Вирок № 44950535, 09.06.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19812/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року м.Рівне

Рівненський міський суд

в особі судді Сидорука Є.І.

при секретарі Патій Н.А.

з участю прокурора Мартинюка В.П.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

адвоката Пителя Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, одруженого, з вищою освітою,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 364 КК України , -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 працюючи на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів Рівненського міського відділу УМВСУ в Рівненській області, на підставі наказу УМВСУ в Рівненській області № 194 о\с від 27 червня 2013 року, маючи спеціальне звання майор міліції, вчинив шахрайство відносно потерпілого ОСОБА_1 при наступних обставинах.

Так, 07.09.2013 року , біля 19 год. 30 хв. ОСОБА_2, перебуваючи у черговій відпустці, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою, під час розмови з ОСОБА_1 в с. Обарів поблизу будинку АДРЕСА_2 висловив останньому незаконну пропозицію передати йому кошти в сумі 5 000 доларів США ( по курсу НБУ становить 39965 грн. станом на вказану дату), з метою нерозголошувати вигадані відомості щодо розкрадання ПММ на АЗС « Укрнафта».

Однак, 08.09.2013 року біля 19 год. ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою, перебуваючи на вул.. Кн. Острозького поблизу піцерії « Таверна Ель-Пасо», що в м. Рівне, вул.. Соборна, 277, вже висловив ОСОБА_1 незаконну вимогу передати йому кошти у сумі 3000 доларів США ( згідно курсу НБУ станом на вказану дату становить 23979 грн.) та щомісячно передавати йому 50 літрів бензину марки А-95( що становить 535 грн. станом на вказану дату), за нерозголошення відомостей щодо розкрадання ОСОБА_1 паливно-мастильних матеріалів на автозаправних станціях ПАТ « Укрнафта».

ОСОБА_1, зважаючи на те, що злочинів він не вчиняв, і дані про розкрадання ним ПММ вигадані ОСОБА_2, а тому не боявся розголошення вказаних відомостей, звернувся 10.09.2013 року з письмовою заявою у ВВБ Рівненського ДВБ МВС України про незаконне вимагання від нього грошових коштів працівниками Рівненського МВ УМВСУ у Рівненській області .

10.09.2013 року о 21.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи у відпустці, прибув до місця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2, висловив незаконну вимогу ОСОБА_1 передати 20 000 грн. за нерозголошення відомостей, а саме розкрадання останній ПММ на АЗС « Укрнафта» , однак через відсутність у останнього необхідної суми коштів отримав шляхом обману та зловживання довірою 1000 грн. , якими розпорядився на власний розсуд та повідомив, що іншу частину коштів в сумі 19 000 грн. потрібно буде передати в інший день.

11.09.2013 року ОСОБА_2, перебуваючи у відпустці, о 22 год. 08 хв. , біля будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою , одержав від ОСОБА_1 ще 19 000 грн. та вимагав передавати йому щомісячно 40 літрів бензину марки А-95 ( що становить 428 грн. станом на вказану дату) за нерозголошення відомостей, а саме розкрадання потерпілим ПММ на АЗС « УКрнафта» , однак в подальшому був затриманий працівниками міліції.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 190 КК України - як умисні дії, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою ( шахрайство).

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 вину свою у скоєнні будь-якого кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно він з 2013 року працював на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Рівненського МВ УМВСУ в Рівненській області. В період з 5 серпня по 13 вересня 2013року він перебував у черговій відпустці, і не виконував своїх посадових обов»язків. У липні 2013 року його батько попросив придбати йому бензин марки А-76, на що він, ОСОБА_2 повідомив, що є можливість придбати вказаний бензин за заниженими цінами. Про це він взнав від знайомого таксиста, який сказав, що на автозаправних станціях ПАТ « Укрнафта» є знайомий, який продає талони на бензин, по заниженим цінам, і дав йому номер телефону. При розмові по телефону, він познайомився з ОСОБА_1 , і вони порозумілися по питаннях, які його цікавили. Через два тижні , він знову подзвонив останньому, і попросив продати 20 літрів бензину марки А-76. Під час зустрічі в липні 2013 року на Луцькому кільці, що на вул.. Млинівській, в м. Рівне він купив в ОСОБА_1 два талони по 10 літрів , вартістю по 7 грн. за літр. При цьому він повідомив останньому, що ним зацікавились працівники органів внутрішніх справ. Тоді він вияснив в Рівненському МВ, що ОСОБА_1 цікавився працівник Рівненського МВ ОСОБА_5, по яких питанням не знає. Після того, як в нього закінчилось пальне, він знову звернувся до ОСОБА_1, з метою придбання 200 літрів бензину марки А-76, і при цьому запитав чи є така можливість, оскільки працівники Рівненського МВ документують факти розкрадання працівниками ПАТ « Укрнафта» паливно-мастильних матеріалів. В подальшому він знову зустрівся з ОСОБА_1 біля Рівненського пивзаводу , і розповів, що про крадіжки ПММ на ПАТ « Укрнафта» нічого не відомо. При цьому він замітив, що останній сильно хвилюється, і тоді пояснив, що ще з'ясує інформацію щодо крадіжок бензину. Також ОСОБА_1 сказав, що у нього є талони на бензин марки А-76, які знаходяться вдома в с. Обарів Рівненського району. Віддавши останньому 1400 грн., це були купюри по 100 грн., а дві купюри по 200 грн. і отримавши від ОСОБА_1 талон марки А-76, домовились про зустріч увечері біля будинку.

Однак у цей день вони не зустрілись, а по телефону домовились зустрітись на наступний день, і придбати талони на бензин марки А-76 по ціні 7 грн. за літр бензину. Біля 22 год. , 10.09.2013 року , він приїхав до будинку ОСОБА_1 в с. Обарів Рівненського району, і придбав у нього талони на бензин марки А-76. Отримавши талони на бензин, він пішов від будинку останнього, і пройшовши метрів 50 почув ззаду себе тупіт, і крики «стій міліція» . Підбігши до нього невідомі особи, нанесли йому декілька ударів по різних частинах тіла, від чого він втратив свідомість. Йому на руки наділи кайданки, які були сильно затиснуті, і від цього боліли руки, які були заведені за спиною. Лежачи на землі, він чув як працівник внутрішньої безпеки запитував у нього, де він подів грошові кошти. На що він відповів, що на гроші він купив бензин . Після цього, ОСОБА_5 зателефонув, і через деякий час до нього приїхав слідчий прокуратури Рівненської області. Піднявши його з землі, слідчий повідомив, що буде проводитись освідування. Тоді він, ОСОБА_2 зауважив, що освідування проводиться без понятих. Враховуючи це, працівники міліції зупинили відео зйомку, і чекали коли запросять понятих, і далі продовжували відео зйомку. При цьому йому не роз»яснювались права, передбачені ст.. 42 КПК України, та не вручалась пам»ятка про права та обов»язки. Вважає, що під час освідування було порушено його право на захист та особи, які проводили освідування та інші слідчі дії, торкались кисті його рук, і від них на його долонях могла залишитись люмінесцентна фарба. Також вказує, що всі дії стосовно нього проводились в порушення вимог Кримінально-процесуального Кодексу України , вилучені об»єкти належним чином не упаковувались та не опечатувались. Під час даних слідчих дій , були інші сторонні особи, які не записані в протокол. Також під час огляду місця події, йому не роз»яснювались права, не надавалась пам»ятка про права та обов»язки , і вказаний протокол він не підписував. Що стосується розмов по телефону з ОСОБА_1, то вказує, що він мав на увазі талони на бензин марки А-76, і у розмовах він так говорив, щоб підтримати собі імідж. Під час відео зйомки він говорив, що приїхав купувати талони на бензин, і він був наляканий працівниками правоохоронних органів, і не міг прийняти законне рішення. Однак в подальшому, обвинувачений змінив покази , та пояснив, що при покупці талонів у ОСОБА_1 він мав на увазі бензин марки А-92, а не А-76 , оскільки він не водій , а тому не розбирається у марках бензину.

Не зважаючи на невизнання ОСОБА_2 своєї вини, вина його у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України підтверджується зібраними в ході досудового слідства та дослідженими й перевіреними у судовому засіданні по справі доказами, а саме показами потерпілого, показами свідків та іншими доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні показав, що він працює майстром на АЗС « Укрнафта» з грудня 2010 року. У його обов»язки входить контроль 4-х АЗС, які знаходяться в м. Здолбунів , смт. Млинів, с. Крупець та с. Ситне Радивилівського району. 05.09.2013 року йому подзвонив його сусід ОСОБА_6 та повідомив , що працівниками міліції ведеться щодо нього спостереження щодо фактів розкрадання ним ПММ. А вже 07.09.2013 року до нього додому прийшов ОСОБА_2 , який представився працівником міліції , і повідомив у нього та його колег наявні матеріали щодо розкрадання ним ПММ. При цьому вказав, що це питання можна вирішити за 5000 доларів США, а коли він сказав, що немає таких грошей то за 3000 доларів США, і дав мені два дня на роздуми. В подальшому він неодноразово зустрічався з ОСОБА_6, і той сказав, що домовився про суму у 2500 доларів США, що еквівалентно 20000 грн. Він знав, що ніяких фактів розкрадання ПММ у нього на роботі не було, і працівники міліції нічого не перевіряли, і дані відомості були вигадані ОСОБА_2 а тому він вирішив звернутись в правоохоронні органи, оскільки зрозумів, що від нього, обманним шляхом хочуть отримати грошові кошти. Тоді 10.09.2013 року він звернувся з письмовою заявою у ВВБ Рівненського ДВБ МВС України про вимагання від нього грошових коштів працівниками Рівненського МВ. При цьому заяву він писав в добровільному порядку , і в заяві сформулював свою позицію так як її розумів. По фотографіях наданих йому, він впізнав ОСОБА_2, як особу, яка хотіла від нього обманним шляхом отримати грошові кошти. Після цього з наданих ним коштів 5-ти купюр по 200 грн. працівниками ВВБ в присутності понятих були зроблені копії , при цьому всі дії оформлялись протокольно в присутності понятих. В цей же день, біля 18 год. 30 хв. він подзвонив ОСОБА_2 , і сказав, що увечері він буде дома, і можна зустрітись. Вийшовши від працівників міліції, він поїхав додому, і біля 21 год. до нього приїхав обвинувачений. На вулиці він передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1000 грн., сказав, що іншу суму постарається знайти і передати на слідуючий день. Про факт передачі коштів він зразу по телефону повідомив працівників ВВБ Рівненського ДВБ МВС України. При цьому він просив ОСОБА_2 надати які небудь матеріали стосовно розкрадання ПММ, однак він нічого не давав. Наступного дня , він зібрав 19 000 грн., 55 купюр по 200 грн. та 16 купюр по номіналом по 500 грн. , і працівники ВВБ виготовили з них світлокопії, помітили спеціальною речовиною, яка світиться в ультрафіолетових променях. При цьому був складений протокол та підписаний ним та понятими. Після цього йому одягнули спеціальну техніку для аудіо та відео запису, і він поїхав додому, став чекати обвинуваченого. Біля 19 год. він подзвонив ОСОБА_2 та повідомив, що зібрав необхідну суму коштів, і чекає його дома.

Біля 22 год. до нього прийшов ОСОБА_2, і він вийшов на вулицю, де останній лівою рукою отримав від нього кошти у сумі 19 000 грн.. При цьому обвинувачений грошові кошти не перераховував, сказав, що довіряє, і повідомив, про необхідність передачі йому пального по 40 літрів на місяць. Отримавши кошти, останній пішов в кінець вул.. Миколаївської, де був затриманий працівниками міліції.

Також потерпілий пояснив, що він продажем талонів на бензин ніколи не займався, бензин марки А-76 ПАТ " Укрнафта " не продає . Йому для робочих цілей дійсно видають талони на бензин марки А-95, в середньому по 200 літрів на місяць. Крім цього вказав, що свідка ОСОБА_7 він не знає, і ніколи не зустрічався з ним, тим більше не продавав йому талони на бензин.

Таким чином, суд вважає, що покази потерпілого є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими доказами по справі, і повністю спростовують покази ОСОБА_2, який намагається таким чином уникнути кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, 10 вересня 2013 року він разом з ОСОБА_9 був запрошений в якості понятого при помічені грошових купюр у сумі 1000 грн. , п'ять купюр номіналом по 200 грн. Також при цьому був потерпілий. Їх ознайомили зі змістом протоколу, який був прочитаний вголос, і вони його підписали. Другий раз по мічення грошових коштів відбулось 11 вересня 2013 року , в другій половині дня, на вул.. Соборній у м. Рівне. Були кошти у сумі 19 000 грн., які належали потерпілому. Вказані кошти помічались спеціальною фарбою. Як пояснили працівники міліції дані кошти будуть використані в якості передачі хабара, кому і за що, не говорили. Грошові кошти були перераховані, було проведено їх ксерокопіювання. Після цього він разом з потерпілим та іншим понятим підписали протокол, який був їм прочитаний. В цей же день, увечері йому знову зателефонували працівники міліції, і попросила під»їхати на початок с. Обарів Рівненського району. Він під»їхав до вказаного місця разом з ОСОБА_9, і на відстані 20 метрів побачив ОСОБА_2, який був у кайданках. Після цього працівниками міліції та слідчим проводились слідчі дії. Всі слідчі дії фіксувались на відео зйомку. Після закінчення всіх слідчих дій, вони поїхали у прокуратуру Рівненської області , де всіма учасниками слідчих дій підписувались протоколи. Свідок також показав, що все що записано в протоколах, дати їх винесення, кількість осіб, які брали участь у слідчих діях, відповідають дійсності.

Аналогічні покази дав у судовому засіданні свідок ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що він працює у ВВБ Рівненського ДВБ МВС України. 10.09.2013 року у ВВБ звернувся ОСОБА_1, і пояснив, що працівники міліції хочуть отримати від нього грошові кошти, і вказуючи при цьому , що у них є матеріали ніби-то розкрадання ним ПММ. Після цього останньому, у довільній формі запропонували у добровільному порядку написати заяву , яка була зареєстрована у журналі реєстрації інформації про вчинення кримінальних правопорушень за № 49 Матеріалів щодо розкрадання ОСОБА_1 на АЗС « Укрнафта» ПММ у працівників міліції не було, і вказана інформація не реєструвалась в органах внутрішніх справ. В подальшому всі матеріали по заяві потерпілого направились в прокуратуру Рівненської області. Всі необхідні слідчі по грошових коштах та інші дії проводились з участю понятих та потерпілого, які своїми підписами зафіксовані у протоколі. Кошти для передачі хабара ОСОБА_2 потерпілий надав добровільно у сумі 20 000 грн. Грошові кошти у сумі 19 000 грн. оброблялись спеціальною люмінесцентною краскою. 11 вересня 2013 року в с. Обарів Рівненського району потерпілий після 22 год. передав ОСОБА_2 кошти у сумі 19 000 грн. Отримавши вказану суму грошей від потерпілого, останній кинувся втікати, однак працівники спецпідрозділу « Сокіл» затримали обвинуваченого, одягнувши на його руки кайданки. Під час затримання обвинуваченого грошей у нього не виявили, він їх викинув, коли втікав від працівників міліції. Слідчий прокуратури Рівненської області був проведений огляд місця події, і були виявлені та вилучені кошти у сумі 19000 грн. Після цього він за дорученням слідчого прокуратури проводив відео зйомку всіх слідчих дій , що проводились з участю обвинуваченого та понятих. Всі протоколи слідчих дій відповідають дійсності, та підписувались всіма учасниками процесуальних дій.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він знайомий з потерпілим , оскільки вони по сусідству проживають у с. Обарів Рівненського району, і який працював на АЗС « Укрнафта» З обвинуваченим він не знайомий. В 2013 році ОСОБА_1 розповів, що у нього працівники міліції вимагають гроші. Знає від сусідів, що у вересні 2013 року було затримано осіб які вимагали кошти у ОСОБА_1 . Йому нічого невідомо, що останній займався реалізацією ПММ.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що знає, що ОСОБА_2 підозрювався у вимаганні грошей, і був затриманий працівниками міліції. В період серпня-вересня 2013 року він з останнім не зустрічався.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зі сторони захисту показав, що він з ОСОБА_2 познайомився влітку 2013 року. При розмові з останнім пояснив, що періодично купує у ОСОБА_1 талони на бензин по заниженим цінам, і перепродує їх, оскільки автомобіль у нього працює на газу. Тоді він дав ОСОБА_2, номер телефону ОСОБА_1 . Сам він познайомився з останнім , також влітку 2013 році на автомобільному ринку, і зустрічався з ним разів три-чотири.

Також вина ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України підтверджується зібраними та перевіреним на предмет законності письмовими доказами , технічними засобами.

Так, протоколом виготовлення , вручення і використання заздалегідь ідентифікованих ( помічених засобів) від 10 вересня 2013 року, згідно якого грошові кошти у сумі 1000 грн. були ідентифіковані шляхом ксерокопіювання для подальшого використання їх у проведенні негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину з використанням заздалегідь ідентифікованих ( помічених засобів ) ( а.к.п.22-25 т. 1 ).

Протоколом виготовлення , вручення і використання заздалегідь ідентифікованих ( помічених засобів) від 11 вересня 2013 року, згідно якого грошові кошти у сумі 19 000 грн. були ідентифіковані шляхом ксерокопіювання для подальшого використання їх у проведенні негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину з використанням заздалегідь ідентифікованих ( помічених засобів) ( а.к.п. 26-45 т. 1 ).

Протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 11.09.2013 року , відповідно до якого було вилучено грошові кошти у сумі 19 000 грн., які потерпілий ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 ( а.к.п. 47-48 т. 1 ).

Протоколом про результати відео контролю за особою від 12.09.2013 року , відповідно до якого проведено відео контроль ОСОБА_2 у період з 11.09.2013 року по 11.09.2013 року ( а.к.п 49-50 т. 1 ).

З дослідженого у судовому засіданні відео контролю - картки пам»яті mikro SD ємністю 8 Gb « Transcend» клас 10 вбачається розмова ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у період з 11.09.2013 року по 11.09.2013 року.

Протоколом про результати аудіо контролю за особою від 12.09.2013 року , відповідно до якого проведено аудіо контроль ОСОБА_2 у період з 11.09.2013 року по 11.09.2013 року ( а.к.п 51-53 т. 1 ).

З дослідженого у судовому засіданні відео контролю - картки пам»яті mikro SD ємністю 8 Gb « Transcend» клас 10 вбачається розмова ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у період з 11.09.2013 року по 11.09.2013 року.

Протоколом освідування ОСОБА_2 від 11 вересня 2013 року ( а.к.п.. 57-61 т. 1).

З дослідженого у судовому засіданні оптичного диску « ANV 16xDVD-R4.7Gb , на який записано відео файл «MOV038.MOD» 11 вересня 2013 року вбачається проведення освідування в добровільному порядку ОСОБА_2 біля будинку № 23 по вул.. Миколаївській в с. Обарів Рівненського району.

Протоколом огляду від 12 вересня 2013 року, відповідно до якого в с. Обарів Рівненського району по вул. Миколаївській , 23 виявлено та оглянуто поліетиленовий напівпрозорий білий кульок, в яком знаходились грошові кошти у сумі 19 000 грн., номіналом 16 купюр по 500 грн. та 55 купюр по 200 грн. ( а.к.п. 61-62 т. 1 ).

З дослідженого у судовому засіданні оптичного диску « Verbatim 16xDVD-R4.7. Gb» на який записано відео файл «MOV038.MOD» вбачається виявлення та огляд поліетиленового напівпрозорого білого кулька, в якому знаходились грошові кошти у сумі 19 000 грн., номіналом 16 купюр по 500 грн. та 55 купюр по 200 грн..

Протоколом огляду речей від 18 вересня 2013 року, згідно якого оглянуто мобільний телефонй « Нокіа-6300» з сім карткою « Київстар» , на якому записано номер телефону ОСОБА_1 ( а.к.п.88-108 т. 1 ).

Постановою про визнання речовими доказами - телефону « Нокіа-6300» з сім карткою « Київстар» ( а.к.п. 109 т. 1 ).

Висновком експерта № 687 від 22.10.2013 року , відповідно до якого на представлених на експертизу грошових купюрах виявлено речовину, яка в УФ-променях має люмінесценцію яскраво-блакитного кольору у вигляді напису друкованими літерами « ВВБ» на лицевій стороні кожної з грошових купюр. На марлевих тампонах зі змивами з долоні лівої руки ( в тому числі з використання спирту), зовнішньої сторони лівої руки ОСОБА_2 виявлено нашарування речовини, яка в УФ-променях має люмінесценцію яскравого жовто-зеленого кольору. Речовина з люмінесценцію яскравого жовто-зеленого кольору , виявлена на змивах з долоні лівої руки ( в тому числі з використанням спирту), зовнішньої сторони лівої руки гр.. ОСОБА_2 має спільну родову належність з речовиною нашарувань з люмінесценцію яскравого жовто-зеленого кольору на представлених грошових купюрах. Також речовина на змивах з долоні лівої руки ( в т.ч. з використанням спирту), зовнішньої сторони лівої руки гр.. ОСОБА_2 має спільну родову належність зі зразком речовини спецпрепарату « Промінь-1» Крім того, речовина на грошових купюрах у вигляді напису « ВВБ» на лицевій стороні кожної з наданих грошових купюр має спільну родову належність з речовиною у вигляді напису « ВВБ» на аркуші паперу зі зразком речовини люмінесцентного фломастера ( а.к.п. 216-226 т. 1 ).

Постановою від 24 жовтня 2013 року, відповідно до якої грошові кошти у сумі 19 000 грн., номіналом 16 купюр по 500 грн. і 55 купюр по 200грн. визнано речовими доказами , і передано на зберігання у філію ПАТ « Укрексімбанк» ( а.к.п. 228-229 т. 1 ).

Постановою від 28 жовтня 2013 року, згідно якої тампони зі змивами з обох рук ОСОБА_2 та зразки спеціальної хімічної речовини « Промінь-1» визнано речовими доказами ( а.к.п. 230 т. 1).

Висновком криміналістичної експертизи відео звукозапису від 24 жовтня 2013 року № 3447\3448, з якої вбачається, що в запису розмови, наявної та наданій для дослідження карті пам»яті «mikro SD 8GB» ( реєстр. № 15т) у файлі « 2013 вер 11 18:21:33-18:22:33» ( фонограма 1 відповідно), серед інших зафіксовано усне мовлення ОСОБА_1 . В запису розмови, наявної та наданій для дослідження карті пам»яті «mikro SD 8GB» ( реєстр. № 15т) у файлі « 2013 вер 11 22:03:36-22:10:28» ( фонограма 2 відповідно), зафіксоване усне мовлення ОСОБА_1та ОСОБА_2 . В записах розмов, зафіксованій на наданій для дослідження карті пам»яті «mikro SD 8GB» ( реєстр. № 15т) у файлі « 2013 вер 11 18:21:33-18:22:33» ( фонограма 1 відповідно) та карті пам»яті «mikro SD 8GB» ( реєстр. № 15т) у файлі « 2013 вер 11 22:03:36-22:10:28» ( фонограма 2 відповідно), ознак монтажу не виявлено ( а.к.п. 243-249 т.1 ).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 10.09.2013 року адресованої у ВВБ Рівненського ДВБ МВС України і зареєстрованої у ЖРКП № 49 реєстрації інформації про вчинені кримінальні правопорушення, що надійшла безпосередньо до підрозділів ВБ МВС України, останній просить притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за вимагання 2500доларів США ( еквівалентно 20 000 гривні ) за вирішення питання про не притягнення його до кримінальної відповідальності за крадіжку ПММ на ПАТ « Укрнафта». ( а.к.п. 107 т. 2 , а.к.п 1-3 т. 3 ).

Відповідно до журналу № 49 МВС України Департаменту ВБВВБ в Рівненській області реєстрації інформації про вчинені кримінальні правопорушення, що надійшли безпосередньо до підрозділів ВБ МВС України під № 70 від 10.09.2013 року зареєстрована заява ОСОБА_1 щодо вимагання грошових коштів працівниками Рівненського МВ ( а.1-3 т. 3 ).

Під час розгляду кримінального провадження стороною захисту та обвинуваченим подано клопотання про визнання доказів недопустимими та виключення їх із числа доказів , а саме: Висновку № 3447\3448 від 24 жовтня 2013 року криміналістичної експертизи відеозапису з додатками, оскільки на фонограмі зразків усного мовлення, за фізичними параметрами не придатні для ідентифікаційного дослідження.

Протоколу освідування ОСОБА_2 від 11 вересня 2013 року, носія інформації, на якому зафіксовано відеозапис освідування підозрюваного ОСОБА_2, речових доказів - чистого зразку бинта ( марлевий тампон), який використовувався для проведення змивів, марлевого тампону зі змивом з долоні правої кисті ОСОБА_2, марлевого тампону зі змивом із зовнішньої сторони правої кисті руки ОСОБА_2, марлевого тампону зі змивом з долоні лівої руки ОСОБА_2, марлевого тампону зі змивом із зовнішньої сторони лівої кисті руки ОСОБА_2 , марлевого тампону зі змивом з правої руки ОСОБА_2 з використанням спирту, марлевого тампону зі змивом з лівою руки ОСОБА_2 з використанням спирту, висновку експерта № 687 від 22 жовтня 2013 року , так як під час проведення освідування руки обвинуваченого перебуваючи в кайданках були « заведені за спину», і при переведенні рук ОСОБА_2 з-заді на перед , невідома особа торкалась рук останнього, в такий спосіб мала можливість нанести на них лімінісцентну або будь-якого іншого походження речовину. Під час освідування марлеві томпони та резинові рукавички лежачи на землі зникали з поля зору , що зафіксовано за відео зйомці. При цьому слідчий ОСОБА_12, мав можливість нанести на кисті рук ОСОБА_2 люмінісцентну речовину. Крім того, особи які упаковували речові докази, час від часу залишали проведення слідчої дії, а розчин спирту, одяг обвинуваченого, резинові рукавички, не направлявся на експертне дослідження. Ввжають, що також було порушено права ОСОБА_2 на захист , оскільки не повідомлялись родичі останнього. Також у всіх слідчих діях приймали участь одні і тіж самі поняті. Вказаний протокол та носій інформації необхідно визнати недопустимими , оскільки порушена правова процедура їх отримання.

Протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину з використанням заздалегідь ідентифікованих ( помічених) засобів від 11 вересня 2013 року та зафіксовані у ньому відомості, протоколу про результати відео контролю за особою від 12 вересня 2013 року та додану до нього карту пам»яті ,оскільки при зчитуванні інформації з наданої картки пам»яті не відтворюється факт передачі грошей та неможливість їх дослідження шляхом демонстрації ( відображення).

Протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину з використанням заздалегідь ідентифікованих ( помічених) засобів від 10 вересня 2013 року та зафіксовані у ньому відомості, так як слідчим та прокурором неправильно обрана форма контролю за вчиненням злочину та вказують на те, що будь-які негласні слідчі ( розшукові) дії відносно ОСОБА_2 10 вересня 2013 року не проводились.

При цьому посилаються на порушення органом досудового слідства вимог ст. ст.. 373, 94,107, 87,104, 42, 271 КПК України , Інструкції про організацію проведення негласних слідчих ( розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, СЬУ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України , Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 16.11.2012 р. № 114\1042\516\1199\936\1687\5.

Приписи ч. 1 ст. 2 КПК України вимагають щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 84 КПК України доказами в кримінальному проваджені є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Поняття належності та допустимості доказів визначено ст..ст. 85,86 КПК України, відповідно до яких належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні , та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження , а також достовірність чи недостовірність, можливість чи не можливість використання інших доказів; допустимим визнається доказ, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України.

Недопустимість доказів встановлена ст.ст. 87, 88 КПК України.

Суд виходить з того, що криміналістична експертиза відео звукозапису проведена для встановлення обставин , які підлягають доказування у кримінальному провадженні, мають значення для кримінального провадження, і встановлення цих обставин потребує спеціальних знань.

Тож, у розумінні ст.. 85 КПК України висновки експерта № 3447\3448 від 24 жовтня 2013 року та № 687 від 22 жовтня 2013 року є належними доказами, оскільки твердження експерта про непридатність висловлювання ОСОБА_1, зафіксовані на фонограмі зразків його усного мовлення в описовій частині висновку, спростовуються заключною частиною вказаного висновку.

Вказані висновки, у відповідності до ч. 3 ст. 101 КПК України проведені експертами на підставі відомостей та наданих об»єктів органом досудового розслідування для проведення відповідного дослідження , і проведені відповідно до вимог КПК України, в рамках кримінального провадження.

Що стосується протоколу освідування від 11 вересня 2013 року , носія інформації та речових доказів, то суд вважає, що у відповідності до вимог ст. 17, ст.. 85 , ст.. 86 КПК України , вказані докази здобуті законним шляхом , що підтверджується показами свідків допитних у судовому засіданні ОСОБА_9, ОСОБА_8, які вказали , що всі відомості які записані в протокол відповідають дійсності, а саме дата проведення, кількість осіб, які брали участь у слідчій дії, а також підписи осіб. Крім того, проведення освідування було проведено на підставі постанови прокурора від 11 вересня 2013 року , і ОСОБА_2 в добровільному порядку погодився пройти освідування. Суд також не приймає до уваги твердження захисту та обвинуваченого про порушення права на захист при затриманні, оскільки обвинувачений був затриманий згідно протоколу затримання від 12 вересня 2013 року у 00 год. 54 хв. , і йому роз»яснено право на захист та необхідність мати адвоката та повідомити про затримання родичів відповідно до ст.ст. 20, 42 КПК України ( а.к.п. 250 т. 1 ).

Крім того, суд критично відноситься до тверджень обвинуваченого та його адвоката стосовно заінтересованості одних і тих самих понятих у слідчих діях, оскільки нормами КПК України не забороняється бути тим самим понятим при різних слідчих діях. У відповідності до ч. 7 ст. 223 КПК України , судом не здобуто жодних переконливих доказів , що поняті ОСОБА_9, ОСОБА_8, мають будь-яке відношення до роботи в правоохоронних чи судових органах, родинних або дружніх чи неприязних стосунків з будь-ким із учасників судочинства, зацікавленості у результатах кримінального провадження.

Суд вважає, що під час затримання ОСОБА_2 жодних підстав для нелюдського поводження , що принижує честь підозрюваного не було, всі дії проводились в рамках кримінального провадження, і твердження останнього, що нібито на руки обвинуваченого невідомі особи під час затримання могли нанести люмінесцентну або будь-якого іншого походження речовину не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. При цьому адвокат у своєму клопотання конкретно не стверджує, а тільки припускає можливість нанесення невідомою особою на руки ОСОБА_2 люмінесцентної або будь-якого іншого походження речовини.

Також суд не приймає до уваги твердження захисту про визнання речових доказів - чистого зразку бинта ( марлевий тампон), який використовувався для проведення змивів, марлевого тампону зі змивом з долоні правої кисті ОСОБА_2, марлевого тампону зі змивом із зовнішньої сторони правої кисті руки ОСОБА_2, марлевого тампону зі змивом з долоні лівої руки ОСОБА_2, марлевого тампону зі змивом із зовнішньої сторони лівої кисті руки ОСОБА_2 , марлевого тампону зі змивом з правої руки ОСОБА_2 з використанням спирту, марлевого тампону зі змивом з лівою руки ОСОБА_2 з використанням спирту як такі, що здобуті з порушення Закону, оскільки вони відповідають вимогам ст. 98 КПК України , і зібрані та отримані у відповідності до вимог ст.. 100 КПК України.

Виходячи з вимог ст..ст. 104, 106,252 КПК України та ст.. 271 КПК України , суд вважає, що протоколи від 10 вересня 2013 року, 11 вересня 2013 року та 12 вересня 2013 року , складені стороною обвинувачення у порядок та спосіб, передбачений нормами КПК України, підписані всіма учасниками процесуальної дії, і у них внесені хід та процесуальні дії, які проводились під час досудового розслідування , і які виступають як засоби збирання й перевірки доказів та їх джерел, а тому підстав для визнання їх недопустимими немає.

Враховуючи вищевказані підстави, суд приходить до висновку що клопотання обвинуваченого та його адвоката про визнання доказів недопустимими не заслуговують на увагу, а тому до задоволення не підлягають.

Органом досудового слідства дії ОСОБА_2 кваліфіковані за за ч. 2 ст. 189 КК України, як вимагання вчинене службовою особою з використанням службового становища та у відповідності до ст.. 337 КПК України прокуратурою Рівненської області у відповідності до Закону України « Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень ст. 19 Конвенції ООН проти корупці» від 21.02.2014 року, що набрав чинності 28.02.2014 р. були перекваліфіковані дії ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 364 на ч. 1 ст. 364 КК України, оскільки це покращує становище обвинуваченого - як зловживання владою, а саме - умисне, з корисливих мотивів використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним інтересам.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_2 прокуратура Рівненської області виходила з того, що останній спричинив істотну шкоду державним інтересам, що виразилися у підриві авторитету правоохоронних органів та охоронюваним законом інтересам окремого громадянина.

Статтею 364 КК України передбачена відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, під яким у диспозиції частини першої цієї статті розуміється умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби.

Об»єктивна сторона зловживання владою або службовим становищем виявляється у діянні ( дії чи бездіяльності), яке : вчиняється з використанням влади або службового становища; здійснюється у межах повноважень , наданих особі за посадою чи у зв»язку з виконанням нею службових обов»язків; суперечить інтересам служби ; заподіює істотну шкоду або тягне тяжкі наслідки; знаходиться у причинному зв»язку із зазначеними наслідками.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є наявність безпосереднього зв'язку між діяннями особи та її службовою діяльністю, тому що вони завжди зумовлені службовим чи професійним становищем суб'єкта і вчиняються всупереч інтересам служби.

Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст.364 КК України.

Службове зловживання належить до злочинів із матеріальним складом і за ч. 1 ст. 364 КК України визнається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам фізичних осіб або державним, громадським інтересам чи інтересам юридичних осіб. Відсутність таких наслідків повинна оцінюватися за спрямованістю умисла винного.

У примітці 1 до ст. 364 КК України зазначено, що службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

Так, зловживання владою є вчинення службовою особою, яка постійно або тимчасово здійснює функції представника влади, умисного діяння з використання свої повноважень, якими вона наділена на підставі законів та інших нормативно - правових актів, всупереч інтересам служби.

Зловживання службовим становищем є використанням службових повноважень, пов»язаних зі здійсненням ( реалізацією) повноважень, якими службова особа наділена займаною посадою, всупереч інтересам служби. Разом з тим зловживання службовим становищем має місце не лише при вчиненні службовою особою діяння в межах свої компетенції, тобто, діяння, пов»язаного з власними повноваженнями, але й у випадках, коли службова особа використала авторитет своєї посади й мала можливість у силу свого службового становища давати вказівки, рекомендації, підпорядкованим організаціям, фізичним особам й контролювати їх.

Особливість службових злочинів полягає в тому, що вони е способом використання службовою особою у власних особистих інтересах або інтересах третьої особи наданих їй повноважень. Відповідальність за порушення чинного законодавства посадова особа несе лише у межах наданих їй прав і покладених на неї обов'язків. За роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" службовий злочин кваліфікується таким лише у випадку дій винної особи, зумовлених використанням власного службового становища .

Як встановлено судом, жодних офіційних документів та перевірок щодо розкрадання потерпілим ОСОБА_1 ПММ під час перебування на посаді майстра на АЗС « Укрнафта» з грудня 2010 року по контролю 4-х АЗС, які знаходяться в м. Здолбунів , смт. Млинів, с. Крупець та с. Ситне Радивилівського району, ні в Рівненському МВ УМВСУ в Рівненській області , ні в інших правоохоронних органах не було.

З висновку службового розслідування Рівненського Управління МВС України у Рівненській області стосовно ОСОБА_2 та витягу з наказу Рівненського МВ Управління МВС України у Рівненській області вбачається, що згідно наказу № 58\ос від 01.08.2013 року майор міліції ОСОБА_2 перебував у черговій відпустці із 06.08. по 13.09.2013 року ( а.к.п. 119-121, 138 т. 1 ).

Відповідно до посадової інструкції старшого дільничного інспектора міліції ВДІМ Рівненського МВ УМВС ОСОБА_2 мав право отримувати від громадян і посадових осіб, пояснення , відомості, довідки, які необхідні у зв»язку з виконанням службових обов»язків дільничного інспектора ….. та інше. ( а.к.п. 144-146).

Як слідує з посадової інструкції старшого дільничного інспектора міліції ВДІМ Рівненського МВ УМВС ОСОБА_2, останній повинен знати територію адміністративної дільниці ( а.к.п. 147-152), і як встановлено судом, до адміністративної одиниці у сфері обслуговування ОСОБА_2 належав район Рівненського автовокзалу по вул.. Київській м. Рівне .

Крім того, органом досудового слідства та судом не встановлено вчинення обвинуваченим у межах повноважень, наданих йому за посадою чи у зв»язку з виконанням ним службових обов»язків, або яке було обумовлено його службовим становищем і пов»язане зі здійсненням безпосередніх службових обов»язків , та не встановлено , які конкретно надані повноваження за посадою використані ОСОБА_2 всупереч інтересам служби.

Також судом не встановлено, а органом досудового слідства не надано конкретних доказів, яку саме істотну шкоду державним інтересам спричинено ОСОБА_2, в чому конкретно полягає підрив авторитету правоохоронних органів України, зокрема - МВС України.

Як встановлено судом , станом на 8-11 вересня 2013 року , ОСОБА_2 перебував у черговій відпустці, ніяких повноважень на виконання своїх обов»язків, останній в с. Обарів Рівненського району з участю ОСОБА_1 не виконував, його територіальною одиницею по виконанню своїх обов»язків, являвся район Рівненського автовокзалу по вул.. Київській м. Рівне.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 364 КК України, а тому останнього необхідно виправдати по суду , оскільки не доведено його винність у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 364 КК України.

У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеному в обвинувальному акті, лише в частині зімни правової кваліфікації кримінального правопорушення , якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 2 ст.189 КК України вимагання з використанням службового становища , це вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення бедь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці .

Об»єктивною стороною вимагання полягає у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно, або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває у їхньому віддані чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Обовязковою ознакою об»єктивної сторони є спосіб вимагання - погроза заподіяння шкоди потерпілому або його близьким родичам, зміст якої може бути різним. Під розголошенням відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці ( наприклад, оголосити дані про усиновлення потерпілим дитини, про наявність захворювання, про інтимне життя тощо). Ці відомості можуть бути дійсними або вигаданими , ганебними або не такими, важливо лише, щоб потерпілий чи його близькі родичі бажали зберегти їх в таємниці.

Вимагання , вчинене службовою особою з використанням свого службового становища виявляється у діянні ( дії чи бездіяльності), яке : вчиняється з використанням влади або службового становища; здійснюється у межах повноважень , наданих особі за посадою чи у зв»язку з виконанням нею службових обов»язків; суперечить інтересам служби ; заподіює істотну шкоду або тягне тяжкі наслідки; знаходиться у причинному зв»язку із зазначеними наслідками.

В судовому засіданні встановлено, що у ОСОБА_2 жодних відомостей щодо розкрадання ПММ ОСОБА_1 на автозаправних станціях ПАТ « Укрнафта» не було і не могло бути, оскільки вони були вигадані обвинуваченим . ОСОБА_2 вимагаючи грошові кошти у потерпілого знаходячись у с. Обарів Рівненського району, перебував у черговій відпустці , був не при виконання своїх службових обов»язків , і за межами своєї територіальної одиниці. Крім того, жодних обов»язків по службі, перебуваючи в с. Обарів Рівненського райну не виконував .

Суд приходить до переконання, що потерпілий усвідомивши, що ОСОБА_2 бажає заволодіти його коштами шляхом обману, оскільки він знав, що ніяких відомостей стосовно розкраданням ним ПММ немає, відразу звернувся в правоохоронні органи, немаючи при цьому бажання зберігати вигадані відомості ОСОБА_2 в таємниці, і надавати кошти останньому.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку у обвинуваченого був прямий умисел шляхом обману заволодіти коштами потерпілого.

З огляду на наведене, суд вважає, що дана кваліфікація є помилковою, оскільки засудженим ставилося за мету шляхом обману отримати кошти, так як у його провадженні не було жодних матеріалів стосовно розкрадання ПММ ОСОБА_1 , і він в межах своєї компетенції не вчинив жодних службових дій для сприяння у нерозголошенні відомостей , а саме вигаданих даних про розкрадання ПММ останнім на автозаправних станціях ПАТ « Укрнафта», що є необхідною і визначальною ознакою вимагання - зловживаючи своїм службовим становищем.

За таких обставин, діяння винного слід кваліфікувати як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, що передбачено ст.190 ч.1 КК України, оскільки в даному випадку потребує тільки зміна правової кваліфікації дій ОСОБА_2

Відповідно до ст.. 190 КК України шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман ( повідомлення потерпілому неправдивих відомостей ( дія) або приховування певних обставин) чи зловживання довірою ( недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов»язковості передачі їй майна або права на нього. Обов»язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього. Обман може виражатись в усній, письмовій формі та інше.

Шахрайство вважається закінченим злочином з моменту фактичного заволодіння майном чи правами на нього.

ОСОБА_2 достовірно знаючи про те, матеріалів та іншої інформації стосовно можливого розкрадання ОСОБА_1 немає, намагався шляхом обману заволодіти коштами останнього. З цього суд робить висновок, що добровільність в діях ОСОБА_1 по передачі грошових коштів обвинуваченому мала уявний характер, оскільки була обумовлена обманом, який суд вважає способом вчинення цього шахрайства.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Такими відомостями, на думку суду є відсутність у обвинуваченого відповідних повноважень щодо наявності у нього та інших правоохоронних органів відомостей щодо розкрадання ПММ. Таким чином, обман з боку ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 у цьому випадку мав як активний, так і пасивний характер. Граничною сумою коштів, про яку вони домовились, і якими заволодів ОСОБА_2 являються 20000 грн.

Крім того, суд критично відноситься до показів обвинуваченого про невинуватість у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, оскільки крім його показів, які не заслуговують до уваги, інших належних та допустимих доказів, якими б ОСОБА_2 спростував доводи обвинувачення не надав. Що стосується показів ОСОБА_7, які суд не бере до уваги, то вони немають жодної доказової бази щодо предмету доказування.

Пом»якшуючих та обтяжуючих обставин вини обвинуваченого суд не встановив.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочину невеликої тяжкості .

Що стосується особи обвинуваченого то суд враховує, що він працюючи довгий час в правоохоронних органах, зарекомендував себе з позитивної сторони, має ряд відзнак та грамот по добросовісному виконанню службових обов»язків, на даний момент звільнений з органів внутрушніх справ, раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, прослужив у МВС України більше 10 років, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває , раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на даний час займається суспільно-корисливою працею.

При призначенні покарання, суд враховує і те, що ОСОБА_2 не визнає своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, однак вважає, що це є способом захисту обвинуваченого.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, суд вважає, що обвинуваченому має бути призначене покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів , без ізоляції від суспільства в межах санкції інкримінуємої статті Кримінального Кодексу України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з положенням ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Признаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов»язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом»якшують і обтяжують покарання. Вказане покликано забезпечити індивідуалізацію покарання у кожному конкретному випадку.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв"язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ немає наперед встановленої сили.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370,374 КПК України , суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред»явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 364 КК України та по суду виправдати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертиз у сумі 2988,7 грн.

Грошові кошти у сумі 19000 грн., що належать ОСОБА_1 і зберігаються в ПАТ « Укрексімбанк» повернути потерпілому.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку

Суддя : Сидорук Є. І.