Постанова № 44893489, 06.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/774/245/15 Головуючий у І-й інстанції - Цаберябий Б.М..

Справа № 178/333/15 -п Суддя-доповідач - Кононенко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Кононенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську, за участю ОСОБА_2, її захисника Сафронова О.С., прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Мануйленко І.М., апеляційну скаргу адвоката Сафронова Олега Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 на постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2015 року у справі про адміністративне правопорушення, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_1, уродженку с. Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-5 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛ:

Цією постановою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-5 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1000 грн. без конфіскації подарунка.

Постановою суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи на посаді головного спеціаліста сектору державного земельного кадастру відділу Держземагенства у м.Дніпродзержинську, 30 січня 2015 року передала ОСОБА_5 витяг з Державного земельного кадастру і проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 без документу, що підтверджує його повноваження діяти від імені заявника-батька, після чого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_5 дарунок у вигляді грошових коштів в сумі 2000 грн., чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-5 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою судді адвокат Сафронов О.С. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову районного суду та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-5 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат посилається на необґрунтованість та незаконність судового рішення. Вказав, що судом не з'ясовані обставини суб'єктивної сторони, які мають значення для правильного вирішення справи, чи був у порушника корисливий або інший особистий інтерес. Зазначив, що суд виніс рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів, видео-, звукозаписи по справі одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Не встановлено даних, які б свідчили про наявність у ОСОБА_2 умислу на вчинення корупційного правопорушення. Відсутнє належне обґрунтування того, чи є «отримані» кошти ОСОБА_2 за особистою ініціативою ОСОБА_5 подарунком або пожертвою з урахуванням усіх тих обставин, що склалися. Вказав на те, що гроші, які прокурор зазначив як подарунок ОСОБА_5 використав, як засіб викриття ОСОБА_2 в отриманні неправомірної вигоди, тому, вважає, що ці гроші не можна розцінювати як подарунок.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її захисник адвокат Сафронов О.С. підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, підтвердили доводи викладені в ній та просили її задовольнити.

На думку прокурора апеляційна скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

Доводи в апеляційній скарзі адвоката про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції з посиланням на винесення постанови суддею на підставі неналежних та недопустимих доказів і на не з'ясування судом суб'єктивної сторони корупційного правопорушення є необґрунтованими та безпідставними.

Так, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні корупційного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-5 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим та підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення від 05 березня 2014 року, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП; постановою СВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про закриття кримінального провадження від 03.03.2015 року, особовою карткою та письмовою присягою ОСОБА_2, підписаними особисто попередженнями про спеціальні обмеження, встановлені Законами України «Про державну службу» та «Про засади запобігання і протидії корупції», протоколами допиту свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7 ОСОБА_8, із яких в їх сукупності слідує, що ОСОБА_2 перебуваючи на посаді головного спеціаліста сектору державного земельного кадастру відділу Держземагенства у м. Дніпродзержинську, передала ОСОБА_5 витяг з Державного земельного кадастру і проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 без документу, що підтверджує його повноваження діяти від імені заявника-батька, після чого отримала від ОСОБА_5 2000 грн.

Згідно протоколів огляду місця події, освідування особи від 30.01.2015 року та висновку судової експертизи № 70\12-257 від 23 лютого 2015 року, де зазначено, що на вилучених у ОСОБА_2 банкнотах на загальну суму 2000 грн. та на ватних тампонах зі змивами з рук ОСОБА_9 на внутрішній поверхні передньої прорізної кишені сумки, на аркуші паперу зі зразками люмінесцентної речовини, мають між собою спільну родову приналежність, що підтверджує факт особистого отримання ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 2000 грн. від ОСОБА_10

Окрім того, незважаючи на заперечення ОСОБА_2 щодо корисливого інтересу і умислу з її боку на отримання грошових коштів в якості дарунка посилаючись на те, що сам ОСОБА_5 наполягав на цьому, між тим, зазначені вище встановлені обставини, узгоджуються і з поясненнями ОСОБА_2, де останньою не заперечується факт надання нею без документу, що підтверджує повноваження ОСОБА_5 витяг з Державного земельного кадастру і проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 і отриманням нею від ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 2000 грн.

Згідно п.п. «в» п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», держані службовці, посадові особи місцевого самоврядування є суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення.

Відповідно до п.1 ч. 1 та ч.2 ст. 8 цього закону зазначеним особам забороняється безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб, якщо їх вартість перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка(пожертви), одноразово.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку, який відповідає фактичним обставинам справи, про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, а саме порушення встановленої законом заборони щодо одержання дарунка (пожертви), передбаченого ч. 2 ст. 172-5 КУпАП.

Порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП при розгляді справи судом першої інстанції не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив та правильно кваліфікував вчинене ОСОБА_2 корупційне правопорушення.

Є необґрунтованим ствердження адвоката в апеляційній скарзі, що гроші отримані ОСОБА_2 не можна розцінювати як подарунок, так як вони були використані ОСОБА_5 як засіб викриття. На переконання апеляційного суду, матеріалами справи та встановленими обставинами в їх сукупністю підтверджено факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 2000 грн. в якості дарунка і висновок суду першої інстанції з цього приводу узгоджується з вимогами зазначеної вище ст. 8 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», якою регулюється обмеження щодо одержання дарунків (пожертв).

Що стосується посилання в апеляційній скарзі на відсутність в постанові судді мотивації щодо незастосування адміністративного стягнення у виді конфіскації предмета дарунка (пожертви), то апеляційний суд не вдається в їх обговорення, оскільки це виходить за межі апеляційних вимог і, окрім того, враховуючи обставини справи, відсутність такої мотивації не спростовує висновків суду і не є підставою для скасування постанови судді.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а постанови судді без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Сафронова О.С. в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2015 року відносно ОСОБА_2 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Дніпропетровської області О.М. Кононенко