Ухвала суду № 44979840, 02.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/2611/15 Головуючий 1 інстанції Зуб Г.А.

Справа № 640/4535/15-ц Доповідач Гуцал Л.В.

Категорія: визнання угоди недійсною

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Гуцал Л.В.,

суддів Крилової Т.Г., Коростійової В.І.,

за участю секретаря Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на рішення Київського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2015 року за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» про визнання договору про надання послуг недійсним , -

встановила:

29 січня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. Просив:

Посилався на те, що є клієнтом ПАТ «ВБР» та на його ім'я у Харківській обласній дирекції відкрито картковий рахунок. Приблизно у травні 2013 року він виявив на картковому рахунку збільшення суми залишкових коштів на 413,95 гривень. З'ясовуючи походження цих грошей, він дізнався про те, що такі були перераховані на підставі спірного договору від 25 березня 2013 року. Перемовини з відповідачем щодо списання з карткового рахунку зазначених грошей, шляхом сторнування позитивного результату не дали. Для з'ясування змісту спірного договору він запросив у Банку його копію та пов'язаних з договором документів. Ознайомившись з якими зясував, що ні спірний договір ні акт виконаних робіт він не підписував. Помилково перераховані Банком на його картковий рахунок кошти він прагне повернути відповідачу та відповідно позбутись обов'язку декларувати зазначені доходи та сплачувати за них податки, однак правила відповідача забороняють йому списання грошей з карткового рахунку. Наявність безпідставно перерахованих коштів на його рахунку порушує його права. Оскільки у добровільному порядку сторони спір не вирішили, він був змушений звернутися до суду.

Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав, надав письмові заперечення (а.с. 68-69).

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2015 року позов задоволено - визнано недійсним договір про надання послуг №33-А від 25 березня 2013 року, укладений між ПАТ «ВБР», в особі Харківської обласної дирекції ПАТ «ВБР», та ОСОБА_1; зобов'язано ПАТ «ВБР» вчинити дії щодо сторнування платежів, здійснених на картковий рахунок ОСОБА_1 №26253000085046 на підставі договору про надання послуг №33-А від 25 березня 2013 року; вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ «ВБР» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Посилається на: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

У суді апеляційної інстанції представник Банку апеляційну скаргу підтримав, ОСОБА_1 вважав скаргу необґрунтованою, надав письмові заперечення (а.с.142,143).

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст. 60 ЦПК), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК).

Частиною 1ст. 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1 - 3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу. Так, відповідно до зазначених положеньЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тощо.

Згідно із ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно абз.2 ч.1 ст.218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами. Форма договору про надання послуг визначається за загальними правилами і зазвичай є письмовою.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є клієнтом ПАТ «ВБР» та на його ім'я у Харківській обласній дирекції відкрито картковий рахунок №26253000085046. Сторонами не заперечується, що на цей рахунок від Банку надійшли грошові кошти в сумі 582,50 гривень без ПДВ. За твердженням відповідача спірні кошти були перераховані ОСОБА_1 за надані Банку послуги на підставі письмового договору про надання послуг №33-А, укладеному між сторонами 25 березня 2013 року та акту виконаних робіт №1 до вказаного договору (а.с.4).

За умовами спірного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати інформаційно-консультаційні послуги по залученню клієнтів - фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб на обслуговування до замовника (його відділень) та проводити роботу щодо формування необхідного пакету документів для укладання договору між клієнтом та замовником. Зобов'язання виконавця з надання послуг, зазначених у цьому пункті Договору, вважаються виконаними за умови укладання між клієнтом та замовником відповідного договору та виконання умов, викладених у Протоколі визначення розміру виплати (а.с.5-8).

Позивач стверджує, що інформаційно-консультаційних послуг відповідачу не надавав, спірний договір між сторонами не укладався, ні договір ні акт виконаних робіт він не підписував.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 заявив суду клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи на предмет належності йому підпису на спірному договорі. Таке клопотання було задоволено і ухвалою Київського районного суду м. Харкова призначена судова почеркознавча експертиза. Проте експертиза проведена не була, оскільки експертом було заявлено про необхідність надати в оригіналі досліджуваний документ, відповідач оригінал спірного договору не надав і судовим експертом було повідомлено про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи (а.с.98).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав доводи позивача обґрунтованими, оскільки Банк не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, а саме, оригінал спірного договору, що могло свідчити про існування такого договору між сторонами та дало б можливість провести почеркознавчу експертизу.

Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовується.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що спірний договір не порушує права та інтереси ОСОБА_1, а відтак, позивач не має законного процесуального інтересу по даній справі є хибним.

Не заслуговують на увагу, як такі що не впливають на правильність оскаржуваного рішення, і посилання відповідача на положення ст.147 ЦПК України, стосовно того, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. Як зазначеного вище, по даній справі експертиза проведена не була з підстав ненадання Банком орігіналу спірного договору.

Письмові заяви ОСОБА_1 на адресу Банку (а.с.71-73), на які посилається відповідач в обгрунтування своїх заперечень, за встановлених судом обставин, не є беззаперечним доказом існування між сторонами відносин за спірним договором, та не свідчать про волевиявлення позивача на укладення цього договору.

Не спростовують висновків суду і посилання Банку на те, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на час необхідний для надання орігіналу спірного договору, який зберігається в м.Донецьку.

Як зазначив суд першої інстації, відповідно до спірного договору юридичною адресою відповідача є м.Київ, вул. В. Чорновола,25, а Харківська обласна дирекція знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Аретема, 38. Обєктивні дані про те, що орігінал договору знаходиться саме в м.Донецьку та що, Банк не має доступу до архіву, у матеріалах справи відсутні.

Крім того, після проголошення окаржуваного рішення 10 лютого 2015 року, у відповідача було досталь часу на вирішення питання про витребування спірного договору. На виконання положень ч.4 ст.10 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, з метою всебічного і повного з'ясуванню обставин справи, роз'яснював представнику відповідачаправа та обов'язки, попереджував про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, оголошував у справі перерви, надавав відповідачу можливість представити суду апеляційної інстанції оригінал спірного договору для забезпечення проведення почеркознавчої експертизи на стадії апеляційного розгляду, проте ні договір ні акт виконаних робіт в оригіналі суду надані не були.

За змістом ст.146 ЦПК України, у разі ухиленняособи, яка бере участь у справі, від поданняекспертамнеобхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи, що відповідач не виконав зобов'язання надати до суду оригінал спірного договору, що позбавило можливості провести почеркознавче експертне дослідження, та відсутність беззаперечних доказів на підтвердження факту укладення між сторонами спірного договору, судова колегія, погоджуючись із судом першої інстанції, вважає доведеним той факт, що спірний договір між сторонами не укладався.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді