Ухвала суду № 44923211, 05.05.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 446/2335/14-к Головуючий у 1 інстанції: Самсін М.Л.

Провадження № 11-кп/783/350/15 Доповідач: Белена А. В.

Категорія: ст.ст. 286 ч.1, 304 ч.1 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Белени А.В.,

суддів - Головатого В.Я., Партики І.В.,

секретаря судового засідання - Кіндрат Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12014140220000708 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному проваджені Бохно О.О. на ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12.02.2015 року та на вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.11.2014 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст. 286, ч.1 ст.304 КК України,

за участю:

прокурора - Яворського С.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2

встановила:

Прокурор у кримінальному провадженні Бохно О.О. подав 23.12.2014 року апеляційну скаргу на вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.11.2014 року яким ОСОБА_2 визнано винним за ч.1 ст.286, ч.1 ст.304 КК України та призначено покарання за ч.1 ст.289 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, за ч.1 ст. 304 КК України у вигляді 3 років 5 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено до відбування покарання - 3 роки 5 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік 5 місяців.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДКЦ при ГУ МВСУ у Львівській області 393 грн. 12 коп. витрат за проведення автотоварознавчої експертизи.

Вирішено питання з речовим доказом.

Також прокурор у кримінальному провадженні Бохно О.О. подав 04.03.2015 року апеляційну скаргу на ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12.02.2015 року, якою задоволено заяву прокурора прокуратури Кам'янка-Бузького району та виправлено описку у мотивувальній та резолютивній частині вироку Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області № 446/2335/14-к у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289; ч.1 ст.304 КК України, а саме: у мотивувальній та резолютивній частині вироку вказати: ОСОБА_2 вчинено кримінальне правопорушення за ч.1 ст.289 КК України; замінити «орган кримінально-виконавчої системи» на кримінально виконавчу інспекцію; стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь держави 393 грн. 12 коп.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 засудити за ч.1 ст.289 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.1 ст.304 КК України на 3 роки 5 місяців позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України остаточно призначити покарання складання визначених покарань у виді 3 років 5 місяців позбавлення волі. Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік 5 місяців, а також згідно ст.76 КК України зобов'язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 393 грн. 12 коп. витрат на залучення експерта.

Апелянт покликається, що вирок суду першої інстанції є незаконним у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки у мотивувальній частині вироку судом першої інстанції визнано доведеним той факт, що ОСОБА_2 вчинено кримінальне правопорушення, а саме, незаконне заволодіння транспортним засобом (ч.1 ст.289 КК України), однак суд прийшов до висновку, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Наголошує, що в супереч вимог ч.2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експерта стягнуті з засудженого ОСОБА_2 не на користь держави, а на користь НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області.

Апелянт акцентує, що при покладені на засудженого обов'язків, передбачених ст.76 КК України ОСОБА_2 зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи, хоча згідно норми закону контроль за виконанням обвинувачених покладено на кримінально-виконавчу інспекцію.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, оскільки вона є незаконною та необґрунтованою.

Покликається, що прокурором по даному кримінальному провадженні не подавалася заява про виправлення описок у вироку від 24.11.2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2, а була подана 23.12.2014 року апеляційна скарга.

Апелянт наголошує, що даною ухвалою суд першої інстанції вніс зміни у зміст вироку Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 24.11.2014 року оскільки змінив в чию користь необхідно стягнути витрати за залучення експерта.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 16 вересня 2014 року близько 12 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння незаконно заволодів транспортним засобом - мотоциклом марки «ММВЗ 3.11.35» д.н.з. НОМЕР_1, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_2, що знаходиться на площадці перед будинком АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_3,, вартість якого згідно висновку експерта № 9/365 від 15.10.2014 року, станом на 16.09.2014 року становить 6 760 грн. 47 коп.

Крім цього, з'ясовано, що ОСОБА_2, вчиняючи вищевказане кримінальне правопорушення, завідомо знаючи про те, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, являється неповнолітнім, шляхом психічного примусу втягнув останнього у незаконне заволодіння транспортним засобом.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про задоволення апеляційних скарг на вирок та ухвалу, міркування обвинуваченого ОСОБА_2 про залишення вироку без змін, а апеляційних скарг без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на вирок підлягає до часткового задоволення, апеляційна скарга на ухвалу підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст.379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Згідно п.2 ч.4 ст.374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначаються: прізвища, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.

Відповідно до ч. 1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно п.3 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що прокурором у кримінальному провадженні на вирок суду першої інстанції була подана 23.12.2014 року апеляційна скарга, однак, всупереч діючого законодавства, дана апеляційна скарга не була скерована на розгляд в суд апеляційної інстанції а була винесена ухвала про виправлення описок у мотивувальній та резолютивній частині вироку у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2

Згідно з матеріалами кримінального провадження органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом та за ч.1 ст. 304 КК України - втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. Згідно резолютивної частини вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 286 КК України та ч.1 ст.304 КК України і призначено покарання: за ч.1 ст. 289 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, за ч.1 ст. 304 КК України у вигляді 3 років 5 місяців позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено до відбування покарання - 3 роки 5 місяців позбавлення волі.

Частиною першою ст.286 КК України передбачено покарання за порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Тобто вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винним не за статтею обвинувачення ч.1 ст. 289 КК України, хоча в мотивувальній частині вироку зазначено дії ОСОБА_2 передбачені ч.1 ст.289 КК України, а саме, що: "ОСОБА_2 16 вересня 2014 року близько 12 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння незаконно заволодів транспортним засобом - мотоциклом марки «ММВЗ 3.11.35» д.н.з. НОМЕР_1, 2007 року випуску, ідентифікаційний номер рами НОМЕР_2, що знаходиться на площадці перед будинком АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_3, вартість якого згідно висновку експерта № 9/365 від 15.10.2014 року, станом на 16.09.2014 року становить 6 760 грн. 47 коп.". Такі дії суду першої інстанції колегією суддів визнаються, як істотне порушення кримінального процесуального закону.

Отже, у відповідності до вимог ч.1 ст.379 КПК України, в ухвалі суду першої інстанції вказані не описки чи очевидні арифметичні помилки допущені у вироку цього суду по кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2, а змінено статтю за яким ОСОБА_2 визнано винним. Крім того, суд першої інстанції фактично вніс зміни у зміст вироку від 24.11.2014 року, оскільки змінив отримувача коштів процесуальних витрат за залучення експерта для проведення автотоварознавчої експертизи.

Таким чином, з врахуванням вищевказаного, апеляційна скарга на ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12.02..2015 року підлягає до задоволення, а вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.11.2014 року - скасуванню із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, під час якого необхідно повно та всебічно дослідити докази у кримінальному провадженні в їх сукупності з врахуванням доводів вказаних в апеляційній скарзі прокурора стосовно вказаних доказів, та прийняти рішення по справі, що відповідає положенням ст. 370 КПК України.

Інші доводи, вказані в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не розглядає, оскільки вказаний вирок підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 418 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному проваджені Бохно О.О. на ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12.02.2015 року - задоволити.

Апеляційну скаргупрокурора у кримінальному проваджені Бохно О.О. на вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.11.2014 року задоволити частково.

Ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12.02.2015 року у кримінальному провадженні № 12014140220000708 відносно ОСОБА_2 - скасувати.

Вирок Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.11.2014 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст. 286, ч.1 ст.304 КК України - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: