Постанова № 4489615, 08.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08.07.2009 р. № 2а- 11384/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

Позивача: Подус М.О.

Відповідача: Гнатченко О.О., Олійник Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Представництва корпорації «Уолтсем, інк» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Представництво корпорації «Уолтсем, інк» (далі по тексту ПК «Уолтсем, інк», позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд, з врахуванням наданих уточнень позовних вимог, скасувати податкове повідомленнярішення № 0000242200/0 від 19.09.2008 р., винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова (далі по тексту ДПІ, відповідач) в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 65946 грн. та штрафних санкцій в сумі 32973,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що виїзна планова перевірка відповідачем була проведена не повно, не ознайомившись зі всією бухгалтерською і податковою звітністю, не повно зясовано обставини щодо валового доходу та валових витрат підприємства, не повно зясовано факти щодо зменшення балансової вартості основних фондів. З висновками викладеними в акті, позивач не згодний, вважає, що вони суперечать первинним документам, які фіксують факти здійснення господарських операцій, в звязку з чим податкові повідомлення-рішення, прийнятті на підставі акту перевірки є незаконними.

Відповідач, ДПІ у Жовтневому районі в м. Харкові, в запереченні на позовну заяву та представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують, вважають оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що повністю відповідає положенням чинного законодавства України, свою позицію виклали в письмових запереченнях на позов, просять в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на обліку у ДПІ з 17.06.1997 р. за №48/2 та обліковується в Єдиному державному реєстрі за ідентифікаційним кодом 21663742, як юридична особа.

19 вересня 2008 р. відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.04 р. по 31.03.08 р., за результатами якої був складений акт перевірки №987/22-015/21663742 від 15.09.08 р.

В ході перевірки позивача було встановлено, що позивачем:

- в порушення п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було включено до складу валових витрат (по декларації за 2006 рік) витрати на придбання основних фондів у сумі 208701,00 грн. За вказане порушення донараховано:

Податок у сумі - 52175,25 грн. (208701,00 * 25 % (ставка податку);

Штрафну санкцію у сумі 26087,62 грн. (50% від донарахованого податку);

- в порушення п. п. 5.3.9 (абзац 4) п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону включено до складу валових витрат витрати (по декларації за 3 квартали 2006 року) на поліпшення основних фондів не підтверджені відповідними документами у сумі 55082,00 грн. За вказане порушення донараховано:

Податок у сумі - 13770,5 грн. (55082,00 * 25% (ставка податку);

Штрафну санкцію у сумі 6885,25 грн. (50% від донарахованого податку).

Сукупно сума оскаржуваного податкового зобовязання дорівнює:

За основним платежем 65946,00 грн. (52175,25 + 13770,5)

За штрафними (фінансовими) санкціями 32973,00 грн. (26087,62 + 6885,25)

Штрафна (фінансова) санкція була розрахована на підставі п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

19.09.2008 року за наслідками перевірки ДПІ було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000242200/0 від 19.09.08 р. про сплату податку на прибуток підприємств у розмірі 65946 грн. та штрафних санкцій у розмірі 32973 грн., а всього 118727,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.06 р. за №8Р4 та 13.03.06 р. за №15Р4 між позивачем та СРБУ «Харківліфт-1» у формі ТОВ укладено договори підряду, відповідно до яких СРБУ «Харківліфт-1» поставило на адресу позивачу ліфт ІSОА в/п 50 кг та GF0682 UO в/п 480 кг загальною вартістю 249360,00 грн. Розрахунки за поставлену продукцію проведено грошовими коштами з розрахункового рахунку згідно платіжних доручень №118 від 29.03.06 р. на суму 100000,00 грн., №153 від 12.04.06 р. на суму 50000,00 грн., №158 від 17.04.06 р. на суму 50441,27 грн., №168 від 25.04.06 р. на суму 50 000,00 грн. всього на загальну суму 250441,27 грн. Сплачена за зазначеними договорами грошова сума, без врахуванням ПДВ, включена позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до п. 4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.20.1 ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Пунктом 5.2.1 п.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналіз зазначених вище договорів підряду та доповнень до них свідчить про те, що ліфти позивачем були придбані в незмонтованому стані, не використовуються у власній господарській діяльності позивача. На думку позивача зазначений факт свідчить про те, що придбані за договорами обєкти є товаром, а, отже, правомірно витрати на їх придбання включаються до складу валових витрат.

Однак, з такою позицією позивача суд не погоджується з огляду на таке.

Факт обліку придбаного обладнання як товару спростовується матеріалами справи, з яких слідує, що відповідно до бухгалтерського обліку, який є підставою для ведення податкового обліку, витрати на придбання пасажирського та маловантажного ліфтів, відповідно до зазначених вище договорів підряду віднесені на 15 рахунок бухгалтерського обліку, який відповідно до стандартів бухгалтерського обліку має назву «Придбання (виготовлення) основних засобів».

Відповідно до пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, повязані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно з пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати на придбання основних фондів підлягають амортизації. При цьому відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 вказаної статті під терміном «амортизація» основних фондів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 вказаного Закону визначено, що не підлягають амортизації та повністю віносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів з метою їх подальшого продажу іншим особам (придбання основних фондів для подальшої реалізації розглядається Законом як придбання товару).

Однак, якщо у даному випадку і взяти до уваги посилання позивача на те, що придбане обладнання є товаром, а не основними фондами, слід керуватися п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка встановлює, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі запасів) на складах у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включається до складу валових витрат згідно з цим Законом. Цією ж нормою визначено, що у разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку.

З огляду на вищенаведене, та враховуючи той факт, що придбане обладнання не використовується в господарській діяльності позивача, позивач повинен був на кінець звітного періоду (на початку якого у складі валових витрат враховані дані суми) віднести до складу валових доходів грошову суму, сплачену за придбання даного товару.

Зазначені норми Закону позивачем також виконані не були, що в свою чергу свідчить про порушення позивачем норм п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, допущені позивачем порушення норм чинного законодавства призвели до заниження загального прибутку позивача, заявленого у деклараціях, та, як наслідок, до заниження суми податкового зобовязання, що підлягає сплаті в бюджет.

Отже, відповідачем (як контролюючим органом, що в даному випадку зобовязаний самостійно визначити платнику податків суму податкового зобовязання) на підставі п. п. 4.2.2 («б») п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні правомірно було визначено суму податку на прибуток у розмірі 65946,00 грн. (208701,00 * 25 % (ставка податку) = 52175,25; 55082,00 * 25% (ставка податку) = 13770,5; всього: 52175,25 + 13770,5 = 65945,75), а також суму штрафної (фінансової) санкції у розмірі 32973,00 грн., розрахованої на підставі п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (50% від донарахованого податку).

Відповідно до абзацу 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення зазначеної норми включено до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів у сумі 55082,00 грн., задекларованої по декларації за 3 квартал 2006 року, на підтвердження яких відповідних документів не надано. Зазначене твердження відповідача спростовується наданими до суду документами, які свідчать про наступне.

01.04.06 р. між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір №23 про надання послуг, відповідно до умов якого ОСОБА_4 надала позивачеві послуги з прибирання території біля будівлі за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81 та з прибирання та передпродажної підготовки даної будівлі, яка належить позивачу на праві власності.

П.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт виконання робіт за зазначеним вище договором про надання послуг підтверджується актом виконаних робіт від 02.09.06 р., який повністю відповідає вимогам щодо оформлення первинних документів.

Відповідно до пп.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку включаються суми витрат, повязаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Таким чином, витрати на оплату послуг ФОП ОСОБА_4 з поліпшення належної позивачеві будівлі по вул. Сумській, 81 правомірно включені до складу валових витрат на підставі пп.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на відсутність відповідних документів під час проведення перевірки відповідачем не підтверджена. Підпис керівника та головного бухгалтера позивача у акті перевірки свідчить лише про те, що з висновками акту позивач не погодився в повному обсязі. А, відтак, правомірність прийнятого рішення, яке базується на твердженні відповідача про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем не доведена.

З огляду на вищенаведене, суд вважає неправомірним посилання відповідача на порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». А, відтак, оскільки нарахування податкових зобовязань є неправомірним, то відповідно є неправомірним нарахування штрафних санкцій за цим податковим зобовязанням.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 71, 86, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Представництва корпорації «Уолтсем, інк» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0000242200/0 від 19.09.2008 р. в частині донарахування основного зобовязання з податку на прибуток в розмірі 13770,50 та штрафних санкцій в розмірі 6885,25 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 13.07.2009р.

Суддя П'янова Я.В.