх. Старша дитина робить уроки останній рік на кухні, дружині по догляду за дітьми допомагає теща. Два роки тому позивач запропонувала їм переїхати від неї, на що він спочатку погодився, але потім почалися ходіння якихось ріелторів, сторонніх осіб, були розмови про продаж квартири. Зазначив, що молодшу дитину дружина забирає при позивачці, щоб не штовхнути, не зачепити. На лікування зубів він не давав позивачці кошти, оскільки вона просила велику суму для лікування в приватній клініці, і він їй запропонував до другої клініки звернутися, де дешевше. Щоб виїхати із спірної квартири йому потрібно роки три, з урахуванням коштів, часу щоб зробити ремонт в тій квартирі, де він з сім'єю зареєстрований.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні та просили врахувати надані ними письмові заперечення. ОСОБА_3 пояснила, що позивача знає давно, вона є тіткою її чоловіка ОСОБА_2 і до останнього позивач дуже добре відносилася. Приблизно в 2008 році позивач почала погано себе почувати, були приступи. В 2009 році позивач зателефонувала ОСОБА_2, попросила допомогти, боїться сама знаходитися, погано себе почуває, запропонувала переїхати до неї, за що запропонувала віддати свою квартиру. Вони (відповідачі) сказали, що переїхати не можуть, так як квартира не в дуже гарному стані, на що позивач сказала щоб робили, що хочуть, але щоб бути разом. В 2009 році був підписаний договір довічного утримання, після чого спочатку вони (відповідачі) тільки приїжджали, замінили кругом вікна. Потім у позивача посилилися приступи, їй зробили операції, за час перебування її в лікарні вона (відповідач) двічі в день привозила їй їжу, платили за лікування, просили медсестер про необхідний догляд. Позивач навіть не знає скільки вони витратили коштів на її операції, перебування в лікарні. Після лікарні наполягала дотримуватися дієти, на що позивач сказала, що буде готувати собі сама. З 01.09.2010 року вони постійно з позивачем проживають, чого хотіла сама позивач. В 2010-2011 роках вони замінили повністю електропроводку, меблі, кахель. Неодноразово пропонували зробити ремонт в кімнаті позивача, але вона відмовлялася. В 2012 році почали замічати, що до позивача приходить соціальний працівник, після чого почалися розмови про продаж квартири. ОСОБА_2 сказав, що це нереально, роз'яснив все позивачці. В своїй кімнаті вони (відповідачі) поставили замок, так як хтось тайком заходив до квартири. З 2012 року позивач змінила своє ставлення до них (відповідачів), вважають, що вона під чиїмось впливом перебуває. Продукти вони купують постійно для всієї сім'ї, в яку входить і позивач, в 2011 році купили новий холодильник. Квартиру прибирає чоловік, купували позивачу ліки, чоловік возив позивача в поліклініку. В квартиру, де вони зареєстровані, переїхати не можуть, оскільки там проживає свекруха, брат чоловіка з дружиною, квартира там в неналежному стані. Заперечувала, що вона штовхала позивача, обливала її кип'ятком. Вважає, що вартість проведеного ними ремонту в квартирі має входити у суми, що визначені договором на утримання.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, надали лист з проханням розглядати справу за відсутності їх представника.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, відповідача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та її представника, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в суді та підлягають задоволенню.

В суді встановлено, що 03.06.2009 року позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уклала договір довічного утримання з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Даний договір нотаріально посвідчений державним нотаріусом 22-ї Київської державної нотаріальної контори Шпак О.В., договір зареєстровано в реєстрі за №5-665.

Згідно умов даного договору ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язалися забезпечувати ОСОБА_1 утриманням довічно, а у разі втрати здоров'я також довічним доглядом. В пунктах 6,7 договору зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язуються повністю за свій рахунок довічно утримувати ОСОБА_1, забезпечувати її харчуванням, доглядом, наданням необхідної допомоги, здійснювати прибирання та поточний ремонт квартири, оплачувати витрати, пов'язані з утриманням, ремонтом та користуванням квартирою та зобов'язуються поховати ОСОБА_1 у випадку її смерті. ОСОБА_1 має право довічно користуватися вказаною квартирою. Сума вищезазначеного матеріального забезпечення встановлена сторонами в розмірі 1 000 грн. щомісячно. Ця сума підлягає індексації в порядку, встановленому законом.

В суді встановлено та підтверджено сторонами, що відповідачі після підписання спірного договору довічного утримання спочатку зробили ремонт в квартирі, а саме: у своїй великій кімнаті, на кухні, замінили в квартирі електропроводку, замінили батареї, придбали нові меблі, нову кухню, холодильник. В 2010 році відповідачі всією сім'єю - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх син (2004 року народження) переїхали в спірну квартиру та проживають в ній постійно, разом з позивачем. В маленькій кімнаті, де проживає позивач, ремонт відповідачами не був зроблений, лише поміняно електропроводку, замінено батарею (вже в період знаходження справи в суді). В кімнаті позивача шпалери не переклеювалися з 80-х років, знаходяться всі старі меблі, старий холодильник, стіл з кухонним приладдям. З пояснень сторін та наданих фотознімків слідує, що в коридорі спірної квартири ремонт не робився, шпалери обідрані.

Встановлено, що позивач харчується сама, готує собі також самостійно, їсть в своїй кімнаті, де і тримає в своєму старому холодильнику харчі. Продукти харчування позивач також купує сама. Докази, надані стороною відповідачів - чеки з магазинів, судом не можуть бути враховані, оскільки в них міститься перелік різноманітних товарів, в тому числі і дитячі продукти, і цигарки, і як зазначили самі відповідачі, в даних чеках перелік продуктів та товарів, які купувалися на всю сім'ю, в тому числі на позивача. При цьому, відповідачі не заперечували, що позивач харчується самостійно, своїми продуктами.

Встановлено і те, що син відповідачів робить уроки на кухні, що в кімнаті відповідачів стоїть замок. Жодних належних та допустимих доказів того, що відповідачі приймали якусь участь в лікуванні позивача, в придбанні ліків, в відвідуванні лікарів, як за період хвороби в 2009-2010 роках, так і в подальшому, не було надано до справи.

В 2012 році у відповідачів народилася друга дитина, у зв'язку з чим в квартирі постійно почала знаходитися ще мати відповідачки. Народження другої дитини у відповідачів ще більше змінили становище позивача, яка мала ще більше підлаштовуватися, вибирати час - коли є можливість сходити до ванної кімнати, на кухню приготувати собі їжу. При цьому, позивачу на той час вже було 84 роки, і вона потребувала спокою, відпочинку, свого особистого ритму життя, режиму.

Всі викладені обставини свідчать про те, що позивач, укладаючи договір довічного утримання, мала на меті продовжувати свій спосіб життя (враховуючи її вік), проживаючи в своїй квартирі, з можливістю продовжувати вільно нею користуватися. При цьому, віддавши дану квартиру відповідачам у вільне користування та розпорядження після її смерті, за що мала отримувати допомогу, матеріальне забезпечення, підтримку відповідачів, в результаті отримала те, що її спосіб, ритм життя вимушено змінено, користування квартирою є обмеженим, очікуваної допомоги, підтримки не має, стосунки між нею та відповідачами погіршилися з 2012 року, між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 стосунки є неприязні, що встановлено в суді як з пояснень, так і із показів свідків та із самої поведінки цих сторін в судових засіданнях.

Суд не може прийняти до уваги пояснення сторони відповідачів з приводу того, що вони купували продукти харчування для всіх, в тому числі і для позивача, що готували їжу також для всіх, що позивачу не забороняли брати продукти з їх холодильника, оскільки позивач та відповідачі є різними сім'ями, мають різне виховання і позивач за своїм вихованням не дозволяла собі відкривати чужий холодильник чи брати їжу, при тому, що відповідачі не повідомляли в суді про те, що вони цікавилися, що бажає позивач з їжі, що вони запрошували позивача до столу, чи взяти їжу.

Безпідставним є і посилання сторони відповідачів, що вони на даний час не можуть виїхати до своєї квартири по провулку Волго-Донському, де всі вони з дітьми зареєстровані, оскільки там проживає брат відповідача з дружиною, мати, що в тій квартирі треба робити ремонт, що в квартирі грибок, який впливає на здоров'я дітей. Дані обставини не мають ніякого відношення до предмету спору, що розглядається.

Не може бути врахований і той факт, що відповідачі виконували свої зобов'язання по договору - здійснили ремонт в квартирі, оскільки з встановленого в суді слідує, що відповідачі зробили ремонт в кімнаті, де проживають; на кухні, де відповідачі проводять час, дитина робить уроки, а у позивача в кімнаті ремонт не зроблено, коридор квартири обідраний, при тому, що по умовах договору довічного утримання відповідачі взяли на себе зобов'язання робити ряд дій в інтересах та для позивача, а не для себе.

Таким чином, в суді є встановленим та доведеним, що відповідачі в повній мірі з самого початку дії договору не виконували умови, обов'язки по договору довічного утримання. Купували нові меблі, проводили ремонтні роботи в своїх інтересах та для поліпшення умов проживання своєї сім'ї, а не позивача. Останні два роки відповідачі взагалі перестали виконувати свої зобов'язання за умовами договору довічного утримання. З пояснень самого позивача слідує, що остання в квартирі, яка є в її вільному користуванні на все життя, має можливість вільно користуватися тільки в своїй кімнаті. Останні роки між сторонами спільним є лише їх спільне проживання в одній квартирі. Посилання сторони відповідачів, що на придбання продуктів харчування, на ремонт квартири, меблі вони витратили значно більше коштів ніж виходить в підрахунку по 1 000 грн. в місяць, що передбачено договором, за весь час дії договору - є безпідставні. Як зазначалося вище, вказані витрати відповідачі несли в інтересах своєї сім'ї, а не позивача.

Встановленим та доведеним є те, що відповідачі не виконували взяті на себе обов'язки по договору довічного утримання. Стосунки між сторонами є неприязні та є такими, що унеможливлюють подальше спільне проживання. Відповідачі з дітьми мають місце для проживання, місце реєстрації.

Статтями 744 -746 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утримання та (або) доглядом довічно. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласником майна, переданого їм за договором довічного утримання, на праві спільної сумісної власності і їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним.

Відповідно до ст.755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Статтею 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває права власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Враховуючи всі викладені вище обставини, встановлені факти, вимоги законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведені в суді та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 744-746, 755, 756 ЦК України, ст.ст. 60, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Головне управління юстиції у місті Києві про розірвання договору довічного утримання та виселення - задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання (догляду) від 23.06.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Двадцять другої Київської державної нотаріальної контори Шпак О.В., зареєстрований в реєстрі за №5-665, зареєстрований в реєстрі БТІ 10.07.2009 року в реєстрову книгу №01724-199 за №315.

Виселити із квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з їх неповнолітніми дітьми в квартиру за місцем їх реєстрації.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: