Постанова № 44876515, 11.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа № 908/366/15-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2295 З\1-6) на рішення господарського суду Запорізької області від 02 березня 2015 року у справі № 908/366/15-г

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог нам предмет спору на стороні позивача: Міщенко Валентина Андріївна, м. Мелітополь, Запорізька область

про стягнення

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка", звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 32092,31 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02 березня 2015 року у справі № 908/366/15-г (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) позовні вимоги залишені без задоволення.

Позивач, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

На думку позивача, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин приписи статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки положення зазначеної норми регулюють взаємовідносини виключно між страховиком, що видав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальника, цивільно-правова відповідальність якого застрахована полісом, та потерпілої особи, якій заподіяно шкоду в результаті ДТП.

18 травня 2015 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міщенко В.А. надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без участі третьої особи.

Розгляд справи відкладався.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року, у зв'язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М. для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О., суддя Черленяк М.І.

У призначене судове засідання 11 червня 2015 року відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення № 6102215187917; подав заяву про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника, в якій просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення, а також зазначає, що правова позиція Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" викладена у відзиві на позовну заяву (вх. 9083 від 10.06.2015р.).

Представник позивача свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить підпис його уповноваженого представника у листі-повідомленні від 02 червня 2015 року про відкладення розгляду справи на 11 червня 2015 року на 11:30 год. (а.с. 149).

Таким чином, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін та третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла встановила наступне.

У січні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Місцевий господарський суд, застосовуючи до даний правовідносин приписи статей 29, 33, 34, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положення статті 26 Закону України «Про страхування», відмовив у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач був позбавлений можливості прийняти участь у визначенні обставин ДТП, характеру та розміру збитків, завданих ДТП, а тому позивач не набув право регресного позову саме до відповідача.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як убачається із матеріалів справи, 28 серпня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" та Марчевою О.О. укладений договір №009032/0000059 добровільного комплексного страхування на транспорті, предметом якого є страхування транспортного засобу автомобіля «CHEVROLET AVEO» , державний реєстраційний номер АР 6406 ВТ (а.с. 14-16).

Строк дії Договору з 00 год. 00 хв. 29 серпня 2014 року до 24 год. 00 хв. 28 серпня 2015 року.

Відповідно до даних ДАІ, зокрема, довідки ДАІ з обслуговування адміністративної території Мелітопольського району автомобільно-технічної інспекції УДАІ УМВС України в Запорізької області про дорожньо-транспортну пригоду, довідки №9437941 про дорожньо-транспортну пригоду від 26 вересня 2014 року та постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 жовтня 2014 року у справі № 320/9845/14п, 18 вересня 2014 року о 13.25 год. у м. Мелітополь сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "CHEVROLET AVEO", державний реєстраційний номер АР 6406 ВТ під керуванням Марчева М.Т., що належить на праві власності Марчевої О.О. та за участю Міщенко В.А.- водія транспортного засобу «DAEWOO MATIZ», державний реєстраційний номер АР 9372 АК (а.с.12, 13, 45).

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 жовтня 2014 року у справі № 320/9845/14п (номер провадження 3/320/2757/14) Міщенко В.А. притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху. Порушення Правил дорожнього руху призвело до пошкодження зазначених транспортних засобів (а.с. 45).

Положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, визначеної за результатами проведеної суб'єктом оціночної діяльності оцінки.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до п. 9 ч. 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 4 статті 3 та ч. 1 статті 12 вказаного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2238 від 22 вересня 2014 року, складеного ФОП Филь О.П., розмір матеріального збитку застрахованого автомобіля "CHEVROLET AVEO", державний реєстраційний номер АР 6406 ВТ становить 35276,10 грн.(а.с. 18-33).

Як встановлено частиною першою статті 8 Закону України "Про страхування", страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

30 вересня 2014 року був складений Страховий акт № 00152293, де Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» визнало випадок дорожньо-транспортної пригоди як «страховий випадок» (а.с. 9).

Розмір виплати становить 33 092,31 грн., який складається з наступного: 35276,10 грн. матеріальний збиток за висновком експертного автотоварознавчого дослідження №2238 - 1083,12 грн. лако-фарбові матеріали - 231,00 грн. фарбування - 869,67 грн. - франшиза за п. 1.3 Договору страхування від 28 серпня 2014 року.

У відповідності до умов договору страхування, позивач на підставі Страхового акту № 00152293, аварійного сертифікату №00152293 (а.с. 46) та наказу №00152293/ЕК про виплату страхового відшкодування гр. Марчева О.О. (шляхом перерахування ФОП Честнєйший І.С.) (а.с. 8) здійснило 01 жовтня 2014 року виплату страхового відшкодування у розмірі 33 092,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 014783 від 01 жовтня 2014 року (а.с. 43).

13 листопада 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 7115 на виплату страхового відшкодування в порядку статті 27 Закону України «Про страхування», статей 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України та просив відповідача відшкодувати у порядку регресу вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля "CHEVROLET AVEO", державний реєстраційний номер АР 6406 ВТ у розмірі 33 092,31 грн. (а.с.47).

Листом від 25 грудня 2014 року за № 5340 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» було повідомлено, що Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Оранта-Січ" була позбавлена можливості взяти участь у визначенні обставин ДТП, характеру і розміру збитків, у зв'язку з цим позивачеві відмовлено в задоволенні заяви про страхове відшкодування в порядку регресу з посиланнями, зокрема, на положення частини п'ятої статті 26 Закону України «Про страхування», згідно яким підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (а.с. 68).

Зазначений вище факт став підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, сплативши страхову виплату за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "CHEVROLET AVEO", державний реєстраційний номер АР 6406 ВТ, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В даному випадку, особою винною у скоєнні ДТП, є відповідно до постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 жовтня 2014 року водій автомобіля «DAEWOO MATIZ», державний реєстраційний номер АР 9372 АК - Міщенко В.А.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи те, що на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Міщенко В.А. була застрахована відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Оранта-Січ", відповідно до полісу №АС/7336587 (а.с. 77), то відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю "CHEVROLET AVEO", державний реєстраційний номер АР 6406 ВТ, внаслідок ДТП, оскільки відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто, відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Франшиза, згідно полісу АС\7336587, у відповідності до Єдиної бази МТСБУ та розширеної довідки ДАІ складає 1000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до страховика винної у ДТП особи щодо виплати страхового відшкодування, з огляду на те, що відповідач, відповідно до полісу №АС/7336587 є особою, відповідальною за завдану шкоду.

У зв'язку з цим позивач обґрунтовано заявив вимоги до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу за вирахуванням франшизи, згідно полісу АС\7336587, в межах ліміту відповідальності страховика у розмірі 32092,32 грн.

Оскаржуване рішення, як зазначалось вище в цій постанові, мотивовано вимогами п.п.33.1.2 п.33.1 статті 33, статті 37 та п. 38.1.1 п. 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , згідно з якими при відсутності повідомлення страхувальника або водія, що спричинив ДТП, про дорожню транспортну подію та відсутності можливості відповідача прийняти участь визначенні обставин ДТП, характеру та розмір збитків, позивач не набув права регресного позову до відповідача.

Колегія суддів не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, враховує наступне.

Статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ці положення кореспондуються, як вже було зазначено, з приписами статті 993 Цивільного кодексу України.

Згідно положень частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.

Пунктом 37.4 статті 37 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Оранта-Січ".

Відповідно до пп.33.1.2 п.33.1 статті 33 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент вчинення ДТП) учасники ДТП зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання ДТП.

Вказана норма не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум коштів у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Підпунктом 38.1.1 п.38.1 статті 38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп.33.1.2 п.33.1 статті 33 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто зазначена стаття передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не відсутність цього права.

Водночас, згідно п.1.2 статті 1 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування".

Таким чином, як правильно було зазначено скаржником в обґрунтування апеляційної скарги, норми статті 38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не поширюються на позивача, який не є страховиком в розумінні цього Закону.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів за участю страховиків, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу (постанови Верховного суду України від 26 вересня 2012 року у справі №4/17-3520-2011 та від 30 січня 2012 року у справі № 23/106).

Разом з тим, не мають значення для правильного вирішення даного спору встановлені судом першої інстанції обставини неповідомлення відповідача її страхувальником про настання ДТП у строки, визначені у пп.33.1.2 п.33.1 статті 33 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", так як дана обставина не може бути підставою для відмови у виплаті відповідачем позивачу страхового відшкодування в порядку регресу.

Наведене вище свідчить про неправильне застосування місцевим господарським судом статей 33, 37, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), та про наявність достатніх правових підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Запорізької області від 02 березня 2015 року у цій справі підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України в постанові мають бути зазначені, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і втому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 1827,00 грн. та за апеляційну скаргу у сумі 913,50 грн.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02 березня 2015 року у справі № 908/366/15-г скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, 16, ідентифікаційний код 02307292) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-а, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 32 092,31 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ", м. Запоріжжя (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, 16, ідентифікаційний код 02307292) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-а, ідентифікаційний код 20033533) судовий збір за подання позову у сумі 1827,00 грн. та апеляційну скаргу у розмірі 913,50 грн.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 15.06.2015р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Черленяк М.І.