Ухвала суду № 44947490, 27.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4121/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Сватаненка В.І.

суддів Артеменка І.А., Черевка П.М.,

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 4 березня 2015 року про відмову у задоволенні заяви Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та заяви ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа, виданого на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 5 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до малого підприємства Югтранс ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) - Про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ МП Югтранс ЛТД про стягнення боргу за договором позики частково задоволенні, стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції 540293,04 грн., три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 38766,93 грн., а також судовий збір у розмірі 3466,92 грн.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 27.03.2014 року йому районним судом був виданий виконавчий лист та державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

27.11.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, по якій просив замінити стягувача у виконавчому провадженні по примусовому виконанню вказаного рішення суду, замінивши стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_3

02.12.2014 року Другий Суворовський ВДВС ОМУЮ звернувся до суду з аналогічною заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, по якій просили замінити стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_3

Заявники посилались на те, що 17.10.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір про відступлення права вимоги за договором безпроцентної зворотної позики від 25.05.2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ МП Югтранс ЛТД, на підставі якого було винесене рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2014 року.

Представник ОСОБА_2 заяву підтримав, просив її задовольнити.

Представник ТОВ МП Югтранс ЛТД заперечував проти заміни стягувача у виконавчому провадженні, подав письмові заперечення, вказавши, що ОСОБА_2 уступив право вимоги лише за одним договором позики, в той час, як рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05.02.2014 року стягнуто кошти за трьома договорами позики, по двох з яким право вимоги не передавалося.

Представник Другого Суворовського ВДВС ОМУЮ та ОСОБА_3, будучи сповіщеними належним чином, до суду не зявились.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.03.2015 року було відмовлено у задоволенні заяви Другого Суворовського ВДВС ОМУЮ та заяви ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа на підставі вказаного рішення суду.

18.03.2015 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду, по якій просить скасувати ухвалу районного суду, постановити нову ухвалу про задоволення заяви, посилаючись на необґрунтованість ухвали районного суду, а також на порушення районним судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви Другого Суворовського ВДВС ОМУЮ та заяви ОСОБА_2 про заміну стягувача у виконавчому провадженні, виходив із того, що за рішенням суду від 05.02.2014 року з МП Югтранс ЛТД на користь ОСОБА_2 стягнуто кошти за трьома договорами позики від 25.05.2010 року, від 16.11.2010 року та від 15.04.2011 року. Однак між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги від 17.10.2014 року за договором безпроцентної зворотної позики від 25.05.2010 року, тобто ОСОБА_2 не відступав права вимоги за договорами від 16.11.2010 року та від 15.04.2011 року.

Також у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 вибув із виконавчого провадження, оскільки відсутній факт його смерті, оголошення померлим тощо.

Одночасно суд першої інстанції вважав, що сам факт укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору про відступлення права вимоги не свідчить про відносини правонаступництва.

Крім того, суд зазначив в ухвалі, що з набранням законної сили 17.02.2014 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси задоволено в повному обсязі майнові вимоги ОСОБА_2 до ТОВ МП Югтранс ЛТД за трьома договорами позики, а отже ОСОБА_2 не володів правом відступлення майнових прав, так як такі вимоги фактично були задоволені у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду протирічать нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 5 ст.11 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Згідно положень статті 37 ЦПК України процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу.

Процесуальний порядок вирішення судом питання про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником передбачений ч.1 ст. 378 ЦПК України та ч. 5 ст. 8 Закону України Про виконавче провадження, згідно яким у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Судове рішення в частині стягнення з відповідача коштів на користь ОСОБА_2 приведено до примусового виконання. Процесуальне правонаступництво стягувача має місце на стадії виконання судового рішення. Підставою такого процесуального правонаступництва є договір від 17 жовтня 2014 року про відступлення права вимоги з ТОВ МП Югтранс ЛТД коштів в сумі 579059,77 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 2 ЦК України.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України.

Отже, в зобов'язальних відносинах допускається заміна кредитора. Така заміна можлива за ініціативою кредитора шляхом передачі прав іншій особі за правочином. Для заміни кредитора у зобов'язанні згода боржника не потрібна. До нового кредитора переходять права вимоги в тому обсязі, якому їх мав попередній кредитор. Мотиви заміни кредитора шляхом відступлення права вимоги (цесії) значення не мають. Заміна кредитора, що на стадії примусового виконання ухваленого у зобов'язальних відносинах судового рішення є стягувачем, законодвством передбачена.

Заміну сторони виконавчого провадження судом першої інстанції здійснюється за наявності підстав як за договором про відступлення права вимоги та з дотриманням положень статті 378 ЦПК України.

До нового стягувача переходить право вимоги в тому обсязі, що його мав попередній стягувач, а саме право вимоги стягнутих з відповідача рішенням суду грошових коштів.

Отже, наведені норми права передбачають можливість заміни сторони виконавчого провадження при встановлених судом у даній справи фактичних обставин.

Згідно договору про відступлення права вимоги від 17 жовтня 2014 року ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв всі права та обовязки за договором безпроцентної зворотної позики, укладеної між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Югтранс ЛТД 25.05.2010 року. Сторони підтверджують, що право вимоги за договором позики поширюється на всю суму грошових коштів, а саме 579059,77 грн. ( том 2, а.с.27-28).

Згідно тексту виконавчого листа ( справа № 522/31983//13-ц ) судом вирішено: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Малого підприємства Югтранс ЛТД на користь ОСОБА_2 суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції 540293,04 грн., три процента річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 38766,93 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство Югтранс ЛТД на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 3466,92 грн. (том 2, а.с.21-22).

Таким чином, за договором відступлення права вимоги стягувачем відступлено право вимоги ОСОБА_3 зазначену суму коштів.

На час розгляду судом заяви ОСОБА_2 та заяви ДВС договір відступлення права вимоги ніким не оспорений, є дійсним.

Однак, всупереч наведеному суд першої інстанції вдався в юридичний наліз мотивувальної частини рішення суду, яке набрало законної сили, що не передбачено процесуальним законом та не оспорювався сам договір про відступлення права вимоги.

Отже, у районного суду були відсутні правові підстави для відмови у заміні сторони виконавчого провадження відсутні, тому виходячи з вимог п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 4 березня 2015 року слід скасувати і постановити нову ухвалу про задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 4 березня 2015 року року скасувати.

Постановити у справі нову ухвалу, якою заяви ОСОБА_2 та заступника начальника другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 про заміну сторони у виконавчому провадженні - задовольнити.

Замінити стягувача ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) у виконавчому провадженню ВП №42830664 по примусовому виконанню рішення Приморського районного суду м. Одеси від 5 лютого 2014 року у справі № 522/31983/13-ц на ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_2).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

27.05.2015 року м. Одеса