Рішення № 44947781, 20.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/509/15

Головуючий у першій інстанції Погрібний С. О.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Процик М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбуд" за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року,-

встановила :

В липні 2014 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 010/3-0-1/51 від 17.03.2008 року (зі змінами) у розмірі 601 139,17 дол. США, що становить еквівалент у гривнях України (за курсом НБУ на 16.07.2014 року - 11,707174 грн. за 100 дол. США) 7 037 640,83 грн. Позов обґрунтовував там, що між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "ПІВДЕНБУД" 17.03.2008 року укладено кредитний договір № 010/3-0-1/51, відповідно до умов якого позичальнику відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 500 000,0 доларів США зі сплатою 12,5 % річних, зі строком повернення до 31.03.2011 року.

Сторонами договору 08.05.2009 року укладено додаткову угоду № 010/3-0-1/51/1 до кредитної угоди № 10/3-0-1/51 від 17.03.2008 року. Відповідно до умов цієї додаткової угоди невідновлювальна розмір кредитної лінії знижено до 360 000,00 (триста шістдесят тисяч) дол. США з кінцевим терміном повернення до 17.03.2011 року. В подальшому було укладено декілька додаткових угод, якими змінювався графік оплати кредитної заборгованості та встановлено кінцевий термін погашення кредиту 15.04.2011 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки №12/3-0-1/177 від 16.06.2009 року, а також 30.10.2008 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_4 договір поруки № 12/3-0-1/273. Відповідно до умов цих договорів останні взяли на себе зобов'язання солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором. Позивач повністю та в строки виконав свої зобов'язання за кредитним договором, втім ТОВ "ПІВДЕНБУД" в порушення умов зазначеного договору не здійснював обов'язкових платежів, у зв'язку із чим у останнього перед позивачем виникла істотна за розмірами заборгованість. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.12.2014 року позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 010/3-0-1/51 від 17.03.2008 року у сумі 601 139 доларів США, 17 центів. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій з посилання на порушення судом процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін впливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того що, оскільки зобов'язання за кредитним договором ТОВ "Південбуд" не виконано, то стягнення заборгованості повинно відбуватися у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є поручителями. Відхиляючи заперечення відповідача стосовно припинення поруки, посилався на ч. 2 ст. 264 та ч. 4 ст. 559 ЦК України, вказавши, термін позовної давності було перервано, доказом чого є пред'явлення вимоги банку про стягнення суми боргу з ТОВ "Південбуд" шляхом звернення з позовом до господарського суду Одеської області, оскільки ТОВ "Південбуд", ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є солідарними боржниками за зобов'язанням за кредитом №010/3-0-1/51 від 17.03.2008 року, а тому дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південбуд" 17 березня 2008 року укладено кредитний договір №010/3-0-1/51 "Корпоративний інвестиційний кредит невідновлювальна кредитна лінія" з лімітом (з врахуванням змін до договору) в сумі 360 000,0 доларів США. Як вбачається зі змісту п. 1.3 статуту банку, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль". Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2012 року у справі № 017/949/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбуд" про стягнення заборгованості - постановлено рішення, яким стягнуто з ТОВ "Південбуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість у розмірі 3 119 799, 77 гривень (а.с. 59).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Згідно пункту 1.2. договорів поруки № 12/3-0-1/177 від 16.06.2009 р., укладених між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 та №12/3-0-1/273 від 30.10.2008 року, а також між позивачем та ОСОБА_4, вказані поручителі на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за борговими зобов'язаннями боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбуд", які виникнули з умов кредитного договору № 010/3-0-1 /51 від 17.03.2008 р. та будь-яких додаткових угод до нього, а саме: повернути кредит, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі. Пунктом 3.1. договорів поруки № 12/3-0-1/177 від 16.06.2009 року та №.12/3-0-1/273 від 30.10.2008 p., укладених ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" окремо з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено, що сторони у випадку невиконання або неналежного виконання ТОВ "Південбуд" взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання боргових зобов'язань в повному обсязі, встановленому на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 010/3-0-1/51 від 17.03.2008 року станом на 16.07.2014 року у ТОВ "Південбуд" існує наступна заборгованість за кредитом: заборгованість за кредитом - 337 578,00 доларів США, що дорівнює 3 952 084,38 гривень; заборгованість за відсотками - 2 312,18 доларів США, що дорівнює 27 069,09 гривень; заборгованість за простроченими відсотками - 87 447,71 доларів США, що дорівнює 1 023 765,56 гривень; заборгованість за нарахованою пенею - 173 801,28 доларів США, що дорівнює еквіваленту 2 034 721,79 гривень (за курсом НБУ станом на день подання розрахунку на 16.07.2014 року).

З'ясовуючи обставини справи, суд першої інстанції по заувагою залишив та не надав належної правової оцінки наявним в матеріалах справи Додатковим угодам, які є невід'ємною частиною Договорів поруки, а саме: Додаткова угода від 17.03.2011 року №12/3-0-1/73/1 до Договору поруки 12/3-0-1/273 від 30.10.08 року, укладена між позивачем та ОСОБА_4 (т.1 а.с. 74-81); Додаткова угода від 17.03.2011 року №12/3-0-1/177/1 до Договору поруки №12/3-01/177 від 16.06.09 року укладена між позивачем та ОСОБА_3.(т.1 а.с.63-69).

Згідно п.1 вказаних Додаткових угод сторони домовились Договори поруки викласти в наступній редакції.

Так, згідно п. 8.2. обох вищевказаних Додаткових угод, цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення його печаткою Кредитора та діє до повного виконання Кредитних зобов'язань за Кредитним договором та зобов'язань Поручителя за цим Договором.

Таким чином сторони змінили строк дії поруки з трьох років, погодивши нову умову - до повного виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Отже, зазначення замість строку, обчисленого датою, терміну припинення договору поруки (події, з якою пов'язується таке припинення) не дає підстав не застосовувати ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду України, а саме від 21 травня 2012 року у справах №6-48цс11, №6-68цс11; 23 травня 2012 року у справі №6-33цс12; 18 липня 2012 року у справі 6-78цс12.

Строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором, на який є посилання в договорах поруки, настав 15.04.2011 року, а позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до відповідачів про сплату за кредитним договором, то порука вважається припиненою, а позовні вимоги про солідарне стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - безпідставними.

Помилковими є посилання суду першої інстанції на ч. 4 ст. 559 та ч. 2 ст. 264 ЦК України, щодо переривання строку позовної давності, виходячи з наступного.

Порука - строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може (такий висновок зроблений Верховним Судом України у справі №6-цс14-1).

Якщо договір поруки припинився (утому числі на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що всі права та обов'язки сторін за цим договором слід вважати припиненими.

Отже, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою припинення останнього, а отже і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Звернення до суду після спливу передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя (відповідна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 року).

Твердження позивача, що викладені в запереченні на апеляційну скаргу, стосовно домовленості сторін про збільшення терміну дії поруки з шести місяців до трьох років є безпідставними, оскільки як вже зазначалось, термін дії пороки було змінено з трьох років до повного виконання зобов'язання.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не звернулось з вимогою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то Договори поруки разом з невід'ємними їх частинами Додатковим угодами, а саме: від 17.03.2011 року №12/3-0-1/73/1 до Договору поруки 12/3-0-1/273 від 30.10.08 року, укладена між позивачем та ОСОБА_4 та Додаткова угода від 17.03.2011 року №12/3-0-1/177/1 до Договору поруки №12/3-01/177 від 16.06.09 року укладена між позивачем та ОСОБА_3 є припиненими, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо солідарного стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору рішення районного на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задовленні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 309, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року - скасувати і ухвалити нове.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за участі третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Південбуд" відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: Є.С.Сєвєрова

М.В.Процик