Ухвала суду № 44883882, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/39854/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - ДПІ) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року у справі № 811/2792/13-а за адміністративним позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Жемчуг» (далі - Фірма) до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року Фірма звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0001042220 від 13.06.2013 року.

Зазначила, що нею правомірно була сформована податкова звітність з податку на додану вартість на підставі господарських операцій, реальність здійснення яких підтверджується документами первинного обліку у відповідності до вимог чинного законодавства.

16 вересня 2013 року постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0001042220 від 13.06.2013 року визнане протиправним та скасоване.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 24.05.2013 року до 30.05.2013 року ДПІ була здійснена позапланова невиїзна перевірка Фірми щодо дотримання нею вимог податкового законодавства при господарських операціях з ПП «Онікс-СГ» за період з 1.08.2012 року до 31.08.2012 року, ПП «Карбон-С» за період з 1.05.2012 року до 30.09.2012 року, за наслідками якої 3.06.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Фірмою у порушення вимог п.,п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищений податок на додану вартість, у розмірі 315 127,00 грн.

13 червня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001042220 щодо збільшення Фірмі грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 472 690,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум податку на додану вартість, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 2.04.2012 року, 3.05.3012 року, 7.05.2012 року, 16.05.2012 року, 28.06.2012 року між Фірмою та ПП «Карбон-С» були укладені договори підряду №10/04, № 11/05, № 12/05, №13/05, № 14/05, відповідно до яких підрядник зобов'язався власними силами та засобами виконати відповідно проектної документації та вимог Договорів, вказані в пп. 1.2 Договорів роботи, передати їх замовнику, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та на умовах, визначених Договорами.

22 серпня 2012 року між Фірмою та ПП «Онікс - СГ» був укладений договір про надання послуг №12/22, згідно з яким виконавець був зобов'язаний надати послуги з ремонту крана ЗИЛ ГЯ-3575А відповідно специфікацій до даного договору, а замовник прийняти та оплатити послуги.

На підтвердження виконання зазначених договорів Фірма надала податкові накладні №3 від 18.09.2012 року, №12 від 30.08.2012 року, №7 від 22.08.2012 року, №2 від 8.08.2012 року, №1 від 8.08.2012 року, №10 від 28.05.2012 року, №4 від 11.05.2012 року, №3 від 11.05.2012 року, №1 від 10.05.2012 року, № 35 від 22.08.2012 року; акти виконаних робіт; бланки договірних цін та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат; виписки з банківських рахунків; специфікацію №1 до договору №12/22 від 22.08.2012 року.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що надані Фірмою для підтвердження реальності здійснення господарських операцій первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення ним сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.