Рішення № 44898218, 11.06.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/600/15-ц Головуючий у 1-й інст. Колупаєв В. В.

Категорія 5 Доповідач Широкова Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Борисюка Р.М., Матюшенка І.В.,

при секретарі судового

засідання Мишаковській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання матері позивачки ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, разом із ОСОБА_7 на час відкриття спадщини, що відкрилась після смерті останньої, про встановлення факту прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_7, оскільки її мати була прописана за однією адресою із спадкодавцем про визнання за ОСОБА_2 право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 як за спадкоємцем за законом, про витребування від ОСОБА_5 спірного будинку.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2015 року позов залишено без задоволення за безпідставністю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд помилково вважав, що позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог та не врахував позицію Вищого спеціалізованого суду України щодо розгляду справ даної категорії.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що останньою не було надано суду відповідних доказів, які б підтверджувати що вона відноситься до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_7, що вона проживала разом із спадкодавцем та зверталась до нотаріальної контори з питання прийняття спадщини.

Із таким висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217, 1235 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ст. 1266 ЦК України).

За правилами ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст. 1270 ЦК України строку не заявив про відмову від неї.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, крім рідної доньки ОСОБА_4, мала доньку ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. ОСОБА_8 мала доньку ОСОБА_6, яка на момент смерті ОСОБА_7 була живою. ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_6, остання померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Вказані обставини встановлені судовим рішенням (а.с.9-10) і силу ст.61 ЦПК України звільняються від доказування.

Порушуючи даний спір ОСОБА_6 посилається на те, що вона є правнучкою ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, та в порядку спадкової трансмісії має право на спадкове майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1

Як вбачається з матеріалів справи покійна мати позивача ОСОБА_6 проживала разом із своєю бабкою ОСОБА_7 з народження 1977 році, була зареєстрована за її місцем проживання з 30.10.1993 року (досягнення повноліття) і знята з реєстрації 16.02.2011 року у зв'язку із смертю. Ця обставина підтверджується копією витягу із будинкової книги (а.с.22) та відповідачами не спростована. Покійна мати позивача ОСОБА_6 спадщину фактично прийняла від своє баби ОСОБА_7, оскільки її мати ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що в порядку спадкової трансмісії позивач фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7

Ухвалення судового рішення про встановлення таких фактів законодавець в силу положень вищезазначених норм права не вимагає, а тому рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про встановлення юридичних фактів залишає без зміни саме з вказаних підстав.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог ОСОБА_6 про встановлення права власності у порядку спадкування на будинок АДРЕСА_1 колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 за своє життя була власником житлового будинку АДРЕСА_1 У 2005 році остання вирішила розпочати будівництво житлового будинку на земельній ділянці, що межує з вказаним домоволодінням. 01.12.2005 року між нею та Житомирською міською радою був укладений договір оренди землі. Згідно п. 1 даного договору ОСОБА_7 прийняла в строкове користування, терміном на 10 років, земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1

20.09.2007 року був складений акт № 19 про можливість розміщення одноквартирного житлового будинку на орендованій земельній ділянці по пров. 4-му Першотравневому, 10 та надано зазначеному будинку постійну адресу - АДРЕСА_1 (а. с. 58-59).

Рішенням міськвиконкому від 27.09.2007 року № 726 «Про надання дозволів громадянам міста на розроблення проектно-кошторисної документації на будівництво індивідуальних житлових будинків на власних та орендованих земельних ділянках, відповідно до їх цільового призначення», ОСОБА_7 було надано дозвіл на розроблення проектно-кошторисної документації та будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 19).

Підставою для надання вказаного дозволу була заява останньої від 05.07.2007 року № 25/Р-8097, акт обстеження та вибору місця розміщення об'єкту від 20.09.2007 року, договір оренди землі від 01.12.2005 року за реєстровим № 040520900571, переданої для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку на 10 років.

Дана обставина підтверджується списком громадян міста, яким надано дозвіл на розроблення проектно-кошторисної документації на будівництво індивідуальних житлових будинків на власних та орендованих земельних ділянках, відповідно до їх цільового призначення (а. с. 20).

Пунктом 5 рішення міськвиконкому від 13.12.2007 року № 931 «Про надання дозволів громадянам міста на розроблення проектно-кошторисної документації на будівництво індивідуальних житлових будинків на власних та орендованих земельних ділянках, відповідно до їх цільового призначення» було внесено зміни в п. 2 додатку вищевказаного рішення міськвиконкому від 27.09.2007 року, а саме у зв'язку із уточненням адреси замість «АДРЕСА_1» слід читати «..АДРЕСА_1».

На виконання вимог вказаного рішення, на замовлення ОСОБА_7, ПП ОСОБА_10, що діє на підставі ліцензії серія АБ № 176402, було виготовлено робочий проект одноквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1

03.03.2008 року начальником управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища ОСОБА_11 затверджено архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) № 449 на проектування будівництва одноквартирного житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 замовником якого була ОСОБА_7 з терміном дії АПЗ до 28.02.2010 року, який був продовжений до 08.10.2012 року рішенням міськвиконкому від 27.09.2007 року № 726 (а. с. 52).

За заявою ОСОБА_7 була проведена державна санітарно-епідеміологічна експертиза. Згідно висновку № 05.03.02-07/72755 від 05.10.2010 року винесеного за результатами експертизи, одноквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1 відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і може бути погоджений (затверджений). Даний факт також підтверджений протоколом експертизи проекту будівництва (реконструкції) від 05.10.2010 року № 1.2.1/3/3701 (а. с. 50-51).

Архітектурно-планувальну частину робочого проекту будівництва одноквартирного житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 25.10.2010 року було погоджено начальником управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища ОСОБА_12 (а. с. 57).

У листопаді 2010 року будівництво спірного будинку було повністю закінчено.

На її , ОСОБА_7, замовлення КП «ЖО МБТІ» Житомирської обласної ради був виготовлений технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1.

Як наслідок проведеної саме ОСОБА_7 роботи щодо узаконення спірного будинку, цей будинок був зареєстрований на неї після смерті як власника, про що свідчить витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 82).

При цьому колегія судів враховує роз'яснення, які були викладені у п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», про те що, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

Заперечення представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_13 проти позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно з тих підстав, що на момент відкриття спадщини житловий будинок не був зданий в експлуатацію, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач, як особа, яка прийняла спадщину мала право як на будівельні матеріали (у випадку незавершеного будівництва), так і на право завершення будівництва. Враховуючи, що на час виникнення спору житловий будинок АДРЕСА_1 здано в експлуатацію та проведено його державну реєстрацію, суд вважає за можливе захистити порушене право позивача шляхом визнання права власності у порядку спадкування саме на спірний житловий будинок.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі договору купівлі-продажу від 09.12. 2011 року ОСОБА_4 . відчужила спірний будинок ОСОБА_14, а останній, у свою чергу, за договором купівлі - продажу відчужив його ОСОБА_5 (а.с.16-18).

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Володіння та користування спадковим майном у спадкоємця виникають з часу відкриття спадщини, тому він може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст.1299 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст.388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 26 постанови від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК. Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника.

Згідно з правовим висновком Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року по справі № 6-164 цс 12 спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст.388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Вказана правова позиція в силу в силу ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що, прийнявши в установленому законом порядку спадщину, ОСОБА_2 з часу її відкриття набула речові права на спадковий будинок - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав, тому має право витребувати майно у добросовісного набувача.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув уваги на відповідні норми матеріального права та поставив у цій частині незаконне рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду щодо визнання права власності на спірний будинок за ОСОБА_4 скасовано рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 11.06.2013 року та є чинним (а. с. 7-10). Відтак, подальше розпорядження ОСОБА_4 цим будинком суперечить нормам чинного законодавства та порушує права ОСОБА_2 , як спадкоємиці ОСОБА_7.

Оскільки сплату судового збору за подачу апеляційної скарги ОСОБА_2 було відстрочено, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України колегія суддів обов'язок по сплаті судового збору покладає на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2015 року в частині відмови у встановленні фактів, що мають юридичне значення залишити без змін, в решті скасувати та ухвалити нове.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року, на житловий будинок АДРЕСА_1

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави по 913,50 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: