Ухвала суду № 44883313, 28.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Київ К/800/22925/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013

у справі 2а/2570/4002/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Ніжинський хліб»

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської

області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжинський хліб» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП «А-Ліра» відображених у декларації з ПДВ за липень 2010 року, за результатами якої складено акт від 18.10.2012 року № 1047/22-00381054.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем повідомлення-рішення від 29.10.2012 року № 0000412200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на 449883,75 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2010 між ПП «А-Ліра» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір № 01/07-6 поставки. Виконання умов даного договору підтверджується видатковою накладною № РН-0000099 від 09.07.2010 на суму з ПДВ 2 159 442,00 грн., актами прийому-передачі товару від 09.07.2010. В подальшому 09.07.2010 року між ТОВ «Регіональне галузеве підприємство «Інтерсталь» (далі - ТОВ «Інтерсталь») (Комісіонер) та позивачем (Комітент) укладено договір комісії № Р107/2, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Комітент доручає Комісіонерові, а Комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок Комітента здійснити реалізацію на експорт насіння ріпака технічного. На виконання умов договору комісії 10.07.2010 року між ТОВ «Інтерсталь» (Продавець) та Lordnet Import Corp (Покупець) укладено контракт № RS07/10-2 на продаж насіння ріпака, врожай 2010 року, українського виробництва. Виконання контракту підтверджується митною декларацією, актом надання послуг № 13 від 26.07.2010 року (компенсація послуг щодо погрузки ріпака), рахунком № 31 від 29.07.2010 року за транспортно-експедиторські послуги та послуги митного брокера та рахунком № 52 від 16.07.2010 року.

Так, п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зважаючи на встановлення судами попередніх інстанцій факту документального підтвердження формування позивачем податкового кредиту за результатом здійснення господарської діяльності з ПП «А-Ліра», а також використання придбаного товару підприємством у власній господарській діяльності, податковим органом безпідставно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 у справі 2а/2570/4002/2012 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 у справі 2а/2570/4002/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко