Рішення № 44993609, 03.06.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/7202/14-ц

Провадження № 22-ц/792/1024/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,

суддів - Фанди В.П., Купельського А.В.,

при секретарі - Дорощук О.М.,

за участю: представників апелянтів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, поданою його представником ОСОБА_1, та ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,

встановила:

В квітні 2014 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом та після збільшення позовних вимог просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 та Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» кошти, сплачені за набір імплантів, необхідних для оперативного втручання, у розмірі 8900грн.; кошти, сплачені за банківські послуги у розмірі 89грн.; кошти, сплачені за ліки, у розмірі 12169грн.75коп.; моральну шкоду у розмірі 10000грн.; втрачений заробіток у розмірі 20020грн.45коп.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 19.10.2013 року близько 19год.40хв. відповідач ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул.М.Рибалко зі сторони вул.Озерної в сторону виїзду з м.Хмельницького за перехрестям вулиць М.Рибалко - П.Мирного скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, внаслідок чого останній отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а саме: закритий відламковий перелом підвертлюговий лівої стегнової кістки із зміщенням. Внаслідок вищевказаних ушкоджень позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта». Внаслідок ДТП позивачу заподіяно майнову та моральну шкоду. Позивачем

_________________

Головуючий в першій інстанції - Палінчак О.М.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія: 30

було сплачено 8900грн. за набір імплантів, необхідних для оперативного втручання, комісія за перерахунок коштів, сплачених за набір імплантів, становить 89грн.; на придбання медичних препаратів було витрачено 12169грн.75коп. Окрім того, позивачу було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 10000грн. Сума заробітку, втраченого позивачем внаслідок втрати працездатності, за період з 20.10.2013р. по 05.03.2015р. становить 20002грн.30коп.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 квітня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 21069грн.75коп. витрат на лікування та імплантанти, 2000грн. моральної шкоди та 20002грн.30коп. - втраченого заробітку за період втрати професійної працездатності, всього 43073грн.05коп. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я. Вирішено питання про стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення змінити та стягнути солідарно з відповідачів Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» та ОСОБА_5 майнову та моральну шкоду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано те, що відповідач застрахував свою цивільну відповідальність у ВАТ НАСК «Оранта» та представник страхової компанії підтвердив факт отримання письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тому, майнова та моральна шкода повинна бути стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» в межах ліміту відповідальності. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що шкода була завдана внаслідок умислу потерпілого, що є підставою для звільнення від відповідальності за заподіяну шкоду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано, що в діях ОСОБА_5 відсутня вина у спричиненні позивачу тілесних ушкоджень та отримані позивачем тілесні ушкодження є наслідком саме його протиправних дій, тобто, його умислу.

Апелянти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомлені належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з'явилися.

Представник апелянта ОСОБА_4 - ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 заперечує.

Представник апелянта ОСОБА_5- ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 заперечує.

Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» апеляційну скаргу ОСОБА_5 підтримав, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 заперечує.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. п. 1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення сторін і не застосував закон (ст.ст. 9, 22, 23, 24, 26, 26-1 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), який підлягав застосуванню.

У зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням судом норм матеріального права рішення суду в частині відшкодування майнової шкоди підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України має бути змінений розподіл судових витрат.

Встановлено, що 19 жовтня 2013 року ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. М. Рибалко зі сторони вул.Озерної в сторону на виїзд із м.Хмельницького за перехрестям вул. М.Рибалко - П.Мирного у м.Хмельницькому скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який перетинав проїзну частину у невстановленому місці. Внаслідок наїзду ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Власником транспортного засобу марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, є відповідач ОСОБА_5

Позивачу ОСОБА_4 3 березня 2014 року встановлено третю групу інвалідності строком до 1 квітня 2015 року, а 3 березня 2015 року продовжено до 1 квітня 2017 року.

Згідно з полісом АЕ/0743018 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16.12.2012р. транспортний засіб «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_1, був застрахований у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на випадок заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди. За цим полісом ОСОБА_5 застрахував свою відповідальність на випадок заподіяння шкоди життю, здоров'ю і майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди в межах ліміту (на одного потерпілого): за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, - 100000 грн.; за шкоду, заподіяну майну, - 50000грн., розмір франшизи - 0грн., строк дії договору з 21.12.2012р. до 20.12.2013 року.

23 вересня 2014 року постановою старшого слідчого СВ Хмельницького MB УМВС України в Хмельницькій області кримінальне провадження щодо подій, які мали місце 19 жовтня 2013 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Дані обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження №12013240010006723 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, полісом АЕ/0743018 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16.12.2012р., довідками до акту огляду МСЕК.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала.

Частиною 3 ст.1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Частиною 2 ст.1187 ЦК України визначено, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

При цьому ч.5 ст.1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За змістом зазначеної норми закону до підстав звільнення від відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки належать заподіяння шкоди внаслідок: а)непереборної сили; б) умислу потерпілого.

Поняття непереборної сили розкривається у ч.1 ст.263 ЦК України, відповідно до якої непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Наявність умислу потерпілого означає свідоме бажання потерпілого отримати шкоду завдяки джерелу підвищеної небезпеки.

Відповідачем ОСОБА_5 не надано відповідно до ст.60 ЦПК України належних та допустимих доказів того, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Інші загальні підстави звільнення особи від відповідальності за завдану шкоду, в тому числі відсутність вини завдавача шкоди, не застосовуються, якщо шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки.

