Ухвала суду № 44946924, 13.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4211/15

Головуючий у першій інстанції: Середа І. В.

Доповідач: Ісаєва Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого-судді: Ісаєвої Н.В.,

суддів: Журавльова О.Г, Комлевої О.С.,

при секретарі Сілукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_4, про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до першого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ про звільнення з-під арешту нерухомого майна та виключення його з акту опису та арешту, а саме з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що арешт на частину квартири було накладено державними виконавцями Першого Приморського ВДВС ОМУЮ постановами від 19.06.2009р., 30.03.2010 р., 03.02.2011р. в ході примусового виконання виконавчого листа №2-1019/08, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 29.04.2009 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошової компенсації ? частини вказаної квартири в розмірі 200400 грн. та судових витрат в розмірі 81 грн.

Позивач в обґрунтування позову зазначив, що заборгованість погашено, виконавче провадження закрито. В зв'язку з погашенням заборгованості ОСОБА_3 звернувся з заявою до Першого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ про зняття арешту з частини вищевказаної квартири, але працівниками Першого Суворовського ВДВС ОМУЮ щодо скасування арешту йому зазначили, що у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна боржника може бути знятий за рішенням суду, тому позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що позивач зі стягувачем вирішив питання і врегулював спір, тому останній звернувся з заявою до виконавчої служби про повернення виконавчого листа, жодних виконавчих дій не проводилося і будь-яких вимог про сплату виконавчого збору не отримував.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з'явилися.

Від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову з посиланням на несплату виконавчого збору та клопотанням про розгляд справи в його відсутності (а.с.34).

Від третьої особи ОСОБА_4 є письмова заява про підтримання позовних вимог та прохання слухати справу в його відсутності (а.с.26).

Рішенням суду позов було задоволено.

На рішення суду представник відповідача приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу

У судовому засіданні встановлено наступне.

При примусовому виконанні виконавчого листа №2-1019/08, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 29.04.2009 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошової компенсації ? частини АДРЕСА_1 в розмірі 200400 грн. та судових витрат в розмірі 81 грн., постановою державного виконавця першого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ №АН 352273 від 19.06.2009 р. було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, а саме на1/4 частини АДРЕСА_1 (а.с.10).

30.03.2010 р. постановою державного виконавця першого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ №АН 388403, в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-1019/08, було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, а саме на 1/2 частини АДРЕСА_1 (а.с.12).

Також 03.02.2011 р. постановою державного виконавця першого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ №АН 336616, в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-1019/08, було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_3, а саме на 1/2 частини АДРЕСА_1 (а.с.11).

06.10.2014 р. постановою державного виконавця першого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ було повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі його заяви, згідно п.1ч.1ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з вимогами ч. 1 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно з вимогами ч.5 ст.60 Закону у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України, ст.41 Конституції України).

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі викладеного, оцінивши усі представлені докази в сукупності, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що вимоги позивача про звільнення ? частини АДРЕСА_1 з-під арешту, накладеного постановами першого Суворовського ВДВС ОМУЮ, є законними.

Суд правильно не прийняв до уваги заперечення представника ДВС про відсутність підстав для скасування арешту через відсутність відомостей щодо сплати виконавчого збору, оскільки суду не було представлено відомостей про проведення виконавчих дій, постанови про стягнення збору, більш того, в листі від 11.11.2014 р. №70120, начальник першого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ взагалі повідомляє позивача, що виконавче провадження знищено (а.с. 10).

ВДВС не втрачена можливість вирішувати питання стягнення судового збору в зальнопозовному провадженні.

Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до апеляційного суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують та задоволенню не підлягають, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак її може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий- суддя Н.В.Ісаєва

Судді: О.Г. Журавльов

О.С.Комлева