Ухвала суду № 44947143, 19.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4629/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гайворонського С.П., Сегеди С.М.

при секретарі: Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Одеського обласного центру зайнятості до Приватного підприємства І-Макс-Технології, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поступки боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2015 року, -

встановила:

26 грудня 2013 року Одеський обласний центр зайнятості звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства І-Макс-Технології, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поступки боргу № 05/02 від 22.07.2013 року, укладеним між Приватним підприємством І-Макс-Технології та ОСОБА_2, посилаючись на те, що даний договір не відповідає вимогам ч.1 ст. 203 ЦК України, оскільки зміст вказаного договору суперечить ч.2 ст. 175 ГК України, ч.3 ст. 512 ЦК України. Предметом договору є уступка права вимоги боргу в сумі 46 000 гривень, по господарському договору про надання консультаційних послуг № 27/6 від 01.08.2010 року укладеного між Одеським обласним центром зайнятості та ПП І-Макс-Технології. В той же час, оскільки договір № 27/6 є господарським і його укладено між ОЦЗ і ПП І-Макс-Технології, які є суб'єктами вказаних майново-господарських зобов'язань, то заміна останнього Договором № 05/02, який є похідним від договору № 27/6, на ОСОБА_2 не суб'єкта господарювання, визначених у ст. 55 ГК України, суперечить Цивільному кодексу України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003 р. ст.512 ЦК України та ч.2 ст. 175 ГК України. Згідно зі ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор в зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 175 ГК України суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути тільки субєкти господарювання, зазначені у ст. 55 ГК до яких ОСОБА_2 не відноситься, тому укладений між ним та ПП І-Макс-Технології договір № 05/02, відповідно до вимог ч.1 ст. 215 ЦК України слід визнати недійсним, тому вони звернулися з наступним позовом до суду.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2015 року в задоволенні позову Одеського обласного центру зайнятості до Приватного підприємства І-Макс-Технології, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поступки боргу № 05/02 від 22.07.2013 року відмовлено, оскільки правочин не вчинено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити як незаконному та необґрунтованому.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що оспорюваний правочин фактично не є вчиненим, оскільки при його укладенні не було дотримано встановлених законом вимог щодо вчинення правочину.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повністю і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Районним судом встановлено, що договір, укладений між позивачем та ПП 1 Макс-Технології є договором про надання послуг, який регулюється правилами, визначеними ст. 901 ЦК України.

Відповідно до цієї статті за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином договір про надання послуг є двостороннім та таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами. Усі договірні зобовязання про надання послуг є послугами нематеріального характеру і нерозривно повязані з особистістю послуго надавача. Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності (надання правових консультацій, аудиторських послуг тощо). Тобто, у якості предмета виступає корисний ефект від вчинення дії або діяльності послугодавця. Якість послуги, що надається, є чи не найважливішою характеристикою предмета договору.

Згідно з договором про надання послуг № 27/6 встановлено, що ПП І-Макс-Технології зобовязується надати передбачені договором послуги, а інша сторона оплатити ці послуги. У даному договорі обидві сторони є водночас і боржником і кредитором у класичному розумінні цих понять, а отже договір про надання послуг є двостороннім та встановлює обовязок вчинити певні дії з боку його учасників та реальним договором.

Виходячи з умов договору про надання послуг, він діє до повного виконання сторонами зобовязань, а отже на даний момент неможливо визначити чи сплив строк його дії, чи виникло у однієї із сторін цього договору право вимоги до іншої сторони, та хто із них є боржником, а хто кредитором на час підписання договору про відступлення права вимоги вже між ПП І Макс-Технології та ОСОБА_2

Районний суд врахував ті обставини, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

До нового кредитора можуть переходити майбутні вимоги за умови їх визначеності. Правочин по передачі невизначених вимог, підлягає визнанню неукладеним, бо у такому правочині відсутня умова про його предмет, або предмет належним чином не індивідуалізовано.

Судом першої інстанції було встановлено, що ПП І-Макс Технології не виконало у повному обсязі свої зобовязання за основним договором про надання послуг. Одеський центр зайнятості на момент укладення договору поступки боргу добровільно сам факт наявності боргу та його розмір не визнав, а отже новому кредитору борг було передано формально, без урахування реального настання обумовлених ним наслідків.

Пунктом 8Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, розяснено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнано недійсним правочин, який не вчинено.

Зокрема не є укладеними правочини (договори), в яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору, не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин в разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє у задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Врахувавши фактичні обставини справи, що склалися, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Посилання апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження, а тому судова колегія вважає, що вони суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись: ст. 304; п. 1 ч. 1 ст. 307; ст. 308; 315; 317; 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення але може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5