Отже відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки настає незалежно від його вини.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що у даних правовідносинах - відшкодування шкоди, завданої внаслідок джерела підвищеної небезпеки під час дорожньо-транспортної пригоди, цивільна відповідальність покладається на заподіювача шкоди незалежно від вини, тобто діє презумпція вини особи, яка завдала шкоду.

Однак, покладаючи на відповідача ОСОБА_5 обов'язок відшкодувати позивачу майнову та моральну шкоду суд припустився помилки.

Відповідно до ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Виходячи із суті такого страхування Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта».

Представник ВАТ НАСК «Оранта» підтвердив факт отримання письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що майнова та моральна шкода позивачу має бути стягнута з страхової компанії в межах ліміту відповідальності, оскільки вона завдана в результаті дорожньо-транспортної пригоди, тобто є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, а тому відшкодовується незалежно від вини. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, що є підставою для звільнення від відповідальності за заподіяну шкоду.

При цьому колегія суддів приймає до уваги норми ст.1194 Цивільного Кодексу України, за якими особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст.ст.23.1, 24.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого. У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Позивач ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Хмельницької міської лікарні з 19 жовтня 2013 року по 8 листопада 2013 року, а з 24 жовтня 2013 року по 25 жовтня 2013 року у відділенні анестезіології. За період лікування ОСОБА_4 було понесено витрати у сумі 21069грн.75коп., а саме: 8900 грн. - за набір імплантатів, витрати на ліки - 12169грн.75коп., що підтверджується довідкою Хмельницької міської лікарні від 31.03.2014 року, копіями квитанцій на придбання ліків.

Вказані кошти на лікування на загальну суму 21069грн.75коп. підлягають стягненню на користь позивача.

Колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача коштів, сплачених за банківські послуги у сумі 89грн., оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що понесені ним вказані витрати, пов'язані із заподіянням майнової шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Згідно з ч.1,3 ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток обчислюється, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості.

Тобто, розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обов'язково визначається з урахуванням втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач ні в суді першої, ні апеляційної інстанції жодних доказів щодо встановлення відсотка втрати професійної працездатності, а за її відсутності загальної працездатності, не надав. При цьому, не дивлячись на роз'яснення процесуальних прав, наслідків вчинення і не вчинення відповідних процесуальних дій судом апеляційної інстанції (ч.4 ст.10 ЦПК України), представник позивача, який приймав участь у судових засіданнях апеляційного суду, заперечив проти призначення відповідної експертизи для встановлення відсотка втрати професійної або загальної працездатності.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Якщо страховику не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 26.2 цієї статті, страховик здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 26.2 цієї статті.

Оскільки позивачем не надано документів, що підтверджують розмір шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, колегія суддів вважає, що відшкодування шкоди повинно здійснюватися у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку. Станом на жовтень 2013 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1147грн. Тому, розмір шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 13764грн. (1147грн.х12).

Відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим з досліджених матеріалів кримінального провадження №12013240010006723 вбачається, що ОСОБА_4 переходив проїжджу частину поза межами пішохідного переходу в темну пору доби, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дорожньо-транспортній пригоді сприяла груба необережність потерпілого, що виразилася в порушенні ним п.4.7 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Задовольняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції обґрунтовано з застосуванням положення ст.ст. 23, 1167, 1193 ЦК України визначив розмір такої шкоди у сумі 2000 грн., виходячи із засад розумності та справедливості, врахував, характер і обсяг страждань, яких зазнав ОСОБА_4 у зв'язку з ушкодженням здоров'я, зокрема обставини стосовно його лікування, характеру та тяжкості тілесних ушкоджень, допущеної потерпілим грубої необережності.

Однак, при цьому суд першої інстанції з врахуванням вищевикладеного неправомірно стягнув на відшкодування моральної шкоди кошти у сумі 2000грн. лише з ОСОБА_5

Статтею 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Розмір страхової виплати позивачу за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка підлягає стягненню зі страхової компанії, складає 34833грн.75коп. Тому розмір моральної шкоди, яка має бути відшкодована страховиком, складає 5% від цієї суми, а саме 1741грн.69коп., а моральна шкода у сумі 258грн.31коп. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем заявлено вимоги як майнового, так і немайнового характеру. Позивач просив стягнути з відповідачів кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 10000грн. Позовні вимоги задоволено частково та стягнуто на користь позивача кошти на відшкодування моральної шкоди з ВАТ НАСК «Оранта» у сумі 1741грн.69коп., що становить 17,42% від заявлених вимог (1741,69х100:10000) та з ОСОБА_5 - 258грн.31коп., що становить 2,58% від заявлених вимог (258,31х100:10000). Таким чином, в дохід держави слід стягнути з відповідача ВАТ НАСК «Оранта» судовий збір у сумі 389грн.88коп. (347грн.44коп.+(17,42х243,6:100), а з відповідача ОСОБА_5 - 6грн.28коп. (2,58х243,6:100)

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_4 на відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням - 21069грн.75коп., на відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності - 13764грн., на відшкодування моральної шкоди - 1741грн.69коп., всього - 36485грн.44коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди - 258грн.31коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь держави судовий збір у сумі 389грн.88коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у сумі 6грн.28коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча:/підпис/ Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова