Постанова № 44876712, 11.06.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа № 924/218/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 06.05.2015 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.04.15 р. у справі № 924/218/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до відповідача Приватного підприємства "Сьомаківське"

про стягнення 1 396 202,74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дзюбак Є.Ф. - головний юрисконсульт, довіреність в справі;

від відповідача: не з'явився.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.04.2015 р. у справі № 924/218/15 (суддя Кочергіна В.О.) позов Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Приватного підприємства "Сьомаківське" про стягнення 1 396 202,74 грн. задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 118 080,00 грн. пені, 216 000,00 грн. штрафу, 182 945,76 грн. 24 % річних, 27 794,92 грн. судового збору; провадження у справі в частині стягнення 650 000,00 грн. заборгованості припинено; у решті позовних вимог відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором та норм чинного законодавства не поставив позивачу товар у встановлені договором строки; позовні вимоги про стягнення нарахованої пені, та 30 % штрафу є обґрунтованими та підставними, однак згідно пункту 3 статті 83 ГПК України, судом задоволено клопотання відповідача та зменшено заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції на 40 %.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося з апеляційною скаргою від 06.05.2015 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 14.04.2015 р. у справі № 924/218/15 в частині стягнення пені та штрафу та прийняти нове рішення, яким стягнути з ПП "Сьомаківське" на користь ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 196 800,00 грн. пені, 360 000,00 грн. штрафу; в частині стягнення з ПП "Сьомаківське" на користь ПАТ "ДПЗКУ" 182 945,76 грн. (24 % річних), а також 27 924,06 грн. сплаченого судового збору рішення господарського суду Хмельницької області від 14.04.2015 р. у справі № 924/218/15 залишити без змін; стягнути з ПП "Сьомаківське" на користь ПАТ "ДПЗКУ" 5 568,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду щодо призначених до стягнення штрафних санкцій є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом встановлено неналежне виконання ПП "Сьомаківське" договірних зобов'язань, однак, задоволено клопотання відповідача та зменшено заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції на 40 %. Судом не враховано, норми законодавства, щодо відповідальності за невиконання або порушення зобов'язання та умови укладеного між сторонами договору щодо невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару. ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є суб'єктом господарювання державного сектора економіки. Пунктом 8.7 договору поставки зерна майбутнього врожаю від 13.05.2014 р. № 98-К сторони підтвердили, що штрафні санкції, що передбачені договором були прийнятними для обох сторін. Судом не враховано, що згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Судом порушено норми процесуального права - статтю 43 ГПК України, не враховано, що відповідно до постанови КМУ від 13.08.2012 р. № 857 "Питання надання у 2012 році державних гарантій для фінансування проектів у сфері сільського господарства" ПАТ "ДПЗКУ" отримало дозвіл на залучення запозичень від Експортно-імпортного банку Китаю під державні гарантії в сумі 3 млрд. доларів США під державні гарантії для фінансування проектів у сфері сільського господарства в рамках виконання положень Меморандуму про взаєморозуміння. ПАТ "ДПЗКУ" - безпосередній виконавець китайсько-українських домовленостей. Відповідно до умов кредитного договору всі надходження за кредитом повинні використовуватися ПАТ "ДПЗКУ" з метою придбання сільськогосподарської продукції у виробників для наступного продажу китайському імпортеру. ПАТ "ДПЗКУ" за кредитні кошти здійснює закупівлю зерна майбутнього врожаю (у т.ч. перераховано попередню оплату ПП "Сьомаківське"). Неналежне виконання ПП "Сьомаківське" своїх договірних зобов'язань щодо поставки ПАТ "ДПЗКУ" зерна, може обумовити неналежне виконання китайсько-українських домовленостей. Встановлення таких розмірів штрафних санкцій у зазначеного роду договорах покликано стимулювати контрагентів ПАТ "ДПЗКУ" до належного виконання умов договорів. Судом першої інстанції не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто обставини справи та враховано положення діючого законодавства і умови договору.

Відповідач - Приватне підприємство "Сьомаківське" не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу та явку представника в судове засідання не забезпечив, причину неявки представника апеляційному суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги (а.с.143).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Відповідно до статті 101 далі ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в ній; пояснив, що позивач не згідний з рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.04.2015 р. в частині стягнення пені і штрафу; ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є державним підприємством, відповідач неналежним виконанням своїх зобов'язань наносить збитки державі; просив скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 14.04.2015 р. в частині стягнення пені та штрафу і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню та штраф в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача (апелянта); розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було створене як державне підприємство згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 р. № 764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (а.с.144-148).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764" Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було перетворено у Державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (а.с.103).

13.05.2014 р. Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") (покупець) та Приватним підприємством "Сьомаківське" (далі "Сьомаківське") (постачальник) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю № 98-К, згідно пункту 1.1 якого в порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк (термін) поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження: зерно кукурудзи 3 класу - 1 200 тонн, а покупець зобов'язався прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його (а.с.13-22).

Відповідно до пункту 1.2 договору строк поставки - по 01 листопада 2014 року включно; поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки, передбачених цим договором.

Пунктом 2.2 договору сторони домовилися, що однією з істотних умов цього договору є укладення сторонами договору застави майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у передбаченому законодавством України порядку, при цьому усі витрати, що пов'язані із укладенням та нотаріальним посвідченням такого договору несе постачальник. Предметом застави буде товар, визначений у пункті 1.1 цього договору, який стане власністю постачальника (заставодавця) після укладення договору застави майбутнього врожаю.

Згідно пункту 2.4 договору остаточний розрахунок з постачальником проводиться покупцем на підставі наявності в останнього таких документів (належним чином оформлених): складські документи на товар, виписані покупцю (за наявності відповідних умов поставки); акт (акти) приймання-передачі всього обсягу товару, що підписаний покупцем та постачальником; всі видаткові накладні на товар; всі податкові накладні, які повинні бути зареєстровані у порядку та строки, що передбачені чинним законодавством, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 1 000 грн. за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 166,67 грн. Сума попередньої оплати за товар становить 1 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені пунктом 3.1.1 договору на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього), за вирахуванням грошової суми, передбаченої у підпункті 4.1.1 цього договору.

Підпунктом 4.1.1 договору сторони передбачили, що постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до підпункту 4.1 цього договору, у розмірі, зазначеному у договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору як страховий платіж.

Остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена підпунктом 3.1.1 договору) за поставлений покупцю товар здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у пунктах 2.3, 2.4 цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару, що визначена на підставі пункту 3.2 договору (пункт 4.2 договору).

Згідно пункту 5.4 договору у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого пунктом 5.5 договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого пунктом 5.5 договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т. ч. суму грошових коштів, що визначена згідно підпункту 4.1.1 договору (попередня оплата) та проценти у розмірі 24 % річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що останнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця.

Пунктом 5.5 договору постачальник зобов'язався укласти зі страховою компанією, яка погоджена покупцем, договір комплексного страхування, умовами якого буде передбачено, що вигодонабувачем за таким договором є покупець. Покупець сплачує за постачальника страховий платіж за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування), на умовах, в порядку та у розмірі передбаченому згідно підпункту 4.1.1 договору.

Відповідно до пункту 6.3 договору у разі невиконання (неналежного виконання) постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,2 % від суми, що визначена підпунктом 3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник окрім пені, сплачує також штраф у розмірі 30 % від суми, що визначена підпунктом 3.1.1 цього договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його укладення (пункт 8.2 договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

13.05.2014 р. Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "АСКА" (страховиком) та Приватним підприємством "Сьомаківське" (страхувальником) укладено договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 3298688 (а.с.25-26).

Цей договір визначає порядок та умови добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, зазначених у переліку застрахованих с/г культур з розрахунком страхової суми та страхового платежу по кожній з с/г культур (Додаток № 1 до цього договору) (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору страхування предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать Закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майбутнім врожаєм с/г культур, що належатиме страхувальнику, зазначених у Переліку застрахованих с/г культур з розрахунком страхової суми та страхового платежу по кожній із с/г культур (Додаток № 1 до цього договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що на умовах цього договору застрахований майбутній врожай таких сільськогосподарських культур, як кукурудза, площею посіву 354 га.

Загальна страхова сума за цим договором дорівнює 1 233 690 грн. (пункт 5.4 договору).

Згідно пункту 6.3 договору страховий платіж становить 43 179 грн. 15 коп.

Платником страхового платежу відповідно до договору поставки зерна майбутнього врожаю є ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (підпункт 6.3.2 договору).

13.05.2014 р. Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (заставодержатель) та Приватним підприємством "Сьомаківське" (заставодавець) укладено договір застави майбутнього врожаю, згідно пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, заставодержатель має право у випадку не виконання заставодавцем своїх зобов'язань за основним договором одержати задоволення за рахунок передбаченого в пункті 1.5 цього договору заставленого майна (предмет договору), переважно перед іншими кредиторами заставодавця (а.с.37-40).

Предметом застави є майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору, а саме: майбутній врожай зерна кукурудзи 3-го класу, 2014 року урожаю, вирощений на полях загальною площею 354 га (пункт 1.5 договору).

