Рішення № 44979526, 03.06.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/4057/15 Головуючий 1 інстанції

Справа № 639/7727/14-ц Срокіна І.І.

Категорія: договірна Доповідач: Яцина В.Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року м. Харків.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Яцина В.Б.,

суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря : Костюченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ПАТ «ОТП Банк», треті особи ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПН ХМНО Мусієнко О.І., служба у справах дітей Жовтневого району Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири та договору іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

30 липня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, в остаточній редакції якого просила визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26.08.2008 р., який уклали між собою ОСОБА_4, як покупець та ОСОБА_8, як продавець, посвідчений ПН ХМНО Мусієнко О.І. недійсним в частині, що стосується покупця, зазначивши покупцем квартири двох осіб: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/ 2 частку та ОСОБА_4 1/ 2 частку; визнати за ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/ 2 частку квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 № PML-702/1118/2008 від 26.08.2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» із додатковим договором № 1 від 13.10.2011 року та судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що їй та її сину - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації м. Харкова від 10.01.2006 р. Бажаючи покращення житлових умов для дитини вона вирішила продати вищевказану квартиру та придбати їм іншу - ізольовану квартиру.

З цією метою в серпні 2008 р., досягнувши попередньої домовленості про укладення відповідного договору. про придбання однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1, вона звернулась до виконавчого комітету Київської районної ради у м. Харкові, як до органу опіки та піклування, із заявою про надання дозволу на відчуження належної сину частини квартири готельного типу Виконавчим комітетом Київського району у м. Харкові прийнято рішення № 159-2 19.08.2008 р., яким їй дозволено укласти від імені малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, договір купівлі-продажу частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2 та купити на його ім'я 1/2 частини однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1. Відповідно до вищевказаного рішення, вона діючи від свого імені та від імені малолітнього сина, ОСОБА_9, 21.08.2008р. продала квартиру АДРЕСА_2 за 144150 грн., що в еквіваленті склало 29759,69 доларів США. Отримані від продажу квартири кошти вона в той же день, 21.08.2008 р., поклала на свій рахунок в ЗАТ «ОТП Банк». З метою залучення додаткових грошових коштів, необхідних їм для придбання квартири АДРЕСА_1 вона була змушена через тиждень звернутися до ЗАТ «ОТП Банк» для отримання кредиту, у зв'язку з чим, 26.08.2008 р. між нею та ЗАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір № ML-702/1118/2008, відповідно до якого вона отримала в кредит грошові кошти у сумі 28000 доларів США. Її чоловік взагалі відмовився приймати участь в цьому і змусив написати розписку, яка посвідчує що вона не має до нього претензій по сплаті іпотечного кредиту, на умовах, якщо він пропише у себе в приватному будинку їхнього малолітнього сина - ОСОБА_9

В той же день, для задоволення своїх житлових потреб та житлових потреб свого сина, вона уклала з ОСОБА_8 договір, на підставі якого придбала на своє ім?я квартиру АДРЕСА_1, посвідчений ПН ХМНО Мусієнко О.І. за ціною 271236 грн., що в еквіваленті склало 56000 доларів США, використавши для оплати грошові кошти, що належали її сину, отримані внаслідок відчуження належного йому житла (частки у квартирі готельного типу), їхні спільні грошові кошти, а також грошові кошти, отримані нею в кредит.

Зазначає, що в договорі купівлі-продажу від 26 серпня 2008 року вона не зазначила покупцем свого сина, за наполяганням представників ЗАТ «ОТП Банк», щоб отримати в кредит необхідні для придбання нової квартири кошти і забезпечити безперешкодне укладання договору іпотеки цієї квартири між нею та ЗАТ «ОТП Банк».

26.08.2008 р., відразу ж після укладання вищевказаного договору купівлі-продажу, між нею та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено іпотечний договір № ML-702/1118/2008 за умовами якого у заставу банку передавалась квартира АДРЕСА_1, 1/ 2 частка якої була придбана для малолітнього ОСОБА_9, за його кошт. Вказує, що договір купівлі-продажу квартири, в частині визначення стороною покупця лише її, ОСОБА_4 суперечить вимогам законодавства та порушує права та інтереси малолітнього ОСОБА_9, які можливо поновити шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, в частині, що стосується покупця, зазначивши покупцем квартири двох осіб: малолітнього ОСОБА_9 на 1/ 2 частку, та її, ОСОБА_4 на 1/ 2 частку.

