Постанова № 44876716, 08.06.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р. Справа № 903/268/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Дужич С.П. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Карпович О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Теремно Хліб" на рішення господарського суду Волинської області від 30.03.2015 р. у справі № 903/268/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Теремно Хліб"

до Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними та скасування пунктів 4, 5 рішення Адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2014 року №50

за участю представників сторін:

позивача - Андріяш Н.В.,

відповідача - Лесів О.А.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Теремно Хліб" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування п. 4, п. 5 рішення Адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2014 року №50.

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.03.2015 року (суддя Костюк С.В.) у вказаному позові відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що монопольне (домінуюче) становище позивача на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів та наявність значної ринкової влади надало йому переваги у формуванні цін на власні товари, в тому числі внаслідок включення економічного необґрунтованого розміру ліцензійної винагороди та неправомірного включення витрат на власну торгівлю до витрат на збут хліба "Подільський" та "Січовий" у березні 2014 року. Відтак, суд дійшов висновку про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а саме ч.1 ст.13, п.2 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку хліба та хлібобулочних виробів в межах м.Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів шляхом ущемлення прав споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. З огляду на вказане, а також те, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та правомірно кваліфікував вчинене позивачем порушення за ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суд відмовив в позові в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Апелянт, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність причинно-наслідкового зв'язку між підвищенням у березні 2014 року відпускних цін на хліб та укладенням, починаючи з 2010 року, ліцензійних договорів на користування знаками для товарів та послуг. Вказує також на те, що посилання місцевого господарського суду в оскарженому рішенні на наявність родинних стосунків між певними особами, що входять до засновницького складу товариства, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені жодними доказами. Таким чином, вважає, що відповідачем при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 13, 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а відтак рішення є незаконним в частині пунктів 4, 5 та підлягає скасуванню на підставі ст. 59 вищезазначеного закону.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Волинської області від 30.03.2015 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує на те, що інформацію про укладення позивачем ліцензійного договору на товарний знак "Хліб з Теремно люблять недаремно Хліб" від 01.06.2012 року територіальне відділення отримало лише під час проведення позапланової перевірки. Враховуючи досліджені відповідачем обставини справи про порушення антимонопольного законодавства, вважає, що дії позивача було правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за економічно необґрунтоване підвищення цін на хліб у березні 2014 року.

Крім того, Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало додаткові письмові пояснення, в яких вказує на те, що ПАТ "Теремно-Хліб" у березні 2014 року здійснювало виробництво та реалізацію хліба з суміші борошна житньо-пшеничного за цінами вищими, ніж у інших суб'єктів господарювання, що займають монопольне становище на ринках Волинської області, що підтверджує зловживання позивачем ринковою владою та можливістю піднімати, утримувати протягом значного періоду ціни на хліб.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Згідно із ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу в.о. голови Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №12 від 12.03.2014 р. та на виконання доручення голови Волинської обласної державної адміністрації №1195 від 12.03.2014 року щодо перевірки обґрунтованості цін на хліб ПАТ "Теремно Хліб" у період з 12.03.2014 р. по 10.04.2014 р. було проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист економічної конкуренції.

У ході перевірки, відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Методики визначення монопольного становища суб'єкта господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р, відповідачем було проведено дослідження становища ПАТ "Теремно Хліб" на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів (товарні межі ринку) в межах території м. Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківецівського, Любешівського, Маневицького, Лакочинського та Горохівського районів Волинської області (географічні межі ринку) протягом 2012-2013 рр. та І квартал 2014 року (часові межі ринку) та, у зв'язку з підняттям з 07.03.2014 р. оптово-відпускних цін на хліб масових сортів "Січовий" та "Подільський", часовими межами ринку по вказаному факту було визначено - І квартал 2014 року.

За результатами розгляду справи №11-14, 30.12.2014 року адміністративна колегія Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення №50, відповідно до якого визнано ПАТ "Теремно Хліб" таким, що у 2012-2013 роках та 1 кварталі 2014 року займало монопольне становище в межах м.Луцька, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів Волинської області з частками 69,90%, 62,50%, та 72,0%. на ринку хліба і хлібобулочних виробів (пункт 1); визнано дії ПАТ "Теремно Хліб" щодо зменшення обсягів виробництва протягом 2013 року та припинення у 1 кварталі 2014 року виробництва хліба простої рецептури - порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 5 ч. 2 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку хліба та хлібобулочних виробів в межах м.Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів шляхом часткової або повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання (пункт 2); відповідно до ч.2 ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено на позивача штраф за вчинення порушення вказаного в п.2 рішення у розмірі 25000,00 грн. (пункт 3); визнано дії ПАТ "Теремно Хліб" щодо економічно необґрунтованого встановлення витрат на збут при плануванні оптово-відпускних цін на хліб "Січовий" та "Подільський" у березні 2014 року порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ч.1 ст.13, п.2 ст.50, Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку хліба та хлібобулочних виробів в межах м.Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів шляхом ущемлення прав споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 4); відповідно до ч.2 ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено на ПАТ "Теремно Хліб" штраф за вчинення порушення, вказаного в п.4 рішення у розмірі 25000,00 грн. (пункт 5); зобов'язано позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у п.4 рішення у 2-ох місячний термін з дня отримання рішення (пункт 6).

