Постанова № 4489606, 05.03.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2009 р.                                                                                 № 2-а- 8638/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Подосокорської А.О.

За участю представників сторін:

Позивача: Кравцун В.А.

Відповідача: Писаренко О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Борівське управляння житлово-комунального господарства Борівського району Харківської області до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Борівське управління житлово-комунального господарства Борівського району Харківської області (далі по тексту - Борівське УЖКГ) , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000032320/3 від 27.08.08р., винесене Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області (далі по тексту - Ізюмська ОДПІ) про визначення суми податкового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 34974 грн.. в т.ч. за основним платежем 23316.00 грн., за штрафними санкціями - 11658,00 грн.

Відповідач, Ізюмська ОДПІ, у запереченні на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на матеріали перевірки. Відповідач вказує, що перевірку проведено у відповідності до приписів чинного законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача. Податкове повідомлення - рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки прийнято на підставі акту перевірки № 445/232/03358937 від 27.02.08 р., за яким встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме п.4.1 ст.4 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пп..6.3.2 п.6.3 ст.6, ст..8, ст..19 Закону України від 22 травня 2003 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб». На підставі цього відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено, що в період з 11.02.08 р. по 22.02.08 р. працівниками Ізюмської ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Борівським УЖКГ за період з 01.10.04р. по 30.09.07р., за результатами якого було складено акт№ 445/232/03358937 від 27.02.08 р.

На підставі акту перевірки Ізюмської ОДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000032320/0 від 04.03.08р., яким визначено податкове зобов'язання з єдиного податку на суму 11658,00 грн. відповідно до ст.Л Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 03.07.1998 р. №727/98.

Податкові повідомлення - рішення з позначкою після дробі "1" та "2"' прийняті за результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення - рішення.

Згідно з актом перевірки відповідач вказує на те, що позивач, будучи платником єдиного податку за ставкою 10% з 12 липня 2005 року по 31 грудня 2006 року припустився порушення ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а саме не відобразив у Книзі обліку доходів і витрат в ІV кварталі 2004 року - 5101 грн., ІІІ кварталі 2005 року 26000,00 грн., у III кварталі 2005 року 80000.00 грн., у ІV кварталі 2006 року 120 000,00 грн. та 2061,00 грн., що призвело до заниження єдиного податку на 233 16,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що Борівське УЖКГ в перевіряємому періоді був платником єдиного податку. Свідоцтва були видані відповідно до Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р.

Згідно з ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р. (далі по тексту - Указ) спрощена система застосовується для юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Відповідно до п.З Указу суб'єкт підприємницької діяльності — юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку: 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України ""Про податок на додану вартість" (168/97-ВР); 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Зазначені у акті перевірки кошти отримані позивачем як цільова державна субвенція на виконання заходів по попередженню техногенних катастроф та можливих аварійних ситуацій в житловому фонді, який є комунальною власністю селищної громади. Ці кошти мали цільове призначення, після перерахування не перейшли у власність позивача, а були транзитними, що підтверджується фактом перерахування їх підприємству «Будцентр» та використання за цільовим призначенням. Податки, передбачені діючим законодавством сплачені із отриманих коштів СП «Будцентр» в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт.

Згідно з абз. 5 ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності» № 727/98 від 03.07.98р. виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично одержана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно з ч. З ст. 21 Закону України „Про комітети Верховної Ради України" комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України.

Відповідно до листа Комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності від 1 1.04.01р. № 06-10/206 у нормах Указу мова може йти лише про виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг), що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі за правом власності. Кошти, що надійшли до бюджету позивача по своїй суті не є виручкою позивача, оскільки перераховані йому транзитом з відповідним цільовим призначенням та у власність не перейшли, що підтверджується первинними документами позивача та актом перевірки.

Відповідно до листів Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 2-211/4273 від 01.11.2000, № 5925 від 16.10.03р., № 2274 від 24.03.06р.. № 2151 від 05.04.04р. № 9375 від 26.10.05р., № 2588 від 04.04.06р. кошти, що надійшли транзитом на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності, платника єдиного податку, не є власністю даного суб'єкта, оскільки підлягають обов'язковому перерахуванню відповідній третій особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто такі кошти не можуть бути предметом оподаткування єдиним податком.

Такої ж позиції дотримується у деяких своїх листах і Державна податкова адміністрація України.

Так, відповідно до листа Державної податкової адміністрації України № 14724/15-1317 від 07.11.00р., оскільки кошти, які надходять на розрахунковий рахунок таких платників єдиного податку (які здійснюють свою діяльність на підставі інших цивільно-правових договорів) є транзитними і вони не мають права власності на такі кошти, то при визначені суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування.

У листі ДПАУ за № 1/2/15-1314 від 03.01.01р. у випадку, якщо суб'єкт підприємницької діяльності, який знаходиться на єдиному податку здійснює свою діяльність на підставі договорів комісії та інших цивільно - правових договорів і з врахуванням того, що кошти, які надходять на розрахунковий рахунок підприємства, є транзитними і воно не має права власності на такі кошти, то при визначені суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування.

Згідно з п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не вважається продажем операції з надання товарів в межах договорів комісії, зберігання (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно - правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до п.п. 4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" № 2181-111 від 21.12.00р. передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно - правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Слід відмітити, що ні в Указі № 727, ні в інших нормативних актах, в тому числі ДПА України, які стосуються спрощеної системи оподаткування прямо не зазначено яким чином визначається виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для цілей оподаткування.

Порядок використання бюджетних коштів регулюється Бюджетним кодексом України.

Відповідно до п.37 ст.2 Бюджетного кодексу України субвенції- міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Відповідно до ч.4 ст.9 Бюджетного кодексу України трансферти — це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Відповідно до ст.91 Бюджетного кодексу України не враховуються при визначені обсягів міжбюджетних трансферів видатки місцевих бюджетів на місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів.

Таким чином, грошові кошти, отримані позивачем за договором №47 від 18.08.06 р. на виконання підряду на капітальний ремонт не є власністю позивача, а є субвенцією з державного бюджету, що підтверджується п.11.1 зазначеного договору підряду та постановою Кабінету Міністрів України №951 від 10 липня 2006 року.

За таких обставин, позивач правильно не відобразив в обліку грошові кошти, що поступили в якості субвенції, а тому підстави для застосування до позивача донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій відсутні.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що не відобразивши у період, що перевірявся грошових коштів, які поступили як субвенція, позивач діяв відповідно до норм чинного законодавства.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000032320/3 від 27.08.08р., винесене Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області про визначення суми податкового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 34974 грн., в т.ч. за основним платежем 23316,00 грн. за основним платежем 23316,00 грн., за штрафними санкціями - 11658,00 грн. підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162. 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, харківський окружний адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов Борівське управляння житлово-комунального господарства Борівського району Харківської області до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000032320/3 від 27.08.08р., винесене Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області про визначення суми податкового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 34974 грн.. в т.ч. за основним платежем 23316.00 грн., за штрафними санкціями - 11658,00 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 06.03.2009 р.

Суддя                                                                       П'янова Я.В.