Вирок № 44893534, 11.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1135/15 Справа № 199/10180/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Щербина-Почтовик І. В. Доповідач - Сербін В.В.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду Дніпропетровської області

у складі головуючого- судді Сербіна В.В.

суддів: Власкіна М.В., Джерелейко О.Є.

при секретарі- Профорук В.О.

за участю обвинуваченого, стосовно якого ухваленого обвинувальний вирок- Рязанова Д.М.

захисника обвинуваченого ОСОБА_2- адвоката Романцова М.В.

прокурора- Грамми О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську по матеріалам кримінальних проваджень № 12014040630000614, № 12015040630000015, № 12014040630002423 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області- Гладкіх О.В. на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2015 року, відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Дніпропетровська, раніше судимого:

13 жовтня 2011 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі вимог ст.75 КК України звільненого від покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України; 25 вересня 2014 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч.1 ст.309 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі вимог ст.75 КК України звільненого від покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України; 12 листопада 2014 року Кіровським районним судом міста Дніпропетровська за ч.1 ст. 263 КК України, ст.71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 12 листопада 2014 Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська за ч.1 ст.309 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі вимог ст.75 КК України звільненого від покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, з покладанням обов'язків, передбачених ст.76 КК України,-

якого визнано винним у скоєнні злочинів, та призначено покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч.2 ст.309 КК України за епізодом від 03 листопада 2014 року- у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 ст.121 КК України, ч.2 ст.309 КК України за епізодом від 03.11.2014 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим із врахуванням вироку Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 листопада 2014 року призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. За ч.2 ст.309 КК України по епізоду від 02 січня 2015 року призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано покарання, невідбуте обвинуваченим за вироком Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 листопада 2014 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці,-

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляції /а.с.222-231 т.1/ перший заступник прокурора Дніпропетровської області- Гладкіх О.В. не оспорюючи фактичних обставин по справі просить відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, які пов'язані з призначенням ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.121 КК України, ч.2 ст.309 КК України, за сукупністю злочинів та сукупністю вироків на підставі ч.1, ч.4 ст.70 КК України, ч.1, ч.5 ст.71 КК України, оскільки вони досліджені судом першої інстанції з порушенням; вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2015 року, відносно ОСОБА_2 в частині призначення покарання останньому- скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і необхідністю застосування більш суворого покарання та ухвалити свій вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання: за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі; на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком від 12 листопада 2014 року Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у виді позбавлення волі на 3 роки 1 місяць, більш суворим, призначеним за злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, вчинений ним до постановлення цього вироку, на 5 років позбавлення волі; за ч.2 ст.309 КК України на 3 роки позбавлення волі; на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань на 5 років 1 місяць позбавлення волі; на підставі ч.1, ч.5 ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, за сукупністю злочинів, частково приєднати невідбуті частини покарань за вироком від 25 вересня 2014 року Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська у розмірі 1 місяця позбавлення волі, за вироком від 12 листопада 2014 року Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у розмірі 1 місяця позбавлення волі та за вироком від 12 листопада 2014 року Індустріального районного суду міста Дніпропетровська у розмірі 1 місяця позбавлення волі, та остаточно визначити до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці. В іншій частині вирок суду залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає проте, що районний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що полягає: 1) у подвійному застосуванні ч.2 ст.309 КК України при призначенні покарання за вчинений злочин за окремі епізоди злочинної діяльності, яка не підлягає застосуванню двічі у зв'язку з єдиною кваліфікацією за усіма епізодами злочинної діяльності; 2) у неправильному застосуванні ч.4 ст.70 КК України, яка не підлягала застосуванню після застосуванню ч.1 ст.70 КК України, а підлягала застосуванню після призначення покарання за ч.1 ст.121 КК України яке вчинено обвинуваченим до попередньої судимості; 3) у неправильному тлумаченні ч.1 ст.70 КК України, ст.71 КК України, яке суперечить їх точному змісту, що потягло неправильне призначення покарання як за сукупністю злочинів за принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим, так і за сукупністю вироків через врахування окремих епізодів злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції прокурор, яка приймала участь у розгляді справи підтримала апеляційні вимоги першого заступника прокурора Дніпропетровської області- Гладкіх О.В., прохала вирок суду першої інстанції скасувати, з підстав. вказаних в апеляції та ухвалити свій вирок, яким призначити покарання обвинуваченому у виді 5 років 4 місяців позбавлення волі, посилаючись при цьому на доводи, викладені в апеляції.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник- адвокат Романцов М.В. прохали апеляційні вимоги прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, як законний та обґрунтований.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 судом першої інстанції винесено обвинувальний вирок за те, що він 16 березня 2014 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, знаходився біля будинку № 75 по пр.Воронцова в місті Дніпропетровську зустрів раніше малознайомого йому ОСОБА_4, де між ними виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 наніс один удар палицею по лівій руці потерпілого ОСОБА_4, після чого направився за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1. 16 березня 2014 року, приблизно о 17 годині 40 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, взяв кухонний ніж, який сховав за пояс одягнених на ньому штанів та направився до торгового кіоску, який розташований біля зупинки громадського транспорту по пр.Воронцова , вул.Луговська, з метою придбання цигарок та у цей же день, а саме 16 березня 2014 року, приблизно о 17 годині 50 хвилин, останній прибув до торгівельного кіоску, де побачив раніше малознайомого йому потерпілого ОСОБА_4, де на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків ОСОБА_2 взяв у праву руку кухонний ніж, після чого, навмисно, з великою силою наніс один удар в область черева потерпілого ОСОБА_4, тим самим спричинив останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 3311-e від 29 серпня 2014 року тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення черева праворуч, за раною на череві праворуч (на відстані 112 см. вгору від підошовної поверхні стоп та 2 см. праворуч від умовної серединної лінії тіла) з ушкодженням внутрішніх органів: великого сальника та лівої долі печінки з явищами внутрішньочеревної кровотечі, яке за своїм характером відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення. Рубця на тильній поверхні лівої кисті в проекції між 4-ю та 5-ю п'ясними кістками, що є наслідком загоєння глибокого садна або поверхневої забійної рани, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки.