Позивач вважає, що пункти 4, 5 рішення від 30.12.2014 р. відповідачем ухвалено внаслідок невірного застосування норм діючого законодавства, є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і повинні бути скасованими судом.

В обґрунтування свого позову, ПАТ "Теремно Хліб" посилається на те, що останнім надано відповідачу вичерпну інформацію щодо формування цін на хліб "Січовий" та "Подільський" у березні 2014 року, які являються економічно обґрунтованими, в тому числі і з точки зору споживача, оскільки такі ціни формувались на підставі понесених позивачем витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності підприємства з реалізації хлібу, у тому числі правомірного включення сплаченої суми роялті за ліцензійними договорами до витрат на збут.

Натомість, за позицією відповідача, з якою погодився суд першої інстанції, при плануванні витрат на збут хліба "Подільський" та "Січовий" позивачем допущено порушення антимонопольного законодавства через неправомірне включення витрат на власну торгівлю та сплати економічно необґрунтованого розміру винагороди за користування правами на знаки для товарів і послуг.

Однак, відмовляючи у позові, місцевим господарським судом не було враховано наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у вирішенні спору зі справи, обставини якої пов'язані з встановленням наявності або відсутності в діях суб'єкта господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, господарський суд не повинен знову визначати монопольне становище після того, як це зробив орган Антимонопольного комітету України, і таким чином перебирати на себе повноваження зазначеного органу, а має перевірити відповідність прийнятого у зв'язку з цим рішення органу Антимонопольного комітету України вимогам чинного законодавства.

Відтак, необхідно з'ясувати обставини, пов'язані з тим, чи відбулося визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку згідно з Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (далі - Методика) та чи мало місце зловживання таким монопольним становищем, яке було б неможливе за умови існування значної конкуренції.

Вказана позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" № 15 від 26.12.2011 р.

Згідно з п. 1.2 Методики об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Вирішуючи спір, судова колегія також враховує, що позивач не оскаржує рішення Адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо визнання ПАТ "Теремно Хліб" таким, що у 2012-2013 роках та І кварталі 2014 року займав монопольне становище в межах м.Луцька, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів Волинської області на ринку хліба і хлібобулочних виробів, а також в частині пунктів 2, 3 рішення від 30.12.2014 р. про визнання дій позивача щодо зменшення обсягів виробництва протягом 2013 р. та припинення у І кварталі 2014 р. виробництва хліба простої рецептури - порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та накладення стягнення за вказане порушення.

За таких обставин, враховуючи, що рішенням №50 від 30.12.2014 р. встановлено об'єкт аналізу, конкретний товар, щодо якого визначалось монопольне (домінуюче) становище, а також досліджено товарні, територіальні та часові межі ринку, відповідачем правомірно та у відповідності з Методикою визначено монопольне становище ПАТ "Теремно Хліб" на ринку хліба та хлібобулочних виробів.

Разом з тим, встановивши факт зайняття позивачем монопольного становища, належить також дослідити наявність чи відсутність самого порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що призвело до ущемлення інтересів споживачів (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції") шляхом встановлення таких цін придбання хліба "Січовий" та "Подільський" у березні 2014 року, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Адміністративною колегією Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено, що з 07.03.2014 року ПАТ "Теремно Хліб" здійснило підняття оптово-відпускних цін хліб "Січовий" на 21грн./кг або на 4,2% (з 5,03 грн./кг до 5,24 грн./кг), при цьому вартість буханця зросла на 0,15 грн.; хліб "Подільський" на 0,21 грн./кг або 4,2% (з 5,03 грн./кг до 5,24 грн./кг), вартість буханця - на 0,15 грн.

У той же час, в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які відомості щодо дослідження відповідачем економічної обґрунтованості встановлених ПАТ "Теремно Хліб" саме у березні 2014 року цін на хліб "Січовий" та "Подільський", у тому числі причини збільшення вартості хліба, чинники, які вплинули на вказану обставину, так само як і не спростовано пояснення позивача про підвищення ціни на хліб внаслідок подорожчання борошна та палива. Натомість, обґрунтування порушення антимонопольного законодавства зводяться до завищення розміру винагороди за користування правами на знаки для товарів і послуг.

Так, колегією суддів встановлено, що 28.12.2010 р. позивач та Триндюк Ю.Г. уклали два ліцензійних договори на товарні знаки.

Відповідно до ліцензійного договору №1 від 28.12.2010 р. про користування товарним знаком "оо" (свідоцтво на знак для товарів і послуг 68993 з пріоритетом від 21.01.2005 р.) позивач зобов'язався виплачувати ліцензійну винагороду в розмірі 200 грн. щомісячно.

Згідно із ліцензійним договором на товарний знак №2 від 28.12.2010 р. ПАТ "Теремно Хліб" отримало невиключну ліцензію на користування товарним знаком "Цар хліб" та взяло на себе обов'язок сплачувати ліцензійну винагороду у вигляді щомісячних платежів у розмірі 500 тис.гривень. Зазначений договір укладений строком на три роки і набрав чинності з 01.01.2011 р.

Додатком №2 від 01.06.2012 р. про внесення змін до ліцензійного договору на товарний знак №2 від 28.12.2010 р. зменшено розмір ліцензійної винагороди до 40 тис.грн. в місяць.

01.07.2013 року дію договору № 2 від 28.12.2010 р. продовжено до 31.12.2014 р.

Крім того, 01.06.2012 р. ПАТ "Теремно Хліб" та Триндюк Ю.Г., Гуменюк О.І. уклали ліцензійний договір на товарний знак "2Хліб з Теремно люблять недаремно Хліб" (свідоцтво на знак для товарів і послуг № 151791 від 27.02.2012 року), згідно умов якого за користування товарним знаком позивач сплачує ліцензійну винагороду у вигляді щомісячних платежів у розмірі 600 тис.грн.

Відтак, за зазначеними ліцензійними договорами позивач з червня 2012 року сплачує власникам товарних знаків ліцензійну винагороду у загальному розмірі 640,2 тис. грн. в місяць.

При цьому, такі витрати були включені ПАТ "Теремно Хліб" до складу витрат на збут, що за позицією відповідача є порушенням антимонопольного законодавства.

Однак, згідно пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги) визначається, як сплата роялті.

Листом Державної податкової служби України N205/6/15-1215 від 12.01.2012 р. роз'яснено, що у разі якщо понесені товариством витрати підпадають під визначення роялті, то суми роялті, які платник податку на прибуток підприємства нараховує у звітному періоді, враховуються при визначенні об'єкта оподаткування відповідно до вимог пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України.

Так, згідно пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

За приписами ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Частиною 2 ст. 191 Господарського кодексу України передбачено право суб'єкта господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання, визначати вільні ціни.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із планової калькуляції собівартості виготовлення хліба "Січовий" та "Подільський", ціна на вказаний хліб, що реалізується ПАТ "Теремно Хліб" складається з витрат на сировину і матеріалів, прямих матеріальних витрат, виробничої собівартості (у тому числі витрат на збут) та прибутку.

Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені види хліба "Січовий" та "Подільський" відносяться до масових сортів, державне регулювання цін на які не запроваджено, а відтак обмеження щодо формування виробниками економічно обґрунтованих цін, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №373 від 17.04.2008 р. "Про затвердження Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання" не застосовуються.

У цьому ж контексті, при винесенні рішення №50 від 30.12.2014 р. відповідач неправомірно використав інформацію, що містилась у довідці Сектору у Волинській області Державної інспекції України з контролю за цінами від 06.08.2013 р. про те, що включення витрат на утримання власної торгівельної мережі до повної собівартості виробництва хліба простої рецептури при формуванні оптово-відпускних цін на хліб є порушенням вимог Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджене державне регулювання, оскільки ПАТ "Теремно Хліб" було включено витрати на утримання власної мережі до собівартості хліба масових сортів, а не простої рецептури.

Таким чином, пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, ст. 190 Господарського кодексу України надано право ПАТ "Теремно Хліб" на включення сплати роялті до витрат на збут хліба масових сортів "Січовий" та "Подільський", що відповідачем не заперечується.

Поряд з тим, в основу кваліфікації правопорушення при відкритті справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ПАТ "Теремно Хліб" та при прийнятті рішення, адміністративною колегією Волинського обласного територіального відділення, було покладено дії позивача щодо підвищення вартості хліба "Січовий" та "Подільський" з 07.03.2014 року внаслідок включення економічно необґрунтованих витрат на збут (виплата роялті за ліцензійними договорами та витрат на власну торгівлю).

Однак, відповідачем не обґрунтовано, яким чином укладення в 2010, 2012 роках ліцензійних договорів вплинуло на підняття ціни на вказаний хліб у березні 2014 року, у той час як для кваліфікації порушення суттєве значення має підстави зростання вартості товару саме у вказаний період, обов'язок по встановленню чого покладено саме на антимонопольні органи, яким вказаного здійснено не було, й не враховано, що підняття цін вже мало місце і раніше, що не визнавалось Волинським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

У підтвердження своєї позиції, відповідач посилається на те, що ним досліджено інформацію щодо виплати роялті іншими суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку хліба та хлібобулочних виробів.

Так, ТОВ "Івано-Франківський хлібокомбінат" за 2013 р. та І півріччя 2014 р. сплачено 5400000 грн., однак до складу витрат на збут, витрати на оплату роялті за використання товарних знаків не включались. ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" протягом І півріччя 2014 року сплачено 776,15 тис.грн. роялті. ТОВ "Бердичівський хлібзавод", згідно з ліцензійним договором на товарний знак №1 від 02.04.2010 року фактично сплатило ліцензійну винагороду в розмірі 3067069,20 грн. за 2013 рік та 2234247,42 грн. за І півріччя 2014 року, а також у відповідності до субліцензійного договору на товарний знак №1/07-14-БХ зобов'язалось сплачувати щомісячний платіж в розмірі 300000 грн.

Відтак, вказані суб'єкти господарювання, так само як і позивач, сплачують значні суми роялті за ліцензійними договорами, однак не використали право на включення таких витрат до витрат на збут, що у свою чергу не спростовує такого права ПАТ "Теремно Хліб".

ТОВ "Хлібодар" у своїй діяльності використовує товарний знак "Румянець", розмір щомісячної плати за що становить 10 тис. грн., однак зазначені витрати не включаються до собівартості хлібів простої рецептури. Однак, враховуючи, що позивача притягнуто до відповідальності за включення сплати ліцензійної винагороди до витрат на збут хліба масових сортів, відповідачем неправильно враховано вказаного суб'єкта господарювання при визначенні об'єкту аналізу згідно п. 3.2 Методики.

Отже, з огляду на те, що встановлення ціни на хліб "Січовий" та "Подільський" є вільним та те, що чинним законодавством не визначено економічно обґрунтованого розміру роялті, які суб'єкт господарювання має право у відповідності до Податкового кодексу України включити до складу витрат на збут, апеляційний суд дійшов висновку, що порядок ціноутворення на хліб позивачем в повній мірі відповідає вимогам положень ст.ст. 189-190 Господарського кодексу України.

Вказаний висновок апеляційного суду щодо правомірного включення позивачем сплаченої ліцензійної винагороди до витрат на збут, не спростовано відповідачем ні у відзиві на апеляційну скаргу, ні у судовому засідання, у той час, коли саме на органи Антимонопольного комітету покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення.

Вирішуючи питання про наявність у діях позивача ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, відповідачем не з'ясовано, яким саме чином дії ПАТ "Теремно Хліб" призвели до ущемлення прав споживачів, в чому конкретно полягали відповідні негативні наслідки.

Відтак, Адміністративна колегія Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, приймаючи рішення №50 від 30.12.2014 р. про порушення ПАТ "Теремно Хліб" законодавства про захист економічної конкуренції, не врахувала вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, тому неповно з'ясувала обставини, які мали значення для справи №11-14, а висновки, викладені в п. 4, 5 її рішення, не відповідають обставинам зазначеної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів, дійшла висновку, що позовна вимога про визнання недійсними та скасування п. 4, 5 рішення Адміністративної колегії Волинської обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2014 р. №50 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що позивачем станом на 07.03.2014 року реалізовувався хліб з суміші борошна житньо-пшеничного за цінами вищими, ніж у інших суб'єктів господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринках Волинської області, оскільки ціна реалізації хліба не була предметом дослідження та аналізу під час проведення перевірки, а із наданої у поясненнях інформації не вбачається, яким чином Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України взагалі здійснювало дослідження ринку, чи були при цьому дотримані вимоги Методики.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Теремно Хліб" задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 30.03.2015 р. у справі №903/268/15 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства "Теремно Хліб" до Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними та скасування пунктів 4, 5 рішення Адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2014 року №50 задоволити.

Пункти 4, 5 рішення Адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2014 року №50 - визнати недійсними та скасувати.

Стягнути з Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Луцьк, вул. Винниченка, 67,) на користь публічного акціонерного товариства "Теремно Хліб" (м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13б, код ЄДРПО 0559694) 1218грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 609 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Повернути публічному акціонерному товариству "Теремно Хліб" (м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13б, код ЄДРПО 0559694) 914 грн. зайво сплаченого судового збору.

Доручити господарському суду Волинської області видачу судових наказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Справу №903/268/15 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Розізнана І.В.