Ухвала суду № 44998681, 05.06.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Перепелюк І. Б., Чупікової В. В.,

секретар Тодоряк Г. Д.

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі ТзОВ «Кредитні ініціативи») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ТзОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 12 червня 2014 року,

встановила:

У листопаді 2013 року ТзОВ «Кредитні Ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У подальшому предмет позову було змінено на стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 19 вересня 2007 року, що між ЗАТ «АК Промінвестбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2492.

Згідно договору відповідач отримав кредит у розмірі 800000 доларів США строком до 07 вересня 2027 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи зі ставки 12,9% на рік в доларах США.

17 грудня 2012 року між ТзОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення права вимоги. Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору первинний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель, унаслідок чого новий кредитор набуває всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобовязань.

Відповідно до умов зазначеного договору банк відступив позивачу право вимоги за кредитним договором №2492 від 19 вересня 2007 року до відповідача ОСОБА_2

Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобовязання, у звязку із чим, станом на 01 жовтня 2013 року за ним утворилася заборгованість у розмірі 1844969 гривень 43 коп., просив стягнути зазначену суму боргу.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 12 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Посилається на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта просить за наслідками скасування рішення суду першої інстанції позов залишити без розгляду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним нормам оскаржуване рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов його внаслідок неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що згідно з пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

У справі встановлено, що 19 вересня 2007 року, що між ЗАТ «АК Промінвестбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2492 (а.с.26-31).

Згідно договору відповідач отримав кредит у розмірі 800000 доларів США строком до 07 вересня 2027 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи зі ставки 12,9% на рік в доларах США.

17 грудня 2012 року між ТзОВ «Кредитні ініціативи» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» укладено Договір відступлення права вимоги. Відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору первинний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель, унаслідок чого новий кредитор набуває всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобовязань (а.с.9-25).

Відповідно до умов зазначеного договору відбулося банк відступив позивачу право вимоги за кредитним договором № 2492 від 19 вересня 2007 року до відповідача ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 2 червня 2011 року у справі за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 2492 від 19 вересня 2007 року у розмірі 1342065 гривень 96 коп., яка утворилася станом на 27 січня 2011 року.

За указаним рішенням у порядку виконання жодних коштів з ОСОБА_2 не стягнуто, що визнається представниками сторін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, зазначив, що за наявності рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 02 червня 2011 року позов ТзОВ «Кредитні ініціативи» є безпідставним, оскільки позивач вправі звернутися із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а позовні вимоги до боржника щодо стягнення коштів, які не були стягнуті за попереднім рішенням суду, може предявити в ході виконання рішення суду.

Такий висновок суду є помилковим та обмежує права ТзОВ «Кредитні ініціативи» на звернення до суду за вирішенням спору.

Суд першої інстанції не звернув уваги на обсяг та складові позовних вимог.

Так, позов ТзОВ «Кредитні ініціативи» про стягнення заборгованості охоплює період невиконання боржником зобовязань за кредитним договором до 1 жовтня 2013 року, тоді як рішенням від 2 червня 2011 року заборгованість стягнуто станом на 27 січня 2011 року.

Указаним рішенням не вирішувалося також питання стягнення заборгованості за період після 27 січня 2011 року та до його ухвалення.

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судомпершої інстанціїне враховано, що згідно із ч. 1 ст.598,ст.599 ЦК Українизобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, неповне зясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного по суті вирішення спору, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

За змістом указаних норм та правил розгляду справ у суді апеляційної інстанції позовну заяву на стадії апеляційного розгляду справи можна залишати без розгляду лише у разі встановлення апеляційним судом передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

У даній справі встановлені підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Водночас у суді апеляційної інстанції представник апелянта підтримав подану ним заяву про залишення позову без розгляду.

Тому, на часткове задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позов ТзОВ «Кредитні ініціативи» слід залишити без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 310 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 12 червня 2014 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: І. Б. Перепелюк

ОСОБА_5