Наприкінці жовтня 2014 року, більш точної дати в ході досудового слідства встановити не довелось можливим, ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч.1 ст.309 КК України, судимість за який не знята і не погашена у встановленому законом порядку, перебуваючи на набережній по вул.Маршала Маліновського в місті Дніпропетровську, побачив дикорослу рослину роду конопель та реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на повторне незаконне придбання, виготовлених і зберігання наркотичного засобу без мети збуту, відділив листя зі стебла даного куща конопель, з метою подальшого виготовлення з нього наркотичного засобу «канабіс», для особистого вживання, тим самим незаконно придбав невстановлену кількість особливо небезпечного наркотичного засобу, після чого незаконно, зберігаючи його при собі, переніс за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 та став зберігати, для особистого вживання, без мети збуту до 03 листопада 2014 року. 03 листопада 2014 року приблизно о 14 годині годині ОСОБА_2, перебуваючи за місцем свого проживання, незаконно, повторно, упакувавши наркотичну речовину «канабіс» в паперовий згорток і зберігаючи при собі попрямував гуляти вулицями міста Дніпропетровська, де у цей день приблизно о 15 годині, знаходячись біля будинку № 1 по пр.ім.газети «Правда» в місті Дніпропетровську, був зупинений співробітниками міліції, які в період часу з 15 години 10 хвилин до 15 години 35 хвилин, у присутності понятих, провели огляд його особистих речей, в ході якого у ОСОБА_2 був виявлений і вилучений паперовий згорток, всередині якого, згідно висновку експерта № 70/10-2900 від 17 листопада 2014 року знаходилася речовина рослинного походження зеленого кольору масою 16,871 гр., яка є особливо небезпечним наркотичним засобом- «канабіс», маса якого в перерахунку на суху речовину складає 15,184 гр., яку ОСОБА_2 незаконно придбав, виготовив, та зберігав для особистого вживання, без мети збуту.

В серпні 2014 року, більш точної дати в ході досудового слідства встановити не довелось можливим, ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ч.1 ст. 309 КК України, судимість за який не знята і не погашена у встановленому законом порядку, перебуваючи в місті Царичанка Дніпропетровської області, діючи повторно, зірвав рослини схожі на коноплю. Після чого у цей же день, ОСОБА_2, знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, діючи повторно, із раніше придбаної рослини коноплі незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс», який став зберігати у поліетиленових пакетах для особистого вживання, без мети збуту. 02 січня 2015 року, приблизно о 13 годині 40 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись біля будинку № 31 по пр.ім.газети «Правда» в місті Дніпропетровську був зупинений робітниками міліції які провели його особистий огляд, в ході якого в руках виявили і вилучили поліетиленовий пакет з надписом «БМВ», в середині якого знаходилось шість поліетиленових пакетів заповнених речовиною рослинного походження, зеленого кольору в подрібненому стані, за ознаками схожу на «канабіс», яка згідно висновку експерта № 70/10-10 від 13 січня 2015 року і є «канабісом», який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 124,882 гр., 284,664 гр., 330,414 гр., 142,642 гр., 347,966 гр., 240,427 гр., відповідно, яку ОСОБА_2, незаконно придбав та зберігав для особистого вживання, без мети збуту.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, частково дослідивши обставини та докази по справі, перевіривши доводи апеляції та матеріали кримінального провадження колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, за які він засуджений, кваліфікація його дій за ч.1 ст.121 КК України- умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння; за ч.2 ст.309 КК України- незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинені повторно, учасниками судового провадження не оспорюються, тому, відповідно до вимог ст.404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Що ж стосується апеляції прокурора, то остання підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Як витікає з положень п.2) ч.3, п.2) ч.4 ст.374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку суд, крім іншого, повинен зазначити мотиви призначення покарання, а у його резолютивні частині- покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними та остаточну міру покарання.

За змістом ст.70 КК України правила призначення покарання за сукупністю злочинів застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремим пунктами статті (частини статті) КК України, що не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Отже оскільки оскарженим вироком ОСОБА_2 визнаний у вчиненні в період з кінця жовтня 2014 року по 03 листопада 2014 року та в період серпня 2014 року по 02 січня 2015 року фактично двох епізодів незаконного придбання, виготовлення та зберігання без мети збуту наркотичних засобів, вчинених повторно, які кваліфікуються за ч.2 ст.309 КК України і не є сукупністю злочинів у розумінні ч.1 ст.33 КК України, то вказані епізоди не потребують подвійної кваліфікації та окремого призначення покарання, що вказує на те, що суд застосував закон про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню.

Крім того, суд першої інстанції у вироку, з урахуванням покарання, призначеного вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 листопада 2014 року, на підставі вимог ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за оскаржуваним вироком, визначив покарання у виді 5 років позбавлення волі, зробивши це після призначення покарання за сукупністю злочинів, передбаченого ч.2 ст.309 КК України по окремому епізоду злочинної діяльності, по якому окреме покарання призначати було непотрібно, та за ч.1 ст.121 КК України.

Отже мало місце неправильне застосування судом частини 4 статті 70 КК України, яка у даному випадку не підлягала застосуванню після застосування ч.1 ст.70 КК України, а підлягала застосуванню після призначення покарання за ч.1 ст.121 КК України, за злочин, який вчинено обвинуваченим до попередньої судимості за вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 листопада 2014 року.

Водночас неправильне призначення покарання за епізодами злочинної діяльності, які були кваліфіковані за ч.2 ст.309 КК України та неправильне застосування ч.4 ст.70 КК України вплинули на подальше неправильне застосування ч.1 ст.71 КК України, оскільки за сукупністю вироків районний суд призначив, частково приєднавши до покарання, призначеного за епізодом ч.2 ст.309 КК України від 02 січня 2015 року у виді 3 років позбавлення волі, невідбутої частини покарання за вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 листопада 2014 року, остаточне покарання у виді позбавлення волі на 5 років 3 місяці.

Однак відповідно до вимог ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При цьому, виходячи з системного аналізу вимог ст.70 КК України та ст.71 КК України, коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинені до, а інші- після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як вимог ст.70 КК України так і ст.71 КК України, спочатку- за правилами ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку, після цього- за правилами ч.4 ст.70 КК України, і остаточно- за сукупністю вироків.

Приймаючи до уваги той факт, що злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, по епізоду від 16 жовтня 2014 року та злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України по епізоду злочинної діяльності від 03 листопада 2014 року, обвинувачений ОСОБА_2 скоїв як до ухвалення стосовно нього вироку Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 листопада 2014 року, до призначеного покарання за яким, у виді 3 років позбавлення волі, за скоєння обвинуваченим злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, на підставі ст.71 КК України, було частково- у виді 1 місяця, приєднане покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2014 року, за яким ОСОБА_2 було засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, так і до ухвалення вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 листопада 2014 року, за яким ОСОБА_2 було засудженого за ч.1 ст.309 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі і на підставі вимог ст.75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, а злочин, передбачений тією ж таки ч.2 ст.309 КК україни по епізоду злочинної діяльності від 02 січня 2015 року ОСОБА_2 скоєно після винесення вироку Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 листопада 2014 року та вироку Індустріального районного суду м.Дніпропетровська, то призначаючи покарання суд першої інстанції повинен був застосувати як вимоги ч.1 ст.70 КК України та ч.4 ст.70 КК України, так і ст.71 КК України, призначивши за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України одне покарання.

Крім того, відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Згідно ж з вимогами ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, що стосується доводів апеляції прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції вимог закону України про кримінальну відповідальність, яке потягло за собою в тому числі призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5, яке не відповідає тяжкості скоєних обвинуваченим злочинів та особі обвинуваченого, внаслідок його м'якості, колегія судів вважає їх такими що частково заслуговують на увагу, а вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області стосовно ОСОБА_5 в частині призначення покарання підлягає скасуванню відповідно до вимог п.3), п.4) ч.1, ч.2 ст.409 КПК України, п.2), п.3) ч.1 ст.413 КПК України- у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, через його м'якість, з ухваленням судом апеляційної інстанції, у відповідності до вимог п.2) ч.1 ст.420 КПК України, свого вироку.

Що ж стосується доводів прокурора в апеляції стосовно того, що на підставі вимог ч.1 ст.71 КК України до покарання, призначеного за правилами ч.1 та ч.4 ст.70 КК України суд повинен був приєднати частково покарання у виді 1 місяця позбавлення волі за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 вересня 2014 року, у виді 1 місяця позбавлення волі за вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 листопада 2014 року та у виді 1 місяця позбавлення волі за вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 листопада 2014 року, то з ними колегія погоджується лише в частині часткового приєднання покарання за вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 листопада 2014 року, в іншій частині вимоги прокурора не підлягають задоволенню, оскільки покарання, призначене за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська раніше вже було частково приєднано до покарання, призначеного ОСОБА_2 за вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 листопада 2014 року на підставі вимог ст.71 КК України, а необхідність застосування у даному випадку вимог ч.4 ст.70 КК України при призначенні покарання за сукупності злочинів, один з яких ОСОБА_5 вчинено до постановлення вироку Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 листопада 2014 року, виключає можливість приєднання 1 місяця позбавлення волі ще й за вказаним вироком.

Яких-би то не було даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінальної справи та її розгляді інших істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування вироку у повному обсязі, по справі не встановлено, не вказує на них і сторона обвинувачення у своїй апеляції, тому в решті вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2015 року слід залишити без змін.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.404 КПК України, п.3) ч.1 ст.407 КПК України, п.4) ч.1 та ч.2 ст.409 КПК України, п.2) ч.1 ст.413 КПК України, ст.414 КПК України, ст.418 КПК України, п.2) ч.1 ст.420 КПК України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А:

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська стосовно ОСОБА_2- скасувати в частині призначеного покарання

Вважати засудженим ОСОБА_2:

- за ч.1 ст.121 КК України- до П'ЯТИ років позбавлення волі, на підставі вимог ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, більш суворим, призначеним даним вироком за злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, вчинений ним до постановлення вироку Кіровського районного суду м.Дніпропетровська, призначити покарання у виді П'ЯТИ років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.309 КК України- до 3 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначити покарання у виді П'ЯТИ років ОДНОГО місяця позбавлення волі.

На підставі вимог ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком приєднати частково невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська у виді ТРЬОХ місяців позбавлення волі і остаточно до відбування ОСОБА_2 призначити покарання у виді П'ЯТИ років ЧОТИРЬОХ місяців позбавлення волі.

В решті вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська стосовно ОСОБА_2- залишити без змін.

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області- Гладкіх О.В. на вказаний вирок- задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, засудженим ОСОБА_2, який утримується під вартою- в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Судді:

В.М.Власкін В.В.Сербін О.Є.Джерелейко