Ухвала суду № 44947516, 14.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1133/15

Головуючий у першій інстанції Добров П.В.

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Короткова В.Д., Калараш А.А.

з участю секретаря Абалдової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Лідо", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - державний реєстратор Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства та змін до статуту за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ТОВ "Лідо" та за заявою ОСОБА_7, як особи, яка приєдналася до вищезазначеної апеляційної скарги на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 грудня 2012 року, -

встановила:

14.04.2010 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів, уточнивши в подальшому, посилається на те, що 02 липня 2004 року між ОСОБА_5, ОСОБА_4, та ОСОБА_3 та ним - позивачем по справі укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_5 передав у його власність частку в статутному фонді ТОВ "ЛІДО" у розмірі 19,6%, а ОСОБА_4 у його власність частку в статутному фонді ТОВ "ЛІДО" у розмірі 13,4%, ОСОБА_3 - 6,2 % частки в статутному фонді ТОВ "ЛІДО".

Таким чином, за зазначеним договором дарування ним було набуто у власність відчужені засновниками ТОВ "ЛІДО" частки у статутному фонді цього товариства у розмірі 33% .

02 липня 2004 року загальними зборами учасників ТОВ "ЛІДО" ухвалено ряд рішень, на виконання яких підписані зміни до Статуту Товариства, якими були внесені зміни у складі учасників Товариства, шляхом прийняття ОСОБА_2 і перерозподілено частки в статутному фонді Товариства.

Реєстрація вказаних змін до статуту ТОВ "ЛІДО" не здійснена.

20 березня 2007 року, 27 березня 2007 року загальними зборами засновників ТОВ "ЛІДО" підписані протоколи про затвердження рішення засновників Товариства, зокрема, про прийняття до складу учасників ТОВ "ЛІДО" ОСОБА_6, збільшення розміру статутного фонду Товариства, перерозподілення часток у статутному фонді.

Вважає, що відповідачами порушено його право власності на 33 % статутного фонду.

09 грудня 2009 року загальними зборами засновників ТОВ "ЛІДО" підписано протокол, яким були затверджені рішення засновників Товариства, реєстрація вказаних змін здійснена Державним реєстратором Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області.

Вважаючи, що проведення зазначених загальних зборів та подальша реєстрація змін до Статуту здійснені з порушенням норм діючого законодавства України та є незаконними, оскільки на дату проведення загальних зборів учасників Товариства ОСОБА_6, на якого оформлено 40% статутного капіталу ТОВ "ЛІДО", не міг бути присутнім на зазначених загальних зборах, тому що в травні 2009 року він загинув, і відповідно, жодна особа не була правомочною представляти його інтереси за довіреністю, крім спадкоємця, просить визнати недійсними рішення загальних зборів товариства та змін до статуту.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ТОВ "Лідо" надали до суду апеляційну скаргу, до якої приєднався ОСОБА_7, в якій просять рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 грудня 2013 року зазначене рішення скасовано, провадження по справі закрито.

Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року вищезазначену ухвалу скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02 липня 2004 року між ОСОБА_5, ОСОБА_4, та ОСОБА_3 та ним - позивачем по справі укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_5 передав у його власність частку в статутному фонді ТОВ "ЛІДО" у розмірі 19,6%, а ОСОБА_4 у його власність частку в статутному фонді ТОВ "ЛІДО" у розмірі 13,4%, ОСОБА_3 - 6,2 % частки в статутному фонді ТОВ "ЛІДО" /т.1 а.с.33-34/.

У п.2 договору зазначено, що предмет договору належить дарувальникам на підставі Установчого договору про створення ТОВ „Лідо", посвідченого Руських С.Б., приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу 19.09.2003р. реєстр №3907 та зареєстрованого Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 19.09.2003р. реєстраційний №04057155Ю0020624.

Частки в Статутному фонді Товариства, що даруються, внесені дарувальниками повністю до підписання цього договору, що підтверджується Свідоцтвами №1,2, виданими ТОВ „Лідо" 12.12.2003р. (п.3 договору).

При цьому у п.4 договору зазначено, що згідно вимог чинного законодавства України та п.4.6 розділу 4 Установчого договору Товариства передача у власність предмета договору проводиться за взаємною згодою учасників товариства, які є також сторонами за цим договором.

З переходом до обдарованих права власності на предмет договору до них одночасно переходять усі прав та обов'язки учасника Товариства, що належали дарувальникам за цим договором. (п.7 договору). Згідно п.9 договору право власності на відчужувані частки в Статутному фонді Товариства переходить до обдарованих з моменту укладення цього договору та його нотаріального посвідчення. Цей договір є підставою для внесення відповідних змін до Установчих документів Товариства з подальшою реєстрацією у відповідній районній державній адміністрації Одеської області /т.1 а.с.33-34/.

Статтею 717 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. (ст. 718 ЦК України).

За положеннями ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Ч.3 цієї статті передбачає, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до положень ст. 89 ЦК України юридична особа підлягає реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії, представництва, мету установи, інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює реєстрацію, про такі зміни.

Ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємсців" відомості про юридичну особу або фізичну особу -підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесеня записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юриичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі місться крім іншого, такі відомості щодо юридичної особи, як перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі імя, місце проживання, ідентифікційний номер фізичної особи -платника податків, якщо засновник - фізична особа.

Для проведеня державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати певний перелік документів, в тому числі й виготовлених та підписаних посадовими особами товариства, учасниками товариства, що покидають склад учасників на різних підставах. (ст. 29 цього Закону).

Внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства як регламентовано ст. 145 ЦК України та узгоджується з положеннями Статуту ТОВ „Лідо".

У зв"язку з укладенням вищезазначеного договору дарування, 02 липня 2004 року загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДО" ухвалені рішення про прийняття у склад учасників товариства ОСОБА_2; перерозподіл часток у статутному фонді товариства ОСОБА_5 13,4% статутного фонду товариства, що складає 2 479 грн., ОСОБА_4 13,4%, що складає 2 479 грн., ОСОБА_3 40,2%, що складає 7 437 грн., ОСОБА_2 33%, що складає 6 105 грн.; про внесення та реєстрацію змін до установчих документів, пов'язаних зі зміною складу учасників товариства і перерозподілом часток у статутному фонді товариства /т.1 а.с.35-37/.

На виконання зазначених рішень загальних зборів учасників товариства підписані зміни до статуту товариства, якими внесені зміни у складі учасників товариства шляхом прийняття ОСОБА_2 та перерозподілено частки в статутному фонді товариства /т.1 а.с.38-39/.

Заперечення відповідачів стосовно наявності рішень 02 липня 2004 року про прийняття позивача у склад учасників товариства колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки, як вбачається з довідки приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Горецької В.М., нею 02.07.2004 року посвідчено договір дарування часток у статутному фонді ТОВ "Лідо" реєстр за № 8539, засвідчено справжність підписів під двома протоколами загальних зборів учасників ТОВ "Лідо" про зміни у складі учасників товариства та внесення відповідних змін до установчих документів вищевказаного товариства реєстр за №№ 8540 - 8543, засвідчено справжність підписів під двома змінами до статуту ТОВ "Лідо" реєстр за №№ 8544-8547 /т.3 а.с.55/.

Також даний факт засвідчено в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2008 року /т.1 а.с.92/ та в ухвалі апеляційного суду Одеської області від 05 листопада 2008 року /т.1 а.с.97/. Відповідачі з цим в зазначених судових засіданнях погодились та рішення не оскаржували.

20 березня 2007 року, 27 березня 2007 року загальними зборами учасників товариства підписані протоколи, якими затверджені рішення про прийняття у склад учасників товариства ОСОБА_6; збільшення розміру статутного фонду товариства; перерозподіл часток у статутному фонді товариства наступним чином - ОСОБА_5 20%, що складає 400 000 грн, ОСОБА_4 20%, що складає 400 000 грн, ОСОБА_3 20%, що складає 400 000 грн, ОСОБА_6 40%, що складає 800 000 грн. /т.2 а.с. 50-66/.

На думку колегії суддів, відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 порушено право власності позивача на 33 % Статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДО" передбачене ст. 321 ЦК України, яка закріплює, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні, які були перерозподілені між відповідачами.

9 грудня 2009 року загальними зборами учасників товариства підписаний протокол, яким затверджені рішення про прийняття у склад учасників товариства; перерозподіл часток у статутному фонді товариства - ОСОБА_5 20%, що складає 400 000 грн, ОСОБА_4 20%, що складає 400 000 грн, ОСОБА_3 20%, що складає 400 000 грн, ОСОБА_7 40%, що складає 800 000 грн. /т.2 а.с.69-83/.

При вказаних обставинах суд вважає, що при наявності договору дарування від 02.07.2004р., який відповідає вимогам чинного законодавства, є дійсним, та таким що підлягає виконанню сторонами, з врахуванням положень ухвали Верховного Суду України від 28.05.2008р.(т.2 а.с.53-55), позовні вимоги правомірні, документально обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 321 цього Кодексу передбачено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Ст. 321 ЦК України закріплює, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого громадянського права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що даний спір підвідомчий загальному суду.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, підвідомчі господарським судам.

У пунктах 2 та 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що в разі, якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1 ГПК України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Не підлягає розширеному тлумаченню п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України також щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув.

Колегія суддів звертає свою увагу на той факт, що ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на порушення його права власності на 33% статутного фонду внаслідок перерозподілу останнього, в тому числі і належної йому за договором дарування частки.Договір дарування не визнаний недійсним та на даний час є чинним.

Таку ж думку висловили Вищий господарський суд України /т.2 а.с.230-231/ та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ /т.2 а.с.251-254/.

Виходячи з викладеного, висновок суду відповідає обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, які ним правильно застосовані.

При цьому, доводи скарги та матеріали справи не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.

Скаржники не надали жодних доказів, які б обґрунтовували та підтверджували ті обставини, на які вони посилаються в апеляційній скарзі.

Таким чином, приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення скаржниками норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як видно з матеріалів справи, суд об'єктивно оцінив зібрані по справі докази, дав їм належну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів, відповідно до ст. 308 ЦПК України, не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1.ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ТОВ "Лідо" та ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді В.Д.Коротков

А.А.Калараш