Що стосується договору іпотеки квартири АДРЕСА_1 № ML-702/1118/2008, укладеного 26.08.2008 р., то враховуючи, що його предметом є квартира, 1/ 2 частка якої придбана для малолітньої дитини та за її кошт, а попередній дозвіл органу опіки та піклування на його укладання не отримувався, то відповідно цей договір є нікчемним.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні вищевикладеним.

Представник відповідача ПАТ «ОТП Банк», який також є представником третьої особи ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке за договором 12.11.2010 року про купівлю-продаж кредитного портфелю придбало в ПАТ «ОТП Банк» права вимоги до ОСОБА_4 за договором кредиту та іпотеки, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. При цьому вказав, що позивач безпідставно посилається на те, що вона була змушена приховати ще одного покупця квартири - її малолітнього сина, придбаної із залученням кредитних коштів і з укладенням договору іпотеки, оскільки вона фактично звернулася за отриманням кредиту ще 19.08.2008 р. і кредитні кошти видано саме на тих умовах, яких позивач просила банк. Тобто, позивач мала намір укласти договір іпотеки ще 19.08.2008 р. і при цьому діяла свідомо.

Зазначає, що позивач ввела в оману виконавчий комітет Київської районної у м. Харкові ради, та навмисно не повідомила про те, що укладення договору про купівлю 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 не є можливим, оскільки вказаний об'єкт нерухомості відсутній, тобто дана частка не виділена в натурі.

Доводи позивача про те, що нібито навмисно не зазначено, як покупця спірної квартири, її сина, щоб безперешкодно укласти договір іпотеки, також дійсності не відповідають, оскільки позивач навмисно при укладенні договорів іпотеки та кредиту не повідомила банк про існування прав третіх осіб на спірне майно. Висновки позивача стосовно того, що єдиним можливим способом відновлення прав її сина може бути лише визнання договорів недійсним, оскільки згідно до договору іпотеки такі дії можливі зі згоди іпотекодержателя. Даний позов поданий не з метою захисту порушених прав, а з метою уникнення цивільно-правової відповідальності за взяті на себе зобов'язання по договору іпотеки. Просила суд застосувати строки позовної давності до заявлених позивачем вимог і у зв'язку із цим відмовити у задоволенні вимог позивача.

Третя особа ПН ХМНО Мусієнко О.І. у судове засідання не з'явилася, надала пояснення, у яких зазначила, що 26.08.2008 р. нею посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Сторонами договору виступали: продавець - ОСОБА_8 та покупець - ОСОБА_4 Договір купівлі-продажу укладався за згодою чоловіка покупця, ОСОБА_7, справжність підпису якого на заяві нею засвідчено 21.08.2008 р., як він стверджує, що гроші, які витрачаються на придбання цієї нерухомості є їх з дружною спільною сумісною власністю. Придбана нерухомість буде об'єктом права спільної сумісної власності. Покупцю роз'яснялися правові наслідки укладання цього договору. При укладанні договору третій особі не було відомо про наявність рішення Виконавчого комітету Київського району у м. Харкові, покупець зобов'язана була купити на ім'я малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 1/ 2 частину спірної квартири, але покупець придбала спірну квартиру на своє ім'я в період зареєстрованого шлюбу. ОСОБА_4 не надала вищевказане рішення і мови про придбання 1/ 2 частини спірної квартири на ім'я малолітнього сина ОСОБА_9 за його особисті кошти не було. Вказує, що вона діяла у суворій відповідності до приписів законів України, встановила дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснено шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов договору купівлі-продажу та його правових наслідків для кожної із сторін. В подальшому надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи служба у справах дітей Жовтневого району Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності та просив прийняти рішення, врахувавши інтереси неповнолітньої дитини.

Третя особа ОСОБА_7 надала заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_8 у судове засідання не з?явилася, кореспонденція яка направлялася на її адресу повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 30 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 - було задоволено.

Визнано недійсним, в частині, що стосується покупця, договір купівлі - продажу квартир АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 26.08.2008 року і посвідчений ПН ХМНО Мусієнко О.І., зазначено покупцями квартири АДРЕСА_1: ОСОБА_4 1/ 2 частини та ОСОБА_5 1/2 частини. Визнано недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 № РМL-702/1118/2008 від 26.08.2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» та додаткову угоду до нього № 1 від 13.10.2011 року. Стягнуто з ЗАТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_4 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1441 (одна тисяча чотириста сорок одна) грн. 50 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням районного суду, ТОВ «ОТП-Факторинг Україна» в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В доводах скарги апелянт послався на те, що висновки суду про те, що ОСОБА_4 використала гроші від продажу квартири на вулиці Пушкінській в м. Харкові на купівлю предмету іпотеки та про те, що ОСОБА_4 повідомляла Банк про те, що право власності на предмет іпотеки має її дитина, чиї права порушуються, - є припущеннями і доказами не підтверджується. Походження перерахованих ОСОБА_4 коштів на ощадний банківський рахунок від 21 серпня 2008 року вона не підтвердила, тому висновки суду про те, що для придбання іпотечної квартири вона використала кошти, які також належать її малолітньому сину, - є необґрунтованими, а застосування ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 2013 ЦК України - безпідставним. Суд також не вмотивував належними доказами, які в матеріалах справи відсутні, свої висновки про те, що приховання у спірному договорі купівлі-продажу та договору іпотеки ще про одного покупця, малолітнього сина ОСОБА_4, і що вона була змушена до укладання кредитного договору на невигідних умовах. У заяві про отримання кредиту від 19.08.2008 року ОСОБА_4 ще до продажу своєї квартири та придбання нової вказала умови договору кредиту у розмірі 28 000 доларів США на 11 років, під 25 % річних. Оскільки права позивача жодним чином не порушені, а подання даного позову є зловживанням правом та намаганням завдати шкоди ПАТ «ОТП Банк» слід рішення суду скасувати і відмовити у задоволенні позову на підставі ч. 3 ст. 16 ЦК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити з наступних підстав.

Судом на підставі наявних у справі доказів правильно встановлено, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ОСОБА_4 разом із сином проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Київської районної у м. Харкові ради від 19.08.2008 р. № 159-2, ОСОБА_4 дозволено від імені малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, укласти договір купівлі-продажу частини однокімнатної квартири АДРЕСА_2, і купити на його ім'я 1/ 2 частину однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1; нотаріусу інформувати опікунську раду про укладання договору купівлі-продажу 1/2 частини однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 на ім'я малолітнього ОСОБА_5 .

21.08.2008 р. між ОСОБА_4, яка також діяла від імені малолітнього сина ОСОБА_9 та на підставі рішення Київського райвиконкому м. Харкова та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 та ОСОБА_9 передали у власність, а ОСОБА_10 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_2, загальна вартість якої складає 10274 грн. Як вбачається із тексту цього договору, продаж цієї квартири проведений за 144 150 грн., які ОСОБА_4 отримала повністю для себе особисто та для свого малолітнього сина ОСОБА_5, в рівних частинах, ще до підписання цього договору (а.с. 46).

В той же день, 21.08.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб № 702/1616/08, відповідно до якого банк відкрив позивачу поточний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, а ОСОБА_4 внесла готівку на поточний рахунок у розмірі 16400 грн. та 25000 доларів США, що є еквівалентом 121 095 грн. (а.с. 51,52).

21.08.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено договори № 702/1620/08 та 702/1619/08 про ощадний банківський вклад з щорічною сплатою відсотків, відповідно до умов яких, банк приймає від клієнта на зберігання грошові кошти в національній або іноземній валюті з урахуванням відсотків по вкладу (а.с. 53-54).

26.08.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № ML- 702/1118/2008, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 28000 доларів США на придбання нерухомого майна, зі сплатою 6,25 відсотків річних до 26.08.2019 р.

26.08.2008 р. укладено договір купівлі-продажу квартири, сторонами якого є ОСОБА_8 та ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_8 передала, а ОСОБА_4 прийняла у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 271236 грн., що в еквівалент складає 56000 доларів СІЛА. Договір укладено зі згоди чоловіка позивача - ОСОБА_7 та посвідчено ПН ХМНО Мусієнко О.І.

Відповідно до договору іпотеки № PL-702/1118/2008, укладеного в той же день, 26.08.2008 р., між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4, для забезпечення виконання договору кредиту в іпотеку була передана придбана за договором купівлі-продажу вищевказана квартира АДРЕСА_1.

Із додаткового договору № 1 від 13.10.2011 р. до договору іпотеки № PL-702/1118/2008., вбачається, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набув усіх прав вимоги за договором іпотеки.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд виходив із того, що при укладанні оспорюваних договорів, були порушені права малолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачено, що зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень неприпустимо.

Згідно до ч. ч. 1, 3, 6 ст. 203 ЦПК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Із ст. 217 ЦК України вбачається, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 2 ст. 235 Цивільного Кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У відповідності до п. 26 роз'яснень Верховного Суду України від 04.08.2001 року

Правових позицій, щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ, в тому числі зобов'язань, що виникають з угод - якщо, при розгляді позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з тих підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд, встановивши факт, що придбане майно, було отримано за кошти саме цієї особи і для неї, та за наявності відсутності інших підстав для визнання даної угоди недійсною, визнає, відповідно до ст. 235 Цивільного Кодексу України в редакції 2004 року - недійсним лише в частині, що стосується покупця, зазначивши покупцем майна за даним договором особу, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладалась спірна угода.

Висновки суду про те, що на виручені від продажу спільної квартири АДРЕСА_2 кошти, які належали також малолітньому ОСОБА_9 була придбана квартира АДРЕСА_1 належним чином вмотивовані, підтверджуються наведеними рішенні і наявними у справі доказами, і доводами скарги, які нічим не підтверджуються, не спростовані. Хронологія подій по продажу однієї квартири і придбання іншої, відкриття рахунків у банку та сума покладених на рахунків коштів, узгоджується з тими сумами, які були отримані позивачкою від продажу квартири і використані на придбання нової квартири, з урахуванням суми кредиту.

З цих підстав колегія суддів погоджується з рішенням суду про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 недійсним у частині, що стосується покупця і зазначення покупцем 1\2 частини квартири малолітнього ОСОБА_9 Рішення суду в цій частині відповідає нормам матеріального і процесуального права, а висновки суду доводами скарги не спростовані.

Однак рішення суду про визнання недійсним договору іпотеки і додаткового договору до нього не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України про законність та обґрунтованість.

Задовольняючи позов в цій частині з передбачених ст. 228 ЦК України підстав, суд виходив з того, що договір іпотеки і додатковий до нього договір є нікчемними, оскільки спрямовані на порушення конституційних прав і свобод малолітньої дитини, укладені без отримання обов?язкового в силу ст. 224 ЦК України попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Однак суд при цьому не з?ясував, що договір іпотеки був укладений для забезпечення виконання договору кредиту, який був укладений ОСОБА_4 в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_5, - для придбання квартири АДРЕСА_1 замість проданої квартири, яка перебувала в їх спільній власності. Дозвіл для придбання вказаної квартири та продаж спільної з дитиною квартири від органу опіки та піклування ОСОБА_4 отримала. Якщо основний договір кредиту відповідає інтересам дитини, у районного суду не було й передбачених ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» підстав для визнання недійсним договору іпотеки, який є похідним від основного зобов'язання.

Крім того, суд не взяв до уваги наявну у справі довідку про те, що у квартирі АДРЕСА_1 дитина позивачки була зареєстрована вже після укладення договору іпотеки, з 15.10.2008 року (а.с. 44). Згідно до довідки в матеріалах справи наявна ухвала Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 лютого 2014 року про відкриття провадження по справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 07.02.2014 року про стягнення з ОСОБА_4 на його користь заборгованості за кредитним договором № ML- 702/1118/2008 від 26.08.2008р. (а.с. 70-73). Тому колегія суддів погоджується із доводами скарги про те, що заявлені ОСОБА_4 вимоги про визнання договору іпотеки і додаткового до нього договору, з урахуванням приховування ОСОБА_4 про майнові права дитини на квартиру, яка предметом цього договору, свідчить про зловживання правом, і тому відповідно до ст. 13 ЦК України таке право не підлягає захисту.

Таким чином, оскільки суд не повністю з'ясував обставини стосовно відсутності порушення прав малолітньої дитини при укладенні договору кредиту і іпотеки, а також про зловживання позивачем правом на визнання договору іпотеки і додаткового до нього договору недісним, що мають значення для справи; порушив і неправильно застосував вказані норми матеріального права, то з передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підстав рішення суду підлягає скасуванню в частині визнання недійсним договору кредиту і додаткового до нього договору, із ухвалення з цього приводу апеляційним судом нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 316, 317, 319-325 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 березня 2015 року - скасувати в частині визнання недійсним договору іпотеки квартири АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» та додаткової до нього угоди № 1 від 13 жовтня 2011 року.

В іншій частині - рішення районного суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: