Рішення № 44946746, 07.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2428/15

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаною позовною заявою до ОСОБА_3 Уточнивши свої позовні вимоги в процесі розгляду справи, позивач просила, як наслідок недійсності правочину, стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди у вигляді вартості квартири, яка була предметом договору довічного утримання, у розмірі 312582 грн., та стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн. і понесених судових витрат. В обґрунтування позову позивач та її представник посилались на те, що з квітня 2003 року по квітень 2011 року позивач доглядала матір відповідача ОСОБА_4, яка була в похилому віці і потребувала догляду. 25 квітня 2009 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання, який виконано у повному обсязі. Після припинення дії договору згаданий договір довічного утримання визнано недійсним за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11.10.2013року, на підставі ст.225 ЦК України, а сторони правочину повернуто у попередній стан. Оскільки позивач не знала про хворобу ОСОБА_4, 9 років доглядала її, робила ремонти, готувала їжу, надавала різні послуги, які оцінити неможливо, то відповідач ОСОБА_3, яка є спадкоємицею ОСОБА_4 за законом, повинна відшкодувати позивачу вартість квартири у розмірі 312582 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що позивач не доглядала померлу ОСОБА_4 9 років і про її смерть відповідачу не повідомила, що позивач в 2009 році уклала договір довічного утримання з померлою ОСОБА_4 з метою заволодіння її квартирою, скориставшись недієздатністю ОСОБА_4, яка з 1961 року страждала на хронічний стійкий психічний розлад у виді параноїдної шизофренії, і у зв'язку з психічним захворюванням отримувала пенсію по інвалідності. Відповідач та її представник також зазначали, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у вигляді вартості квартири у розмірі 312582 грн. не відповідають ані правилам ст.216ч.1 ЦК України ані жодній іншій нормі права.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 312582 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 3240,52 грн. В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду від 17 грудня 2014 року скасувати частково в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 312582 грн. та судового збору, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Проти апеляційної скарги заперечувала позивач та її представник.

Рішення суду щодо відмови у позові про відшкодування моральної шкоди сторонами не оскаржено.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в оскарженій частині скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові, з наступних підстав.

За правилами ст. 309 ч.1 п. 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір довічного утримання укладений 25 квітня 2009 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 визнано недійсним, а договір належно виконано у повному обсязі з 2003 року, визначити вартість послуг по догляду за хворою ОСОБА_4 неможливо, то відповідач як спадкоємець зобов'язана відшкодувати позивачу шкоду завдану спадкодавцем у вигляді вартості квартири, яка була предметом договору довічного утримання.

Однак з такими висновками суду погодитись неможливо.

Статтями 213, 214 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам цивільно-процесуального закону не відповідає.

Згідно з приписами ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права, майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, проте не будь-як, а визначеними законом способами. Загальними засадами цивільного законодавства за ст. 3ч.1п.6 ЦК України є справедливість, добросовісність та розумність.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 була власником квартири АДРЕСА_1.(т.2а.с.22-23) 18 квітня 2003 року ОСОБА_4 склала заповіт на випадок своєї смерті на користь ОСОБА_2, якій заповіла вищевказану квартиру.(т.1 а.с.5) 17 березня 2008 року ОСОБА_4 заповіла свою квартиру іншим особам: ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (т.2а.с.62) 16 квітня 2009 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким розпорядилася квартирою на користь ОСОБА_7(т.2 а.с.61)

25 квітня 2009 року між позивачем ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання, у відповідності з яким ОСОБА_4 передала ОСОБА_2 у власність належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 7258 грн., а ОСОБА_2 зобов'язалася довічно повністю утримувати ОСОБА_4 та забезпечувати її їжею, одягом, ліками, необхідною допомогою, при цьому вартість матеріального забезпечення (їжа, одяг, необхідна допомога, ліки, оплата по комунальним послугам) була встановлена сторонами в розмірі 800 грн. на місяць з урахуванням інфляції та індексації.(т.1а.с.6-7) ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. (т.1а.с.10) Наявність договірних правовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з приводу здійснення догляду та утримання останньої в період з 2003 року і до 25 квітня 2009 року, тобто до моменту укладення договору довічного утримання, не вбачається. А відтак, посилання позивача на належне виконання умов договору довічного утримання і понесення договірних витрат по догляду за померлою в період з 2003 року і до 25 квітня 2009 року є неспроможними.

За актом комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи від 16.04.2013р. ОСОБА_4 з 1961 р. страждала хронічним стійким психічним розладом у виді параноїдної шизофренії…Вказане психічне захворювання абсолютно перешкоджало їй усвідомлювати значення своїх дій в момент укладення договору довічного утримання 25.04.2009р.(т.1а.с.24)

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 ( яка знаходилась у провадженні суду з червня 2010 року) договір довічного утримання від 25 квітня 2009 року, на підставі ст.225 ЦК України, визнано недійсним і ухвалено судом про повернення сторін до первісного стану.(т.1а.с.25-26) Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2014 року роз'яснено, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси є підставою для Третьої Одеської державної нотаріальної контори повернути оригінали правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3(т.2а.с.250)

За наданою суду копією висновку будівельно-технічного експертного дослідження від 01.11.2013р. ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 39107 дол. США, що еквівалентно 312582 грн.(т.1а.с.37зв.) Інші копії письмових записів, квитанцій тощо, які містяться в матеріалах справи, не ґрунтуються на заявлених позовних вимогах.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є донькою померлої ОСОБА_4 і єдиним спадкоємцем першої черги за законом, а відтак правонаступником прав та обов'язків померлої в порядку спадкоємства, відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України. (т.2 а.с.58-60,155-160)

За правилами ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Вищевказаним договором довічного утримання від 25 квітня 2009 року, який визнано судом недійсним, чітко визначено, що матеріальне забезпечення відчужувача, а саме: їжа, одяг, ліки, оплата по комунальним послугам, а також необхідна допомога, обумовлюється сторонами вартістю 800 грн. на місяць з урахуванням інфляції та індексації. Посилання позивача та її представника, що надані послуги по догляду за умовами договору неможливо оцінити є безпідставними.

Всупереч встановленому, та вищезгаданим правилам ст.216 ЦК України, у позовній заяві позивач, як наслідок недійсності правочину та як форму реституції, просила стягнути з відповідача не отримане спадкодавцем за договором, а стягнути відшкодування матеріальної шкоди у вигляді вартості квартири, яка була предметом договору довічного утримання. Такий спосіб захисту порушеного права не відповідає ані змісту договору ані вищенаведеним вимогам закону. Протилежні доводи позивача та її представника з цього приводу є неспроможними.

За ст.ст.11,303 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів обмежена тими позовними вимогами, які були заявлені позивачем у суді першої інстанції. А тому апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити, рішення суду - скасувати, а у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді вартості квартири у розмірі 312582 грн. - відмовити.

Рішенням суду позивач не позбавляється права заявляти вимоги про повернення отриманого за недійсним правочином або про відшкодування розумних витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця за нормами спадкового права.

У зв'язку з відмовою позивачу у позові понесені судові витрати покладаються на позивача, згідно зі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-314,316-317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року в частині відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. Дрішлюк Є.С. Сєвєрова