Ухвала суду № 44883873, 11.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року м. Київ К/9991/10952/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Кошіля В.В., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 по справі № 2а-13822/09/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Космос"

треті особи Акціонерний комерційний банк "Інтеграл",

Відкрите акціонерне товариство "НВО "Спецсталь"

про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція звернулася до суду з позовом, з урахуванням уточнень, про стягнення з Товариства в доход держави грошових коштів у сумі 10 000 000,00 грн., одержаних за нікчемним правочином.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційні вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладений договір купівлі продажу акцій ВАТ "НВО "Спецсталь" є нікчемним та таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а відповідно до відповідача повинні застосовуються правові наслідки, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Передумовою звернення до суду Державної податкової інспекції про стягнення в доход держави коштів, одержаних за спірним правочином, слугував висновок фахівців податкового органа, викладений у акті планової виїзної перевірки ТОВ "Фінансова група "Космос" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.03.2009 від 23.07.2009 №439/1-23-05-33493361, що укладений договір між позивачем та ТОВ "Інтеграл" від 25.03.2009 №78Б-01/09(ф), Б149-2/09 про купівлю - продаж цінних паперів ВАТ "НВО "Спецсталь" є нікчемним та укладеній з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Висновок державного податкового органу про нікчемність договору від 25.03.2009 №78Б-01/09(ф), Б149-2/09 мотивовано тим, що правочин вчинений сторонами за вказаним договором не відповідає загальним умовам дійсності правочину, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2008 у справі № 2а-20, установчі документи ВАТ "НВО "Спецсталь" визнано недійсними з дати державної реєстрації (з 09.06.2005), а отже акції такого підприємства не є об'єктом цивільних правовідносин.

Судами також встановлено, що між позивачем та ТОВ "Фондова компанія "Крістал-Брок" укладено договір купівлі-продажу від 25.03.2009 № Б-3/1, згідно якого останній зобов'язується передати у власність позивача цінні папери (акції прості імені) ВАТ "НВО "Спецсталь" в кількості 2 127 660 штук, а позивач зобов'язується сплатити суму в розмірі 10 000 000,00 грн. за вказані акції. На виконання умов договору між сторонами підписано акт прийому-передачі цінних паперів від 26.03.2009.

В подальшому позивач реалізував вищезазначені акції за договором купівлі - продажу акцій від 25.03.2009 № 78Б-01/09 (ф); Б149-2/09, укладеного з АКБ "Інтеграл", та отримав кошти в сумі за 10 000 000,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 26 березня 2009 року.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Державною податковою інспекцією не доведено наявності мети, яка завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у сторін правочину, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до вимог ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин із порушенням хоча б одним і з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом цієї норми недійсною може бути визнана, зокрема, угода, укладена з метою ухилитися від сплати податків та обов'язкових платежів або безпідставно одержати з державного бюджету кошти у вигляді податку на додану вартість.

Визнаючи угоду недійсною з підстав, передбачених ст. 207 Господарського кодексу України, суди мають встановити у діях контрагентів наявність ознак вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави та суспільства, порушення такими діями норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства, наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону. Зважаючи на що, судами при визнанні угод недійсними обов'язково має бути встановлена вина сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди.

Частиною 1 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем таких доказів надано не було.

Таким чином, судова колегія вважає недоведеним факт наявності у позивача умислу на порушення інтересів держави та суспільства при укладенні договору та зазначає, що такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, одержаних з дотриманням закону доказах, в даному випадку, зокрема, на вироку суду в кримінальній справі, що набрав законної сили.

Посилання ж Державної податкової інспекції на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2008 у справі № 2а-20, якою установчі документи ВАТ "НВО "Спецсталь" визнано недійсними з дати державної реєстрації (з 09.06.2005) є також безпідставним, оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 у зазначеній справі рішення суду першої інстанції (постанову від 21.02.2008) скасовано, а провадження по справі закрито.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином.

Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином.

У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Як вбачається з встановлених попередніми інстанціями обставин справи фактично договір купівлі - продажу акцій від 25.03.2009 був належним чином виконаний, що також не оспорюється і контролюючим органом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наведені позивачем обставини не є достатніми для висновку про наявність підстав для застосування до позивача правових наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 по справі № 2а-13822/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді В.В. Кошіль

І.Я. Олендер