Рішення № 44946678, 31.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2342/15

Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного навчального закладу "Одеський центр професійно-технічної освіти" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з гуртожитку і стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року Державний навчальний заклад (далі ДНЗ) "Одеський центр професійно-технічної освіти" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з кімнат НОМЕР_1,НОМЕР_2 гуртожитку ДНЗ "Одеський центр професійно-технічної освіти", за адресою: АДРЕСА_1, та про стягнення заборгованості по оплаті за проживання у гуртожитку у розмірі 4866,61 гривень. Позивач та його представник посилались на те, що відповідач ОСОБА_3 працював у позивача вихователем, і на умовах тимчасового проживання йому було продовжено договір найму житла у гуртожитку, разом з ним було дозволено проживати дружині ОСОБА_4; що відповідач систематично не вносив оплату за проживання у гуртожитку, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у сумі 4866,61 грн., що відповідач здійснив самовільне перепланування кімнат; що в ДНЗ відповідач не працює, звільнений з лютого 2013 року, однак звільняти кімнати в учнівському гуртожитку відмовляється.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на тривалість проживання у гуртожитку, на те, що він за власні кошти здійснив ремонт у спірних кімнатах, що у 2009 році з вини позивача відбулося залиття спірних кімнат у гуртожитку і йому завдано майнової шкоди, яку позивач не відшкодував; що він неодноразово просив зарахувати борг по оплаті у рахунок відшкодування шкоди.

Відповідач ОСОБА_4 участі у розгляді справи не приймала.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2014 року позов ДНЗ "Одеський центр професійно-технічної освіти" задоволено. Виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кімнат НОМЕР_1,НОМЕР_2 гуртожитку Державного навчального закладу "Одеський центр професійно-технічної освіти", що розташований в АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто з ОСОБА_3, що зареєстрований: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - відсутній), на користь ДНЗ "Одеський центр професійно-технічної освіти", м. Одеса вул. Новосельського, 86 (код-05537377) заборгованість по оплаті за проживання в гуртожитку у розмірі 4866,61 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду від 18 грудня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної

скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині викладення мотивувальної частини, з наступних підстав.

За правилами ст. 309 ч.1 п. 1,4 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між сторонами ґрунтуються на договорі, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, що відповідач порушив умови договору найму та сплив строк на який він укладений, що відповідач не у повному обсязі вносив оплату за проживання у гуртожитку.

З висновками суду колегія суддів погоджується частково.

Із матеріалів справи вбачається, що гуртожиток по АДРЕСА_1, в якому мешкають відповідачі, є державною власністю, належить Державі Україна в особі Міністерства освіти і науки, та знаходиться на балансі ДНЗ "Одеський центр професійно-технічної освіти", і зареєстрований як гуртожиток за рішеннями Суворовської районної ради виконавчого комітету народних депутатів № 891 від 31.12.1980р. та № 186 від 31.03.1983р. (а.с.6,5,121).

Відповідно до ч. 2,3 ст. 810 ЦК України підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюється законом; до договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, відносини, які виникають у зв'язку з наймом житла, що перебуває у державній або комунальній власності, регулюються Житловим кодексом України та іншими актами житлового законодавства. (ч. 1 ст. 3 ЖК України).

Висновок суду про те, що правовідносини сторін регулюються норами цивільного кодексу України є помилковим. Правовідносини між сторонами регулюються нормами Житлового кодексу України та іншими актами житлового законодавства..

За наданим апеляційному суду Положенням про гуртожиток ДНЗ "Одеський центр професійно-технічної освіти" (п.п. 1.1, 2.1) вищевказаний гуртожиток має статус учнівського, призначений для проживання учнів, працівників Центру та інших громадян при наявності вільних кімнат; вселення в гуртожиток відбувається в установленому порядку комендантом гуртожитку за спільним рішенням адміністрації Центру та профспілкової організації. (а.с.118-119)

Відповідно до ст. 127 ЖК України, п. 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року № 208 (далі ? Примірне положення) гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.

За змістом ст.ст.128 ч.2,129 ЖК України, п.п.9-10,18 Примірного положення жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи…та відповідного профспілкового комітету, на підставі вказаного рішення адміністрація підприємства, установи… видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Робітники, службовці, студенти, учні, а також інші громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов'язані: своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги відповідно до пункту 38 цього Примірного положення.

По матеріалам справи встановлено, що ОСОБА_3 згідно з копією наказу Державного закладу "Професійне училище Одеської державної академії холоду" № 51-К від 01.07.2010 року був прийнятий на роботу на посаду охоронця тільки з 01 липня 2010 року. (а.с.114) За копією трудової книжки ОСОБА_3 працював на цьому ж підприємстві на посаді коменданта гуртожитку з 01 вересня 2011 року, а згодом у зв'язку з реорганізацією працював у ДНЗ "Одеський центр професійно-технічної освіти", та в наступному на посаді вихователя з 02.01.13 року по 22.02.13 року (а.с.7,10,115).

Відповідачі вселились до гуртожитку в 2008 році, на підставі укладеного 29 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 договору оренди житлового приміщення, тобто в момент коли ОСОБА_3 жодного стосунку до навчального закладу не мав. (а.с.36-37) За умовами договору оренди орендодавець передав орендару у строкове платне користування житлове приміщення площею 24 кв. м у вигляді кімнати НОМЕР_1 (1 поверх) по АДРЕСА_1. (а.с.36).

У відповідності з витягом з наказу від 2 січня 2013 року ОСОБА_3 прийнято на роботу по переводу з ДЗ "Професійного училища Одеської Академії холоду" з 02.01.2013 на посаду вихователя, а також у зв'язку з переведенням з ним продовжено договір на проживання в гуртожитку по АДРЕСА_1, строком на 1 рік. (а.с.7).

01.01.2013 року між ДНЗ "Одеський центр професійно-технічної освіти" та ОСОБА_3 було укладено договір на тимчасове проживання в гуртожитку.(а.с.8) За вказаним договором ОСОБА_3, як тимчасовому мешканцю, було надано житлове приміщення - кімнати НОМЕР_1,НОМЕР_2 у гуртожитку, для проживання з ОСОБА_4, строком з 01.01.2013 по 31.12.2013 року, та з умовою щомісячного внесення ОСОБА_3 оплати за тимчасове проживання в гуртожитку, у розмірах встановлених калькуляцією закладу до 30 числа кожного місяця. (а.с.9)

24.03.2013 року відповідача ОСОБА_3 було попереджено про необхідність звільнення приміщень гуртожитку (кімнат НОМЕР_1,НОМЕР_2) та про необхідність погасити заборгованість по оплаті за проживання. (а.с.11-12) За наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_3 за проживання у гуртожитку за період з 01.01.2013 по 01.01.2014 року, склала 4866,61 грн (а.с.15).

Враховуючи вищезазначене, достеменно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 вселився в учнівський гуртожиток разом з дружиною в 2008 році не у встановленому законом порядку, без спільного рішення адміністрації закладу та профспілкового комітету, без ордеру та без реєстрації за місцем проживання. Вселення відповідача ОСОБА_3 та його дружини до гуртожитку в 2008 році не було пов'язаним з навчанням або з роботою в державному навчальному закладі. Відповідачі продовжують зберігати за собою право на проживання за місцем своєї реєстрації: ОСОБА_3 - в АДРЕСА_2, а ОСОБА_4 - в АДРЕСА_3. (а.с.21-22)

Та водночас, уклавши з позивачем 01 січня 2013 року новий договір на тимчасове проживання у гуртожитку, відповідач ОСОБА_3 тим самим погодився, що вони з дружиною є виключно тимчасовими мешканцями учнівського гуртожитку. А за ст.ст.99,98 ЖК України тимчасові мешканці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання, та підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Оскільки відповідач з дружиною вселились до гуртожитку не у зв'язку з роботою або навчанням, і не у встановленому законом порядку (без ордера), їх статус визначено як тимчасові мешканці, то передбачені ст.ст.125,132 ЖК України гарантії при вирішенні спору щодо їх виселення не можуть бути застосовані.

Відтак, колегія суддів з висновком суду щодо необхідності виселення відповідачів повністю погоджується, однак з підстав визначених Житловим кодексом України.

Оскільки відповідачі фактично мешкали в гуртожитку, то згідно з вищенаведеним Примірним положенням та договором діє обов'язок своєчасно вносити оплату за проживання. Відповідач ОСОБА_3 належними та допустимими доказами не спростував наявність заборгованості по оплаті за проживання, а тому з рішенням суду щодо стягнення заборгованості по оплаті у вищевказані сумі колегія суддів погоджується.

Доводи відповідача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що він проживав у гуртожитку більше 5 років, а тому має право на приватизацію житла у гуртожитку до уваги не беруться, оскільки Закон "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (ст.1) не поширюється на громадян, які мешкають у гуртожитку без законних підстав (без офіційної реєстрації місця проживання), та не поширюється на гуртожитки державних навчальних закладів.

Доводи відповідача про те, що він зробив ремонт у кімнатах гуртожитку, що з вини позивача у 2009 році відбулося залиття його житла, внаслідок чого була знищена його побутова техніка і пошкоджено житло, а завдану йому шкоду у розмірі 300 тис. грн. позивачем не відшкодовано, та що це мало бути зараховано в рахунок оплати за проживання у гуртожитку, до уваги не беруться за необґрунтованістю та недоведеністю. Жодних доказів, які б підтверджували обсяг завданої шкоди суду не надано. Водночас колегія суддів зауважує, що правовідносини з відшкодування шкоди та зобов'язальні правовідносини щодо внесення оплати бюджетній установі є різними за своєю сутністю, а відповідні грошові кошти - за цільовим призначенням. А тому вимога про їх зарахування не ґрунтується на вимогах закону.

За таких обставин, рішення суду від 18 грудня 2014 року слід змінити в частині викладення мотивувальної частини, а у решті рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2014 року змінити в частині викладення мотивувальної частини.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: Є.С. Сєвєрова А.І. Дрішлюк