Рішення № 44901910, 12.06.2015, Миронівський районний суд Київської області

12.06.2015 Єдиний унікальний № 371/441/15-ц

Провадження 2/371/201/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2015 року Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Гаврищука А.В.,

за участю секретаря - Овчаренко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - позивач) у березні 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №К3Т0АК23854866 від 14.01.2008, відповідно до якого останному було надано кредит у розмірі 12804,80 доларів США з кінцевим терміном повернення 11.01.2013 із зобов'язанням повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

Однак, відповідач своєчасно не надавав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками за комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого станом на 09.02.2015 утворилась заборгованість у розмірі - 52369,99 доларів США, яку позивач просить стягнути на свою користь.

У судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно із ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

За наведених обставин, на підставі ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між позивачем - Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №К3Т0АК23854866 від 14.01.2008, відповідно до якого останньому було надано кредит у розмірі 12804,80 доларів США з кінцевим терміном повернення 11.01.2013 із зобов'язанням повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановленому кредитним договором. Відповідач підтвердив свою згоду на вищевказані умови договору, про що свідчить підпис відповідача.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором, а саме: 12804,80 доларів США.

Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

У випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць. Нараховані від суми непогашеної у строк заборгованості за кредитом.

Однак відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання перед банком, а саме не надає своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, чим порушує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 09.02.2015 року утворилась заборгованість у розмірі - 52369,66 доларів США, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

Вказана заборгованість складається з наступного:

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами цивільного законодавства у сфері кредитних зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст.11 цього кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч.2 ст.509 ЦК).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК).

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови, якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у позивача виникло право звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості.

При вирішенні даного спору суд також враховує правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладену у п. 10-12 у постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до якої: «-згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Разом із тим як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1. підлягає задоволенню, та з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі: 52369,66 доларів США, що станом на 12.06.2015 за офіційним курсом Національного банку України становить 1 101 202,76 грн.

При визначенні суми заборгованості відповідача у гривні суд враховує офіційний курс валют, визначений Національним банком України (2102,7495 за 100 доларів США) саме на момент прийняття рішення, а не на момент звернення до суду, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права передбачений ч. 2 ст. 533ЦК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставах вищевказаного, ст. ст. 525, 526, 530, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО №305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 52369,99 доларів США, що становить 1 101 202,76 (один мільйон сто одна тисяча двісті дві) грн. 76 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 13240,48 доларів США, що становить 278 414,13 (двісті сімдесят вісім тисяч чотириста чотирнадцять) грн.13 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2879,22 долари США, що становить 60 542,78 (шістдесят тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 78 коп.; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 878,57 доларів США, що становить 18 474,13 (вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 13 коп.; пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у розмірі 35371,39 доларів США, що становить 743 771,73 (сімсот сорок три тисячі сімсот сімдесят одну) грн.73 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО №305299) судовий збір у розмірі 3654,00 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Миронівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: підпис А.В. Гаврищук

Згідно з оригіналом

Суддя: А.В. Гаврищук