Рішення № 44947285, 27.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4188/15

Головуючий у першій інстанції Горобець В. Л.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 16 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2 - "Про стягнення заборгованості за кредитним договором", -

ВСТАНОВИЛА:

04.11.2014 року ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулись до суду із зазначеним позовом, по якому просили стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 113881,20 грн., а також судовий збір у розмірі 1138,81 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Миколаївське відділення № 7285 ВАТ "Ощадбанк" та відповідачем ОСОБА_2 20.03.2007 року був укладений кредитний договір № 765 на суму 28000 грн. зі сплатою 17 % річних за користування кредитом. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 765 між банком та відповідачем 05.04.2007 року був укладений договір застави майна, предметом якого є транспортний засіб: автомобіль марки "ВАЗ 21074", державний номерний знак НОМЕР_2, який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 765 та здійснив видачу кредиту в сумі 28000 грн., але відповідач не виконує своїх зобов'язань, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором.

Представник позивача до суду не з'явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі та розглянути справу в його відсутність та ухвалити заочне рішення.

Відповідач та його представник до суду не з'явивились, але до суду представник відповідача надав заяву про розгляд справи в його відсутність, просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що в рахунок стягнення заборгованості за кредитом відповідач передав позивачу згідно договору застави автомобіль марки "ВАЗ 21074", який належав йому на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 16.02.2015 року у задоволені позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено.

17.03.2015 року ПАТ "Державний ощадний банк України" подали апеляційну скаргу на вказане рішення суду, по якій просять рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість рішення районного суду, а також на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив із того, що позивач шляхом продажу заставного майна повністю задовольнив свої вимоги по кредитному договору № 765 від 20.03.2007 року, а тому підстав для задоволення позову не вбачається.

Колегія суддів вважає, що такий висновок районний суд здійснив з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню з цих підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України з врахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Судом встановлені такі обставини у справі.

20 березня 2007 року між ВАТ "Держощадбанк України" в особі філії Миколаївського відділення № 7285 "Держощадбанк України" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 765 на суму 28000 грн. з оплатою 17% річних за користування кредитом.

7 червня 20111 року проведено державну реєстрацію змін до Статуту ВАТ "Ощадбанк", відповідно до яких змінено назву Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" на Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України".

Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором та здійснив видачу кредиту в сумі 28000 грн.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 765 між банком та ОСОБА_2 5 квітня 2007 року укладено договір застави майна, предметом якого є транспортний засіб: автомобіль марки ВАЗ-21074, державний номерний знак НОМЕР_2, який належав заставодавцю.

Згідно п.3.3.1.-3.3.4. кредитного договору, позичальник зобов'язаний належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором, використовувати кредит на цілі та у строки, визначені у договорі, здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним щомісячно платежами в сумі 695,87 грн., шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань до 12 березня 2012 року.

Однак відповідач своїх зобов'язань по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом не виконував з моменту отримання кредиту, тому станом на 22 жовтня 2014 року заборгованість складала 113881,20 грн., у тому числі: простроченого основного боргу по кредиту - 27334,32 грн.; прострочених процентів за користування кредитом - 17677,65 грн.; пені за прострочений основний борг по кредиту - 12789,91 грн.; пені за прострочені проценти за користування кредитом - 6897,03 грн.; суми інфляційних втрат від прострочених сум по кредиту - 45536,68 грн.; 3% річних від прострочених сум по кредиту - 3645,61 грн.

Відповідно до п.3.2.3. кредитного договору банк має право у разі порушення позичальником умов цього договору або договору застави достроково стягнути кредит та суму нарахованих процентів та інших платежів, що підлягають сплаті,а згідно п.3.2.4. договору передбачено, що при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи відсотками банк вправі здійснити погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Банк скористався правом стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави та 22.10.2010 року державним виконавцем було складено акт опису і арешту заставного автомобілю.

У подальшому, за згодою банку, було проведено оцінку автомобілю та продано його на аукціоні 11.02.2011 року за 14900 грн. Після здійснення передбачених відрахувань від отриманих коштів від реалізації автомобілю, на рахунок банку 28.02.2011 року перераховані 8798,50 грн., які 01.03.2011 року були зараховані на погашення заборгованості відповідача процентів по кредиту, заборгованість по яким на той час складала на суму 9448,44 грн.

Слід зазначити, що на час реалізації заставного майна відповідача, у позичальника була наявна заборгованість по основному кредиту та нарахованій пені.

Згідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у тому обсязі та у строк, встановлений договором, а відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника.

Отже, колегія суддів вважає, що реалізацією банком, як заставодержателем, заставного автомобілю, не були задоволені його вимоги по погашенню кредитної заборгованості відповідача, а тому судження районного суду в цій частині протирічать нормам матеріального права.

З цих же міркувань, колегія суддів вважає є безпідставними і ствердження відповідача у запереченнях на позов банку до суду першої інстанції та в запереченнях на апеляційну скаргу.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі було зазначено, що банком до суду першої інстанції помилково було надано розрахунок заборгованості без урахування строків позовної давності щодо сплати неустойки, інфляційних витрат і 3% річних, тому було наведено новий розрахунок заборгованості станом на 22.10.2014 року: всього на 56077,01 грн., з яких: прострочений основний борг по кредиту - 27334,32 грн.; прострочені проценти за користування кредитом - 18072,46 грн.; пені за прострочений основний борг по кредиту - 4843,03 грн.; пені за прострочені проценти за користування кредитом - 2865,17 грн.; суми інфляційних втрат від прострочених сум по кредиту - 2559,07 грн.; 3% річних від прострочених сум по кредиту - 402,96 грн.

З даним розрахунком колегія суддів погоджується частково та вважає, що правильний розрахунок заборгованості відповідача складає 49667,33 грн., з яких 27334,32 грн. - прострочений борг по кредиту; 13329,16 грн. - прострочені проценти за користування кредитом; 2617,68 грн. - пеня за прострочений борг по кредиту; 4453,60 грн. - пеня за прострочені проценти за користування кредитом; 1187,51 - сума інфляційних втрат від простроченої суми кредиту; 735,06грн. - 3% річних від простроченої суми кредиту.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачем по справі були надані належні допустимі письмові докази на підтвердження доводів та позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що районний суд, давши оцінку поясненням сторін по справі та на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до не правильного та необґрунтованого висновку, що твердження позивача не є доведеними та підтвердженими, у зв'язку з чим не підлягаючими задоволенню.

Висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також не підтверджується зібраними по справі доказами.

Отже, скасовуючи рішення районного суду з наведених підстав, слід ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову у визначеній колегією суддів сумі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 16 лютого 2015 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" ( 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17, ЄДРПОУ 09328601, МФО 328845) - 49667,33 грн., з яких 27334,32 - прострочений борг по кредиту; 13329,16 грн. - прострочені проценти за користування кредитом; 2617,68 грн. - пеня за прострочений борг по кредиту; 4453,60 грн. - пеня за прострочені проценти за користування кредитом; 1187,51 - сума інфляційних втрат від простроченої суми кредиту; 735,06грн. - 3% річних від простроченої суми кредиту.

В іншій частині позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

П.М. Черевко

І.А. Артеменко

27.05.2015 року м. Одеса