31.10.2014 р. Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупцем) та Приватним підприємством "Сьомаківське" (постачальником) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки зерна майбутнього врожаю № 98-К від 13.05.2014 р., згідно пункту 1 якого сторони дійшли згоди та вирішили викласти пункт 1.2 договору в наступній редакції "1.2 Термін поставки: по 15 листопада 2014 року включно" (а.с.23-24).

На виконання умов договору поставки зерна майбутнього врожаю № 98-К від 13.05.2014 р., ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" перерахувало ПП "Сьомаківське" 1 156 820,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 182 від 05.06.2014 р. з призначенням платежу "сплата виробнику за кукурудзу 3-го класу згідно рахунку № 4 від 13.05.2014 р." по договору № 98-К від 13.05.2014 р. (а.с.41).

На виконання умов договору страхування ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України" перерахувало ПАТ "Українська страхова компанія "АСКА" 43 179,15 грн. згідно платіжного доручення № 183 від 05.06.2014 р. з призначенням платежу "страховий платіж за договором страхування № 3298688 від 13.05.2014 р. згідно рахунку № 688/05-2014 від 13.05.2014 р." (а.с.42).

Однак, ПП "Сьомаківське", в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки зерна майбутнього врожаю № 98-К від 13.05.2014 р. та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини у визначений договором поставки зерна майбутнього врожаю № 98-К від 13.05.2014 р. строк кукурудзу позивачу не поставило.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2014 р. ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" надіслало ПП "Сьомаківське" лист-вимогу № 130-4-12/4423 про повернення попередньої оплати в сумі 1 200 000 грн. до 21.11.2014 р. включно, у зв'язку з тим, що постачальником письмово повідомлено листом № 179 від 18.11.2014 р. про неможливість виконання пункту 1.1 договору через невідповідність якісних показників товару умовам договору. Крім того, підставі пункту 5.4 договору товариство вимагало у підприємства сплати 24 % річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому включно, що станом на 21 листопада 2014 року, складало 134 137, 00 грн. (а.с.46-47).

ПП "Сьомаківське" повернуло позивачу 550 000,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується виписками АТ Укрексімбанку по операціям: за 15.12.2014 р. на суму 270 000,00 грн., за 16.12.2014 р. на суму 180 000, 00 грн., за 23.01.2015 р. на суму 100 000,00 грн. (а.с.43-45) та платіжними дорученнями від 15.12.2014 р., 16.12.2014 р. і 23.01.2015 р. (а.с.81-82).

02.02.2015 р. ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до ПП "Сьомаківське" з листом-вимогою № 130-2-02/587 про повернення суми попередньої оплати в сумі 650 000,00 грн., а також сплати протягом трьох банківських днів штрафу у розмірі 360 000,00 грн.; пені у розмірі 189 600,00 грн. та 24 % річних у розмірі 188 547,95 грн. Загальна сума заборгованості - 1 388 147,95 грн. У випадку не виконання даної вимоги, ПАТ "ДПЗКУ" попередило про звернення до господарського суду з позовом із покладенням на постачальника усіх судових витрат (а.с.48-49). Факт надіслання ПП "Сьомаківське" даної вимоги підтверджується копією фіскального чеку "Укрпошти" та описом вкладення у цінний лист (а.с.50).

Однак, ПП "Сьомаківське" дану вимогу не виконало.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 статті 598 та статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 7 статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

05.02.2015 р. (відбиток поштового штемпелю на конверті) (а.с.73) ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до господарського суду Хмельницької області за захистом свого порушеного права з позовом про стягнення з ПП "Сьомаківське" 1 396 202, 74 грн., з яких: 650 000,00 грн. - перерахованої попередньої оплати; 189 402,74 грн. - 24 % річних за користування грошовими коштами, нарахованих відповідно до пункту 5.4 договору; 196 800,00 грн. - пені, нарахованої за період з 16.11.2014 р. по 05.02.2015 р. та 360 000,00 грн. - 30 % штрафу від суми попередньої оплати, нарахованого відповідно до пункту 6.3 договору, який надійшов до суду 11.02.2015 р. (а.с.4-9).

Після звернення з позовом, платіжним дорученням № 42 від 06.02.2015 р. відповідач - ПП "Сьомаківське" повернув позивачу - ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України" 500 000,00 грн. попередньої оплати згідно листа вимоги № 130-4-12/4429 від 20.11.2014 р. (а.с.80); платіжним дорученням № 123 від 01.04.2015 р. відповідач повернув позивачу 150 000,00 грн. попередньої оплати листа вимоги № 130-4-12/4429 від 20.11.2014 р. (а.с.100).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.02.2015 р. дану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 924/218/15 (а.с.1).

Згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Абзацами 1, 3 пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За наведених обставин, господарським судом Хмельницької області на підставі наявних у справі доказів - платіжних доручень № 42 від 06.02.2015 р. та № 123 від 01.04.2015 р. правомірно встановлено, що перерахування зазначених коштів відбулося після звернення до суду з позовом та під час розгляду справи в суді, відповідно провадження у справі в частині стягнення 650 000,00 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України, оскільки на момент розгляду даної справи відсутній предмет спору щодо зазначеної суми.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 24 % річних в сумі 189 402,74 грн., нарахованих за період з 05.06.2014 р. по 01.04.2015 р. відповідно до пункту 5.4 договору та норм чинного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.4 договору поставки зерна майбутнього врожаю № 98-К від 13.05.2014 р. сторонами було встановлено обов'язок постачальника сплачувати проценти у розмірі 24 % річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно визначив період нарахування 24 % річних з 05.06.2014 р. по 31.03.2015 р. та їх розмір в сумі 182 945,76 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правомірним та обґрунтованим є розмір 24 % річних в сумі 182 945,76 грн., у стягненні 6 456,98 грн. (189 402,74 - 182 945,76=6 456,98) слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 196 800,00 грн. пені, нарахованої за період з 16.11.2014 р. по 05.02.2015 р. та 360 000,00 грн. - 30 % штрафу, апеляційним судом зазначається наступне.

Частиною 1 статті 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2, 3 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно статті 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є державним підприємством (а.с.51-66).

Пунктом 6.6 його Статуту визначено, що 100 відсотків акцій товариства є власністю держави (а.с.58).

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2 % від суми, що визначена пунктом 3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник окрім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 30 % від суми, що визначена пунктом 3.1.1 цього Договору.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 3-24гс12).

Укладаючи договір, сторони дійшли згоди щодо стягнення у разі невиконання відповідачем умов договору одночасно штрафу та пені, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

З урахуванням наведеного, умов договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поданий позивачем розрахунок пені в сумі 196 800,00 грн., нарахованої за період з 16.11.2014 р. по 05.02.2015 р. та 30 % штрафу в сумі 360 000,00 грн., відповідають вищезазначеним приписам законодавства та умовам договору, є арифметично вірними, та підлягають стягненню.

Судом першої інстанції, відповідно до статті 111-28 ГПК України вірно, враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові № 3-35гс13 від 03.12.2013 р. у справі № 908/43/13-г стосовно того, що в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. На таку пеню не розповсюджуються дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.

Відповідач ПП "Сьомаківське" у відзиві на позовну заяву визнав заявлені позовні вимоги частково та просив суд зменшити суми штрафу та пені до розумного розміру, посилаючись на те, що розмір неустойки, а саме: пені в сумі 196 800,00 грн. та штрафу в сумі 360 000,00 грн. загалом на суму 556 800,00 грн. є таким, що надмірно перевищують збитки позивача від невиконання підприємством зобов'язання за договором, позивач взагалі не вказує на те, що йому внаслідок вказаних дій було заподіяно будь-які збитки, а основна сума заборгованості, на момент вирішення спору, повністю погашена підприємством відповідача (а.с.99).

Згідно пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій ( стаття 233 ГК України).

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, право суду зменшити розмір неустойки матеріальний закон пов'язує з наявністю таких обставин, які мають істотне значення: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК). У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Згідно підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, повернення відповідачем суми попередньої оплати в повному обсязі на момент вирішення даного спору, зважаючи на те, що захист інтересів позивача відбувається також шляхом нарахування за весь час користування перерахованими коштами 24 % річних, які суд визнав правомірними в сумі 182 945,76 грн. з урахування розміру невиконаного зобов'язання в сумі 1 200 000,00 грн. та розмір нарахованих штрафних санкцій в сумі 556 800,00 грн. (196 800,00 грн. пені та 360 000,00 грн. штрафу), відсутність доказів в підтвердження понесених позивачем збитків, поведінку винної сторони щодо усунення порушення, а також сезонний характер роботи сільськогосподарських підприємств, та те, що законом передбачено право судді зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку мають місце ті виняткові обставини, які дають суду можливість задоволити клопотання відповідача та скористатися правом зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 40 %.

Отже, до стягнення підлягає пеня в сумі 118 080,00 грн. (60 % від 196 800,00) та штраф в сумі 216 000,00 грн. (60 % від 360 000,00).

У стягненні 78 720,00 грн. (196 800,00-118 080,00=78 720,00) пені та 144 000,00 грн. (360 000,00-216 000,00= 144 000,00) штрафу слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, місцевим господарським судом, правомірно прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача; обґрунтовано задоволено клопотання відповідача про зменшення на 40 % розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій та припинено провадження в частині сплаченої суми заборгованості (попередньої оплати за договором).

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи, висновки суду відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 14.04.2015 р. у справі № 924/218/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" від 06.05.2015 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк