Ухвала суду № 44893537, 11.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1200/15 Справа № 200/7665/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Татарчук Л. О. Доповідач - Сербін В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду Дніпропетровської області

у складі головуючого- судді Сербіна В.В.

суддів: Власкіна В.М., Джерелейко О.Є.

при секретарі- Профорук В.О.

за участю обвинуваченого, стосовно якого винесено обвинувальний вирок- Земляного Ю.С.

прокурора- Грамми О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську за матеріалами кримінального провадження № 12015040640001293 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 квітня 2015 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 дня, громадянина України, уродженця с.Шевченкове Нікопольського району Дніпропетровської області, раніше судимого:

13 березня 2012 року Бабушкінським районним судом м.Дніпопетровська за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі вимог ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України; 21 січня 2013 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.309 КК України, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки один місяць, 05 червня 2014 року звільнений з місць позбавлення волі на підставі ухвали П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2014 року про застосування ст.7 Закону України «Про амністію у 2014 році»,-

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляції /а.с.92-94/ обвинувачений ОСОБА_2, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок за ч.2 ст.309 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням 1 (один) рік, з покладанням обов'язків, передбачених п.3) ч.1 ст.76 КК України, а саме: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області при проведенні експертизи в сумі 614 гривень 40 копійок, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації його дій, просить вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 квітня 2015 року- скасувати у зв'язку з істотним порушенням судом першої інстанції норм кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та суворість призначеного покарання. Постановити новий вирок, яким призначити покарання із застосування положень ч.1 ст.69 КК України та призначити покарання за ч.2 ст.309 КК України у виді штрафу в розмірі 1020 гривень. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався, що судом першої інстанції не було враховано, що за період з 2012 року по 2015 рік він був лише двічі притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків за ч.2 ст.309 КК України та має дві непогашені судимості. Не врахував суд і того, що до пом'якшуючих обставин слід віднести перебування його у цивільному шлюбі та наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4, а також те, що він неофіційно працює, має постійний дохід.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_2 підтримав свої апеляційні вимоги в повному обсязі, прохав змінити вирок суду першої інстанції, застосувавши до нього положення ч.1 ст.69 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1020 гривень.

Прокурор, яка приймала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції прохала вирок суду залишити без змін, а апеляцію обвинуваченого без задоволення, оскільки, на її думку, судом першої інстанції, при призначенні покарання, були враховані всі обставини і покарання призначене з дотриманням вимог ст.50 КК України та ст.65 КК України.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_2. винесено обвинувальний вирок за те, що він, 24 березня 2015 року приблизно о 16 годині, знаходився на житловому масиві Тополя-2 , біля будинку №28 у м.Дніпропетровську, де придбав у незнайомої особи без мети збуту небезпечний наркотичний засіб- «опій ацетильований», який переніс до будинку АДРЕСА_1

Цього ж дня, а саме 24 березня 2015 року близько 16 години 30 хвилин, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 у м.Дніпропетровську був зупинений робітниками міліції, які в ході огляду в присутності понятих вилучили ц нього даний засіб.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого, прокурора, частково дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляції та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження, за згодою учасників судового провадження, які вважали недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, розглянуті в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, кваліфікація його дій за ч.2 ст.309 КК України- незаконне придбання та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчинені повторно, учасниками судового провадження не оспорюються, тому, відповідно до вимог ст.404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Що стосується апеляції обвинуваченого в частині призначення судом першої інстанції покарання колегія суддів виходить з наступного.

Як витікає з вимог ст.65 КК України суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом першої інстанції були враховані як тяжкість скоєного ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, особа винного, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, в тому числі за вчинення аналогічних злочинів, так і обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого- щире каяття та сприяння органу досудового розслідування у розкритті злочину, а також хоча й не вказав, але фактично врахував таку обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, як повне визнання вини і виходячи з цього, обґрунтовано прийшов до висновку, що менш суворий вид та розмір покарання з числа передбачених за скоєний злочин буде недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів і призначив покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі, крім того прийшовши до правильного висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, звільнивши ОСОБА_2, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, поклавши певний обов'язок, передбачений п.3) ч.1 ст.76 КК України, тобто призначив покарання, вид та мінімальний розмір якого, відповідає вимогам як ст.50 КК України, так і ст.65 КК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для призначення менш суворого виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2, а також призначення покарання останньому з застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу, оскільки як судом першої інстанції, так і колегією суддів не встановлені обставини, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що призначене обвинуваченому покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення і не вбачає підстав для зміни або скасування обвинувального вироку Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 квітня 2015 року відносно ОСОБА_2, про що обвинувачений ставить питання в своїй апеляції, вважаючи доводи обвинуваченого про неофіційне місце працевлаштування та утримання двох неповнолітніх дітей такими, що хоча й заслуговують на увагу, однак з урахуванням наведеного вище вказані можуть бути розцінені лише як дані, які характеризують особу обвинуваченого, а не обставини, які пом'якшують його покарання.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування або зміну вироку в матеріалах справи не встановлено, не вказує на такі порушення і обвинувачений у своїй апеляції.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.376 ч.2 КПК України, ст.405 КПК України, п.1) ч.1 ст.407 КПК України, ст.418 КПК України, ст.419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 17 квітня 2015 року відносно ОСОБА_2- залишити без змін.

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 на вказаний вирок- залишити без задоволення.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

В.М. Власкін В.В.Сербін О.Є. Джерелейко