Рішення № 44947146, 27.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/148/15

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Сватаненка В.І., Артеменка І.А.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Шуліки Аліни Володимирівни на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 19.12.2005 року.

ОСОБА_3 19.12.2005 року отримала кредит у розмірі 3200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ЗАТ КБ "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов'язків ПАТ КБ "ПриватБанк", у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача з ЗАТ КБ "ПриватБанк" на ПАТ КБ "ПриватБанк" 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін.

Відповідно до п.9.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично продовжує дію на такий же термін.

ОСОБА_3 по закінченню 12 місячного терміну не повідомила банк про припинення дії договору, тому на думку позивача договір продовжує дію до сьогодні.

За розрахунком банку відповідачка має заборгованість за кредитом - 2666,63 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 12953,33 грн.

У позовній заяві банк зазначив, що судовим наказом від 27.03.2008 року з ОСОБА_3 на користь банку стягнуто борг у сумі 4053,49 грн. за договором від 19.12.2005 року.

Зазначену у судовому наказі суму Банк відрахував від заборгованості і вимагав стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом в сумі 11566,47 грн. та штрафи за порушення умов договору в сумі 500 грн. (фіксована частина) і 578,32 грн. (процентна складова), а всього банк вимагав стягнути з ОСОБА_3 12644,79 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2014 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Шуліка А.В. звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2014 року та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1,3 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відмовляючи у задоволенні позову суд необґрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Свою позицію суд обґрунтував тим, що

З позовної заяви та наданих до позову документів вбачається, що у 2008 році позивач вже звертався до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором. Судовим наказом від 27.03.2008 року вимоги банку було задоволено. У 2014 році банк знову звертається з вимогами про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором і суму боргу розраховує з 2006 року. Банк не надав відомостей щодо виконання (або невиконання) судового наказу від 27.03.2008 року. Відсутні відомості щодо складових заборгованості по судовому наказу. Відсутні пояснення щодо розрахунку боргу за тілом кредиту та за відсотками з 2006 року. З огляду на викладене суд вважав позов не доведеним.

З викладеною позицією суду колегія не може погодитися виходячи з наступного. Відповідно до ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплати неустойки.

Один із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, відповідно до ст.. 627 ЦК України свобода договору включає вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

27.03.2008 року набрав законної сили судовий наказ про стягнення з відповідача боргу в сумі 4053,49 грн., однак зазначений судовий наказ відповідачем не виконаний та заборгованість по кредитному договору значно зросла, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості станом на 30.04.2014 року.

Судовий наказ від 18.12.2008 року не припинив дії кредитного договору не визнав його розірваним.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі": "Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України, прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи".

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст.. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Сам по собі судовий наказ від 18.12.2008 року без повного та фактичного виконання відповідачем зобов'язань, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від сплати процентів за фактичне користування кредитом та відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами договору.

Відповідно аналізу норм статей 11, 12, 15,16 ЦК України, ст.. 3 ЦПК України слід зробити висновок, що право, яке захищає суд, повинно існувати на день ухвалення судового рішення судом не досліджено наявність заборгованості по договору та строки погашення заборгованості.

Наявність невиконаного судового рішення про стягнення боргу за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

Таким чином, оскільки на момент постановлення судом рішення по справі борг позивачу в повному обсязі не повернуто, то суд не мав підстав для відмови у захисті його права на отримання сум, передбачених умовами договору за інші періоди, як відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Суд не мотивував в судовому рішенні відмову у задоволенні позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2005 року ОСОБА_3 отримала від ПАТ КБ "Приват Банк" кредитні кошти у розмірі 3200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом за кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір складається з заяви позичальника, умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою.

Відповідно до п.9.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодні із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично продовжує дію на такий же термін.

ОСОБА_3 по закінченню 12 місячного терміну не повідомила банк про припинення дії договору, тому на думку позивача договір продовжує дію до сьогодні. За розрахунком банку відповідачка має заборгованість за кредитом - 2666,63 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 12953,33 грн. У позовній заяві банк зазначив, що судовим наказом від 27.03.2008 року з ОСОБА_3 на користь банку стягнуто борг у сумі 4053,49 грн. за договором від 19.12.2005 року.

Зазначену у судовому наказі суму Банк відрахував від сьогоднішньої заборгованості, і вимагає стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом в сумі 11566,47 грн. та штрафи за порушення умов договору в сумі 500 грн. (фіксована частина) і 578,32 грн. (процентна складова), а всього банк просить стягнути з ОСОБА_3 12644,79 грн.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд викладені обставини з'ясував неповно, висновок суду не відповідає встановленим обставинам, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Надані позивачем розрахунки позовних вимог відповідають встановленим обставинам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Апеляційна скарга за викладених обставин є обґрунтованою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.1, 3 ч.1, п.1 ст.309, ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Шуліки Аліни Володимирівни - задовольнити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, інд. 65113, АДРЕСА_1, ІПН - НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 18 липня 1997 року на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", інд. 49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, буд. 50, адреса інд. 65125, м. Одеса, вул.. Успенська, 22-а, код ЄДРПОУ - 14360570, рах. № 29092829003111 (для погашення боргу), рах. № 64993919400001 (для судових витрат), МФО № 305299 заборгованість у розмірі 12644,79 грн. (дванадцять тисяч шістсот сорок чотири) грн.. 79 копійок за кредитним договором від 19 грудня 2005 року, судові витрати у розмірі 242,60 грн. (двісті сорок дві) грн.. 60 копійок та 121,80 грн. (сто двадцять одну) грн.. 80 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко