Рішення № 44953965, 11.06.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/2204/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Чхайло О. В.Номер провадження 22-ц/788/1045/15 Суддя-доповідач - Дубровна В. В. Категорія - 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Околота Г. М.

за участю секретаря судового засідання - розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Лебединського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи Лебединська центральна районна лікарня ім. лікаря К.О. Зільберника Сумської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання надати інформацію на запит,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом до КУ Лебединська центральна районна лікарня ім.лікаря К.О.Зільберника, який остаточно уточнивши, просив визнати дії ЦРЛ протиправними і зобов'язати відповідача надати йому інформацію, зазначену у його заяві від 11 листопада 2014 року, а саме: що з кінця 2010 року і до цього часу він страждає на психічний розлад та періодично звертається до лікаря психіатра за медичною допомогою або довідку на зразок тієї, яку було надано у відповідь на запит приватного нотаріуса Жураховського Д.М. листом від 22 травня 2013 року. Свої вимоги мотивував тим, що 11 листопада 2014 року він звернувся до Лебединської ЦРЛ із заявою про надання довідки стосовно його психічного стану або надання інформації на зразок тієї, яка була надана в 2013 році у відповідь на запит приватного нотаріуса Жураховського Д.М., а також просив надати в друкованому вигляді всю інформацію, викладену лікарем-психіатром Ревою В.М. в його амбулаторній картці у 2010-2014 р.р., однак, Лебединська ЦРЛ своїм листом від 13 листопада 2014 року відмовила йому у наданні зазначеної інформації. Вважає таку відмову незаконною, оскільки згідно чинного законодавства він має право в повній мірі та в доступній формі отримувати інформацію про свій стан здоров'я.

Рішенням Лебединського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, по суті позову, посилаючись на неповне зясування фактичних обставин справи судом першої інстанції, порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, який апеляційну скаргу підтримує з мотивів у ній викладених, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір та відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову в повному обсязі, суд першої інстанції, вважав, що відповідь Лебединської ЦРЛ від 13 листопада 2014 року є вичерпною, такою, що викладена у доступній формі, з дотриманням вимог чинного законодавства, і на думку суду, не відрізняється по своїй суті від відповіді, яка надавалася у 2013 році приватному нотаріусу Жураховському Д.В. Суд виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, на які останній посилався у позові.

Однак повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може за наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначених вимог Закону суд першої інстанції не дотримався.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Стаття 18 Закону України "Про звернення громадян" гарантує громадянину, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Стаття 9 Закону України "Про інформацію" визначено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.

Право особи на інформацію про стан свого здоров'я закріплене Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", стаття 6 якого говорить, що кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я.

Згідно з ч. 1 ст. 285 Цивільного кодексу України повнолітня особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11 листопада 2014 року ОСОБА_3 звернувся до КУ Лебединської ЦРЛ ім. лікаря К.О. Зільберника із заявою (а.с. 4) в якій просив надати йому довідку про те, що він страждає на психічний розлад або довідку на зразок тієї, яку лікар Рева В.М. надав у відповідь на запит приватного нотаріуса Жураховського Д.В. про те, що він з 2010 року страждає на психічний розлад і до 2013 року включно періодично звертався до лікаря-психіатра за медичною допомогою. Також позивач просив надати в друкованому вигляді всю інформацію з його амбулаторних карток, заповнених лікарем психіатром у 2010-2014 р.р.

На своє звернення позивач отримав лист Лебединської ЦРЛ від 13 листопада 2014 року (а.с. 5), у якому зазначено, що «08 листопада 2010 року лікарем-психіатром Ревою В.М. йому було встановлено діагноз: Тривожний розлад; 24 грудня 2012 року лікарем-психіатром Глобою Н.А. встановлено діагноз: Тривожно-депресивний розлад; 03 березня 2011 року лікарем-психіатром Ревою В.М. підтверджений діагноз: Тривожно-депресивний розлад.

Для вирішення питання наявності або відсутності психічних розладів ОСОБА_3 рекомендовано звернутися до лікаря-психіатра Лебединської ЦРЛ для отримання направлення на психіатричну ЛКК Охтирської ПНЛ».

Не погодившись з наданою відповіддю, позивач звернувся до суду, посилаючись на те, що така відмова Лебединської ЦРЛ у наданні йому інформації про його психічний стан є протиправною, оскільки створила перешкоди для здійснення його прав, законних інтересів та свобод. Й крім іншого, відповідач не розглянув його звернення в частині надання друкованой інформації з амбулаторних карток.

25 квітня 2013 року приватний нотаріус Лебединського районного нотаріального округу Жураховський Д.В. звертався до головного лікаря Лебединської ЦРЛ з проханням надати довідку про психічний стан ОСОБА_3, оскільки при усній розмові у нього виникла підозра, що останній страждає на психічні розлади і це може вплинути на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними при вчиненні нотаріальної дії.

Листом від 22 травня 2013 року адміністрація Лебединської ЦРЛ повідомила нотаріуса про те, що ОСОБА_3 страждає на психічний розлад, періодично звертається до лікаря-психіатра. Питання щодо здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними вирішується судового-психіатричною експертизою і не є компетенцією лікаря-психіатра (а.с. 7).

Не вбачаючи порушень прав позивача в частині виконання його звернення щодо надання довідки, суд першої інстанції вірно виходив з того, що в листі Лебединської ЦРЛ (а.с. 5) від 13 листопада 2014 року, адресованому позивачеві, відсутні суттєві розбіжності з інформацією, наданою приватному нотаріусу Жураховському Д.В. в листі від 22 травня 2013 року (а.с. 7).

В першому документі йдеться про те, що 08 листопада 2010 року, 24 грудня 2010 року та 03 березня 2011 року лікарями-психіатрами ОСОБА_3 встановлювалися певні діагнози. Тобто, вказано, що з його боку мали місце періодичні звернення до лікарів-психіатрів, які виявили у нього наявність певних психічних розладів. У листі, адресованому приватному нотаріусу Жураховському Д.В., також йде мова про те, що у ОСОБА_3 мають місце психічні розлади і він періодично звертається до лікаря-психіатра. При цьому в даній відповіді не йдеться про те, що ОСОБА_3 страждає на психічний розлад станом на 22 травня 2013 року (дату надання відповіді нотаріусу) як це собі розуміє сам заявник. Також не говориться про те, що ці його розлади здоров'я безперервно тривають з 2010 року і до 2013 року включно він періодично звертається до лікаря психіатра за медичною допомогою. Таке трактування листа з боку позивача є надуманим та помилковим, з перекручуванням фактів, викладених в даному документі.

В свою чергу листом від 13 листопада 2014 року, який оскаржується ОСОБА_3 до суду, Лебединська ЦРЛ більш точно й повно надала інформацію про його стан здоров'я, а саме: про встановлені у нього діагнози, дату їх встановлення, ким вони встановлювалися. Відповідь надана уповноваженою на те посадовою особою, у строки, визначені законом, пов'язана з періодом часу, який запитувався ОСОБА_3, тобто за 2010 - 2014 р.р.

В цій частині рішення суду не спростовується доводами апеляційної скарги. Колегія суддів знаходить його законним та обґрунтованим.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивач не довів обгрунтованості заявлених позовних вимог у цій частині.

Водночас, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій лікарні по не розгляду звернення ОСОБА_3 щодо надання йому у друкованому вигляді інформації, яка мається у його амбулаторній картці.

За поясненнями останнього, звернення з даного питання були зумовлене тим, що записи у його амбулаторній картці виконані не каліграфічним, не розбірливом почерком, у зв'язку з чим він не може їх почитати з копії, яка раніше йому уже видавалась і долучена до матеріалів справи (а.с.8-9). Під час слухання справи представником відповідача була видана ОСОБА_3 друкована копія, у зв'язку з чим він подав до суду заяву про залишення без розгляду його вимог про надання друкованої копії його амбулаторної картки, згідно ухвали суду в цій частині позовні вимоги залишені без розгляду.

У зверненні ОСОБА_3 до лікарні чітко викладені його вимоги, в тому числі вимога щодо переведення рукописного незрозумілого тексту, виконаного лікарем Ревою В.М. у його картці, про видачу йому машинописному вигляді інформації з амбулаторної картки.

Як вбачається з листа лікарні на звернення ОСОБА_3, він не містить відповіді на зазначене питання. В цій частині звернення не було розглянуто, а тому, є правомірними вимоги позивача про визнання незаконними дій лікарні по не розгляду його звернення у зазначеній частині.

З огляду на викладене, підлягає скасуванню рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій Комунальної установи Лебединська центральна районна лікарня ім. лікаря К.О. Зільберника Сумської області по не розгляду звернення ОСОБА_3 щодо надання йому у друкованому вигляді інформації з його медичної картки.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч.1,2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першоїінстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Згідно ст. 88 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, підлягає стягненню судовий збір з відповідача у дохід держави - у розмірі 121 грн. 80 коп., який підлягав сплаті, але не був сплачений при подачі позову ОСОБА_3 Судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп., сплачений ОСОБА_3 за подачу позову, не підлягає відшкодуванню на його користь, так як він виграв спір частково, на 50%, в тому числі, з урахуванням добровільного задоволення відповідачем після подачі позову, під час слухання справи вимог по наданню друкованого тексту інформації з амбулаторної картки. Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення вартості проїзду у судові засіданні апеляційного суду 15 січня 2015 року, 28 травня 2015 року, 11 червня 2015 року, всього у сумі 191 грн. 84 коп.; про стягнення сум добових за ст. 85 ЦПК України у зв'язку з переїздом до м. Лебедин у судові засідання 27 лютого 2015 р., 06 березня 2015 р.,16 березня 2015 р.,03 квітня 2015 року та до м. Суми у судові засідання 15 січня 2015 року, 28 травня 2015 року, 11 червня 2015 року, всього у сумі 210 грн.; про стягнення компенсації за відрив від звичайних занять за ст. 85 ЦПК України 27 лютого 2015 р., 06 березня 2015 р.,16 березня 2015 р.,03 квітня 2015 року 15 січня 2015 року, 28 травня 2015 року, 11 червня 2015 року, всього у сумі 429 грн. 51 коп.; про повернення сплаченого судового збору за апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, оскарження рішення суду - у розмірі 243 грн. 60 коп. Колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь ОСОБА_3 понесених ним витрат у розмірі 500 грн., з урахуванням часткового задоволення його позовних вимог, тривалості судових засідань, незначної відстані від с. Будилки, в якому проживає позивач, до м. Лебедин, що впливає на розмір суми компенсації за відрив від звичайних занять.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати рішення Лебединського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій Комунальної установи Лебединська центральна районна лікарня ім. лікаря К.О. Зільберника по не розгляду звернення ОСОБА_3 щодо надання йому у друкованому вигляді інформації з його медичної картки.

В цій частині ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Стягнути з Комунальної установи Лебединська центральна районна лікарня ім. лікаря К.О. Зільберника Сумської області в дохід держави судовий збур у розмірі 121 грн. 80 коп. за наступними реквізитами:

Код бюджетної класифікації доходів 22030001

Рахунок 31211206780002

Одержувач УК у м. Суми (м.Суми), 22030001

Банк одержувача ГУДКСУ у Сумській області,

ЄДРПОУ 37970593

МФО 837013

Стягнути з Комунальної установи Лебединська центральна районна лікарня ім. лікаря К.О. Зільберника Сумської області на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 500 грн.

Рішення набрало законної сили з моменту його проголошення і з цього дня на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: