Рішення № 44900466, 05.06.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/5586/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 червня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Кеміня М.П.,

суддів - Боднар О.В., Джуги С.Д.

при секретарі: Маринець Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Мельника Павла Петровича на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відділ державної міграційної служби у Закарпатській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відділ державної міграційної служби у Закарпатській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №MKH0GA00000213 від 04.05.2007 року у розмірі 75 984 грн. 79 коп. та виселення. Вказує на те, що внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" набув право звернення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №MKH0GA00000213 від 04.05.2007 року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. В задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 24 квітня 2015 року заяву представника ОСОБА_2 - Мельника П.П. про перегляд зазначеного заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - Мельник П.П. просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ПриватБанку. В скарзі зазначає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, резолютивна частина рішення не відповідає вимогам Закону «Про іпотеку», має місце не відповідність висновків суду обставинам справи, а саме, що в грудні 2013 року за місяць до винесення судом заочного рішення майновим поручителем ОСОБА_2 була погашена поточна заборгованість за боржника перед Банком в повному обсязі. Крім того посилається на інші обставини з яких на його думку рішення суду підлягає скасуванню із відмовою в позові Банку.

Разом з тим колегія суддів констатує, що у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, апелянтом фактично оспорюється рішення суду тільки в частині задоволених позовних вимог, рішення в частині відмови у позовних вимогах Банку щодо виселення ніким не оскаржено, а апеляційна скарга представника Мельник П.П. не містить доводів незаконності рішення суду в цій частині. Отже межі розгляду справи апеляційним судом є рішення суду в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, та пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, та наявні матеріали цивільної справи, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенню з таких підстав.

Відповідно до кредитного договору № MKH0GA00000213, укладеного 04.05.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 останній отримав кредит в розмірі 10 000 доларів США і зобов'язався повернути зазначену суму в строк до 03 травня 2017 року та плату за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, 04.05.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, в реєстрі за №1012, згідно якого ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 передали в іпотеку банку належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1

Із довідки-розрахунку вбачається, що загальна сума ОСОБА_4 перед ПАТ КБ „ПриватБанк" станом на 14 червня 2013 року складає 75 984 грн. 79 коп.

За встановлених обставин суд першої інстанції ухвалюючи заочне рішення прийшов висновку, що відповідно до ч.1 ст. 33 ЗУ " Про іпотеку " у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Та з врахуванням того, що Банк дотримався відповідної процедури, надіслав письмові вимоги боржнику та майновим поручителям щодо дострокового погашення всієї суми боргу та наміру звернути стягнення на предмет іпотеки, позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості визнав обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Про те цих висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та на недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, що за змістом ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

За змістом п. 2.3.3 кредитного договору банк на власний розсуд має право зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії і відсотки за його користування та виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення письмового повідомлення. При цьому, згідно ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України, щодо зобов'язання строк виконання якого не настав, вважається, що строк настав у зазначеному в повідомленні дату (а.с.21).

Згідної письмової вимоги Банку від 21.09.2012 р., Банк вимагає від ОСОБА_4 повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту, в тридцяти денний строк з дня отримання цієї вимоги. У примітці до вказаної письмової вимоги зазначено, що у випадку вручення цієї вимоги про усунення порушень Іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, особисто в руки, на екземплярі Банку цими особами повинно бути власноручно зазначено наступні реквізити: «Отримав особисто», прізвище, ім'я, по-батькові, підпис, дата. (а.с.16-17).

Виходячи із вищенаведеного строк виконання щодо повернення всієї суми кредиту в повному обсязі а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту для боржника ОСОБА_4 необхідно вираховувати із настанням юридично значимої дії - дня отримання вказаної письмової вимоги.

Разом з тим на підтвердження виконання вказаних вимог позивачем наданий список згрупованих рекомендованих відправлень, переданих у поштову установу 24 вересня 2012 року, який у переліку містить одне поштове відправлення щодо всіх відповідачів по справі (а.с.18).

Висновок суду першої інстанції, що Банком додержано процедура відповідного повідомлення боржника та майнового поручителя на ґрунтуються на вимогах Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року N 1155 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).

Так, відповідно до п. 3 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з п. 114 Правил надання послуг поштового зв'язку адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а у разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

Виходячи з вищезазначеного, боржник та майновий поручитель вважається повідомленим належним чином в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника та майнових поручителів листа про зміну умов кредитного договору (про дострокове повернення кредиту), а й доведено факт його вручення адресатові під розписку. Або ж виходячи із умов письмової вимоги і в тому разі коли на екземплярі Банку цими особами власноручно зазначено наступні реквізити: «Отримав особисто», прізвище, ім'я, по-батькові, підпис, дата.

За відсутності в матеріалах справи вищезазначених належних доказів щодо дати отримання письмової вимоги Банку боржником та майновими поручителями, колегія суддів приходить висновку, що Банк не довів ту обставину, що строк виконання щодо дострокового повернення всієї суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, для ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6, є таким, що сплив (30 днів з часу отримання письмового повідомлення) (ч.1 ст.251 ЦК), та настав строк термін виконання зобов'язання щодо дострокового повернення всієї суми кредиту в розумінні ст. 530 ЦК України.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 39 Закону «Про іпотеку» суд має право відмовити в задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю й не змінює обсяг його прав.

Системний аналіз статей 551, 611, 624 ЦК України, стверджує, що у зобов'язальних відносинах неустойка та збитки є різними правовими наслідками встановленими договором та законом у разі порушення зобов'язань та не охоплюють один одного.

За змістом ч.2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Матеріалами справи встановлено, що на час пред'явлення позову Банком, збитками позивача було лише прострочена заборгованість по тілу кредиту в розмірі 491.62 доларів США; заборгованість по процентам в тому числі прострочена в розмірі 360.51 доларів США; прострочена заборгованість комісії в розмірі 80 доларів США. Заборгованість у національній валюті визначена Банко за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження. В силу чого загальний розмір збитків банку по вказаному кредиту на час звернення до суду складала 7447.72 грн. (932.13 доларів США х 7.99).

Також матеріалами справи стверджена та обставина, що в грудні 2013 року за місяць до винесення судом першої інстанції оскаржуваного заочного рішення, майновим поручителем ОСОБА_2 за боржника була оплачена Банку вся поточна заборгованість та штрафи по кредиту в розмірі 24 300 грн. Дана обставина визнана і представником Банку в суді апеляційної інстанції.

За фактично встановлених обставин справи, колегія суддів приходить висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки на час винесення заочного рішення взагалі відсутні збитки порушення основного зобов'язання в силу чого відсутні обставини які вказували на зміну обсяг прав Банку, як іпотекодержателя.

З врахуванням вищенаведеного та керуючись ст. 551, 611. 623,624 ЦК України, ч. 3 ст. 39 Закону «Про іпотеку» статтями 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Мельника Павла Петровича, - задовольнити частково.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 січня 2014 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати.

У позовній вимозі Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору відділ державної міграційної служби у Закарпатській області про звернення стягнення на предмет іпотеки та відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак таке може бути оскаржене в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: Судді: